Петро Димінський: "У нас як гібридна війна з Росією, так і гібридний футбол на сьогоднішній день"

08 липня 15:16
Переглядів: 652
Димінський
Президент Карпат Петро Димінський дав об'ємне інтерв'ю про все на світі: Карпати, український футбол та багато інших речей.

Петро Димінський дуже зрідка спілкується з пресою. Його думки завжди цікаві, прямі, відверті і небанальні. Відповідною вийшла і розмова із Почесним президентом Карпат. Чому пішов Олег Дулуб? Який кредит довіри у Даріо Друді та нового тренерського штабу? Чи готові Карпати і надалі спокійно продавати важливих для себе футболістів? Чому на український футбол чекає значно більший корупційний скандал, ніж був у Польщі? Про це Петро Димінський розповів у ексклюзивному інтерв’ю Віктору Вацку спеціально для нас.

«Чому ми на десятому місці? Не тому, що ми не хочемо»

— Десяте місце з дванадцяти команд. Це – реальна сила нинішніх Карпат на ваш погляд?

— Безумовно, ні. Але коли команда і клуб більше думають про те, які вигадають нові санкції, то тоді не стоїть питання вирішення якихось серйозних завдань. Тому що команда без віри в завтрашній день не може досягати серйозних результатів. За рівнем складу, за рівнем футболу, продемонстрованого в окремих іграх, я вважаю, ми заслуговували бути десь у зоні кваліфікації Ліги Європи.

— Команда з хорошим підбором виконавців, прекрасний стадіон, прекрасні вболівальники, які є у Львові, ідеальна тренувальна база і ідеальна інфраструктура, і, що дуже важливо в сучасних умовах українського футболу, – стабільне фінансування, стабільна зарплатня, солідна за нинішніми українськими мірками, яку футболісти отримують вчасно. І – десяте місце серед 12 команд…

— Можна назвати цілий ряд причин. Наприклад, одна із найважливіших — психологічна. От чемпіонат ще не розпочався, а з нас уже зняли очки. Згодом набула розголосу чутка, що з нас ще будуть очки знімати і так далі, і так далі. А це ж дуже серйозно впливає на мотивацію футболіста. За великим рахунком, я і не визнаю, що ми, на сьогоднішній день винні в тому, що сталося. Я маю на увазі всі ці рішення КДК і тому подібне. Тому що, з одного боку Федерація футболу видає атестат клубу на підставі контракту, а з іншого – та ж КДК, Федерація футболу вирішують питання, що футболіста, який не заробив гроші, клуб повинен забезпечувати якоюсь міфічною зарплатою. Тобто, є люди, які не відрізняють на сьогоднішній день зарплату і бонуси. Бонуси – це як нормальному працівнику, який сумлінно виконує свою роботу і перевиконує завдання, йому виплачують премію. А в футболіста, який наймається на роботу і підписує документи, є зарплата і є мотивація. А він не те що мотивацію, він роботу свою не виконує і хоче отримувати за те що він не робив. І Федерація футболу це підтверджує. Тому зрозуміло що це відбивається на стабільності не лише Карпат, а й багатьох інших клубів.

— Ви зараз маєте на увазі історію з Володимиром Гудимою?

— Та стосовно Гудими тут взагалі немає про що говорити… Я маю на увазі, наприклад, питання Крістобаля. От де може бути ситуація: ти виставляєш товар на продаж, а його не купують? То за рахунок чого ти повинен цей товар утримувати? Він і тобі не потрібен, він не потрібен нікому. А всі нав’язують думку, що ти повинен цей товар тримати. Притому не на тих умовах, на яких клуб може утримувати, а на тих, що хтось там вважає із функціонерів, які, за великим рахунком, футбол від хокею не відрізняють. Тут все і розпочинається. А у зв’язку із тим, що футбол, за великим рахунком – це віддзеркалення суспільного життя, все так і вийшло: вся країна краде, і футбол перетворили повністю у корупційну складову, на якій наживаються всі ті, хто повинен займатися розвитком футболу.

А те, що стосується наших питань, чому ми на десятому місці? Не тому, що ми не хочемо. Просто уже є досвід, що в єврокубки треба йти за однієї умови – треба мати вибудуваний фундамент. От людина, яка будинок будує, вона з фундаменту починає. А у зв’язку з тим, що економіка і зарплати в українському футболі не є такого рівня, як були ще років сім тому, потрібно розраховувати на власних вихованців. До цього потрібно було витратити гроші не на купівлю футболістів, а на розвиток інфраструктури і дитячо-юнацького футболу. Сьогодні така можливість уже є. І цьогоріч, я думаю, ми будемо ставити завдання.

— Все одно, мені здається, кістяк команди дуже цікавий, і після тривалої заборони на трансфери, Карпати отримали можливість реєструвати, дозаявляти нових футболістів. На ваш погляд, наскільки ефективно використали Карпати останні трансферні три вікна після зняття заборони, враховуючи той факт, що з великої кількості футболістів придбаних, футболістів нових стабільно заграло не так уже й багато: Нестеров, Боровик, Дитятьєв, Бланко і якоюсь мірою – Зубейко.

— Трансферна політика – це питання, яким треба займатися не один місяць і не півроку, а роками вести футболіста. Треба, щоб був час у головного тренера зрозуміти. Те, що головний тренер доукомплектував команду – не вважаю, що це підсилення Карпат. Але він комплектував дивлячись зі своєї точки зору. В нього, в того ж Дулуба, був час, мабуть він підбирав футболістів під свою схему. Інша справа, що, десь не всі розуміли, що він хоче робити.

Завжди видно селекцію, коли команда грає в атакуючий футбол і досягає результатів. Дулуб – талановитий тренер, безумовно. Але, як виявилось, у нього є проблеми чисто сімейного характеру. А коли у людини голова була забита не футболом, а на першому місці – сім’я, то можливо він не зміг виконати ті домовленості, що у нас були.

«Я не хочу, щоби весь час говорили, що Дячук-Ставицький на щось впливає»

— Свого часу у Карпатах був відділ селекції, який новий генеральний директор розформував, сказавши, що він не потрібен. Але через півроку…

— Який це новий?

— Дячук-Ставицький. Він розформував відділ селекції. Потім, після двох трансферних вікон, коли прийшов Дулуб, знову постало питання про створення цього відділу.

— Чомусь у вас, журналістів, таке уявлення, що генеральний директор може щось розігнати, може щось підтвердити, займатися селекцією. Генеральний директор – це адміністратор, за великим рахунком. Його завдання – це вчасно затвердити бюджет, робота з владою, робота з вболівальниками, з громадськістю, з засобами масової інформації. Це не його питання селекція і тому подібне. Я не хочу, щоби весь час говорили, що Дячук-Ставицький на щось впливає.

— Він – спікер клубу. Він подає це, як своє рішення.

— У політиці теж є люди, які затверджують стратегію і розвиток політичної сили, а є спікери, які ходять з каналу на канал і розказують якісь речі. Але це ж не означає, що те, що вони говорять, є цілком і виключно генеральною лінією політичної сили. Так, буває, що Дячук-Ставицький десь щось скаже, що не сподобається нікому, але це ж не найбільший гріх людини.

— Я не звинувачую його у гріхах…

— Що стосується селекції, то я не вважаю, що у футбольному клубі Карпати вона є не на належному рівні. Інша річ, що є футболісти, яких хотіли би ми бачити у себе в команді під якісь завдання. Але є футболісти, які крім футболу хочуть нормально жити в нормальній країні. Україна сьогодні не є такою привабливою, якою вона була, скажімо, після Помаранчевої революції. Тут є багато складових. Але не можна сказати, що ми пасемо задніх в селекційній роботі. Ми достатньо футболістів продаємо. Є стратегічна лінія, що полягає у розбудові клубу за рахунок власних вихованців плюс точкове підсилення команди. Ось на нього іноді і впливає нинішня ситуація у країні. В тому числі і фінансовий стан. Бо є футболісти дуже обдаровані, але вони за ті зарплати, які в Україні, не хочуть тут грати. Але над цим питанням клуб працює кожного дня, незалежно від того, що там говорить Дячук-Ставицький.

— І знову ж таки про Юрія Михайловича. Найбільший вплив не гру команди весною мали футболісти, яких, як сказав все той же Дячук-Ставицький, взяли спонтанно, в останній момент, які не проходили з командою зборів. Маю на увазі – Гладкого, Матвієнка, Голодюка. Складається враження відсутності спланованості, системності в роботі. Я так розумію, що зимою трансферна робота була покладена на Дулуба. Ви зараз це сказали. От наскільки ви задоволені системністю, наскільки ви задоволені цим питанням?

— Ви ж розумієте, що я, як і будь-яка людина, маю можливість помилятися. І давати професійну оцінку Дулубу, помилявся він чи ні?.. З моєї точки зору помилки були в тому числі по тих футболістах, які були запрошені. Не всі, але частково були. Але Дулуб виходив, я думаю, з тієї позиції, що він ще не мав уявлення про тих чи інших футболістів. Можливо йому хтось порадив декого взяти, можливо він взяв через те, що в нас не була закрита та чи інша позиція, як резервних футболістів. Але я думаю, що нічого крамольного Дулуб не робив. Одні із новачків допомогли нам, інші склали конкуренцію нашим футболістам, які змушені були відвойовувати місце в основному складі. А заодно це – досвід для майбутніх тренерів, для керівництва клубу.

«Ми домовлялись, що Дулуб буде працювати п’ять років. Мене не цікавив результат перші півроку»

— Взагалі, щоби поставити крапку у темі Дулуба. На ваш погляд, він зумів покращити гру, силу Карпат бодай частково від того, чого ви бажали бачити, від того, про що ви домовлялись перед початком співпраці?

— Ми домовлялись, що Дулуб буде працювати п’ять років. Мене не цікавив результат перші півроку. Безперечно, Карпати із будь-яким тренером на чолі повинні ставити завдання брати участь у єврокубках. Але в ситуації, у якій прийняв команду Дулуб, в ситуації зняття із команди очок, насамперед потрібно було, щоб Карпати не вилетіли. Він досяг цього результату. Я вважаю, що він і ставив це перед собою головним питанням. І виконав.

Інша справа, чи показав Дулуб те, про що ми домовлялися на футбольному полі. Частково – так, частково – ні. Але це все залежало від тих обставин, в які він потрапив.

— Ви маєте на увазі нефутбольні обставини?

— В тому числі і нефутбольні обставини. Я ще раз кажу, є деякі речі про які ми з ним говорили без свідків. Він прекрасно розуміє, який футбол хотів бачити я і наші вболівальники. Але для цього не вистачало виконавців. Так, мали ми на увазі деяких футболістів, які повинні були поповнити лави пізніше. При Дулубі, на поле виходило багато молодих гравців, яким притаманна нестабільність. Це також відігравало свою роль.

Та зараз найголовніше, що все це позаду. Стабільність у клубі є. Зараз ми обрали зовсім інший напрямок розвитку. Якщо Дулуб прийшов один, то сьогодні – це ціла тренерська команда. У нас є певні домовленості. Люди – амбітні. Я думаю, що вони повинні довести те, про що ми, принаймні, домовлялися.

«Мені сподобалось те, що Друді і його команда — це люди, які не просять дуже багать часу»

— А чому ваш вибір впав на Даріо Друді? Перш за все, як виконавчого директора Карпат. Це посада і його функції у клубі не пов’язані із тим, що ви сказали про генерального директора, який повинен бути адміністратором. А виконавчий директор повинен управляти футбольною частиною?

— Безумовно, ця система діє практично у всіх європейських клубах. Генеральний директор не повинен займатися футболом. Хіба що десь удома собі проаналізувати. Головні функції генерального директора – це забезпечити всім необхідним футбольний клуб. Це його основне завдання.

— Які функції будуть у Друді, як виконавчого директора?

— Усі функції, які пов’язані з футболом, починаючи від прийому дітей і закінчуючи трансферною політикою.

— Прийом дітей у школу і трансферна політика першої команди в тому числі?

— Так. Вся вертикаль футбольна підпорядкована йому.

— Це ж серйозна посада, і на цій посаді повинна працювати дуже серйозна досвідчена людина. Друді відповідає вашим уявленням?

— Скажімо так, коли мова йде про досвідчених, заслужених і так далі і тому подібне, давайте візьмемо приклад того ж Кононова. Хто про Кононова знав, коли він прийшов у Карпати? Ніхто. Але є й інші. Наприклад, Хуанде Рамос. Що Хуанде Рамос при таких зарплатах футболістів, при таких грошах, які були в бюджеті, досяг з Дніпром? Дніпро і без нього був бронзовим призером не раз, в єврокубках особливих досягнень не було. Але до сьогоднішнього дня є ще невирішені питання. Хоча я думаю, що Рамосу були створені такі умови, команда, як мінімум, повинна була грати у Лізі чемпіонів.

— Які якості Друді підкупили вас призначити цю людину на посаду виконавчого директора?

— Перш за все я багато з ним розмовляв ще зимою на зборах. Хотів зрозуміти, який вектор він вибере в Карпатах, хотів передбачити, що він захоче? Це максималіст, дуже амбітний. Не можу сказати і не можу оцінювати наскільки він досвідчений на сьогоднішній день. Але те що я почув, у його баченні розвитку дитячо-юнацького футболу, академії, трансферної політики, мені імпонує. До того ж, людина попрацювала в Європі.

Тим більше, що прийшов час, коли і Карпати слід спрямовувати у європейському напрямку.

Свого часу десь на такій посаді я бачив того ж Ігора Йовічевича, коли запрошував його працювати у клуб. Але в Йовічевіча на той час ще не було такого досвіду. Друді все-таки попрацював в Україні. Вдало чи невдало – це питання інше. Судити не нам. Але сподіваюся, що з його приходом, стануться швидкі зміни на краще. Час покаже.

— Про український досвід Друді. Ваш колега – президент Зірки Максим Березкін, пояснюючи звільнення Друді, говорив що той не готовий працювати в українських реаліях.

— Я не знаю хто такий Березкін взагалі, чесно кажучи, і наскільки він може давати оцінку Друді. Що він має на увазі під українськими реаліями? Це договірні матчі, мабуть, суддівство, до якого ні один іноземець не може звикнути, чи він має на увазі щось інше? Я ж не знаю. Якби він пояснив, тоді я можу сказати, що він має на увазі. Я ж не знаю. Якби він пояснив, тоді я можу сказати, що він має на увазі

— Тобто, у спілкуванні із Друді ви не побачили, що людина не готова до такого, так би мовити, українського виклику?

— До якого виклику?

— Виклику повного управління спортивною частиною амбітного українського футбольного клубу із великими традиціями.

— Я вважаю, що він готовий до таких викликів. Тепер повинен це довести. Мені сподобалось те, що Друді і його команда — це люди, які не просять дуже багать часу. У нас є домовленості – у найкоротший час. І ми побачимо, наскільки ці домовленості будуть виконуватися. Я знаю одне, що я зі свого боку зробив все, щоб забезпечити їх всім необхідним, убезпечити їх від впливу ззовні. Тому буду чекати від них результату.

— Що таке – найкоротший час?

— Це – рік.

— Рік? Тобто сезон вони залізно відпрацюють?

— Сезон вони відпрацюють.

«Ми обговорювали, який футбол я хочу бачити… Ясна річ, що буде атакуючий футбол»

— Серхіо Наварро став головним тренером. Чому він – людина, яка ніколи не працювала головним тренером дорослої команди?

— Я ж іще раз кажу – Кононов теж до Карпат не працював головним тренером дорослої команди. Але вибір головного тренера — це пріоритет Друді. Раз я людині довірив, він підбирає тренерський штаб, і все.

Судячи з біографії, так, Наварро не працював головним тренером. Але він працював багато, наприклад – з Бердиєвим, і має досвід роботи з досить досвідченим тренером, в якого він багато чого почерпнув. Та й Бердиєв, я думаю, не тримав би три роки Наварро, якби той не заслуговував уваги. Наскільки це правда чи ні, я чув, що Бердиєв повернувся і хотів повернути Наварро. Але той обрав Карпати.

— Чи правдива інформація, що перед новим керівництвом команди стоїть чітке завдання – потрапляння в єврокубки? Якщо не буде досягнено цього – це звільнення?

— Скажемо так: тренерський штаб – це люди всі молоді, амбітні. І вони самі мені запропонували, що підуть в Карпати при одній умові — перед командою буде стояти завдання потрапляння у єврокубки. Я запитав, що їм для цього потрібно, і виконав все, що вони сказали. Тепер чекаю виконання їхніх зобов’язань.

— Чи були у вас домовленості стосовно того, в який футбол повинні грати Карпати під керівництвом іноземних фахівців?

— Ми обговорювали, який футбол я хочу бачити. Я хочу бачити команду одинадцяти польових гравців. Тому що воротар, який не грає ногами, це вже не є польовий гравець. Це – перше. Друге – я хочу бачити команду 95 хвилин у динаміці. Я хочу, щоб кожен гравець на будь-якій ділянці поля читав гру до кінця і був готовий до любого розвитку подій. Я хочу бачити 11 гравців, які грають усі на оборону і усі на атаку. Команду, яка вміє пресингувати на будь-якій ділянці поля. Команду, де футболісти розуміють будь-які переміщення один одного і здатні зіграти правильно на будь-якій ділянці поля. Я хочу бачити команду, в якій неважливо який гравець опиниться у штрафному майданчику, щоб він розумів, чого він туди прибіг. І якщо він прибіг туди тільки для того, щоб імітувати, що він грає в атаці, то таких футболістів я не хочу мати в команді. Тобто я хочу побачити команду, яка вміє і контролювати м’яч, яка може перейти швидко від оборони до атаки, яка буде розуміти, що втрата м’яча на чужій половині поля, повинна відразу ж привести до пресингу, метою якого є швидке повернення контролю над м’ячем. І багато, багато інших речей. Ясна річ, що буде атакуючий футбол. А для такого футболу треба, щоб команда була підготована фізично.

— І вони, іспанські фахівці, все це сприйняли?

— Вони все це розуміють. Тим більше, що іспанці виписували нам схему, за якою у нас готуються дитячо-юнацькі команди. Вони, безумовно, підтримують такий стиль гри. А результат? Результат побачимо найближчим часом. Ну, і ясно, що під таку гру потрібні будуть виконавці. Якщо точково треба буде десь підсилитися, ми це зробимо. І мені, до речі, подобається те, що вони сьогодні вже не хапають все підряд. Основне підсилення Карпат, я так зрозумів, буде зимою.

— Але до зими можна втратити шанси поборотися за єврокубки…

— Я думаю, що вони все прекрасно бачать та розуміють. У нашій останній розмові, я почув, що, на їх погляд, у нас достатньо сьогодні футболістів, за винятком може кількох позицій, для виконання завдання.

Насамперед мова йде про центрального нападника та, певною мірою, лівого захисника. Звичайно, ми не забуваємо про можливість орендувати футболіста. Хоча розуміємо, що в орендах є свої плюси і свої мінуси. Наприклад, якщо орендований футболіст не може грати проти команди, яка віддала його в оренду, то це великий недолік. І це ми також повинні враховувати.

«Основним доходом Карпат я бачу трансферну політику. Та це і у всьому світі так»

— Ви зараз плавно зачепили таке поняття як стратегія, сказавши, що іспанцями розписана система підготовки юніорської, молодіжної команди тощо. Загалом же у Карпат зараз є стратегія розвитку, розрахована на кілька років?

— Є. Як я вже сказав, щоби будувати таку стратегію, потрібно насамперед побудувати фундамент. Це – інфраструктура, дитячо-юнацький футбол, починаючи від дитячих шкіл, яких у нас є дві, і до академії. Для того, щоб дивитися в майбутнє з оптимізмом, я прекрасно розумію, що наступний крок це – єврокубки. Ми зобов’язані грати у єврокубках!

Так, у нас сьогодні фундамент вибудуваний, у нас є досить багато молодих перспективних талановитих футболістів, яких і на сьогоднішній день хочуть бачити деякі європейські клуби, наприклад, німецькі. Але я ще раз говорю, для того, щоб фінансове становище було стабільне в непростих умовах українського життя, треба гроші заробляти. Основним доходом Карпат я бачу трансферну політику. Та це і у всьому світі так. На жаль, у нас продаж прав за телетрансляції не є великим доходом. Я не кажу про квитки на футбольні матчі. А от трансферна політика – так. Це – одне із ключових джерел доходів, які в майбутньому повинні мати Карпати. Ну, і ясно – доходи від участі у єврокубках. Ще раз повторю, якщо дивитися в майбутнє, – участь у єврокубках мусить бути обов’язковою. І ще однією відповіддю на питання, чому я і віддав перевагу іспанським спеціалістам є те, що вони все вище сказане розуміють набагато краще, ніж дехто в Карпатах.

— Карпати не бояться продавати. Карпати і надалі не будуть боятися продавати навіть футболістів ключових, важливих?

— Немає сенсу утримувати футболіста. Люди, які не розуміються у футболі, думають що отримають більше користі, зберігши футболіста, якого хоче хтось купити із більш сильного чемпіонату, збільшивши йому зарплатню чи поліпшивши умови. Це не так. Я маю вже досвід. Є чимало футболістів, яких можна було продати за хороші гроші, але своєчасно це не було зроблено. Відтак, і ці футболісти, за великим рахунком, не стали зірками, та й ми втратили гроші.

Спортивна кар’єра футболіста є досить короткотривалою, тож варто подумати й про те, що це не тільки футболіст, це ще й людина. І їй у тому числі потрібно дати можливість побачити щось інше у цьому житті. У моєму віці я вже ставлюсь до футболістів, як до дітей. Тому, якщо коротко відповісти на запитання, скажу так: боятися продавати ми не будемо, а навпаки я буду допомагати своїм футболістам потрапляти у хороші клуби хороших європейських чемпіонатів. Якщо є можливість зростання, я буду давати їм таку можливість.

— Цього літа багато футболістів покинуть Карпати чи трансфером Філімонова все обмежиться?

— Це залежить не від мене. Я ще раз говорю, от чим мені подобається структура, яку очолює виконавчий директор, то це – прерогатива їхня. Мене цікавить зараз одне – результат у турнірній таблиці. І до підсумків сезону я повернусь через рік.

— Тобто, зараз ви даєте шанс?

— Розумієте, що б там хто не говорив, але людина, яка є роботодавцем, не мусить давати якісь суб’єктивні чи об’єктивні поради. Зокрема тому, що людина, якій роботодавець довірив певний напрямок роботи, може використати їх із гіршими наслідками, ніж ти сподіваєшся. Тому я їм дав право приймати рішенння самостійно, і ми підписали угоду. Зараз так само і на телеканалі ZIK: я журналістам дав право на їхній розсуд, вони більше знають за мене, вони професіонали в цьому. Втручатися в їхню професійну діяльність з мого боку було б неправильно. Є завдання, є домовленості, люди сказали, що вони вміють це робити, ну, то нехай вони покажуть.

«Я вважаю, що ми достатньо багато продаємо футболістів. Це, я думаю, один із хороших показників того, що ми на правильному шляху»

— Повернусь, знову ж таки, до головного спікера Карпат. Дячук-Ставицький сказав, що щорічні витрати на дитячу школу становлять мільйон доларів. Це правда?

— Правда.

— Що таке щорічні витрати на дитячу школу?

— Це вважається участь в турнірах, переїзди, участь в чемпіонаті України, розбудова інфраструктури клубного дитячо-юнацького футболу. Ми за останні роки збудували порядка п’яти полів. Зараз будуємо три футбольних поля: два – із трав’яним покриттям, одне – із штучним. Причому на землях, які нам міська влада пообіцяла дати в оренду біля стадіону Україна ще десять років тому. У нас на сьогоднішній день нема прав на цю землю, але ми будуємо там футбольні поля. Для того, щоб була серйозна інфраструктура для підготовки молоді. У нас вчиться десь 600-650 дітей.

— Ви задоволені продуктивністю роботи школи, академії?

— Мене складно чимось задовольнити. Але, принаймні, я бачу, що ми розвиваємося в правильному напрямку, і це мене тішить. Результатом цього є трансфери наших молодих футболістів в Іспанію, в Польщу. Я вважаю, що ми достатньо багато продаємо футболістів. Це, я думаю, один із хороших показників того, що ми на правильному шляху.

— Для вас, як президента, що важливіше в діяльності школи і академії – підготовка футболіста, який потім може принести прибуток в якості трансферу, чи більше звертаєте увагу, щоб ваші команди (U-13, U-14, U-15) вигравали чемпіонат України?

— Я рідко став зустрічатися з дитячо-юнацькими тренерами – від U-21 – до школи. При зустрічі завжди говорю – мене не цікавить за великим рахунком результат, мене цікавить наскільки ви здатні розкрити талант дитини. От і все. Якщо я бачу талановиту молодь, і, ясна річ, якщо вона ще досягає результату, то мені це приємно.

— А можете назвати найталановитішого молодого футболіста, який є в Карпатах зараз?

— Не хочу я називати. Тому що у молодих футболістів є така нехороша звичка – дуже рано задирати носа. Є такі футболісти. Так. Думаю, що це футболісти, які можуть вирости у досить, досить серйозних професіоналів. Але їм сьогодні 14-15 років.

«Минулий сезон Карпати закінчили без дотацій»

— Ще один момент такого поняття як стратегія розвитку клубу і прибутковість клубу. Карпати дуже багато працюють зі спонсорами. Карпати практично єдиний клуб в Україні (за стандартами Бельгії, Франції) усіяв форму різними рекламними логотипами. Як ви дійшли до такого аспекту роботи і чи приносить це очікуваний результат?

— Це робота більше менеджменту, ніж моя. Я все ж таки який-не-який бізнесмен, і не вважаю, що найневдаліший в Україні (посміхається). Тому мені нескладно зрозуміти молодих людей, які ініціативні і вміють робити так, щоб клуб отримував гроші.

— Я можу процитувати одного з функціонерів наших футбольних клубів, який сказав, що титульні спонсори – це копійки в бюджеті клубу.

— Завжди все складається з копійок. У нас немає таких можливостей, які є в інших клубах західної Європи. От я вам наведу приклад. Я б теж хотів на трансферній політиці заробляти не мільйон-два, а десятками мільйонів. Як у Барселоні. У мене був такий випадок. Був чемпіонат світу серед юнацьких команд. Я тоді вперше побачив Мессі. Я тоді подзвонив одному знайомому і кажу: «Слухай, отут хлопчик є. Якщо є можливість, я б його купив мільйонів так за три». Він мені на наступний день передзвонив і каже: «Петре Петровичу, ти запізнився. Цього хлопчика кілька років тому Барселона купила за 10 мільйонів!». У когось є амбіції, скажімо, заробляти мільярди, у когось – мільйони. У футболі сьогодні, я вважаю, не це головне. Найголовніше – стабільність.

Якщо клуб може копійки заробляти і ці копійки згодом переростають в уже більші прибутки, то я вважаю, що це плюс. Крім того це ще й іміджевий показник. Мені приємно, наприклад, що Карпати на сьогодні, за великим рахунком, є одним із небагатьох клубів, який може бути беззбитковим. Все залежить, безумовно від завдань.

— Карпати зараз беззбитковий клуб?

— Скажемо так, минулий сезон Карпати закінчили без дотацій. Дотації в нас зараз ідуть на виконання, так би мовити, кабінетних рішень. Законні вони чи не законні, нам доведеться їх виконувати.

Хоча, за великим рахунком, цікава історія. Ми її ще будемо розглядати, я думаю, в майбутньому. У крайньому випадку ми її не забуваємо. КДК і Федерація футболу завжди у нас відстоює інтереси футболістів разом з агентами. А ви пам’ятаєте такого футболіста як Ковєль? Ми виграли суд у його справі. І за судовим рішенням, нам повинен був виплатити Сатурн і Динамо (Мінськ) разом з Ковєлєм, наскільки я пригадую, біля трьох мільйонів євро.

От цікаво: український клуб виграв суд і на сьогоднішній день ми ні однієї копійки не отримали. Федерація футболу і КДК жодного разу ніде не згадали нас як клуб, якому три мільйони винні, і жодним чином не посприяли виконанню рішення суду. Натомість зробили все, щоби перетворити нас на винних десь півтора мільйона перед футболістами, перед якими у нас всі зобов’язання по Закону були виконані.

Але з мого боку у цій ситуації все одно стоятиме питання: «Хто без дозволу Карпат тоді видав міжнародний трансферний сертифікат Сатурну?» Адже футболіст належав Карпатам. Юридичні і трансферні права належали Карпатам. І це питання ми будемо піднімати.

Федерація футболу нехай і далі пояснює українським клубам, що у футбольне правосуддя України не має права ніхто втручатися. Та я думаю, що цей час уже пройшов. Та ж розмова про Гудиму, якої ви торкнулися…

ФІФА та УЄФА проти втручання нефутбольних судових інстанцій, наскільки я розумію…

Так, але при умові, що футбольні федерації діють згідно із чинним законодавством країни, на території якої вони зареєстровані!

Федерація футболу розглядає питання Гудими як відносини футбольного клубу і футболіста. Хоча, за великим рахунком, за тими документами, які були у Федерації футболу, клуб атестували.

Але крім футбольного правосуддя у нас ще є Кодекс про працю, інші речі, є Конституція України. От як? Наша ситуація з Гудимою (я почав вникати, юристи мені пояснили, і правильно вони говорять) – це відносини найманого працівника і роботодавця. І ясна річ, що цей позов до суду загальної юрисдикції, про який так багато мову ведуть, сьогодні виграють Карпати. Бо ми працювали і працюємо в межах українського законодавства. Подобається це комусь, чи не подобається.

Але знаєте, якщо вже на сьогоднішній день про корупцію заговорили і у вищих ешелонах влади футбольного правосуддя ФІФА, УЄФА і вимушені піти у відставку і Блаттер, і Платіні, то ви згадайте, що було в Польщі? В Польщі була така сама ситуація, як в Україні: упереджене суддівство, договірні матчі і так далі, і так далі. Це закінчилося дуже швидко. В Польщі посадили 200 осіб, і до цього часу в Польщі ніхто не знає, що таке в футболі маніпуляції. А розпочалось все точно ось так із суду загальної юрисдикції. Тією ж ФІФА хто займався? Наскільки мені відомо, – ФБР.

Тому я думаю, що приходить час таких змін і в українському футболі. Уся ця ситуація, в якій ми опинилися, ця яма, повинна дозволити перегрупувати всі свої можливості і сконсолідуватися на тому, щоб ми всі із гідністю вийшли із цього піке.

— Просто тут виходить патова ситуація. З одного боку, якщо враховувати законодавство України, – Карпати виграють. З іншого боку Федерація футболу, принаймні виходячи з того, що я читаю у ЗМІ, загрожує не видати Карпатам ліцензію, якщо вони будуть звертатись до органів законодавства України.

— Давайте говорити так – а хто нам забороняє, ми ж то не з футболістом судимось, ми судимось із людиною, яка отримала роботу у футбольному клубі. Ще раз кажу – це відносини роботодавця і найманого працівника.

— Який вихід із ситуації ви бачите?

— Вихід із ситуації? Нехай його шукають ті, хто приймав це ідіотське рішення. Повірте мені, я думаю, що дуже скоро будуть названі усі імена. А потім нехай народ подивиться, де вони живуть, які в них зарплати бувають, як довго вони працюють у Федерації футболу? Це ж громадська організація. Які зарплати там були, які в них декларації, що вони задекларували, як і тому подібне.

— Тобто поки що крапку ставити рано. Три крапки, на даний момент?

— Відверто кажучи, я крапку давно поставив. Чи поставлять крапку всі решта? Це все увійшло чисто в юридичну площину. Я вже цим не займаюся. Той ресурс, який був (футбольний) для того, щоб знайти спільну мову, він вичерпаний. Для того, щоб не дати клубу атестат, треба мати підстави. А підстав поки що немає.

Я не хочу стверджувати, бо там ще будуть розбиратися правоохоронні органи… Але ми прекрасно розуміємо, як це все там відбувається в нашій Федерації футболу. Де зараз ті люди, що працювали там раніше і приймали ці рішення, я не знаю. Але є люди, які більше знають ніж я. Є, наприклад, журналістське розслідування…Пам’ятаєте, щось Кварцяний робив якісь натяки…

— Про лист у сейфі?

— Так, про лист у сейфі… Може він захоче щось розповісти. Я думаю, багато кому є що розповісти. Якщо сьогодні в футболі є договірні матчі, і говорять так, що в цьому беруть участь функціонери футбольного, так би мовити, правосуддя, і якщо це підтвердиться… Я, звичайно, нічого не стверджую, але, думаю, нас чекають можливо більш резонансні результати, ніж в Польщі.

«Половина клубів не мають можливості грати на своїх власних стадіонах. Я думаю, що це не дно. Дно ще буде»

— Про наш футбол хочу поговорити. Про український. Ви, до речі, не висловлювали свою думку про український футбол. Мало даєте інтерв’ю. Нинішній рівень нашого футболу досягнув вже свого дна, від якого можна відштовхнутись, після якого піде прогрес? На ваш погляд.

— Ні. Ви ж розумієте, ну що це за рівень? Якщо в Прем’єр-Лігу України вже потрапляють клуби не за спортивним принципом – це по-перше. Клуби, які не мають інфраструктури, не відповідають вимогам тої ж Федерації футболу… То яке ж це дно? У нас, за великим рахунком, є декілька клубів, які мають інфраструктуру, які відповідають усім нормам.

Безумовно, що велике значення має ситуація політична, в якій Україна знаходиться. До цього часу ніяк не можемо зрозуміти війна чи АТО? Половина клубів не мають можливості грати на своїх власних стадіонах. Я думаю, що це не дно. Дно ще буде. У нас ще багато є питань у футболі, які треба повирішувати поза футболом.

— Наприклад?…

— Наприклад – рівень життя, який може собі дозволити простий вболівальник. Якщо років десять тому квиток коштував 2-3 доллара і до п’яти, сьогодні він коштує, давайте порахуємо, уже менше доллара. Ми сьогодні вже ставимо питання не те, щоби там щось брати з вболівальника, ми сьогодні думаємо взагалі, що треба зробити окрім того, щоб вільний вхід був, як вболівальника на стадіон притягнути. Тому, якщо у футболі немає доходів, то значить дна іще немає. Раз нема доходів, значить нема стабільності. Стабільність клубів сьогодні залежить від тіньової економіки, стабільність клубів сьогодні залежить від доступу до державного бюджету і так далі, і тому подібне. Наші клуби ще не навчилися, за винятком декількох, заробляти гроші. У нас узагалі, я думаю, єдиний клуб, який заслуговує на рівень європейський – це Шахтар. Тому що я знаю, як він розпочинався. Ми багато з Ринатом Ахметовим спілкувалися, і я бачу чого він досяг. В принципі, – це єдиний клуб, який може похвалитися, що в нього все є для того, щоб бути стабільним європейським клубом. Шахтар може дозволити собі грати в будь-якому чемпіонаті.

— Коли йшла розмова про новий формат чемпіонату, Карпати підтримали формат із 16-ма клубами.

— Так.

— А нинішні реалії показують, що навіть 12 не назбирається. І зараз ви це підтверджуєте десь у своїх думках.

— 12 – набирається. Навіть більше набирається.

— Не набирається. Той же Верес, за законом, там не повинен грати.

— Волинь би з задоволенням грала сьогодні в лізі. Дніпро б залишилося у вищій лізі.

— Але є атестаційний момент…

І актуальне таке дискусійне питання з форматом чемпіонату, кількістю клубів, що повинні там грати. Частина людей вважає, що у Прем’єр-лізі повинні виступати тільки ті клуби, які відповідають жорстким нормам атестації відносно інфраструктури, фінансової стабільності. Інші вважають, що в реаліях нинішньої української економіки в нас надто завищені норми атестації клубів, тому Федерація має бути більш поблажливою. На чиєму боці дискусії ви? Адже, з одного боку, ви так суворо підходите до такого поняття, як необхідність інфраструктури в кожному клубі: стадіон, база тощо. З іншого – ви готові поблажливо ставитись до таких команд, як Волинь, яка не виконує свої зобов’язання…

— От ви запитали чому в нас тільки 12 клубів. Я ж кажу, а чим та ж Волинь гірша? Вона, наприклад, краща, я думаю, за той же Верес. Але Волинь за спортивним принципом не може продовжувати, згідно того регламенту чемпіонату, який був. Але за спортивним принципом не має там і Верес опинитися. Тобто, у нас щось твориться таке… У нас як гібридна війна з Росією, так і гібридний футбол у нас на сьогоднішній день. Тобто все у нас іде, поки що, на дно. Я вже не говорю про глядацьку привабливість чемпіонату.

— Ви свого часу були одним із ініціаторів і натхненників створення Прем’єр-ліги. Наскільки нинішня робота цієї структури відповідає ідеям і завданням, які були закладені при її створені?

— Взагалі не відповідає… Вона не тільки не відповідає тим вимогам, а й сьогоднішнім. Бо в мене таке складається враження, що Федерація футболу вирішила все під себе знову забрати. В нас Федерація футболу думає як їй заробляти гроші, а не розвивати футбол. Принаймні у мене складається таке враження.

— Який вихід із ситуації?

— Завжди для того, щоб знайти вихід, треба прийти до початку. Треба знову робити нову Прем’єр-лігу на тих засадах. Якими ми тоді мріяли із власниками клубів. Зрозумійте, не може сьогодні громадська організація керувати професійним футболом..

— Ми зараз згадали створення Прем’єр-ліги і вашу роль, зокрема, у ньому. Вам не здається, що одна із найбільших проблем створеної Прем’єр-ліги в тому, що власники клубів перебувають не в позиції єдності і перебувають далеко від бажань реально щось робити для діяльності і функціонування цієї структури. Вони навіть не можуть зібратися разом, щоб прийняти якесь рішення. Власники клубів, люди, які фінансують футбол, які забезпечують діяльність своїх клубів?

— Раз сьогодні власники клубів не зацікавлені у створенні якогось нового формату, от як може футбол розвиватися? От ви самі дали собі відповідь. Якщо власники клубів не можуть зібратися, про який футбол в Україні можна говорити?

— Хто може консолідувати?

— Не знаю. Футбол.

За матеріалами: sportarena.com
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити