Олександр Севідов: "Кононов у стилі "Барселони" теж грав не завжди"

28 січня 12:28
Переглядів: 456
Олександр Севідов

Нині рішення цього тренера у Львові сприймають з розумінням. Прихильники «Карпат» схильні підтримувати обраний Олександром Севидовим напрям і не засуджують його навіть після відмови від послуг старожила команди Андрія Ткачука. То за умови, що влітку призначення нового наставника на фоні конфліктної ситуації з виставленими на трансфер 19-ма футболістами сприймалося неоднозначно. Найперше тому, що віра в позитивні зміни з огляду на останніх два сезони була мізерною. Після того ж, як «зелено-білі» не виграли в жодному зі стартових шести матчів, тренера почали «відправляти» у відставку. Втім, через якихось три тижні «Карпати» перемогли «Шахтар» і команду нарешті прорвало. Власне, з періоду адаптації до Львова і його футбольного середовища кореспондент  й розпочав розмову з наставником галичан.

- З комунікабельністю в мене проблем не було ніколи, - бере слово Олександр Володимирович. – Через те адаптація до нового міста і нових умов пройшла легко і комфортно. Принаймні, я сподіваюся, що влитися у львівське футбольне середовище мені вже вдалося.

- Комунікабельність – одне. Але два поспіль 14-х місця, «список 19-ти». Це не були відлякувальні фактори?

- Мабуть, ви хотіли назвати моє рішення очолити «Карпати» словом «авантюра». Ні, мене ніщо не лякало. Приймаючи запрошення, керувався єдиним – любов’ю до футболу. Я знаю, на що здатен, розумію гру з середини, тому до Львова переходив сміливо і з впевненістю у власних силах. Побоюватися могли б лише ті, хто погано обізнаний з ситуацією у львівській команді. Окрім поганих спортивних результатів, жодного іншого суттєвого негативу у «Карпатах» не помітив. Просто керівники клубу вирішили змінити стратегію розвитку. Думаю, нинішній стан команди демонструє, що обраний шлях є вірним. На мій погляд, ми перший, але далеко не останній клуб, який вдасться до нетрадиційного методу зменшення контрактів. Гадаю, в найближчому майбутньому мої слова отримають підтвердження.

- Тобто, «Карпати» дали приклад, який унаслідують?

- Думаю, так, адже якщо не враховувати когорту з чотирьох клубів, які ставлять перед собою завдання потрапити до Ліги чемпіонів, для решти представників української Прем’єр-ліги такий вихід з ситуації є оптимальним. Перегляд контрактів за співвідношенням «ціна-якість» очікує більшість команд.

- Так чи інакше, у вашій тренерській кар’єрі ще не було досвіду створення команди практично з нуля…

- Не став би стверджувати, що під нашими ногами влітку не було ґрунту. Ним виступав футбольний клуб. У «Карпатах» створені пристойні умови для того, щоб футболісти могли тренуватися і розвиватися. Жодних проблем у клубі немає з медичним забезпеченням, з інфраструктурою й усім іншим. Незначні недоліки – то поточні моменти, які виникають в більшості інших клубів Прем’єр-ліги. Я мав змогу створювати таку команду, яка видається привабливою мені. Найперше потурбувався про формування хорошого колективу, який хотів би працювати і прагнув би грати за «Карпати», а не піти звідси. Не скажу, що процес вже завершений, але зроблено на цьому шляху вже чимало.

Олександр Севидов: Кононов у стилі Барселони теж грав не завжди - изображение 1

Фото - Денис Руденко

- Маю досвід спілкування з кожним з тренерів, які очолювали «Карпати» в останніх десять років. Кожен з них давав зрозуміти, що приймаючи пропозицію від Петра Димінського, мусив прийняти умову, згідно з якою команда має грати в атакувальний футбол за схемою 4 – 3 – 3, яка була доведена до місцевого еталону Олегом Кононовим. Втім, нинішні «Карпати» діють в розстановці 4 – 2 – 3 – 1, з ухилом на оборону. Виходить, вам вдалося посвятити Петра Петровича у свою «футбольну віру»?

- Звісно, перед тим, як підписувати контракт, я мав розмову з власником клубу. Петро Петрович висловив своє бачення шляхів розвитку команди і запитав, чи погоджуюся я працювати на таких умовах. Відповів згодою, бо у більшості ключових питань наші думки сходилися. Є нюанси і про них ми з Димінським спілкуємося часто. Зрештою, президента клубу я переконувати не вправі. Намагаюся висловити і обґрунтувати своє бачення. Стосовно тактики, то ми виходили з реалій, з того, що чимало футболістів, котрі багато років формували обличчя «Карпат» з команди пішли. Через те створити модель атакувального футболу, за якою впродовж кількох років грала «Барселона», практично неможливо. Бодай тому, що треба мати гравців, які за характеристиками були б схожими на каталонських. Зважте також, що навіть «Барселона» нині в той футбол, що два-три роки тому вже не грає.

Розумієте, схеми – то поняття дискусійне. Приміром, я сумніваюся, що при Кононові «Карпати» грали виключно за голландською розстановкою 4 – 3 – 3. Ця схема дуже часто трансформувалася. Сила того колективу, який виходив до групового турніру Ліги Європи, полягала, на мій погляд, в дуже гарному підборі виконавців, який тренер згуртував у єдиний колектив з єдиною метою. Ця стратегія не нова і її ми використовуємо в «Карпатах» нинішнього зразка. Не хочу робити поділу на «новий» і «старий» колективи, але прагну донести хлопцям розуміння, до чого вони мають прагнути.

- Нині «Карпати» грають у прагматичний футбол. І то під керівництвом тренера, якого ще в середині 2000-х називали «божевільним романтиком, котрий прагне за будь-яких умов грати в атакувальний футбол»…

- Хочете сказати, що я змінився? Мабуть так. І обставини змусили, і життя на місці не стоїть. За останніх десять років футбол суттєво змінився. Відповідно мусить розвиватися й тренерська думка. Нині вимоги до футболістів зовсім інші. Зважте, що в так званий атакувальний футбол у нашій країні грають дві команди – «Металіст» і «Шахтар». Та й ті лише тому, що в складі перших грають аргентинці, а в інших – бразильці. Не варто також забувати, що нерідко у людей складається оманливе враження, коли за командами, які грають організовано, закріплюють клеймо оборонного стилю. Але то манера гри більшості європейських колективів. Візьміть італійську Серію А. Хто там діє безшабашно, так, як до недавніх пір діяла «Барселона»? Так, така гра імпонує. Але важко спершу збудувати атакувальну гру, а потім думати про оборону. Особливо в першу пору. Мабуть, не лише я, а й решта тренерів намагаються спершу налагодити дії в обороні.

- Давайте повернемося до болючого процесу створення нової карпатівської команди. Щойно якісь її контури почали вимальовуватися, як після третього туру в «Металіст» перейшов один з осьових виконавців сформованого вже вами колективу – Павло Ксьонз. Для клубу то була угода вигідна, але ви як тренер, найімовірніше, були не в захваті…

- Я поставився до такого повороту подій з розумінням. До керівництва клубу претензій не мав. Більше того, був згоден з Павлом, який обрав собі такий варіант для продовження кар’єри. Погодьтеся, українські футболісти отримують запрошення від представників топ-четвірки вітчизняного чемпіонату не так часто. Гадаю, запрошення Ксьонза в «Металіст» стало свідченням того, що в «Карпатах» його підготували добре. Ми ж прагнемо, щоб наші футболісти росли, виступали за збірні, отримували запрошення від провідних клубів. Думаю, приклад Ксьонза має заохотити нинішніх гравців нашої команди. При відповідальному ставленні до справи зараз вони мають непоганий шанс отримати цікаву пропозицію в майбутньому.

Олександр Севидов: Кононов у стилі Барселони теж грав не завжди - изображение 2

Фото - UA-Футбол

- При вас у складі «Карпат» стабільно заграла в основі ціла група юних вихованців карпатівської академії. Зізнайтеся, на такий крок наважилися від безвиході чи справді не бачили суттєвої різниці між досвідченими гравцями і молодими?

- Від безвиході можна лише повіситися. Під час нашої першої розмови з Петром Димінським виховання молодих гравців вказувалося одним з основних пунктів у моїй майбутній роботі. Такий стратегічний напрям розвитку клубу, який хоче, щоб пріоритетні позиції в команді займали власні виконавці. Якщо таких немає, то на проблемні позиції шукаємо молодих українців. Тому жодних випадковостей в появі молодих львів’ян у складі не шукайте. Відразу вирішили, що в разі виникнення проблем у якомусь з амплуа в ході сезону будемо давати шанс юним хлопцям.

- Тим не менш, виставити у воротах 18-річного голкіпера наважиться далеко не кожен тренер. Роман Підківка – то був ризик?

- Безперечно, ризик. Якщо я скажу, що є настільки сильним тренером, що здатен розпізнати в молодому футболісті майбутню зірку, то це буде неправдою. Просто на той момент, як наш тренерський штаб прийшов у «Карпати», у нас було три приблизно рівноцінних воротарі, але трохи цікавіше виглядав Підківка. Жодних поблажок чи авансів я Романові не робив. Він працював на рівні з усіма.

- Поряд з Підківкою у матчі першого туру проти «Ворскли» дебютував ще один молодий футболіст – Андрій Савченко. Зіграв він невдало і в решті 16-ти матчах на полі не з’являвся. Офіційна причина травма. В неї можна б сміливо повірити, якби не попередні випадки, які траплялися ще до вашого приходу в Львів, коли футболісти «Карпат» губилися в глибокому резерві в схожих ситуаціях, провівши невдало один-два матчі…

- Не знаю, що там було до мене, але у випадку з Савченком все чисто. Андрій у зустрічі з «Ворсклою» розірвав задню поверхню стегна. У хлопця така структура організму, що він тривалий час лікувався, а потім теж довго відновлювався. Повернувшись в обойму, Савченко на одному з перших тренувань пошкодив бокову звязку правого коліна. Звісно, отримавши дві важких травми впродовж двох місяців, хлопець трохи надломився. Можу вас запевнити, що відсутність Андрія пов’язана виключно зі станом його здоров’я. Закони військового часу в нас не діють. За одну помилку нікого не карають. Зрештою, не було б щастя… Випав Савченко – на його місці лівого оборонця ми спробували іншого молодого хлопця Володимира Костевича. Своїм шансом він скористався сповна. Напередодні сезону позиція лівого оборонця була проблемною. Нині ж ця позиція вважається закритою. Сподіваємося, що надалі так само зможуть проявити себе Чачуа, Страшкевич, той же Савченко, інші молоді футболісти. Ми ж не дарма взяли на перший збір до Туреччини відразу п’ятьох юних футболістів.

- Костевич до вас вважався атакувальним гравцем…

- Грав зліва, іноді в центрі півоборони. Та на тренуваннях Володя показав, що він вміє непогано відбирати м’ячі і добре читає гру. Вирішили ризикнути і поставити його в захисті.

- Серед великої кількості новачків більшого можна було очікувати від Ігоря Тищенка та Андрія Гітченка. Чому вони так і не стали гравцями основи?

- Історія цих гравців різна. Гітченко – найдосвідченіший у нашій команді виконавець. Андрій настільки сумлінний і добросовісний, що в мене навіть думки не було, щоб з ним розпрощатися. Втім, у центрі оборони грають Ігор Пластун та Ґреґор Балажіц. Наразі у мене не було підстав їх змінювати, хоча помилялися той та інший немало.

Стосовно Тищенка, то до його працелюбства і людського ставлення до справи претензій не маю. Але коли почали повертатися в команду її лідери, Ігор банально почав програвати їм конкуренцію за місце в основі. Через те після закінчення осінньої частини ми вирішили, що Тищенкові краще знайти собі ту команду, де він отримуватиме більшу ігрову практику.

- Ви згадали про тих лідерів, які повернулися в колектив на старті чи вже після старту сезону. Наскільки складним був процес гуртування колективу в єдине ціле, зважаючи на обставини, які від вас не залежали?

- Не сказав би, що були якісь труднощі в цьому аспекті. Причина проста – любов до футболу в тих хлопців, які мали непорозуміння з керівництвом, пересилила всілякі труднощі. Розумієте, Олегові Голодюкові, Сергієві Зеньову, Андрієві Ткачукові, які перебували в «Карпатах» чимало років, разом з Олександром Гладким вливатися в новий колектив не довелося з тієї причини, що саме вони тут свої. Взагалі, ми намагаємося створити в колективі таку атмосферу, щоб поділу на групи між гравцями не виникало. Жодні угруповання ні до чого доброго не призводять. Усі хлопці розуміли складність процесу, наскільки непросто далися старожилам їхні рішення. Достатньо сказати, що повернутися погодилися не всі. Та ті, хто повернувся, як були лідерами команди, так залишилися в цій ролі понині.

Олександр Севидов: Кононов у стилі Барселони теж грав не завжди - изображение 3

Фото - Денис Руденко

- Одним з тих, хто влітку залишатися в «Карпатах» відмовився, був Михайло Кополовець. Нині він, за словами Петра Димінського, готовий прийняти будь які умови, щоб повернутися до Львова…

- В документи, які між собою підписують клуби, я не влажу. Наскільки мені відомо, у Кополовця – річна оренда з «Говерлою». Розмовляв з Мишком після всіх його інтерв’ю. Він хлопець гарячкуватий, правдоруб, але людина достатньо адекватна. Питання повернення Кополовця в команду залежить не лише від мене. Думаю, найближчим часом це питання визначиться.

- На позиції Михайла у вас є Младен Бартуловіч, який проявив себе одним з лідерів колективу, на підміні – Дмитро Льопа. Через те напрошується питання – чи бачити ви для Кополовця місце в команді взагалі?

- Ви мене провокуєте переходити на персоналії. Якщо я зараз скажу, що цей футболіст мені потрібен, це буде смішно. Якщо скажу, що не потрібен – усі питання закриються. Я ж вам сказав, що питання про повернення Кополовця залишається відкритим. Те саме стосується й Ігоря Худоб’яка, строк оренди якого в «Ростові» теж складає рік.

- До слова, про стосунки з «Говерлою». Віце-президент ужгородців Олександр Шуфрич нещодавно у своєму «твіттері» знову згадав про вас і сказав, що «Говерлу» ви залишили з власної волі і начебто мали б виплатити якусь компенсацію…

- Зазвичай я намагаюся не реагувати на те, що пише Олександр Несторович у «твіттері». Можу лишень зазначити, що віце-президент "Говерли" так часто говорить неправду, що це може увійти в звичку. Є документи, які підтверджують мою правоту. Спершу було прийняте кілька місяців тому рішення КДК ФФУ. Найцікавіше, що той момент, коли це повідомлення з’явилося, Олександр Несторович вже мав перед собою рішення палати з вирішення суперечок. Не знаю, якщо треба довести свою правоту публічно, продемонструвавши відповідні документи, то я готовий це зробити.

- Повернемося до справ карпатівських. З вашим приходом хоч і нестабільно, але почав приносити користь команді Гладкий. Видали Олександрові якісь власні нападницькі таємниці?

- Міг би щось навидумувати і похизуватися. Ви ж бачили фільм «Волга, Волга»? То там прозвучала фраза «Благодаря моему чуткому руководству…» Але то не так. Гладкий – дорослий чоловік. Він – найтитулованіший футболіст у нашому складі, чемпіон України, володар Кубка. Олександр знає, як пересуватися футбольним поле, вміє забивати голи і створювати моменти. А що своїх нагод не реалізовує? Причину знайти складно. Чи то нефарт, чи недостатня майстерність? Так чи інакше, Сашко нам сильно допоміг. Скажу навіть більше: користь команді принесли не тільки його м’ячі, а й працелюбність, самовіддача, бажання Гладкого.

- В одному зі своїх останніх інтерв’ю ви сказали, що напередодні поточного сезону перед «Карпатами» не стояло завдання виходу в єврокубки. А яким було це завдання?

- Ви хотіли, щоб ми, створюючи колектив, відразу ставили завдання вийти в єврокубки? То в наступному році від нас вимагатимуть виходу в Лігу чемпіонів. Першочерговим поставленим перед нами завданням було створення колективу, команди, котра в перспективі може вирішувати високі завдання. Відштовхуючись від цього, ми формуємо кадрову політику. Працюємо на перспективу, щоб вирішувати більш чіткі завдання через рік чи два.

- Можете сказати, що каркас колективу, перед яким у майбутньому будуть ставитися серйозніші завдання, вже сформований?

- Я на це сподіваюся. Треба враховувати, що ціла група виконавців у нас перебуває на правах оренди. Сподіваюся, що з часом їхні стосунки з клубом переростуть у повноцінні контракти. Тоді зможу ствердно сказати, що кістяк колективу у нас є і ми можемо будувати команду з прицілом не на рік чи два, а на тривалий термін наперед.

- Наразі з командою тренуються всі ті орендовані, хто виступав за «Карпати» восени. Зокрема й лідер команди Валерій Федорчук, який став гравцем збірної. Виходить, ваші хвилювання наразі передчасні?

- Так, на перший збір вирушили всі орендовані. Звісно, було б краще, якби ці гравці були повноцінними карпатівцями. Стосовно Федорчука, то він за останніх півроку сильно додав. Втім, не думаю, що для Валерія то межа. Гадаю, він ще здатен прогресувати і приносити команді користі більше, ніж приносить зараз.

Олександр Севидов: Кононов у стилі Барселони теж грав не завжди - изображение 4

Фото - Денис Руденко

- Єдиним придбанням львів’ян у зимовому антракті наразі є Артур Новотрясов. Сподіваєтеся на подальші підсилення?

- Планувати можна, що завгодно. Повторюю, що дуже сподіваюся на тих молодих хлопців, яких ми взяли до Туреччини разом з першою командою в надії, що вони зможуть проявити себе і загострити конкуренцію за місце в основі вже навесні.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити