Олег Дулуб: "У Китаї нас годували смаженими горобцями"

21 жовтня 16:30
Переглядів: 160
Дулуб

Новий наставник «зелено-білих» у прямому ефірі традиційної веб-конференції поспілкувався з вболівальниками та відповідав на їхні запитання. Олег Дулуб розповів про незвичну китайську їжу, у кому бачить тренерські задатки та швидкий прогрес карпатівської молоді.

«МОЛОДЬ «КАРПАТ» ПРОГРЕСУЄ З КОЖНИМ ДНЕМ»

«У будь-якому гравці я, насамперед, бачу особистість. Чи хороший він, чи поганий, не має значення. Якщо зможеш підібрати до нього ключика і знайдеш чим мотивувати, він обов’язково себе проявить. Звичайно, краще працювати з молодими футболістами. Умовно кажучи, ти сьогодні взяв нового гравця, а через місяць вже бачиш його прогрес. Щодо досвідчених футболістів, то з ними не так просто – у них вже є певний багаж за плечима, а перевчити набагато важче, ніж навчити з нуля». 

«За 2 тижні перебування в команді, бачу колосальний прогрес у Кравця, Завійського, Кльоца, Чачуа, навіть не очікував таких серйозних змін від Вербного. Не знаю з чим це пов’язано, але зміни спостерігаються саме у вихованців «Карпат». Розумію, що прийде момент стабілізації їхнього прогресу і доведеться шукати нові шляхи, аби перевести хлопців на новий рівень. Грисьо розкрився мені з хорошої сторони; це людина, від якої йде позитивна аура, атмосфера та енергетика. Максим – один з молодих гравців, яким властива нестабільність у грі, тому спади не дивні». 

«Названі мною хлопці постійно глибоко копаються в собі, можливо, це пов’язано з тутешнім менталітетом. Є футболісти, які помилилися, забули, переступили й пішли далі. А ці гравці намагаються детально розібратись, постійно щось питаються, з ними цікаво спілкуватись. Ти розумієш, що їх можна вивести на зовсім інший рівень, просто для цього необхідний певний час. Мені приємно, що вони відкриті для розмови, діалогу та навчання. З ними легко говорити, вони йдуть на контакт» – розповів Олег Дулуб про стан справ в середині команди

«ІЗ ХУДОБ’ЯКА І МИСАКА МОЖУТЬ ВИЙТИ ТРЕНЕРИ»

«Коли був гравцем, тренером себе навіть не уявляв. Мій життєвий принцип – роби, що повинен і буде, що має бути. Я завжди живу сьогоднішнім днем. Звичайно, у мене є певне перспективне планування, але намагаюсь кожен день прожити, як останній, адже ніхто не знає, що буде завтра. 

Коли грав, думав як гравець, а це зовсім інший рівень мислення. Тоді я завжди тримав свій організм в тонусі, адже відповідав лише за себе. Коли став тренером, то зрозумів, що тепер відповідальність поширюється на всю твою команду, а також і за їхні сім’ї. Коли я вперше сів на тренерську лавку, усвідомив, що це моє, відчував себе комфортно».

«Чи міг би хтось із теперішніх карпатівців в майбутньому стати тренером? Думаю, що зміг би Ігор Худоб’як. Ця людина є душею команди. Він готовий грати на будь-якій позиції, жертвувати собою заради команди. Він точно зможе бути тренером. Також бачу організаторські задатки у Романа Мисака; коли потрібно він може бути жорстким, а це важливо» – розповів наставник «зелено-білих».

«АТМОСФЕРА В КОМАНДІ – ЦЕ ГОЛОВНЕ»

«Був час, коли я грав у китайському та фінському чемпіонатах. Цей період кар’єри оцінюю, як етап підготовки до тренерства, вже згодом зрозумів, що це і справді так. У Фінляндії, коли я вже завершував виступати, побачив особливості внутрішньої атмосфери, що створювалась в клубах. Я грав у двох досить хороших командах, які кардинально відрізнялись одна від одної, як результатами, так і атмосферою «сімейності». У першому клубі гравці завжди трималися «сам по собі», результат мали відповідний. У другій команді грали хлопці з Росії, України та Білорусії, загалом нас було 6 легіонерів, ще й тренер родом із Чечні. Атмосфера, що панувала в клубі, дозволила нам за 2 роки вийти в Прем’єр-Лігу фінського чемпіонату».

«Чи результат залежить лише від атмосфери? Ні, але в іншому випадку, потрібні виключно топові гравці, з якими теж потрібно знайти спільну мову. Кожен із футболістів топ-рівня володіє специфічним характером. Якщо в тебе 10 ведмедів, то і барліг розвалиться. Якщо ж є десяток мотивованих, цілеспрямованих гравців, то вони можуть обіграти і зірок. Звичайно, при відповідному рівні підготовки».

«У Китаї ситуація відрізнялася. Насамперед, у плані побуту. Приходиш на обід, а на підносі лежать смажені горобці. Наступного дня легіонери із задоволенням набирають собі на вигляд солодких тістечок. Але я відразу подумав: якщо вчора були помідори з цукром, то не виключено, що сьогодні будуть солоні тістечка. Як у воду дивився, вони беруть тістечко до кави, а воно солоне (сміється). Там своя специфічна екзотика: в їжі, яку організм не завжди сприймає, у відносинах з іншими гравцями». 

«З іншого боку, вражали повні стадіони. Арени по 30-40 тисяч заповнювались вщерть. За добу до гри на вулицях було настільки шумно від фанатів, що неможливо й заснути. Також, дуже сподобалась атмосфера «сімейності», насамперед, в країні. Щодо манери уболівання, то вона суттєво відрізняється від нашої. Фанати там більш агресивні, можуть автобус закидати камінням, я з таким зустрічався. Але це просто інша сторона медалі, все одно футбол – для вболівальників (сміється)» – підсумував Олег Анатолійович.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: