Назад до школи. Юліан Горбатий і Василь Баланик

23 листопада 13:04
Переглядів: 199
ураган

Ледь не щодня ми дізнаємось про досягнення івано-франківських спортсменів, але не завжди знаємо, звідки вони почали свій шлях на вершину. При цьому, всі історії успіху починаються майже однаково – зі слів: "Я пішов у спортивну школу…" або "Батьки віддали мене до секції…"

SPORT.IF.UA спробує це виправити. Ми попросимо відомих спортсменів, тренерів, а також діячів спорту ненадовго повернутися назад до школи і розказати про неї.

Наші перші герої – випускники ДЮСШ "Урагану", а нині гравці основи клубу Юліан Горбатий іВасиль Баланик, які не дивлячись на свій молодий вік, уже встигли заявити про себе на найвищому рівні.

Свій шлях від групи в дитячо-юнацькій школі до основного складу "Урагану" вони почали у 13 років, тобто майже 7 років тому. Юліан встиг потренуватися зі старшими хлопцями – 92-го року народження, в той же час, коли там грав інший відомий випускник ДЮСШ "Урагану" Петро Шотурма. Юліан Горбатий сам походить зі спортивної сім’ї: його батько Орест Юліанович – футбольний тренер і, що цікаво, перший тренер Василя Баланика.

Васю "Ураган" помітив на турнірі в Городенці і запросив до Івано-Франківська. Юний гравець вступив до школи-інтернату №1, з якою співпрацював футзальний клуб, тож відвідував заняття і з футболу, і з футзалу.

Перший футзальний тренер хлопців Володимир Слободян прийшов до "Урагана" у 2002 році у якості гравця, але вже за рік він отримав пропозицію набрати дитячу групу і попробувати себе у ролі наставника. Так, у 2003 році при "Урагані" з’явилась дитячо-юнацька секція під керівництвом Володимира Слободяна та Івана Данилишина, яка складалась з двох вікових груп – 1990 і 1992 року народження.

Те, що футзал наразі не такий популярний, як той же великий футбол, хлопців не бентежило. "Я з дитинства цікавився цим видом спорту, тому до футзалу прийшов свідомо, – розказує Юліан Горбатий. – Тим більше у Франківську є професійний футзальний клуб. Можливість грати в рідному місті дуже важлива. На матчі приходять твої друзі, близькі родичі, підтримують тебе". За словами Василя, він бачив, що тут, на Прикарпатті, більші можливості саме у футзалі, тому навіть не вибирав. І погоджується: "Вдома грати дуже класно".

Володимир Слободян пояснює, що коли створювався "Ураган", то в його складі починали грати "великі" футболісти, які змогли перевчитись і адаптуватись. "Я переконаний, що не кожен футболіст зможе грати у футзал. Тут необхідно дуже швидко думати, пересуватись на майданчику, приймати рішення. Але кожен футзаліст зможе грати у великий футбол", – наголошує Слободян.

Хлопці розказують, що всі тренери, з якими вони працювали в ДЮСШ, дуже багато в них вклали і завжди підтримували. "Якби нас змалечку якісно не вчили, то ми не були би тут зараз, – слушно зазначає Юліан Горбатий. – Думаю, і тренерам приносить задоволення бачити результати своєї роботи". Погоджується і Василь Баланик: "У нас ніколи не було конфліктів, завжди вдавалось знаходити порозуміння".

Однією із важливих складових занять в ДЮСШ були різні турніри та змагання. "Це дуже важливо, – говорить Юліан. – Ти можеш порівняти себе з іншими гравцями, побачити свої реальні сили". Хлопці 95-го року народження, до групи яких відносяться і Горбатий з Балаником, надзвичайно успішно виступали на всеукраїнських дитячих змаганнях. "Ми спочатку повигравали все! – згадує Юліан. – Завжди були в призах і лише одного разу посіли п’яте місце".

За той час, поки хлопці займались в "ураганівській" ДЮСШ, вони регулярно брали участь у чемпіонатах та кубках України, а після чергового тріумфу на внутрішній арені у 2009 році відправились на міжнародний турнір до Іспанії. У місті Салоу, що під Барселоною, хлопці посіли третє місце, яке розділили з іншою командою – у півфіналі українці прикро поступились по пенальті. Юліан Горбатий розказує, що ця поїздка запам’яталась на все життя, адже вперше він побачив Іспанію і відвідав Барселону. "А я на екскурсію до Барселони не поїхав, – згадує Баланик. – Наша група виїжджала з Салоу рано вранці, а мені так хотілось спати. Потім страшенно жалкував, напевне, це найбільше розчарування за всі мої роки в "Урагані".

Володимир Слободян наголошує, що участь у різного роду турнірах є невід’ємною складовою підготовки юних гравців. У школи навіть склалась така собі традиція: коли дитяча команда вперше виїжджає на всеукраїнські змагання, то неодмінно привозить звідти бронзу. "Зараз ми хочемо вивозити дітей за кордон, але тут є певні труднощі, адже не кожна дитина має паспорт, та й загалом такі поїздки досить вартісні. Але намір їздити і переймати закордонний досвід є", – говорить тренер.Окрім того, за його словами, недавня поїздка головного тренера "Урагану" Івана Скіцка та виконавчого директора клубу Олега Ковальського до "Барселони" показала, що принцип роботи франківської ДЮСШ багато в чому подібний до того, як працюють каталонці. "Ми також об’єднуємо два роки в одну групу – 2000-2001 років, 2002-2003 років тощо", – пояснює Слободян.

"ДЮСШ "Урагану" дуже швидко прогресує, – говорить Василь Баланик. – Сильна футзальна школа ще у луганської "ЛТК", але у зв’язку з останніми подіями невідомо, що буде з нею надалі". На даний момент можна говорити, що дитячо-юнацька школа "Урагану" – найсильніша в Україні. "Як у великому футболі за рівнем організації і підготовки стала брендом школа "Шахтаря", так у футзалі – "Урагану", – переконаний Юліан Горбатий. – "Ураган" – це той клуб, в якому хотіли би грати не лише франківчани, а й діти з усіх куточків України".

Школа "Урагану" приймає всіх охочих дітей, а з цього року відкрилась група 2008-09 років народження. "Футбол став молодшим. Колись дітей віддавали у 7-8 років, а зараз і в 5, і в 6. Це пояснюється тим, що дуже велика конкуренція і важко знаходити талановитих дітей. Я був здивований, що до наймолодшої групи ми набрали десь 15 дітей", – говорить Володимир Слободян. "Я рік займаюсь з усіма дітками і дивлюсь, як вони адаптуються до певних вправ, як мислять на майданчику. Після цього ми визначаємось, хто залишається в групі, хто потребує більше часу, щоб розкритися, а для кого футзал – просто непідходящий вид спорту".

Селекція починається з 13-14 років. Уже в старшому віці, коли "ураганівські" команди беруть участь у турнірах, тренери мають можливість там переглядати юних гравців. Якщо хтось їх зацікавить, то вони говорять з батьками і тренерами, пропонуючи забезпечити умови для проживання і занять футболом і футзалом в Івано-Франківську.

Спочатку хлопці займались у спортзалі на вул. Целевича, а потім, уже граючи за "Ураган-2", переїхали до фізкультурно-оздоровчого центру. Розказують, що за всі роки занять жодного разу у них не виникло сумніву, чи варто займатись футзалом. "Ти приходиш на тренування – і відкидаєш усе, забуваєш усе погане, – говорить Баланик. – Бувало складно – і в опануванні нових тактичних дій, і в індивідуальних вправах. Але нас завжди заохочували, і в роботі з нами відчувалась любов до справи. Це значно полегшувало тренування". Юліан також говорить, що всі труднощі – це насамперед стимул працювати і доводити, що ти це можеш. "Якщо сьогодні не виходить, значить вийде пізніше. Здаватись може лише той, хто не має характеру", – підкреслює гравець.

В ДЮСШ "Урагану" дійсно приділяють багато уваги кожному вихованцю. Володимир Слободян розказує, що зараз у п’яти групах школи займаються до 100 дітей, і клуб женеться не за кількістю вихованців, а за якістю підготовки. "Міні-футбол – це такий вид спорту, що на тренуванні мають знаходитись не більше, ніж 16-18 дітей. Дуже складно навчити, все показати, коли одночасно грають 26-30 чоловік, бо тоді кожній дитині залишається пограти у футзал десь 3 хвилини", – пояснює наставник.

Юліан і Василь з задоволенням згадують той шлях, який вони пройшли до першої команди. Особливо їм запам’яталось, як у січні 2010 року вони виграли домашній Кубок України. "Ми тоді всі по черзі брали і підкидали той трофей, – згадує Василь. – Були дуже щасливі". Юліан Горбатий тоді вже вп’яте був визнаний найкращим гравцем фінального матчу. "Для нас було важливо, що Кубок України ми виграли тут, у себе, адже прийшло дуже багато людей, приїхала перша команда", – говорить Юліан.

Також незабутні спогади хлопцям залишив той день, коли їх уперше запросили тренуватись з основною командою – на той час їм було по 16 років. "Коли мені про це сказали, звичайно, я дуже зрадів. Тоді в "Урагані" були зібрані одні з найсильніших гравців України, були і бразильські легіонери. Емоції після тренування були надзвичайні, адже я тренувався з чемпіонами України. Це дуже додало мотивації, щоб тренуватись і розвиватись", – згадує Василь Баланик.

За словами Володимира Слободяна, найскладніше для молодих гравців – це перерости вік 16-18 років. "У цей час у молодої людини вже починають виникати нові інтереси, нові спокуси, які не кожен може витримати. І дуже часто саме тоді визначається, чи гратиме людина у футзал", – говорить тренер.

Зараз і Василю, і Юліану вдається поєднувати спорт і навчання. За їх словами, батьки їх підтримують і цінують, що вони більше часу приділяють футзалу, але й просять не забувати про освіту. Василь Баланик зараз вчиться на п’ятому курсі в Коледжі фізвиховання і думає про вступ до магістратури. Юліан Горбатий у свою чергу отримує освіту, аж ніяк не пов’язану зі спортом: вивчає іноземні мови в ПНУ ім. Стефаника. Хлопці кажуть, що викладачі по-різному ставляться до того, що студенти змушені пропускати заняття через тренування, виїзні матчі і тактичні заняття. "Один мій викладач прийшов якось на мою гру, подивився, а тепер питає мене, коли там наступний матч. Почав цікавитись "Ураганом" і розуміє, коли я щось не встигаю", – розказує Юліан.

Хлопці говорять, що в майбутньому, коли в них самих уже будуть діти, вони не роздумуючи віддали би їх до школи "Урагану". "Тут працюють професіонали і відчувається велика відповідальність за кожного. Дуже хороша організація і інфраструктура", – говорить Василь Баланик. До слова, молодший брат Юліана – Роман Горбатий зараз грає за "Ураган-2", і тренери відзначають його великий потенціал.

За роки своєї діяльності школа "Урагану" випустила низку гравців, які змогли показати себе на високому рівні. Найвідомішим з них є Петро Шотурма, який влітку перейшов до московського клубу "КПРФ". Одним з найперспективніших Володимир Слободян називає групу 1997 року, який зараз складає кістяк "Урагану-2".

Ще один важливий крок у своєму розвитку ДЮСШ "Урагану" зробить, коли отримає власний зал, адже тоді групи зможуть займатись тоді, коли їм буде зручно. Також, за словами тренера, треба продовжувати популяризувати футзал.

"Колись про футзал говорили, що туди йдуть гравці, які не вміють грати у футбол, – говорить Слободян. – Зараз в Івано-Франківську такої думки вже немає, адже "Ураган" – це бренд, який знають і люблять майже всі. Люди бачать, що цей клуб являє собою вибудувану структуру, систему, яка дає дитині повноцінний розвиток".

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити