Найближчий резерв Фоменка, або 10 кандидатів для збірної

07 вересня 12:20
Переглядів: 229
прийма

Потенційні новачки збірної України, які можуть допомогти нашій команді у відбірковому циклі до Євро-2016. 

Сьогодні збірна України зіграє товариську зустріч проти національної команди Молдови, а вже 8 вересня наша команда розпочне відбірковий шлях до Євро-2016 грою проти команди Словаччини. На шляху до фінальної стадії континентальної першості, окрім Словаччини, нашій збірній протистоятимуть також збірні Білорусії, Македонії, Люксембургу та Іспанії. Кваліфікаційний раунд Євро триватиме трохи більше року і завершиться 12 жовтня домашнім матчем проти «Фурії Рохи».

На поєдинки проти Молдови та Словаччини головний тренер збірної України Михайло ІвановичФоменко викликав 28 футболістів, серед яких виявилося одразу п’ятеро новачків. Свій дебютний виклик до лав збірної отримали: Артем Громов («Ворскла»), Пилип Будківський («Зоря»), Павло Ребенок («Металіст»), Євген Шахов («Дніпро») та Кирило Ковальчук («Чорноморець»).

Як з’ясувалося згодом, серед запрошених одразу четверо футболістів мають пошкодження і у найближчих матчах збірної не зможуть вийти на поле: Руслан Ротань, Євген Хачеріді, Денис Гармаш і Володимир Гоменюк. Також команді не допоможе прооперований Євген Коноплянка. Готується до матчів, але знаходиться не у кращих кондиціях Андрій Ярмоленко, який застудився по дорозі до табору збірної (у нього нежить та отит, але лікарі збірної запевняють, що це не завадить Андрію зіграти проти молдован та словаків).

Слід також зауважити, що на вересневі матчі збірної не отримали запрошення Євген Селезньов і Марко Девіч, які наразі знаходяться не у кращий фізичній формі, але у попередньому циклі мали постійне місце у національній команді.

Тривалість відбіркової компанії і кадрові втрати збірної, волею-не-волею змушують звернути увагу на найближчий резерв нашої команди. Окрім травмованих футболістів, його складають гравці, які вже викликалися до збірної і потенційні новачки. З двома першими категоріями резерву ми більш-менш знайомі, тож пропоную зупинитися на останній. До вашої уваги 10 потенційних новачків української футбольної дружини, які можуть отримати виклик і дебютувати за збірну протягом цього відбіркового циклу (в тому числі у контрольних матчах).

1. Микита Шевченко («Зоря»)

Дата народження:  26 січня 1993

Амплуа:   воротар

Микита Шевченко, який попередні 4 роки подавав надії, виступаючи за юніорські та молодіжну збірні України, нарешті знайшов свою команду і заграв. Та ще й як заграв!

Прийшовши минулого сезону до «Зорі» після молодіжних першостей країни у складі «Шахтаря» та «Іллічівця», 20-річний голкіпер одразу отримав шанс зіграти у Прем’єр Лізі і не змарнував його. Як результат – цей футбольний рік Шевченко почав у ролі основного голкіпера команди. Спроба Юрія Вернидуба поставити на домашній матч з «Мольде» більш досвідченого Сантіні, лише зміцнили позиції українця.

Та не лише помилки прямих конкурентів є запорукою успіху Микити. У рамці він часом витворяє справжні дива. Здійснити три-чотири сейви в одному ігровому моменті для воротаря луганчан не проблема. Не визиває труднощів у Шевченко і парирування одинадцятиметрових: після двох відбитих пенальті у матчі-відповіді з «Мольде», Микита розповів, що за юнацькі команди відбивав і три пенальті за гру.

У свої 21 Шевченко володіє не лише чудовою реакцією і пружністю ніг, але і якостями притаманними більш досвідченим голкіперам: це холоднокровність на виходах та емоційність у стрибках.

Найближчими днями Микита Шевченко захищатиме кольори збірної у молодіжці та за такої гри, вже незабаром, він може отримати виклик до головної команди. Хтозна, можливо новий Шевченко також стане символом збірної?! 

2. Василь Прийма («Металург», Донецьк)

Дата народження:  10 червня 1991

Амплуа:   центральний захисник/опорний півзахисник

Василю Приймі цього літа виповнилося лише 23 роки, але для нього цей сезон УПЛ вже сьомий у кар’єрі. Прийма взагалі «рання птаха» за мірками вітчизняного футболу: у 15 він грав за юніорську збірну U-17, у 17 грав за збірну U-19 і дебютував у Прем’єр Лізі України, а у 18 став основним гравцем «Металурга» і залишається ним до нині. Також в активі Василя ігри за молодіжну збірну. Та от до національної команди запрошення він досі не отримував.

Дебютувавши у юному віці в УПЛ, Прийма за п’ять повноцінних сезонів добряче загартувався у дорослому футболі і, сьогодні, в його діях простежується впевненість та прагматизм. Від нього рідко можна побачити бездумний виніс м’яча (по далі від власних воріт) або втрату гравця при стандартах, він не йде у невиправдані підкати і не заробляє червоних карток для команди.

Натомість, високий зріст (187 см) і міцна статура допомагають гравцеві не лише вигравати більшість єдиноборств, але і нести загрозу воротам суперника при стадартах. Враховуючи стиль гри збірної і кількість пропущених голів після стандартних положень, Василь може стати якісним посиленням для команди Фоменка.

3. Віталій Вернидуб («Зоря»)

Дата народження:  17 жовтня 1987

Амплуа:   центральний захисник

У свої 26 Вернидуб, як і Прийма, розпочав сьомий у своїй кар’єрі сезон УПЛ. Віталій є яскравим прикладом суворого батьківського виховання, адже, попри те, що Вернидуб грає у командах свого батька, він немає жодних привілей у порівнянні з іншими гравцями. Навпаки – щоб не здатися упередженим, головний тренер «Зорі» дає грати синові лише тоді, коли той на голову сильніше за конкурента.

За манерою гри Віталій Вернидуб є класичним центральним захисником. При зрості 195 см Віталій забезпечує перевагу своєї команди на «другому поверсі» у власній штрафній площі та на підключеннях до стандартів біля чужих воріт. Крім того, попри свій зріст, Віталій здатен на широкому кроці побігати за швидкісними нападниками і частенько це в нього виходить вдало.

Враховуючи дефіцит центрбеків, який склався у збірній, стабільна та якісна гра Віталія Вернидуба може стати щасливим квитком у збірну для луганчанина.

4. Олександр Нойок («Металург» Донецьк)

Дата народження:   15 травня 1992

Амплуа:   опорний/ центральний півзахисник; крайній захисник/ півзахисник

Колись один з найперспективніших українських футболістів Олександр Нойок довго шукав клубного щастя. Будучи капітаном молодіжної команди «Шахтаря» та молодіжної збірної України, Нойок відчув себе недооціненим у стані «гірників» і подався до харківського «Металіста». Коли ж за спинами Едмара, Чако Торреса і Краснопьорова Олександру теж не знайшлося місця, футболіст погодився на оренду до «Металлурга».

Для отримання постійної ігрової практики Нойок опанував нову для себе позицію крайнього захисника. Під керівництвом Володимира П’ятенка Олександр вже встиг пограти на обох флангах оборони. Та найцікавішим є те, що гравцю не знадобилося часу на адаптацію. Нойок с перших матчів проявив себе гравцем здатним закрити всю брівку і однаково успішно діяв як у захисті, так і в атаці. Не виключено, що і тренер молодіжної збірної тепер використовуватиме Олександра на новій позиції.

Цупкий і швидкісний крайок донецького клубу має один із найвищих оціночних балів у команді за рейтингами вітчизняних видань (за стартові 5 турів УПЛ), що зайвий раз підтверджує талант хлопця. Здається Олександр знайшов клуб, де його цінують, тепер черга за тренерами збірної. Такий універсальний гравець точно не завадить збірній.

5. Едуард Соболь («Металург» Донецьк)

Дата народження:  20 квітня 1995

Амплуа:   лівий захисник

Едуард Соболь був викуплений «Шахтарем» щойно почав грати в основі запорізького «Металургу».  А було Едуарду на той момент всього 17 років. Луческу вірить у талант хлопця, але надати вдосталь ігрової практики не наважується. Тож, наприкінці цього літа Соболь відправився в оренду до донецького «Металургу».

Зазвичай «гірники» віддають своїх вихованців в оренди по різних клубах, не даючи шансу проявити себе у рідній команді. Якщо хтось із них починає виблискувати, то цей гравець повертається і отримає жаданий шанс. Із Соболем ситуація інакша. Луческу від самого початку підпускав молодого таланта до гри в основній команді і тримав того у тонусі. Цього було достатньо, щоб хлопчина став не просто капітаном юнацької збірної U-19 на цьогорічному Євро, але і справжнім лідером команди, яка пробилася на ЧМ-2015 для команд до 20 років. Тож чи не вперше за останні роки виникло відчуття, що «Шахтар» віддає гравця в оренду не блукати, а для того, щоб незабаром повернути.

Едуард Соболь пройшов всі юніорські збірні, від U-16 до U-21. За 4 десятки матчів за юніорів і за 3 десятки матчів в УПЛ, молодий захисник показав себе відповідальним і працьовитим гравцем бровки. Едуард без особливих проблем може відпрацьовувати фланг від прапорця до прапорця і сумлінно виконувати свої функції. На полі його можна побачити граючим у підкаті біля власних воріт, а вже наступної хвилини він буде робити простріл у штрафну площу суперника. Не проти Едуард забивати і сам.

Якщо на правому фланзі оборони збірної України можна знайти декілька альтернативних варіантів Артему Федецькому, то на лівому, крім 35-річного Шевчука, грати особливо нікому. Тож, цілком ймовірно, що найближчим часом Соболь отримає ігрову практику не лише у «Металурзі», але і у головній команді країни.

6. Сергій Рибалка («Динамо»)

Дата народження:   1 квітня 1990

Амплуа:  опорний/ центральний півзахисник

Ще один з найперспективніших колись українських гравців Сергій Рибалка також став заручником дублів, оренд і недооціненості власним клуб. 16-річним хлопцем він дебютував у складі харківського «Арсенала» і за 2 роки став кращим бомбардиром в історії клубу із, на той момент, Другої ліги. Потім були три роки чудової гри у«Динамо-2», перемога на домашньому юніорському Євро-2009, а згодом три роки оренди у «Словані». Нарешті Сергій дочекався тренера, який у нього повірив.

Сергій Рибалка здатен зіграти на будь-якій позиції центральної зони півзахисту, але зазвичай діє ближче до опорної зони. Сергія не можна назвати гравцем спрямованим більше на атаку чи на захист, півзахисник вміло та рівномірно поєднує в собі обидві функції. Він готовий вступити у відбір одразу після втрати м’яча, абсолютно не цурається чорнової роботи і при цьому ж активно підтримує атаку із глибини. При контратаках зазвичай є конструктором, але цілком може опинитися на місці центрфорварда.

Сергій Ребров довіряє Рибалці і сьогодні півзахисник є постійним гравцем основи команди. А як відомо, всі українці «Динамо» та «Шахтаря» автоматично попадають «на олівець» тренерам збірної. Якщо Сергій не втратить місце у старті, то цілком може розраховувати на виклик до збірної.   

7. Олександр Караваєв («Зоря»)

Дата народження:  2 червня 1992

Амплуа:   фланговий півзахисник/захисник

Вразивши всіх минулого сезону своїми лідерськими якостями і стабільною грою у складі «Севастополя», Олександр продовжує вражати і у «Зорі». Краваєв швидко завоював довіру Юрія Вернидуба і одразу ж став гравцем основи луганської команди, встигши на старті сезону зіграти в усіх п’яти матчах УПЛ (забив 1 гол) та шести матчах кваліфікації Ліги Європи (віддав 2 гольові передачі).

Олександр  Караваєв зарекомендував себе, як гравець правої бровки поля. При цьому зіграти може і в захисті, і в півзахисті, а за необхідності і самотужки закрити весь фланг. Це він неодноразово демонстрував у матчах за «Севастополь» та молодіжну збірну України. За своїм функціоналом на полі та манерою гри, Караває нагадує Олега Гусєва.

Хоча Караваєв і грає на фланзі, його націленості на ворота суперника можуть позаздрити чимало форвардів. Володіючи високою швидкістю та непоганою технікою, Олександр здатен достатньо легко позбавлятися суперників та виходити на оперативний простір. А вже звідти він здатен як прострілити/навісити, так і зміститися у центр і віддати гостру передачу або пробити.

У збірній Караваєв може стати гідним конкурентом для Андрія Яромленка і за певних обставин здатен урізноманітнити гру команди на фланзі.

Як повідомляв Віктор Вацко, Караваєв був у розширеній заявці збірної, але його було відчеплено на користь молодіжної команди. Тож, за такої гри виклик Олександра до лав головної команди країни не за горами.

8. Владислав Калітвінцев («Динамо»)

Дата народження:  4 січня 1993

Амплуа:   центральний/атакувальний/ фланговий півзахисник 

Владислав Калітвінцев є наймолодшим динамівським дебютантом у чемпіонатах України. За головну команду киян він вперше зіграв у 17 років і 4 місяці і одразу ж відзначився результативною передачею. Потім були травми, дублі, оренда, молодіжна збірна України і от він знову у «Динамо».

Цей сезон Владислав почав гравцем стартового складу і виходив на фланзі півзахисту. З юних років про Калітвінцева молодшого кажуть виключно, як про «світлу голову» і гравця, здатного самотужки вирішити момент. Влад володіє поставленим ударом, вміє віддавати загострюючи передачі, чудово оцінює ситуацію.

Найбільш продуктивною його гра виглядає на позиції плеймейкера. За манерою гри він дещо нагадує Сергія Назаренка, тільки от Владислав має два явних козирі перед ветераном: швидкість і сумлінна гра у відборі. Часом здається, що для повного розкриття свого потенціалу (який в нього без сумніву є), Владиславу бракує лише постійного місця в старті і пари десятків матчів в УПЛ. Доки Калітвінцев не мав змоги їх зіграти через різноманітні обставини, але найближчим часом це може статися.

Якщо Сергій Ребров продовжить довіряти Владиславу Калітвінцеву, а Владислав найближчим часом набуде трохи стабільності у виступах за клуб, то виклик у збірну не змусить себе довго чекати. Національній команді, як раз не вистачає гравця центру поля, здатного вирішувати долю атаки, що свого часу робив Назаренко (ще не забули скільки вирішальних голів забив цей футболіст? А скільки гольових передач віддав?) .

9. Владислав Кулач («Іллічівець»)

Дата народження:  7 травня 1993

Амплуа:   нападник

У цей час світового дефіциту якісних форвардів і флангових захисників наша збірна не є виключенням. Цьому свідчить хоча б той факт, що викликаний одночасно до лав національної і молодіжної збірних нападник Пилип Будківський, гратиме за обидві збірні: спочатку він допоможе 4 вересня молодіжці у грі проти швейцарців, а потім одразу прибуде у розташування національної збірної.

Та є в молодіжній збірній ще один нападник, який останнім часом привертає до себе увагу. Звати його Владислав Кулач. Якщо порівнювати його манеру гри з відомим нападниками, то найбільше він відповідає Вейну Руні. Кулач, як і англієць, виконує великий об’єм роботи, полюбляє сідати глибоко та звільняти зони для вінгерів, не цурається відпрацьовувати у захисті та виконувати підкати на власній половині поля. Владислав може забивати і прицільним ударом здалеку і замиканням прострілу чи навісу. Здатен самотужки забезпечувати себе ударною позицію.

Доки Владислав Кулач забиває не так багато, як міг би і, як хотів би він сам, але, можливо його і не варто розглядати, як голеодора. Він скоріш гравець, який здатен якісно замінити чи підмінити Романа Зозулю.

10. Іноземець: Тайсон/ Луїс Адріано/ Матеус/ Лео Матос («Шахтар» або «Дніпро»)

Дата народження:   13 січня 1988/ 12 квітня 1987/ 15 січня 1983/ 2 квітня 1986

Амплуа: атакуючий півзахисник / нападник/ нападник (вінгер)/ фланговий гравець

Михайло Іванович Фоменко вже неодноразово коментував розмови про натуралізацію гравців для збірної, в яких зазначав, що він лише вітає прагнення іноземців отримати українське громадянство і їх бажання грати за збірну. Вітати, звичайно, не означає запрошувати, але МІФ недвозначно дав зрозуміти, що двері збірної для натуралізованих гравців відчинені, а запрошувати чи ні – він вирішуватиме в індивідуальному порядку вже після узгодження всіх юридичних питань.

З цим можна погоджуватись або не погоджуватись, але варто пам’ятати, що перед усім повинні відстоюватися інтереси збірної. І якщо в інтересах збірної запросити натуралізованого бразильця, який на своїй позиції сильніше за конкурентів, то його можна і запросити. Тепер давайте розберемося, хто із цих бразильців реально здатен підсилити збірну вже найближчим часом.

Тайсон (26 років)

Навіщо потрібен. Після завершення виступів за збірну Сергія Назаренка збірна досі знаходиться у пошуках якісного плеймейкера. Серед цієї четвірки Тайсон чи не єдиний, хто може дуже якісно зіграти роль диригента атак збірної. Його ігрові якості всім відомі і навряд чи у нас найближчим часом з’явиться атакувальний півзахисник настільки ж високого рівня.

Справи з громадянством. Для того, щоб отримати українське громадянство і виступати за збірну Тайсону необхідно відіграти в УПЛ 5 років. Враховуючи те, що бразилець грає в Україні із серпня 2010, то громадянство він зможе отримати лише у серпні наступного року. Тут слід зауважити, що восени 2015 року нашій збірній належить зіграти 4 із 10 поєдинків відбору до Євро, в тому числі зі збірною Іспанії, тож на заключні матчі циклу Тайсон ой як пригодився би. А там дивись і на Євро поїде.

Луїс Адріано (27 років)

Навіщо потрібен. Проблему дефіциту якісних нападників не буду повторювати. Лише відзначу, що бразилець, на додачу до всіх своїх позитивних якостей, може утворити непоганий дует із Олександром Гладким (якщо вони, звичайно, продовжуватимуть грати на високому рівні).

Справи з громадянством. Багато вітчизняних ЗМІ встигли підхопити новину про те, що нібито Луїс Адріано не може грати за збірну України, оскільки був заграний на молодіжному турнірі за Бразилію і на той момент не мав українського паспорту (посилаючись на п. 8 (а) статуту ФІФА). Однак, експерти зауважили, що у цьому пункті мова йде про заграність за збірну у матчах категорії «А» (тобто за національну, а не молодіжну збірну), а також 8-й пункт містить підпункт «б», який каже, що натуралізований гравець у своїй новій збірній не може брати участі у тих змаганнях, у яких брав участь під час виступів за першу збірну (а молодіжні турніри Луїсу Адріано в Україні і не світять). Ще однією засадою для зміни збірної є відмова рідної федерації від послуг гравця, але це вже на крайній випадок. Тож, Луїс Адріано може грати за збірну України.

Матеус (31 рік)

Навіщо потрібен. Тут знов таки справа стосується дефіциту форвардів. Здібності Матеуса всі добре знають і не секрет, що бразилець здатний підмінити на фланзі атаки Коноплянку або Ярмоленко. Тут справа лише у віці і постає питання чи варто? Але Фоменко неодноразово наголошував, що у паспорт гравців не дивиться, тож все можливо.

Справи з громадянством. Матеус одружений на українці і тут отримання українського паспорта справа лише декількох днів.

Лео Матос (28 років)

Навіщо потрібен. Якщо 28-річний бразилець і потрібен збірній, то лише на позицію крайнього захисника. Лео без проблем якісно закриє всю брівку і дасть більше свободи нашим вінгерам.

Справи з громадянством. Лео Матос приїхав до України у лютому 2010 року, тож і грати за збірну зможе лише з березня 2015. До цього моменту ми зіграємо 4 із 10 офіційних ігор.

Всі перелічені бразильці вже неодноразово зізнавалися Україні у любові і виявляли своє бажання грати за нашу збірну. Найбільше в цьому напрямку зробили «гірники» Луїс Адріано і Тайсон. І якщо Луїс більше словами виражав свою готовність до виступів за Украхну, то Тайсон більше вчинками (співав гімн України, одягав шарф, футболку та шорти збірної України). Тож чекаємо більш конкретики від легіонерів.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити