Олексій Сучков: "Димінський - нормальний чоловік. З ним просто треба вміти спілкуватися"

17 липня 14:06
Переглядів: 207
Аляксєй Сучков

«Мені зателефонували і сказали: «Ти та Батіста — гравці ФК «Харків»

— Вашим партнером у «Карпатах» був Леонід Ковель. Як ставитеся до його повернення до складу «зелено-білих»?

— Леонід — хороший хлопець. Хоча ця новина мене здивувала. Але намагаюся розгледіти в даній ситуації позитив. Ковель зрозумів свої помилки, здобув досвід. Ніхто не сумнівається, що він уміє грати у футбол. Єдине, що я би радив йому зробити, — поспілкуватися з уболівальниками й попросити вибачення за свою поведінку.

— Чи часто спілкувалися з почесним президентом «Карпат» Петром Димінським?

— Петро Петрович — нормальний чоловік. Із ним просто треба вміти спілкуватися. Я розмовляв із ним не раз. Без проблем, звичайно, не обійшлося. У нас були гострі кути, але я знав, що він мене вислухає. Минув час, і я розумію, що в певних ситуаціях діяв би інакше. Я не маю права давати йому поради, але вважаю, що він повинен обирати собі таке оточення, яке би його не підводило.

— В Україні добре пам’ятають історію 2007-го року, коли «Карпати» не змогли вийти на матч із «Металістом» через хворобу…

— Я тоді також зліг із температурою. Разом із Русланом Платоном ми орендували заміський будинок у Брюховичах, неподалік Львова. Нас звинувачували у симуляції, мовляв, із «Металістом» боїмося грати. Та ні, не було такого! Ми навіть намагалися ізолювати жінок і дітей, боялися заразити. У нас були докази, які ґрунтувалися не лише на словах. Може, згідно з Регламентом змагань такі речі є правильними, але з точки зору людських стосунків… Не знаю, не мені судити.

— Ваш перехід із «Карпат» у ФК «Харків» стався через конфлікт?

— Та ні! Мене просто поставили перед фактом. Мені зателефонували і сказали: «Ти й Батіста — тепер гравці ФК «Харків». У мене такий характер, що я напрошуватися не буду. Продали, значить сприйму це як належне.

— Як пішли справи на новому місці?

— У Харкові ми отримали зар­платню лише за два місяці. Згодом наші додатки до контрактів із фінансовими умовами кудись зникли, тож довести будь-що було неможливо. Майже рік жили без грошей. Я нічого не вимагав, зібрав речі й поїхав. Не розумію, як можна було залишити команду напризволяще? Напевне, це багато пояснює, якщо спостерігати за станом справ у нинішньому футбольному господарстві України.

— Ваш син активно займається футболом. Вірите в те, що Антон піде батьковими стежками?

— Тренери кажуть, що голова в нього світла. На даний момент аналізувати складно. Мине кілька років, тоді й будемо робити певні висновки.

— Ви давно не були у Львові. Якщо випаде можливість повернутися в місто Лева, матчі «Карпат» відвідаєте?

— Приїхати дуже хочеться. Я доб­ре пам’ятаю всі вулиці, тому проблем із орієнтацією в місті не буде. На «Україну», напевне, не піду. Не хочу засмучуватися. Я віддав «Карпатам» найкращі роки своєї кар’єри, залишивши там частину свого серця. Мені буде тяжко спостерігати за рідною командою з трибун.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити