Олександр Дядюра: "Взявся грати – грай на повну"

07 листопада 10:17
Переглядів: 83
Дядюра

Радість від перемог на чемпіонаті та Кубку України, міжнародному турнірі «Кубок Карпат», здобуття звання найкращого гравця змагань у сезоні 2014/2015рр. 27-річному ватерполістові львівського «Динамо» Олександру Дядюрі постійно затьмарював нестерпний біль у плечі. Спочатку знеболювальні пігулки, потім значно сильніші гормональні уколи у плече… Сподівався - все минеться… Не минулося… Як вирок, від львівських лікарів пролунало: «Операція та цілковитий спокій для хворого плеча». Чи залишиться у грі Олександр у новому сезоні, що стартує вже незабаром? Таке запитання хвилює не лише самого гравця, а й уболівальників «Динамо» та товаришів у збірній України, де ватерполіст також на провідних ролях.

ЛЬВІВСЬКІ ТА КИЇВСЬКІ ДІАГНОЗИ

- «Посеред минулого сезону біль у плечі різко загострився», - згадує Олександр. «Це не була якась одномоментна травма, вона накопичувалась з роками. Спершу плече трішки боліло, а потім усе більше. Коли перестали допомагати таблетки, розпочав колоти у плече знеболювальні.

- Тобто замість того, щоби лікувати плече, Ти продовжував грати у водне поло на знеболювальних?

- А сенс лікувати? Це тоді треба залишати плече у спокої і зовсім не грати. Розумію, що лише відтермінував проблему. Ще й погіршив стан уколами, адже, щоби знімати біль, постійно доводилось збільшувати дозу ліків. Та тоді я іншого виходу не бачив. Узагалі намагався менше думати про травму.

- Чи звертався до лікарів?

- Звичайно, та, як з’ясувалося, у нас у Львові немає спортивної медицини як такої. Лише приватні клініки, де дуже дорого, а найголовніше – жодних гарантій. У Винниківському воєнному госпіталі зробив блокаду плеча, що мало надовго знеболити, проте мені це не допомогло. Одні львівські лікарі відразу радили їхати до Києва, інші казали терміново робити операцію. Вирішив обстежитись у Києві.

- Який поставили діагноз у Києві?

- Як тільки поставили діагноз, то розпочав ще менше розуміти, що з моїм плечем, ніж до того (сміється – прим. авт.).

- Тобто?

- Діагноз навіть не завчиш, тож зараз прочитаю з мобільного: «МР-ознаки зовнішнього імпіджменту надостьового м’язу правого плечового суглобу. Часткове відсуглобове пошкодження сухожилка надостьового м’язу в ділянці ніжки кріплення. Артрозні зміни в акроміально-ключичному суглобі, синовит та синовіальна гіпертрофія, ділянка післятравматичного субхондрального остеолізису акроміального кінця ключиці». Ну як?

- Звучить справді страхітливо… А скажи, чи київські лікарі виявилися співзвучними з львівськими колегами щодо неминучості операції?

- Кияни пообіцяли вилікувати плече без операцій. До слова, у Києві з’ясувалось, що до цього часу я лікувався неправильно. А це мені так наші львівські лікарі прописали.

- Операції Ти уникнув, але чи не заборонили київські лікарі грати у водне поло, адже для ефективного лікування плече потребує спокою?

- Загострення припало якраз на серпень, більшу частину місяця перебував у відпустці, тож дещо підлікував плече.

ІЗ ЗАХИСТУ – У ПІВЗАХИСТ

- На останніх змаганнях – кваліфікаційному турі до чемпіонату Європи, який проходив у Франції, - як ти почувався?

- Якраз перед туром зіграв ще на «Кубку Карпат» та пройшов десятиденний збір у складі національної команди. Що скажу – були неприємні відчуття у плечі. Та порівняно з тим, як боліло раніше, - це небо і земля. Зараз до збірної запросили хорошого лікаря, яка їздить із нами на збори, змагання. Вона дещо підлікувала мене, постійно спостерігала за моїм станом і дуже допомогла. Щиро вдячний їй. Хоч біль усе одно був, і я приймав знеболювальні, та це вже звичайні ліки, значно слабші від тих, що колов у плече до того.

- Так розумію, варіант завершення спортивної кар’єри задля збереження здоров’я не для тебе? Чи хоч усвідомлюєш, що умисно шкодиш собі?

- Більшість лікарів справді кажуть, що плечу треба спокій. Мені це не підходить, а означає, що шукатиму таких лікарів, котрі зуміють вилікувати плече під час навантажень. Інших варіантів навіть не розглядаю!

- Тобі видніше, звичайно. Наскільки вплинула травма на якість твоєї гри?

- Під час ударів по воротах і пасів рука болить, є відчуття скутості у плечі, зрозуміло, що обмежений діапазон рухливості руки, внаслідок чого порушується техніка виконання. Знаєш, інколи якісь промахи під час матчу хотілось би списати якраз на травму, однак зупиняю себе і кажу: «Не можеш якісно пробити – не бий тоді зовсім. А взявся грати – грай на повну». Тож на якість моєї роботи поки що ніхто не нарікав. До слова, щоби не зашкодити плечу ще більше, тренери збірної з захисту перевели мене у півзахист.

- Чи комфортно у новому амплуа після стількох років гри на позиції захисника?

- А я спершу грав якраз у півзахисті. Тоді ще виступав за маріупольську команду. І коли наш захисник закінчив спортивну кар’єру, я запропонував тренерові свою кандидатуру. Поступово став першим захисником в «Іллічівці», а потім і в збірній. Так що гра у півзахисті мені добре відома.

 

У ПОЛЬЩІ ВІД ЛЕГІОНЕРІВ ВИМАГАЮТЬ

- Минулого сезону, крім національної збірної та «Динамо», ти також виступав і за польську команду з міста Лодзь, у складі якої став чемпіоном Польщі, ще й упродовж змагань тебе тричі визнавали найкращим гравцем. Чи запросили поляки і на новий сезон?

- Найімовірніше, що вже не гратиму. Кілька польських команд висловили протест щодо участі легіонерів у чемпіонаті, і більшість проголосувала за таке рішення.

- Прикро, адже, це, напевно, і твій заробіток? У тебе дружина і п’ятирічний син – треба сімю забезпечувати. Чи не шукав інші країни, де можна би було виступати?

- Думав над таким питанням та наразі ніяких кроків не робив. Польща чим добре - розташована близько – з’їздив на два дні, відіграв тур чемпіонату та повернувся додому до сім’ї. Та й виступав за поляків не у збиток «Динамо»: мав змогу і в Польщі грати і не пропускати чемпіонат України у складі львівського клубу. Адже моя основна команда - це «Динамо», тут отримую зарплату, саме цей колектив для мене пріоритетний. Зрештою, нічого випадково не буває, може, такий розвиток подій і на краще.

- Цікаво, чому?

- Там знаєш, як треба працювати! Думаєш, поляки задарма гроші платять. У них політика така: якщо ти легіонер, і ми тобі платимо, це означає, що граєш абсолютно без замін і відпочинку. Зазвичай, в один день проводять два матчі з невеликим проміжком відпочинку між ними, ось і маю відпрацювати упродовж дня всі вісім періодів. А оскільки мене запрошують не просто так, а щоби голи забивав, то маю не лише протриматися ті вісім періодів, а ще й ворота суперників вражати.

- Ну що ж, Сашко, влучного Тобі м’яча і міцного здоров’я. Дякую за розмову.

Розмовляла Наталія Васьо


ДОВІДКА

Олександр ДЯДЮРА, 27 років

Амплуа Захисник, півзахисник.

Дата народження 14.07. 1988

Місце народження Львів

Звання Майстер спорту України

Зріст 192 см

Вага 95 кг

З 2007 року член національної збірної України

Перший тренер Олександр Богданов,

Тренери Юрій Сидорович, Євген Наумчик, Ігор Зінкевич.

У «Динамо» грав з 2004 до 2010-го. Потім три сезони (2010-2013р.р.) провів у маріупольському «Іллічівці», ставши у складі команди чемпіоном України та двічі срібним призером національної першості. Минулоріч повернувся у «Динамо». Також у складі польської команди міста Лодзь - учасник Єврокубку, чемпіон Польщі.

Освіта: вища, Львівський державний університет фізичної культури (2006-2010). Зараз здобуває фах банкіра в Університеті банківської справи (Львів).

Сімейний стан: Одружений з Юлею, виховують синочка Віталіка (5 років).

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити