Поліна Конарєва і серед світової стрілецької еліти - дівчина не промах!

05 жовтня 14:40
Переглядів: 343
Конарєва

Учениця 11 класу Львівського училища фізичної культури, учасниця ІІ літніх юнацьких Олімпійських ігор Поліна Конарєва дебютувала на дорослому чемпіонаті світу з кульової стрільби, який нещодавно завершився у іспанській Гранаді. У вправі МП-5 (стрільба на 25 м) Поліна посіла 70 місце.

Ну що ж, здавалося, дебютний чемпіонат – «дебютний» і результат. Та вже через день у стрільбі з пневматичного пістолета дівчина зайшла у фінал з третім результатом, пропустивши уперед лише майбутніх призерок змагань – олімпійську чемпіонку Афін Олену Костевич та китаянку Чя Джін Ву. Цим самим зробила серйозну заявку не лише на медаль світової першості, а й на олімпійську ліцензію, яка розігрувалась на змаганнях. Тож наша Поліна – дівчина не промах і зі світовими авторитетами кульової стрільби хоч і рахується, проте «потягатися» з ними їй цілком під силу.

Поліно, блискучий дебют на дорослому чемпіонаті світу як для 16-річної дівчини. Як почувалась, вперше змагаючись, з елітою жіночого пістолетного спорту?

- Дуже дякую за таку похвалу. Дійсно, вперше змагалася серед дорослих, ще й на змаганнях такого рангу. Було дуже важко, адже знала половину учасників – і всі вони, як ви і сказали, еліта жіночого пістолетного спорту – олімпійські чемпіонки, чемпіонки світу тощо. Поруч мене у тирі, наприклад, стріляла сербка Ясна Сєкаріч – володарка близько 50-ти медалей етапів Кубків світу, олімпійська чемпіонка Сеулу 1988 року. Коли я її побачила, звісно, трохи розгубилася. Біля них всіх відчувала себе такою маленькою (сміється), тож на особливий результат не розраховувала, а вийшло так, що ще й непогано відстріляла.

На жаль, у трійці лідерів фіналу ти не втрималася і завершила змагання восьмою. На якому ж фінальному пострілі «здали нерви»?

- Чесно кажучи, з першого залікового пострілу. На пробних пострілах почувалася ще добре. А потім, коли я побачила вболівальників, особливо іспанських, які голосно підтримували своїх, взяв «мандраж».

Ти також була восьмою і на юнацьких Олімпійських іграх у Нанкіні. Зрозуміло, що, як мінімум, їхала за «бронзою». Що завадило у Нанкіні здобути медаль.

- Як я аналізувала потім, це, напевно, також нерви. Технічно я була готова, а ось в психологічному плані – недопрацювала.

У Нанкіні змагався ще один спортсмен з ЛУФК боксер Роберт Мартон, який сказав, що зберегти нерви на Іграх йому вдалося завдяки підтримці українського «молодого посла» Олександра Усика. Виходить, Усик лише своїм боксерам помагав?

- Наш тир знаходився дуже далеко від Олімпійського селища, а Роберт боксував на стадіоні, який був близенько. Не міг же Олександр «розірватися» на всіх олімпійців, тож відвідував ті змагання, які проходили ближче. Та роботу він і з нами проводив. На зборах ввечері багато нам розповідав зі своєї спортивної кар’єри, морально підтримував. Просто, думаю, що Олександр Усик як боксер міг краще налаштувати власне боксерів, ніж тих же стрільців.

Поліна, ти родом з Дніпропетровська, де навчалася у місцевому училищі фізичної культури. До Львівського УФК вирішила перевестися у зв’язку з воєнними подіями, які відбуваються неподалік твоєї малої батьківщини?

- У нас в Дніпропетровську відносно спокійно. Тож я не боялася, і мій перехід швидше пов'язаний з тим, що саме на львівському стрільбищі проходить основна підготовка збірної команди України. Як член збірної, я вже і так більше двох років, в основному, перебуваю у Львові на зборах. За таких умов, зрозуміло, на уроках у Дніпропетровську була рідким гостем. З батьками поміркували, що треба ж не лише спортивну кар’єру будувати, але й освіту здобувати. Тож перейшовши до Львівського УФК, отримала змогу не лише повноцінно тренуватися і готуватися до міжнародних змагань, але й уникати великих прогалин у навчанні.

Цікаво, а міфи про «злих бандерівців» тебе не лякали?

- Ви що – я знаю львів’ян давно. Це щирі і добрі люди! Можу сказати: Львів зустрів мене більш, ніж гостинно. Сподобалося і в училищі, де проживаю у гуртожитку, а вихователі у гуртожитку поставилися до мене як до доньки.

У Львові ти тренуєшся під керівництвом Валентини Коростильової? Чому серед всіх львівських тренерів зупинила свій вибір саме на ній?

- По-перше, тому що не раз чула відгуки спортсменів про тренерську пару Сергія та Валентини Коростильових, як про добрих, чуйних та кваліфікованих тренерів. Тим паче товаришую з їх сином Пашою.

За декілька днів у тебе знову виїзд на наступні змагання. Де стрілятимеш цього разу?

- Це фінал юнацької ліги Європи, який відбудеться у Сербії. Власне відбір наша українська команда пройшла ще весною у Хорватії, де окрім місцевих стрілків, перемогли сербів та мінімально поступилися росіянам. До речі, стрілятиму у команді з Павлом Коростильовим.

Бажаю вам у Сербії повторити минулорічний успіх команди Коростильова та здобути «золото» Ліги Європи. А чи вже відомо на яких змаганнях розіграють наступні ліцензії на ХХХІ Олімпійські ігри у Ріо-де-Жанейро?

- Навесні 2015 року пройдуть чотири етапи дорослого Кубка світу, на яких, думаю, і розіграють олімпійські ліцензії. За рейтинговими очками я кваліфікувалась для участі у цих етапах, тож спробую вибороти ліцензію там.

Наостанок, розкажи хто побачив у тобі стрілецький талант та привів до тиру?

- У стрільбі з 9 років. Привела мама, яка помітила, що я досить влучно стріляю у тиру в парку на атракціонах. Зацікавити мене стрільбою з пістолета зуміла мій перший тренер Тетяна Хуторна, потім я тренувалася у Світлани Боткачик, якій і завдячую своїми сьогоднішніми результатами.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити