Олег Гнатишин: "Кожний наступний гол додавав упевненості"

18 листопада 11:30
Переглядів: 149
Олег Гнатишин

Про подібний феномен взагалі-то існує дві полярно-протилежні думки: або «на дітях геніїв природа відпочиває», або звичніше для нас , «яблуко від яблуні...». У нашому конкретному випадку це однозначно друге. Олег Гнатишин - гравець, який зірок з неба не хапав, не міг похизуватися титулами та гучними звитягами, але на полі щоразу віддавався сповна.

Йому не судилося виступати на найвищому футбольному рівні, але на теренах обласного футболу його ім’я, гра та майстерність добре знані і не можуть не викликати поваги. Вихованець ДЮСШ №2 та ДЮСШ Прикарпаття (тренери В.Луцький та С.Рибак) він доволі рано розпочав виступи у обласних змаганнях. Тоді йому не було ще і 17-ти. Продовжує Олег радувати нас своєю грою і до нині. Він виступав свого часу за команди Отинії, Угринова, Струпкова, різні колективи в структурі ФК «Прикарпаття», найповніше розкрився у франківському «Автоливмаші»... Останніми роками наш герой не без успіху захищав кольори ямницького «Вихору» та поберезького «Дністра-Рітаса». Провівши значну частину матчів у середній ланці Олег хоча і забивав не часто, але полюбляв цю справу і робив це іноді вишукано, зі смаком.

Тепер про інше. Олег та його старший брат Тарас є синами відомого на Прикарпатті гравця із славного покоління спартаківців епохи кінця 1960-х середини 1970-х., вправного бомбардира Михайла Гнатишина. То ж задаєшся питанням: чи могло у цій сім’ї бути інакше?

Згадуємо про це не просто так, а з того приводу, що саме Олег Гнатишин виграв суперечку бомбардирів у змаганнях Християнської Футбольної  ліги, які фінішували нещодавно. Про те, як голеадор торував собі шлях до вершини, про турнір, про поєдинки і, звісно, голи говоримо з винуватцем події.

- Олеже, щиро вітаю з перемогою у суперечці найвлучніших. Скільки достатньо забити, щоб стати кращим серед стрільців?

- Цього разу довелося відзначитися три десятки разів. У підсумку мені вдалося назабивати 31 м’яч.

- Схоже цього виявилося дещо замало, адже не допомогло твоїй команді перемогти у турнірі?

- Саме через це залишились якісь неоднозначні відчуття. Та коли відкинути емоції, задуматися і оцінити пройдене - виступили ми не зле: потрапили до числа медалістів, стали бронзовими призерами. У попередні сезони такого не траплялося. Четвертий сезон ми приймаємо участь у змаганнях обласної християнської ліги. перші два роки наша дружина мала назву ФК «Соліт», а цей і попередній сезон граємо під назвою «Ельдорадо-Галицький двір». 2012-го ми фінішували п’ятими, у минулому році посіли 6-те місце, і ось нарешті сягнули медалей.

- Наскільки я зрозумів, позитиву від сезону у тебе все ж більше...

- Безперечно. В цілому, так і є, коли нам підкорилася бронзова вершина. Однак складався чемпіонат для нас далеко не просто. Через незбалансованість складу ми дещо засиділися на старті - у перших трьох іграх здобули всього одне очко. Десь нам не пішло, не все попервах виходило. Інші в той час свої пункти справно набирали. Та коли нам вдалося підсилитися ми виправили ситуацію.

- Познайом, будь ласка наших читачів зі своїми одноклубниками.

- У сезоні, що минув, «Ельдорадо-Галицький двір» постав колективом, у якому вдало було поєднано досвід і майстерність старших футболістів із  завзяттям амбіційної молоді. Судіть самі, наші кольори захищали, окрім мене, мій брат Тарас, котрому 38 років, наш голкіпер - мій ровесник Мафтій Кудла, досвідчений Володимир Іванов. Разом із тим вдало діяли молодші наші виконавці Андрій Новицький з ФК «Калуш», Богдан Гутник з долинського «Нафтовика», Тарас Онуфрак з Підгір’я, Ростислав Човган з Крихівців та інші.

- Які чинники обумовили твою швидкострільність і результативну гру, як вважаєш?

- На відміну від команди для мене особисто початок виявився вдалим. Навіть у важких поєдинках, котрі тоді складалися найчастіше не на нашу користь, де вигравали почасти натужно з перевагою в 1-2 м’ячі, а то і узагалі задовільнялися нічиїми, вдавалося забивати голи, котрі ставали вирішальними. Так сталося, що у тих зустрічах, де потрібно було комусь із нас взяти відповідальність за колектив, мені вдавалося забивати. З кожним голом з’являлася впевненість у власних силах.

- Скільки найбільше м’ячів вдавалося забивати опонентам за один поєдинок?

- Було три гри, у яких я забивав по 5 голів - «Ютіму-КЕП-2», «Торнадо» і «Спарті».

- Як відомо, особливу цінність голи кращого бомбардира мають у протистояннях з головними конкурентами, лідерами...

- Я забивав чемпіону - команді «Курінь-ПАС» у двох поєдинках чемпіонату. По м’ячу поклав у першому та другому колах у ворота срібного призера - «Зорі». З 22-х поєдинків не вдавалося засмучувати голкіперів тільки у трьох чи чотирьох зустрічах.

- Хто із партнерів найчастіше допомагав тобі вражати ворота суперників?

- Всі наші голи - виключно заслуга усієї команди. І мої голи також більше плід зусиль одноклубників. У нас у складі ледь не кожен футболіст вміє і забити і віддати результативну останню передачу. Я також достатньо асистував. За нас голами відзначалися всі. Просто так траплялося, що я робив це частіше - у вирішальний момент хлопці довіряли мені більше.  Дуже багато я поклав м’ячів з передач Новицького. Він як ніхто вміє вчасно, а головне зручно віддати останній вирішальний пас. Хай там як, але я вдячний усім своїм партнерам.

- А чи міг забити більше?

- Мабуть. Щоматчу мав кілька слушних  нагод, котрі не реалізовував. Ще м’ячів 5-6 міг би забити.

- Коли почав задумуватися про лаври кращого бомбардира турніру?

- Несміливі думки про це з’явилися в пору, коли я почав забивати серіями. За 5 турів вдалося відзначитися 18 разів. Тож гріх було бодай потайки не помріяти про щось подібне.

- Як пильно слідкував за конкурентами?

- Спершу не надавав цьому значення, навіть коли виходило забивати у кожній грі. Забивати було приємно, але бомбардирство у жодному разі не було самоціллю. До середини перегонів про подібне і гадки не мав, просто не звертав на це уваги. Концентрувався на кожній наступній грі, на вдалому для нашої команди результаті. Адже мали завдання - позмагатися за призові місця. Коли в цьому питанні у «Ельдорадо-Галицького двору» почали вимальовуватися непогані перспективи, а я відчув смак голів, ось тоді вже стало цікаво позмагатися за бомбардирську пальму першості. Коли з’явився невеличкий відрив мрія поволі почала набирати реальних обрисів. Основного конкурента я мав достоту серйозного. Назар Данів - опонент направду достойний. У сезоні 2013/14 він став кращим бомбардиром області  з футзалу. До того ж він молодший за мене. Та і команда, за яку він виступав, також досить вправна. В підсумку я випередив Даніва на три голи.

- Як охарактеризуєш змагання Християнської ліги загалом і останній сезон зокрема?

- Передусім приваблює добра організація, змагальний порядок і організованість  навіть у дрібницях. Серед інших плюсів - ритмічний календар та структура турніру, який налічує три ліги. Причому міграція між дивізіонами відбувається виключно за спортивним принципом. До того ж, колективи, які прагнуть взяти участь у змаганнях,змушені розпочинати у нижчих лігах. Вважаю це справедливим. Інший позитив, як на мене, що у турнірі беруть участь гравці, які одночасно  виступають у інших змаганнях. Це добре і для футболістів і для ліги в цілому. Подібне надає баталіям популярності і престижності. Вважаю, що вже сьогодні Християнська ліга  не поступається чемпіонатам міста і області з футзалу. Пригадую, коли на початках змагань нашій команді тільки-но запропонували взяти участь у новому турнірі ми поставилися скептично і навіть з недовірою. А коли спробували - привабило, затягнуло, як кажуть. Тепер не шкодуємо, бо і досі граємо. Ліга з кожним сезоном стає сильнішою а цьогорічні перегони якісніші за попередні найперше через залучення вправних досвідчених виконавців, багато з яких успішно виступали на професійному та обласному рівні. Вони однозначно збагачують наші змагання. У нашій команді таких майстрів достатньо.

- А у інших?

- Навіть у колективах, що змагаються у першій та другій лігах таких виконавців вистачає. Приміром у команді «JOMA» це Соколенко, Микуляк, Макогон, Дорош, Хома, у «Темі-Станіславів» - Д.Гуменяк, Щеглюк, в складі  ФК «Звір»  грає Роман Партан...

- Підсумки чемпіонату 2014 вважаєш справедливими і об’єктивними?

- Коли трійка призерів має відрив від інших більше аніж 10 очок, то про що казати.

- Кого із суперників і які поєдинки вирізняєш для себе?

- Найперше - поєдинки з лідерами - чемпіоном «Курінь-ПАСом»  і «Зорею», що фінішувала другою. Одного разу ми «Зорю» обіграли, але цього виявилося замало. Втратили шанс зайняти вище місце,загубивши важливі пункти в очних протистояннях. За організацією командної взаємодії вище за інших ставлю «Візу-Вторму», що знялася після першого кола,  а ще команду  «Атлетік», кольори якої захищали молоді вихованці школи футзального «Урагану». Гадаю наступного сезону, якщо вони гратимуть на такому рівні, як цьогоріч, то мають усі шанси боротися за призові місця.

- Яким для тебе буде наступний футбольний орієнтир?

- У Християнської ліги - добрі перспективи і хороше майбутнє. Із задоволенням продовжуватиму виступати у турнірі. Прагнутиму захистити титул бомбардира,хоча розумію, що зробити це буде непросто. А ще - з командою хочу посісти місце вище за попередні і цьогорічне. Сподіваюся таки стати чемпіоном.

- Залишається побажати тобі у цьому прагненні удачі.

- Щиро вдячний.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити