Олександр Косенко: "У дебютному матчі з бразильцями все пішло не так"

25 липня 16:56
Переглядів: 166
Олександр Косенко

— Олександре Петровичу, як оціните виступ підопічних на чемпіонаті світу?

— Якщо зважати на результат, то, звісно ж, 9-те місце — поганий показник. Утім, якщо зважати, як складалися ігри та обставини… Після першої гри з Бразилією ми втратили чотирьох гравців — Королишин, Сірий і Разуванов отримали дискваліфікації, а Литвинов грав із травмою. Як бачите, вилетіли по два гравці з кожної четвірки. Отже, все, що ми намагалися награвати, розвалилося до матчу з Іраном. Хлопці все одно грали й створювали моменти, хоч і програли — 1:2. Претензій за цих обставин у мене немає. Єдине, що не треба було так поводитися з арбітрами в першій грі. Хоча в дечому я своїх підопічних можу й зрозуміти, коли за дві секунди до кінця не поставили пенальті — не стримали емоції. Після перших двох ігор усі наступні ми виграли, бо суперники були вже не такого високого рівня. Мабуть, так розпорядилася доля.

— Чи є ще якісь причини невдалого виступу, крім того, що сталося в першому матчі з бразильцями?

— Щось зараз говорити про те, якби ми грали всі, чи що ще стало на заваді, складно. Так, ми зібралися лише за 4 дні до чемпіонату; так, «Локомотив» не відпустив своїх гравців за домовленістю, але якби не ця ситуація в дебютній грі… Десь і я винен, що не попередив гравців про таке жорстке покарання. Це не Україна, де з арбітром, грубо кажучи, не церемоняться, а там одразу слідувало покарання. Це стане для нас хорошим уроком. У принципі, нам до снаги було зіграти успішніше.

— Якби «Політех» таки відпустив Свиридова, то було би легше?

— Я не люблю слова «якби». Поїхали ті, хто був, і якби не ці дискваліфікації, то можна було би грати й вигравати. А якби він був, то я не знаю, як розгорталися би події. Сталося так, як сталося.

— Чому в Малагу не поїхав ваш помічник Валерій Легчанов?

— Я з ним спілкувався задовго до старту чемпіонату світу, й він одразу попередив, що не зможе мені допомогти до вересня, адже має вирішити деякі свої справи. Він тільки приїхав зі Львова до себе додому в Покровське. З вересня він трохи звільниться, тож зможе мені асистувати.

— Чи відповідає фінальний розподіл місць силі команд? Наприк­лад, білоруси доволі несподівано взяли третє місце.

— Повна самовіддача та непогані гравці — рецепт успіху білорусів. Вони добре виглядали на турнірі. Це несподіванка, наскільки титуловані суперники залишилися позаду, але не за продемонстрованою грою. Просто так Іспанію та Іран не обіграєш. Ті ж чемпіони — росіяни — ледь обіграли Іран. Загалом на турнірі було 6–7 команд високого рівня — Іспанія, Бразилія, Іран, Росія, Португалія, Білорусь та й ми теж, адже боролися з бразильцями та Іраном.

— Хто став відкриттям чемпіонату з гравців?

— У Росії я би виокремив Сергія Абрамова, Андрія Афанасьєва — взагалі їхня «сінарівська» четвірка непогана. Вони чудово взаємодіють, адже всі з одного клубу. Зрозуміло, що лідером був Абрамов, бо коли ставало тяжко, то він брав гру на себе й забивав, віддав результативні передачі. У Ірані 7-й і 9-й номери, однак останній зазнав травми. У бразильців на мене справили враження 7-й, 9-й і 10-й номери (висвітлення турніру проводилося на низькому рівні, тому дізнатися прізвища цих гравців, на жаль, не є можливим. — А.Г.).

— Чия тренерська робота вам запам’яталася?

— Щодо тренерів, то наставники Іспанії та Португалії. Вони намагаються будувати таку ж гру, як і в національних збірних. У Португалії працює той же тренер, що й з національною збірною — Жорж Браз. До речі, в Росії теж один головний тренер у всіх команд — Сергій Скорович. Прикро, що ми не вийшли з групи, бо дуже хотілося зіграти в повному складі з усіма сильними опонентами та подивитися, як би під кінець форуму у цих протистояннях виглядали наші гравці.

— Ви самі зазначили, що гранди вибудовують піраміду збірних — грають за однією тактикою, підбирають потрібних гравців ще в молодіжних командах. Збірна України до цього прийде?

— Старатимемося, а як воно вий­де… Зараз не можу сказати, що за два роки вибудуємо таку систему й будемо всіх перемагати.

— Чи була у чемпіонаті така команда, стиль якої вам найбільше імпонує, і ви би хотіли його прищепити збірній України?

— Такого не буває. У іспанців і бразильців зовсім інший менталітет. Можливо, їхню схему гри й можна запозичити, але є багато інших нюансів. Це залежить од рівня виконавців, тоді можна побачити, на що варто розраховувати. Будемо грати із сильними суперниками, відтак рухатимемося вперед.

— Наступний збір молодіжної збірної планується у вересні. Ще не знаєте, хто буде суперником?

— Це питання наразі вирішується.

— Що плануєте робити до того часу?

— Будемо переглядати гравців. Планую поїхати з «Локомотивом» у Москву на DINA OPEN CUP, де слідкуватиму за іграми. Зараз графік до кінця не склав, однак будуть також інші поїздки, щоби придивитися до гравців.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити