Олексій Сучков: "Худоб’як мені, немов молодший брат"

16 липня 21:36
Переглядів: 187
Аляксєй Сучков

«Худоб’як мені, немов молодший брат»

— Напевне, добре пам’ятаєте львівський матч із київським «Динамо», коли «Карпати» вели в рахунку 2:0, а в підсумку програли — 3:4…

— Тоді головним тренером «Карпат» був Мирон Маркевич. Після тієї гри він звинуватив мене в двох пропущених голах. Не знаю, він — тренер, тому його думка є визначальною. У мене позиція інша. Що тут скажеш? Розбір у роздягальні був гарячим…

— Ваше перше прощання з «Карпатами» було ініційоване Маркевичем. У вас справді були напружені стосунки?

— Мирон Богданович мав пов­не право обирати людей, з якими йому було комфортно працювати. Тому це його бачення, й воно, так чи інакше, є правильним. Інша справа, що Маркевич любить працювати там, де є стабільне і хороше фінансування.

— Вас орендував ярославський «Шинник». Проте гравцем основи в новому клубі ви так і не стали…

— Мене в команду запрошував Олександр Побєгалов. Натомість зовсім скоро «Шинник» очолив Олег Долматов, із яким у мене стосунки не склалися. У Росії взагалі інше ставлення до футболу. Усе дуже просто — програли, значить, не біда. В Україні після програного матчу впродовж наступного тижня краще було вдома сидіти. Можливо, вимоги більші… До речі, в Росії відчутніший поділ на старших і молодших. Мене, наприклад, під свою опіку взяв співвітчизник Сергій Штанюк. В Украї­ні такої різниці між ветеранами команди та молоддю немає.

— Знаю, що в Гродно, де ви робили перші кроки у футболі, вам також довелося відчути на собі футбольну «дідівщину»…

— Нормально ставлюся до таких речей. Ви не уявляєте, як нам, молодим, доводилося в колективі! Було дуже тяжко. Зате в матчах старші партнери готові були «порвати» за нас будь-кого. Нині часи інші, у сучасних футболістів не ті пріоритети й уподобання, що були в нас. Проте такі речі цілком природні.

— Ви повернулися до Львова тоді, коли «Карпати» вилетіли до першої ліги. Не складно було знаходити мотивацію?

— У нас підібрався молодий колектив однодумців. Нас стимулювало поставлене завдання. Перша ліга — це не прохідний двір. У певних матчах нам доводилося сутужно.

— Виступаючи в нижчому дивізіоні, «Карпати» поповнилися Ігорем Худоб’яком. Зав­дяки вашим спільним зусиллям, фланги в «зелено-білих» були — дай Боже…

— Ігор запам’ятався мені дуже скромною людиною. Він для мене, немов молодший брат. У нього світла голова. Ігор справжній молодець, і все, чого він досягнув, він заробив власною працею. Худоб’як багато працював над собою, стиснувши зуби.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити