"Політехніка-Галичина", як символ ситуації у вітчизняному баскетболі

11 грудня 17:30
Переглядів: 160
Політехніка

Українська Суперліга, як баскетбольний чемпіонат, ніколи не викликала особливого захоплення у фанатів гри: тут бракує висококласних легіонерів, у більшості команд погано розвинута своя школа, існують проблеми з фінансами і, як наслідок, на українських паркетах все виглядає далеко не так, як ми бачимо у Топ-10 моментів дня в НБА. Мінімум данків, крос-оверів й прихованих передач. Словом, типовий середньостатичний європейський чемпіонат. Матчі, які відбуваються в українському чемпіонаті, цікавлять хіба що вболівальників однієї із команд, а зали заповнені максимум на половину - це з урахуванням дешевих квиточків й теплого приміщення. Тут навіть у холодну пору не простудишся - не те що на футбольному стадіоні. 

Ситуація сильно погіршилася перед стартом сезону 2014/15. Припинили існування "Кривбас", "Азовмаш" і "Донецьк", чемпіон Вищої ліги "Кіровоград" відмовився від участі в Суперлізі, а ті, хто залишився, змушені робити ставку на українських гравців - їх, якщо рахувати справді хороших виконавців, залишилося не так й багато. У п'яти команд з 11 залишилися легіонери ("Говерла", "Дніпро-Азот", "Хімік", "Черкаські Мавпи", "Миколаїв") і їх загальна кількість становить 9 чоловік: 8 американців й один британець. Не густо, якщо подивитися на картину, скажімо, минулого сезону, де чи не в кожній команді (віднімаємо БК "Київ") було 5-6 легіонерів, найзірковішим з яких можна назвати MVP чемпіонату 2013/14 Даріуша Лавриновіча - основного гравця збірної Литви. Але, наголошу, навіть тоді чемпіонат був не сильно цікавим і яскравим, а що вже говорити про тепер? З однієї сторони - є можливість для розвитку українських гравців, з іншої - із від'їздом закородонних гравців першість втратила колорит і який-неякий рівень баскетболу. 

Одні клуби комплектувалися із "високосортних" українських гравців ("Будівельник", "Хімік"), а дехто зробив ставку на представників Вищої ліги ("Політехніка-Галичина"). Така різниця зумовлена різною матеріальною ситуацією. Кожен вирішував проблеми так, як це, грубо кажучи, дозволяли фінанси.

У Львові зібрався цікавий колектив (у сенсі незрозумілий, від нього не знали, що чекати) з цікавим тренером (у сенсі 24-річним Максимом Фомічовим) й примарними перспективами. Подейкують, що молодий наставник - син Юрія Фомічова, одного із керівників (чи то вже екс-керівника) Асоціації баскетбольних клубів України. Грамотний тактик, який попрацював у тренерському штабі в кількох відомих клубах (УНІКС, ЦСКА) і їздив на стажування до світових метрів, досвід здобув - біля його керма "політехи" зіграли 10 матчів, з яких виграли лише один, й одесит був відправлений у відставку. Але робити його винуватцем провальних виступів львів'ян язик не повернеться: з тим матеріалом, що був у нього під рукою, зробити якісний продукт було справою не з простих. 

На паркеті ПС "Галичина" виступають вчорашні гравці Вищої ліги або дублів. Хлопці, яким випав неймовірний шанс проявити себе на найвищому (по-українських мірках) рівні. Можна практично напевно сказати, що за інших обставин про умовних Орленка, Тихонова, Шемосюка чи Беркіна говорили б виключно на локальному рівні й до команди Суперліги вони б не доросли. Але так склалась ситуація й особливо вибирати не доводилося. Головне, що команду заявили на чемпіонат. На тому спасибі. 

Найбільш чітко ситуацію в українському баскетболі загалом й у "Політехніці" зокрема описав Погостинський, який прокоментував селекцію львів'ян: 

"Кого підписати на п'ятого номера? Хто в нас вільний в Україні п'ятий номер? У мене сидять великі гравці, але вони не можуть вирішити питання. Дивіться, для того, щоб купити що-небудь непотрібне, потрібно що-небудь непотрібне продати. Вони зараз на ринку всі однакові - ті, хто залишився і не виїхав за кордон або не підписаний в якихось командах. Вони однакові, тільки різні будуть прізвища. То чому я повинен віддати тих людей, які починали в нашій команді і взяти інших, яких я буду вводити в свою команду ще місяць, а результат буде або такий же, або гірший?".

Зараз "політехів" очолює саме старий-добрий гендиректор Кирило Погостинський й після трьох матчів під його керівництвом в активі його підопічних перемог нема. Світла у кінці тунелю не видно, а слова наставника про плей-офф звучать, як мотивація для гравців.

Цікаво, що у протоколі після матчу з "Одесою" у графі тренер все ще значиться Максим Фомічов. Можливо, він ще працює у Львові? :)

фомічов

Львівський вболівальник, до слова, не полишає надій. На "Політехніку" ходять. "Політехніку" підтримують. "Політехніку" люблять. Допомагати цим хлопцям просто необхідно. Якщо не рахувати легендарного 40-річного Зубрицького, то у складі "Галичини" виступає недосвідчена молодь (ледь не забув, Орленку - 29, але і його також дозволю собі назвати хлопцем "без досвіду"). Видно, що у цих людей горять очі і є неймовірне бажання довести всім, що вони тут не випадково. Як тут не повболівати? Та, знаєте, на одному бажанні далеко не заїдеш - бракує майстерності і крапка. Клубу лише хочеться подякувати за те, що він є. Що бере участь у Суперлізі. Що дарує столиці Галичини баскетбольне свято. 

P.S. Хочеться окремо описати моменти, які відбуваються, коли доводиться виконувати свої професійні обов'язки:

- післяматчеві прес-конференції відбуваються не в окремій кімнаті/кабінеті, а у тому ж таки залі, куди у технічну зону господарів заносять столик, й ставлять мікрофони. 

Все б нічого, та в цей час, на обох корзинах активно кидають в кошик м'ячі хлопчики, що під час матчу протирають паркет. Цей шум не дозволяє добре чути тренерів і гравців. Дякую Кирило Погостинському - у нього потужний голос, а от Олега Юшкіна чув "через слово" :(

- дивитися матчі доводиться на балконі, а сидячи спостерігати тут за баскетболом, повірте, неможливо - заважають великі колони. Доводиться стояти весь матч, спершись на поручні. Ніби нічого страшного, але трохи дивно, погодьтеся :)

- веселить той факт, що на прес-конференції потрапляють незрозумілі мені особисто люди. На кожній з них бачу кількох дідусів, один з яких любить задавати наставникам досить прямі й провокативні питання. Найбільше він "порвав" аудиторію після гри з "Одесою" в п'ятницю. Судіть самі: 

Ви коли Орленко брали, ви ж знали, що він нульовий (!!!!!!, - прим. Автора) гравець, що він нічого особливого не представляє? - Добре, Орленко ми брали, він нульовий гравець. Орленко в Миколаєві видав хорошу гру. Тут він почав нормально. Те, що він не потрапив штрафні це одне. Але те, що на ньому люди заробили фоли - це було. Добре давайте по-іншому. У мене буде бігати один Тихонов, у нього не буде конкуренції і що ми будемо робити далі? Він у мене буде відпрацьовувати гру проти кого? Проти Едіка? Я вам даю гарантію на 100%, що вартість контракту Орленко більша, ніж відповідає його грі. Він відпрацьовує свої гроші на 200%, - сказав Кирило Погостинській. Дивно, что він взагалі відповідав на таке питання. А, можливо, у дідуся якийсь особливий статус в клубі?

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити