Наталія Гайович: "Проти "Податкової" довелося вийти із травмованим коліном"

24 червня 12:33
Переглядів: 372
Default Image

Цьогорічний сезон для жіночого гандбольного клубу "карпати" (Ужгород) став пам'ятним. Команда вперше за свою історію виборола звання віце-чемпіона України. Свій внесок у загальнокомандний успіх внесла Наталя Гайович, котра, перебравшись до Ужгорода зі Львова, практично з перших матчів стала основним воротарем "Карпат".

– На початку сезону керівництво клубу поставило перед нами завдання потрапити у п'ятірку кращих, тобто - потрапити у зону єврокубків, - пригадує Наталія ГАЙОВИЧ. - А коли ми успішно відіграли матчі з'їзного й роз'їзного турів, то уже і в самих гравців з'явилося бажання поборотися за медалі чемпіонату. Після Нового року нам і надалі вдалося демонструвати стабільну гру й тому дуже хотілося втримати завойовану другу позицію. За срібні медалі довелося боротися практично до кінця сезону й лише перемога над основним нашим конкурентом "Податковим Університетом" у передостанньому матчі зробила нас недосяжними. Відтак, "Карпати" вперше у своїй історії стали віце-чемпіонами України. До того команда з Ужгорода кілька разів була бронзовим призером вітчизняної суперліги.

– Наталія, зізнайся, коли зі Львова перебиралася до Ужгорода, відчувала, що будеш основним воротарем команди?
– Нічого секретного не має. Усі, хто цікавиться гандболом, пам'ятають, що коли я остаточно вирішила залишити "Галичанку", то мені прогнозували місце на лаві запасних ужгородських "Карпат". Адже там - Ірина Яблонська, член молодіжної збірної України. Та наполегливі тренування зробили свою справу й тренер вирішив, що я достойна у більшості матчів захищати ворота з перших хвилин. Не хочу казати, що я твердо основний воротар і без мене команда не здобула б медалі, але робила все можливе, аби "Карпати" якомога менше пропускали м'ячів.

– Вочевидь, не малу роль відіграв тренер воротарів "Карпат" Сергій Суботін?
– Зазначу, що це мій перший тренер, який і привів мене у гандбол. Тому я вдячна долі, що мене знову звела із Сергієм Суботіним. До речі, саме його присутність у "Карпатах" стала вирішальним фактом мого переїзду до Ужгорода.

– Гандбол - це командний вид спорту і не малу роль відіграє мікроклімат колективу. Здається, в "Карпатах" із цим усе гаразд?
– Направду, у нас підібрався дуже боєздатний колектив, який відчувався як на майданчику, так і поза ним. Спільні походи на футбол за участю ФК "Закарпаття" ходили, в гості один до другого, корпоративи лише згуртовували наш "карпатівський" колектив.

– Які з матчів для тебе особисто стали пам'ятними у цьому "срібному" для "Карпат" сезоні?
– Запам'ятався ключовий момент гри у Запоріжжі, коли ми після першого тайму вигравали чотири м'ячі, а за дві хвилини до фінальної сирени - програвали два м'ячі. Тут мені вдалося нейтралізувати вихід один на один, віддати пас своїм партнерам, які скоротили рахунок до мінімуму. Потім на куражі відзахищалися й на останніх секундах закинули ще один м'яч, таким чином врятувалися від поразки.

– Не можна оминути увагою й вирішальний матч проти "Податкової"?
– До цієї гри я особливо не готувалася, бо перед цим травмувалася у матчах проти "Галичанки". З перших хвилин ми безнадійно програвали "Податковій" (0:7, 1:7) і, попри травмоване коліно, наш головний тренер Борис Анатолійович випускає мене. Зізнаюся, навіть відразу не повірила, що назвали моє прізвище на заміну. Відразу не все виходило, але втягнулася в гру і забула про болі в коліні. На початку другого тайму ми ще програвали вісім м'ячів, але ближче до завершення - зрівняли рахунок й повели перед. Мені на куражі вдалося відбити м'яч після виходу віч-на-віч й ми таки виграли цю ключову гру - 30:28. Повторний матч з "Податковою" уже не мав для нас турнірного значення, але ми не програли, а зіграли в нічию – 26:26.

– Як проходило вручення медалей?
– Дуже гарно, усім сподобалося. Чимало високопосадовців вітали нас у ляльковому театрі, вручали медалі, премії. Потім святкування із салютами та феєрверками продовжилося в готелі "Ужгород", а завершилося дійство - нічною дискотекою.

– Цікаво, а як з уболівальниками в Ужгороді?
– Відчувається, що команду люблять. На матчах постійно чимало глядачів, більшість з яких активно уболівають, співають пісні й т.д. За такої підтримки дуже приємно грати. 

– Наталія, зараз у тебе відпустка. Як вона проходить?
– Нічого особливого. Відпочиваю від команди, від гандболу, заліковую коліно. 1 липня "Карпати" збираються після відпустки.

Досьє «СПОРТИВКИ». Наталія ГАЙОВИЧ. Амплуа – воротар. Ігровий номер – 12.
Спортивне звання – КМС. Дата народження – 30.09.1985 р. Місце народження – м. Белз, Львівська обл. Зріст – 185 см. Вага – 77 кг. У гандболі з 2007 року. Перший тренер – Суботін С.О., Покотило Л.І. Освіта – вища: ЛНУ ім. Івана Франка, механіко-математичний факультет, математик, механік-прикладник.
Кар'єра – ГК "Галичанка-2" (2007-2008 рр.), ГК "Галичанка" (2008-2009 рр.), ГК "Ростов-Дон" (Росія, 2009 р.), ГК "Галичанка" (2009-2010 рр.). З 2010 р. – ГК "Карпати".
Хобі – фотографія. Життєве кредо – Якщо вже народився - радій кожній хвилині!
Улюблені: місто – Львів, хотіла б побувати в Будапешті, музика – Океан Ельзи, фільм, серіал – Закон і порядок, SCI, тварина – собака, відпочинок – кінотеатр, страва – деруни, напій – чай, автомобіль – Хонда, спортивний бренд – nike, вид спорту (крім гандболу) – волейбол.
Коли у Наталії не має настрою, то вона біжить на кухню і починає готувати. Інколи так захоплюється, що може наготувати на кілька днів наперед. До речі, у Гайович – свідоцтво повара і бармена 3-го розряду.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: