Надія Білова: "Є така країна, Україна, яка уміє бути в чомусь найкращою на світі"

22 лютого 19:14
Переглядів: 279
підгрушна

Надія Білова - тренер олімпійських чемпіонок про перемогу збірної України: 

- По ночах ми оглядаємо ТБ і бачимо, що робиться в Києві. Ми хотіли, щоб дівчата побігли з чорними пов’язками, але MОК не видав дозволу на такий жест пам’яті. Дівчата стартували і показали, що Україна уміє бути сильною, - говорить для Sport.pl Надія Бiлoвa, яка колись разом з Романом Бoндаруком працювала з польськими біатлоністами, а сьогодні - в українському штабі.

- Ваші спортсменки здобули перше золото в Сочі саме в день проведення переговорів домовленості в Україні. Повсюди чути коментарі, що це один з найбільш символічних моментів цих змагань.

- А для нас: врешті здійснення мрії. У перший день стартів Віта виборола бронзу, а потім увесь час були близькими до нагород, але на фініші чогось бракувало. Тут один постріл, там другий… А тепер врешті є золото! Я дуже щаслива, бо дівчата показали, що вони насправді багато вміють. Напевно це буде і якась утіха для людей по обидва боки барикад. Президент В.Янукович був у нас в Сочі, ми розмовляли і чули багато милих слів. Та я маю надію, що все владнається. Я не є ані з Maйдану, ані від президента. Я з тих, хто нудьгує за спокоєм. Протягом останніх трьох років в країні була безперервна напруга, видно було, що невдовзі усе це трісне. Ми боялися, бо знали, що це може піти в погану сторону. Люди по обох сторонах з собою не розмовляли. Печалі було усе більше. Коли боротьба міцнішала, настав момент прийняття важливого рішення.

- Були розмови залишатися на змаганнях чи ні?

- Різні були розмови. Ми стараємося на все реагувати. У тренерському штабі цілими ночами дивимось, що робиться в країні. Журить нас це і прибиває, важко зрештою знайти відповідне слово. Але ми розмовляли з дівчатами, що однак потрібно стартувати. Щоб дати приклад та показати, що є така країна, Україна, і що може бути в чомусь найкраща на світі.

- З'явилася інформація, що біатлоністки побіжать в естафеті з жалобними пов’язями, потім виявилося, що це була плітка…

- Ми хотіли, щоб виступити з пов’язками. Але MOЛ відповів, що це неможливе. Порушення пошани змагань, чи як це зрозуміти?

- Ви часто дзвоните до дому, щоб упевнитися, що близькі безпечні?

- Так. Я не походжу з України, я з Казахстану. До Києва я приїхала в 1981 році на навчання і вже тут залишилася. Далі мешкаю в Києві. Я дзвонила до дому і мене запевнили, що усі в безпеці. Знаю, що є черги в магазинах, але вже є починається спокій. Це тішить найбільше.

Павел Вільковіч, SPORT.PL

Переклав Олександр ПАУК, «Галичина спортивна»

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити