Надія ЧАЙКА: "Не уявляю своє життя без футболу"

29 грудня 10:58
Переглядів: 361
Надія ЧАЙКА

Відкриттям сезону 2013-го року стала жіноча команда «Медик» із Моршина, що на Львівщині, яка у дебютному для себе чемпіонаті України здобула головні нагороди у першій лізі. Значний внесок у цей успіх зробила молода, але вже досить досвідчена футболістка а також гарна дівчина Надія Чайка. Вона стала найкращим бомбардиром у складі своєї команди, при цьому у вирішальній грі сезону відзначилася хет-триком.

– Надіє, розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили зайнятися саме футболом? Коли це сталося? Можливо, хтось посприяв, щоб ви звернули увагу на футбол і захопилися ним?

– У дитинстві я була дуже рухливою та непосидючою дівчиною і, коли перший раз із хлопцями бігала, граючи у футбол, то вже знала, що це буде моєю улюбленою справою. Мені було років 6-7 і я вже без футболу не уявляла своє життя! Кожен день після уроків залишалася з хлопцями і ми ганяли за м’ячем.

– Якими були ваші перші кроки у футболі? Де ви пізнавали ази футбольної майстерності, під чиїм керівництвом?

– Навчалася я у львівській школі № 90, а про жіночий футбол дізналася у 13 років, коли одного разу завітала у школу № 72. До того часу вважала, що жіночого футболу не існує і в цей вид спорту грають лише чоловіки. Але я помилялась. Я почала ходити на перші тренування у цій школі та їздити на змагання, де набиралася досвіду від старших футболісток. У десятому класі мене побачив тренер з університету фізичної культури Валентин Іванович Борейко. І він взяв мене тренуватися зі старшими. Там я і пізнала перші професійні тренування.

– Коли прийшли перші успіхи?

– Через рік я поїхала виступати за університет на універсіаду і там мене побачив тренер із Костополя Василь Олександрович Мамчур, який запросив мене на збори у свою команду. Тоді я поїхала на перші серйозні змагання серед дівчат мого віку, де був присутній тренер юнацької збірної України. Він вибирав кращих гравців. І, на щастя, я потрапила в це число і поїхала на збори, а згодом – на відбірковий етап у Словенію. Це був найкращий досвід для мене в такому віці і я ніколи б не подумала, що доля усміхнеться мені.

– Чи у багатьох турнірах брали участь у складі своєї команди у минулі роки?

– Я виступала 2 роки за професіональний клуб “Нафтохімік” із Калуша і ми багато чого досягли. Ми виграли Кубок України 2012-го року, стали срібними призерами чемпіонату України. Я вважаю, що це найбільший досвід за цей період часу та великі досягнення для команди.

– На яких позиціях випробували себе на футбольному полі за час попередньої кар’єри? В якому амплуа виступаєте тепер і чи комфортно почуваєтеся на цій позиції?

– Ой, де тільки не доводилося грати… Деколи ставили на такі позиції, на яких ніколи не грала, але повинна була виходити і грати. Спочатку починала з нападаючого, а тепер граю в центрі (півнападаюча) і я задоволена цією позицією на сьогоднішній час.

– Наскільки важко переходити з дівчачого футболу у дорослий футбол?

– Чесно кажучи, дівчачий футбол – це більше до аматорського: ти багато часу проводиш на тренуваннях, та якщо з’явиться якась причина не прийти на тренування, то можна й прогуляти. Коли ми малі ще, то не зовсім розуміємо, як це може вплинути на наше майбутнє і на те, ким можемо стати і чого досягнути, якщо будемо приділяти всі старання футболу. Жінки не можуть все життя займатися футболом, все одно колись буде сім’я, діти, тому такий шанс потрібно використовувати змалку.

– Розкажіть, будь-ласка, докладніше про сезон 2013-го року, передусім про змагання у першій лізі чемпіонату України: про те, чи дуже важко було вам, дебютантам, боротися зі значно досвідченішими футболістками з інших команд?

– Коли я прийшла виступати за команду Моршина, мені стало цікаво, куди я потрапила? Колектив був дуже молодий, веселий та дуже дружній. Дуже мені сподобалась команда після першої гри у першій лізі. Нам було не легко виступати, але й не важко, адже всі команди мали молодих гравців. Найбільше запам’ятається перша гра з командою «Ятрань-Уманьферммаш» на виїзді, де ми програли з розгромним рахунком 1:11, де було емоційно важко грати з дівчатами професіонального рівня у той час, коли у складі нашої команди були дівчата, які ще не проявили себе у футболі. Але це був урок для всієї команди, особливо, те, що не потрібно здаватися, а треба грати до кінця. Можливо, і рахунок тоді був би іншим…

– Можливо, варто згадати якісь цікаві епізоди, що мали місце цього сезону.

– Ой, приємних моментів за цілий рік було багато, особливо, тоді, коли твоя команда виграє – не важливо, хто забив, важливо те, що ми виграли. Найбільші емоції супроводжували кубкові ігри, коли ми приймали вдома команду вищої ліги з Костополя та команду першої ліги з Умані. Емоції переповнювали і ці важливі моменти в історії команди запам’ятаються на все життя.

– Окремо зупиніться на фінальній частині чемпіонату. Команда була налаштована на перше місце ще до початку вирішального етапу змагань чи таке завдання постало перед дівчатами вже за його ходом?

– Ми знали, що можемо досягнути високих результатів. Наша команда показувала хорошу гру та результат, тому ми впевнено могли претендувати на золоті медалі.

– Надіє, у чому секрет вашої високої результативності у матчах чемпіонату, зокрема, у найважливішій грі сезону з командою Умані, коли ви відзначилися у воротах серйозного суперника тричі?

– Нічого особливого, просто вся команда налаштувалася на перемогу і кожна наша помилка могла коштувати поразки. Я до таких ігор ставлюся серйозно і відповідально, секрет у тому, що я вірила в команду і вони в мене. Це успіх всієї команди, а не лише окремого гравця. У тому матчі всі виклались на всі 100 %.

– Який із голів у цьому чи попередніх сезонах вважаєте найкрасивішим, який вважаєте найважливішим?

– Вважаю всі голи дуже важливими, але найбільш важливим, мабуть, був останній гол у фіналі за перше місце. Цей гол «поставив крапку» у тому матчі.

– Як відомо, моршинський «Медик» – півфіналіст цьогорічного розіграшу Кубка України. Чого, на вашу думку, забракло команді, щоб, принаймні, вийти у фінал?

– У півфіналі ми грали з професіональною командою з вищої ліги – «Легендою» з Чернігова. Це – одні з кращих гравців України, які цього року взяли срібні нагороди. Цей суперник був сильним як у технічному плані, так і в фізичному. Дівчата були вищі на голову, що й давало їм велику перевагу в матчі. Але ми показали непогану гру і дещо навіть понервували дівчат з Чернігова, адже вони не сподівались, що грати з нами буде так важко. Ми показали хорошу гру на високому рівні, але нам забракло досвіду та впевненості в собі. З такими командами можна грати і, якщо ми будемо виступати у вищій лізі, неодмінно з ними зустрінемось і будемо показувати хорошу гру.

– Розкажіть про ваш колектив. Наскільки хороша робоча атмосфера панує у ньому? Чи є належне взаєморозуміння між керівництвом, тренерами та гравцями команди?

– Колектив самий найкращий. Я вперше потрапила в таку команду, де гравці та тренерський колектив дуже дружні і немає непорозумінь. У мене завжди були хороші відносини та хороше ставлення як до тренера, так і до гравців команди.

– Наступного сезону «Медик» змагатиметься з найсильнішими командами України. На ваш погляд, чи до снаги команді гідно виступити у цьому турнірі?

– Звісно що так, завжди потрібно прагнути вищих результатів. Команда молода, перспективна. Спочатку, зрозуміло, буде дуже важко, але всі команди колись починали з такого рівня і зараз вони грають на вищому рівні та займають призові місця.

– Цього року команда Моршина стала ще й першим чемпіоном Львівської області. Що найбільше запам’яталося вам під час змагань у Новояворівську?

– Завжди у змаганнях запам’ятовуються найважливіші ігри, а саме – фінальні. Гра була напружена, ми грали у спеку і було дуже важко. Коли забили перший гол, розслабились і суперники відповіли. Та після пропущеного м’яча ми зібрались і вирвали впевнену перемогу з рахунком 3:1.

– Можливо, варто згадати ще про якусь цьогорічну подію.

– Подій у цьому році було дуже багато, особливо запам’яталась гра з «Легендою» з Чернігова, де я отримала першу червону картку в своїй кар’єрі, цей момент запам’ятається мені на все життя.

– Чи популярний жіночий футбол у Моршині? Чи багато вболівальників приходять на матчі?

– На заході країни зараз почав дуже сильно розвиватися жіночий футбол і це дуже радує вболівальників, адже вони такого ще не бачили і дуже зацікавлені у цьому. Передусім варто згадати відбірковий турнір, який відбувся в Тернополі, відвідуваність вболівальників приємно шокувала федерацію футболу та всю Україну. Хто б міг подумати, що людей зацікавить цей вид спорту. А у Моршині на кубкову гру з «Родиною» з Костополя прийшла рекордна кількість вболівальників і це дуже здивувало як нас, так і тренерський колектив. Вболівальники були щирими і після гри були задоволені від побаченого. А це вже великий плюс для жіночого футболу.

– Надіє, розкажіть, будь ласка, про себе поза футболом. Чим ви захоплюєтеся? Як любите проводити вільний час?

– Вільний час проводжу в колі сім’ї або з друзями. Люблю прогулятися вечірнім Львовом, поїхати на рибалку, сходити в басейн.

– Чи з розумінням ставляться до вашого захоплення футболом рідні та друзі?

– Так, звісно, мої рідні та друзі завжди мене підтримують, коли якісь змагання або важлива гра.

– Чи цікавитеся чоловічим футболом? 

– Звісно, цікавлюсь. Я не уявляю своє життя без футболу і тим більше, якщо не знаю останніх нових про свою улюблену команду.

– А яка у вас улюблена команда: чоловіча, жіноча?

– Ой, я багато за кого вболіваю, але найулюбленіша команда це, звісно, «Барселона». Її гравці показують те, чого ніхто не вміє. Також подобаються такі команди, як «Баварія», «Арсенал», «Манчестер Юнайтед» і наше «Динамо». Якщо з жіночого футболу, то найбільше вболіваю за німецьку команду Вольфсбург та «Житлобуд-1».

– Можливо, берете приклад із відомих футболістів, футболісток?

– Взірцем у чоловічому футболі для мене є Тьєрі Анрі. Він завжди буде для мене найкращим футболістом, а от із жіночого футболу – це найкраща в світі футболістка Марта!


Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: