Олександр Чепелюк: "Після Кварцяного можна працювати з будь-яким тренером"

05 жовтня 15:55
Переглядів: 89
чепелюк

Олександру Чепелюку нещодавно виповнилося 20 років. Попри молодий вік, за його спиною вже 30 матчів в українській Прем’єр –ліз. Опорний півзахисник знає, як відбирати м’ячі у гравців «Динамо» та «Шахтаря», пройшов школу життя у «Волині» і приєднався до «Руху». Багато фахівців вважають цей трансфер доволі перспективним і з великими надіями. Тож не дивно, що керівництво клубу уклало з Олександром Чепелюком трирічний контракт.

У НАС ФОРМУЄТЬСЯ ПСИХОЛОГІЯ ПЕРЕМОЖЦІВ

Олександре, з твоєю появою у старті «Руху» багато уболівальників відкрили для себе Чепелюка у новому образі. Сміливий опорник, який вміло читає гру, правильно обирає позицію і часто підключається до атаки. У матчах з «Оболонню-Броварем» та «Миколаєвом» тебе назвали найкращим серед винниківчан, очікував такого визнання від уболівальників?

Ні, це була несподіванка, оскільки у матчі з «пивоварами» я вперше вийшов зі стартових хвилин. Також ця історія продовжилася після гри з «Миколаєвом». Але буду відвертим, такі новини приємні.

Чому не вийшло своєрідного хет-трику вже у матчі після «Інгульця»?

Проти «Оболоні-Броваря» і «Миколаєва» було легше грати. Вони надавали на полі більше свободи. Натомість футболісти «Інгульця» накривали часто і не давали розвернутися. Із ними важче діяти і виконати усе задумане.  

У матчі з «Інгульцем» ми побачили два різні тайми. У першому – переважно тривала боротьба, повітряні дуелі, а у другому – тоді як пропустили, «рухівці» активізували і зуміли створити небезпеку біля воріт п’ятої команди чемпіонату?

Нам тренер сказав зіграти строго від оборони, діяли доволі компактно. Так, ми не створили багато гольових моментів, але й суперник в атаці окрім забитого м’яча не має чим похвалитися. Якщо ми дозволили б опоненту грати у свій футбол, то нам було б важче. Ми програвали, тому по перерві пішли великими силами на ворота «Інгульця».  

Після матчу з «Інгульцем» особисто я переконався, що 12-те місце «Руху» у турнірній таблиці є несправедливим. Не помітив різниці між 5-ою та 12-ою командами чемпіонату?

Згоден, адже у нас доволі непогана команда. Так, багато молоді, але наприклад, у «карпатівців» є досвід виступів у Прем‘єр -лізі, а у нас гідна конкуренція за місце у стартовому складі.

У захисті гру налагодили, тепер потрібно це зробити в атаці?

У Першій лізі не такий результативний футбол, бо дуже багато рівних команд. Хоча дійсно, нам потрібно свої гольові нагоди реалізовувати краще, адже у цьому сезону часто не щастить. Чого вартують лише два останні нереалізовані пенальті, а скільки було стійок і поперечин - усе це у комплексі не дозволяє забити більше.    

Зараз команда вже чотири матчі поспіль не знає гіркоти поразок.  Це додає впевненості футболістам на полі. Залишилося трохи розкутіше грати?

У нас формується психологія переможців, ми стаємо сильнішими. За грою переважаємо своїх суперників – виходить, треба ще більше створювати моментів, щоб їх врешті реалізувати і до турнірної таблиці вписувати по три бали.

Попереду ще один непростий поєдинок. Вже у п’ятницю в Харкові ви зіграєте проти четвертої команди чемпіонату «Геліоса». Чого очікувати від цього двобою? 

Налаштовуємося на успіх, бо після двох нічиїх треба перемогти. Звісно, то буде непросто, потрібно проявити свої сильні сторони. Не дати зіграти «Геліосу» через фланги, у них хороші крайні півзахисники.

Які сильні сторони Олександра Чепелюка?

Бачення поля, мабуть. Не знаю, тут краще скажуть спеціалісти та уболівальники.

Гаразд. Над якими компонентами тобі потрібно ще працювати?

 Над швидкістю, хоча це більше природні дані. Гра головою, адже у Першій лізі доволі багато боротьби, для цього потрібно окріпнути, набратися сили в ногах.

Олександре, у матчі з «Оболонню-Броварем» було кілька хороших моментів, ти виходив на ударні позиції, але влучити по воротах не міг. Можливо, варто залишатися після тренування і відшліфовувати удари по воротах?

Так, у мене було кілька зручних позицій, з яких можна забивати. Згоден, що потрібно працювати над ударами. Пробивати з-за меж штрафного, удари з дальньої відстані мають бути поставленими.

Гра яких опорних півзахисників є для тебе прикладом?

Мені імпонувала гра колишніх моїх партнерів у «Волині» - Богданова та Герасим’юка. Але найбільше мені подобається як людина, як капітан, як гравець Сергій Кравченко. Його майстерність вражає. Я беру з нього приклад. Він професіонал з великої літери.

ОНУК НАРОДНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ

Ти народився у Луцьку, відтак футбольний вибір був очевидним - школа «Волині»?

Так, я пройшов усю дитячу школу, згодом були виступи за U-19 і U-21. Потім, можливо, пощастило: кажуть, штучно, але ми потрапили в основний склад. Так, був такий період відтоку легіонерів, заборона на трансфери, тож тренерам довелося згадати про вихованців «Волині».

Ти обрав футбол, хоча міг піти музичним шляхом. Твій дідусь Василь Чепелюк - Народний артист України. Мабуть мріяв, аби онук продовжив сімейну традицію? 

 Так, мій дідусь мріяв про те, щоб продовжився музичний рід. Свого часу він сподівався, що його стежкою підуть сини, але вони обрали футбол. І я теж не встояв перед цією захоплюючою грою.

Як відреагував на твій вибір дідусь? 

Він хоче, щоб прізвище Чепелюк у футболі звучало на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Хоче, щоб я досягнув таких вершин у спорті, як він у музиці, щоб Чепелюка знали не лише як артиста, але й як і футболіста. Він дивиться в інтернеті усі наші матчі, переживає. Дідусь у курсі всіх подій, регулярно відвідує наш сайт, тож у темі.    

Концерти Василя Чепелюка відвідував?

Так, коли жив у Луцьку, то ходив на його концерти. Я пишаюся, що мій дідусь співає і має таке визнання.

У тебе мабуть теж талант до співів. У караоке ходиш? 

Коли буваю у Луцьку, то збираємося з друзями і можемо сходити в караоке поспівати.

Яка твоя улюблена після?

Григорія Лепса «Рюмка водки на столі».

Під час такої пісні вживаєш 50 грамів?

Ні-ні, я не вживаю. (Сміється)

Як вона співається «насухо»?

Ну, я можу випити бокал пива чи вина, але міцних алкогольних напоїв не вживаю.

ПІСЛЯ КВАРЦЯНОГО МОЖНА ПРАЦЮВАТИ З БУДЬ-ЯКИМ ТРЕНЕРОМ

Попри молодий вік (Чепелюку 5 вересня виповнилося лише 20 років. Прим. Авт.) за твоєю спиною вже є досвід виступів в українській Прем’єр-лізі. У 18 років ти дебютував у складі «Волині», тоді лучани розгромили запорізький «Металург» 9:1. Класний вийшов дебют? 

Такий матч не забувається. Пригадую, тиждень у мене був насичений:  зіграв за U-19 і U-21. Так вийшло, що у Харкові ми перемогли ровесників з «Металіста», я відзначився голом. Ввечері зателефонував Віталій Кварцяний і сказав готуватися до матчу з «Металургом», мовляв, випустить мене на заміну. Тоді серйозна у «Волині» команда була. Судіть самі: у Луцьку грали такі футболісти, як Кравченко, Богданов, Кобахідзе, Шарпар, Матей, Герасим’юк, Політило, Шабанов та інші. Із ними зараз можна було б за Лігу Європи боротися. Я вийшов наприкінці поєдинку, звісно, було багато емоцій.

Як працювалося з харизматичним Кварцяним? Молодому футболісту заслужити у цього тренера місце у стартовому складі нелегко?

Так, він поступово мене підпускав до складу. Спершу поїхав з командою до Туреччини на збори. Виходив переважно на заміни, але згодом, мабуть через брак кадрів, у мене виник шанс грати у стартовому складі «Волині». Віталій Кварцяний у житті та на тренерській лаві – це різна людина. Перед тренуваннями завжди багато жартує, чимало цікавих історій розповідає, але коли починається футбол - тоді невгамовний. 

Робота з Кварцяним загартовує?

Однозначно! Після Кварцяного можна працювати з будь-яким тренером. До його методів звикаєш. Гадаю, це хороший досвід, який згодиться у майбутньому.

У складі «Волині» ти провів 30 поєдинків в елітарному дивізіоні. Які матчі найбільше запам’яталися? 

Це гра проти наших грандів. Насамперед відзначу матч на «Олімпійському» з «Динамо». Виходиш – і все як  у кіно: Шовковський на воротах, на полі Ярмоленко, Гармаш, Драгович. Ми 1-0 вигравали, Хомченко подав, а Петров гол. Однак у другому таймі пропустили двічі та поступилися 2-1. Перед грою думали, що отримаємо повну торбу голів, а виходить, що могли створити сенсацію. Також пригадую домашню зустріч із «Шахтарем». Ми поступилися 0-1, але продемонстрували непогану гру. Багато вболівальників прийшло.

Можна грати з нашими грандами чи все таки це зовсім інший рівень? Усе, на що спроможні наші команди, це заважати грати у футбол? 

Щоб з ними грати на рівних, потрібно дуже багато працювати. З «Динамо» нам було легше грати, із «Шахтарем» важче. У донеччан багато бразильців, вони так крутять, що голова йде обертом.

Спина боліла після гри?

Так. Повозили нас. (Сміється).

МИ МОЖЕМО БОРОТИСЯ ЗА ПЕРЕМОГУ У ПЕРШІЙ ЛІЗІ

Улітку ти перейшов з «Волині» до «Руху». Чому?

У Луцьку у мене була зона комфорту, я завжди жив з батьками. Тож вирішив щось змінити. Виник варіант з «Рухом», я погодився і про свій вибір не шкодую.

У тебе закінчився контракт з «Волинню»?

Ні, ми розірвали угоду за обопільною згодою сторін. Мені заборговали у зарплатні за шість місяців. Я пробачив їм борг, а вони віддали мені документи.

Хто вів з тобою перемовини?

Приїхав до Винників. Тоді «Рух» грав з «Гірником-Спортом».  Я та агент зустрілися особисто з президентом Григорієм Петровичем. На  переговорах були присутні спортивний та генеральний директори клубу. Ми доволі швидко про всі деталі домовилися і наступного дня уклали контракт.

У тебе найтриваліший контракт з-поміж усіх футболістів - на три роки…

Так, я знаю про це. І, користуючись нагодою, хочу подякувати президенту Григорію Козловському за те, що повірив у мене. У клубі на мене покладаються надії. У свою чергу, зроблю усе, щоб прогресувати і виправдати сподівання керівництва «Руху».

Теперішня команда за своїм потенціалом на що може претендувати?

Гадаю, можемо боротися за перемогу у Першій лізі. Можливо, у цьому сезоні вже не вдасться досягнути цієї мети, бо ми багато втратили очок на старті чемпіонату. Матчі з «Арсеналом», «Колосом» та «Інгульцем» - яскраве тому підтвердження. Проте у нас є кваліфіковані футболісти.

Ти, як і більшість холостяків «Руху», живеш у Винниках у готелі «Святослав». Вільний час як проводиш?  

У нас прекрасні умови створені. Чого вартує лише спорткомплекс «Старфіт», де є чудовий басейн і сучасна тренажерна зала. Тому багато часу минає там, де є все. (Сміється). Коли кілька вихідних, то їду до Луцька.

До Львова вже звик?

Так, мені подобається місто, коли жив у Луцьку, то їздив до Львова, щоб погуляти.

Пересуваєшся громадським транспортом чи автомобілем?

Ні, автомобіль ще не придбав, але маю у планах. Гадаю, навесні у мене він буде.

Окрім співу в караоке, як хобі у Олександра Чепелюка? 

Вчора з Ігорем Дуцем вперше грав у сквош - дуже сподобалося. Також граю у великий та настільний теніс, можу дати гідний опір у більярді та боулінгу. Всі види спорту люблю.

Улюблена книга?

Давно читав, але мені сподобалася книга «Робінзон Крузо». А ще автобіографія Златана Ібрагімовича. Багато читав про Ліонеля Мессі.

Як на любовному фронті?

Вже майже два роки зустрічаюся з дівчиною. Вона, як і я, з Луцька. Минулого тижня приїжджала, і ми у Львові провели кілька чудових днів. Яна добре володіє англійською і працює репетитором з дітьми. Також працює вчителем у школі.

Про що мрієш?

Можливо скажу банально, але мрію грати у збірній України.  Гадаю, це реально. Потрібно наполегливо працювати над собою, аби досягти мети. Бо для чого тоді грати у футбол, якщо не мати такої мети? Отож біжу на тренування.

За матеріалами: fcruh.com
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити