Окечукву Габріель: "В дитинстві над ліжком висів постер ван Персі"

24 листопада 21:46
Переглядів: 109
Габріель Окечукву

Майже дев’ять місяців тому «Карпати» підписали контракт з нігерійським новачком. За весь цей час він провів фактично дві повноцінні гри за основу. 90 хвилин у Запоріжжі проти «Зорі» втілилися у забитий гол. Зрештою, як і вихід відразу по перерві у кубковій зустрічі в Полтаві. Габріель і тоді не пішов з поля без голу. 

Набагато більше 21-річний нападник провів у молодіжній команді, однак з результативністю там справи не такі втішні. Напередодні гри із «Зорею», першою командою, якій Окечукву забив гол, нігерієць розповів про своє життя у Львові, намагався розібратися у причинах відсутності ігрової практики і проаналізував свої відносини з фанатами «зелено-білих». 

– Нещодавно «Карпати» очолив новий тренер. Олег Дулуб вільно володіє англійською, відтак ти маєш можливість отримувати інформацію з перших уст. Як це впливає на тренувальний процес?
– Це дуже позитивний момент. Хоч теоретичні заняття все одно проходять не англійською, але наставник знаходить можливість підказувати мені зрозумілою мовою і жодних проблем з комунікацією не виникає. Існує прямий контакт і Дулуб може сказати мені: «Габі, роби так або так». Безпосереднє спілкування допомагає мені. 

– Ти провів багато часу у дублюючому складі. «Карпати» декларують ставку на власних вихованців. Кого з гравців молодіжної команди можеш виділити і чи вважаєш, що найближчим часом ці футболісти можуть підсилити основу?
– В дублі справді є чимало класних гравців. Наприклад, Савошко, Маркович, Діма Полюганич, Ігор Карпенко, а ще Ігор Богач. У нас також хороші воротарі. Думаю, що у цих хлопців хороше майбутнє.

– Перед «Карпатами» ти грав на Мальті. Що там за футбол?
– Я виступав за місцеву команду, що називалася «Сент-Джорджес». Мене орендували з моєї рідної команди ФК «Вотерс». На Мальті я надовго не затримався. Зіграв кілька ігор, з поля без забитих голів не йшов. Рівень був дуже невисоким, тому я вирішив шукати кращі варіанти.

– Що тебе найбільше здивувало на початку твого перебування в Україні?
– Головна перешкода – мова. Я взагалі нічого не розумів! Мені дуже допомогли партнери, хоч англійською володіли не всі. Гравці «Карпат» зробили все, щоб я почувався, як вдома. Ще одна складна річ – погода. В Нігерії я звик до шаленої спеки. Однак незважаючи на різні обставини я повинен проявляти себе і грати. Мені не мають заважати незнання мови чи погода.

– Похвалишся успіхами у вивченні української?
– О, та я буквально 7-10 відсотків слів знаю. Може, й менше (сміється). Я вчуся у двох напрямках. По-перше, це тренування і все, що з ними пов’язано, тобто футбольні терміни. Друга категорія – слова, що використовуються у побуті. 

– Не помилюся, якщо скажу, що ви з Ґуставо вчите по дві мови? Обидва опановуєте українську з тією різницею лише, що він тебе вчить іспанської, а ти його англійської...
– Я дуже трошки розумію іспанську (посміхається). Ґус постійно мене запитує про англійські слова: «Габі, що це означає?» У відповідь я покращую свою іспанську. 

– Тебе можна назвати поліглотом...

– Я розумію арабську, а ще фламандську.

– У тебе в Бельгії грає друг.
– Так, я там майже рік прожив, тому мову засвоїв. У нас в Нігерії взагалі існує три мови: Igbo, Yoruba і Hausa. Я володію першими двома. 

– Ти згадував про погоду. За вікном зараз близько нуля. Зазвичай, якою є погода у твоєму рідному Лагосі?
– Максимально вона досягає приблизно 45 градусів за Цельсієм. Зими, як такої, у нас немає. Зараз сезон дощів і сильного холоду – на термометрах градусів 15. 

– Коли ти востаннє їздив додому в Нігерію і про що у першу чергу розповідав рідні?
– Остання поїздка відбулася кілька місяців тому у міжсезоння. У мене в сім’ї всі розуміють, що це дуже хороший досвід. Вони знають про мої труднощі у новому середовищі, про проблеми з мовою. Я кажу, що Україна – чудове місце. Розповідав їм про війну, про ситуацію у східній частині країни. 

– Ти не боявся їхати в Україну, знаючи про воєнну агресію Росії?
– Ні, в жодному разі. Футбол – це річ, що об’єднує, має єдину мову. Я приїхав сюди тільки, щоб присвячувати весь свій час футболу і зовсім не переживав. Зараз я періодично слідкую за тим, що робиться на сході, коли читаю новини. 

– Що скажеш про свої відносини з фанатами «Карпат»?
– У мене немає жодних проблем. Коли я забив гол «Полтаві» в Кубку, то побіг святкувати до фанатів, які віддано підтримували нас. Я показав їм серце, знак любові. Переконаний, що вони вірять у нас. Звичайно, у всіх не може бути однакової думки, вони можуть по-різному до мене ставитися, але я відчуваю їхню підтримку у кожному матчі, коли виходжу на поле. Не так давно, наприклад, я вибрався в місто на закупи і до мене підходили вболівальники і бажали успіхів. Щиро вдячний їм за це. 

– Знаю, що ти дуже тісно спілкуєшся з Майклом Бабатунде, екс-гравцем «Кривбаса» і «Волині». Він давав тобі поради перед тим, як ти приїхав до Львова?
– З Майклом ми спілкуємося кожного дня. Він грав тут чотири роки і дуже добре знає український футбол. Без порад не обходиться – Бабатунде завжди підказує мені. Він неодноразово казав, що Україна – хороше місце, щоб стартувати, проявити себе. «Забудь про все і просто грай», - саме так казав мені Майкл. 

– Хто був твоїм кумиром у дитинстві? Можливо, хтось із земляків... Наприклад, Обафемі Мартінс.
– Ні, точно не Мартінс. Я навчався в академії нігерійського ФК «Вотерс» разом з Іфеануї Іфеануї. Ми однолітки, але він дуже талановитий гравець і я його давно знаю, тому часто брав приклад з нього. Зараз він грає на Батьківщині за «МФМ». Коли я знаходився у збірній, то мені чимало порад давав Одіон Ігало з «Уотфорда». Щодо зірок світового масштабу, то я в дитинстві захоплювався грою Робіна ван Персі. Він шульга, як і я. Пригадую, його постер висів над моїм ліжком. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: