Помер колишній тренер ФК "Карпати"

03 червня 22:56
Переглядів: 1977
Євген Пилипович Лемешко

Сумна вістка прибула до Львова. Дня 2 червня 2016 на 86-му році життя по довгій недузі програв свій життєвий поєдинок - Євген Пилипович Лемешко. Після інсульту зупинилось серце людини, яка у великій мірі, спричинилась до становлення кубкового фундаменту львівських «Карпат».

Покійний народився 11.12.1930 року в Миколаєві. У 15 років пішов у ремісниче училище, де вчився на коваля. Там же, в організованій команді «Водник», почав займатися футболом на позиції воротаря. Через рік потрапив до основної команди Миколаєва - «Суднобудівник». Далі були київський ФК «Динамо», харківський «Авангард»/«Локомотив». А завершив кар’єру після нетривалого повернення до родинного міста в «Авангард». Хоча й відбув візит до «Шахтаря» (Сталіно). У той час, маючи 29 років, зазнав важкої травми. Медицина наказала Лемешку розпрощатися з грою у майці номер 1. За чинні роки Євген став майстром спорту СРСР (1956), володарем кубка СРСР (1954) і бронзової медалі Спартакіади народів СРСР (1956).

У грі був чудово координованим. Довгорукий воротар, якому вдавалось ловити підступні м’ячі, котрі летіли у його напрямку. Відзначався прекрасною реакцією, точним вибором місця у воротах та чіткими діями на виходах. Закінчив Київський державний інфіз, Вищу Школу Тренерів (КГІФК).

Тренував «Динамо» (Хмельницький), а з липня 1966 року обійняв у львівських «Карпатах» посади начальника команди і старшого тренера. У місті Лева, де тліла національна іскорка свідомості, Євген Пилипович трудився не довго - до серпня 1967 року. За цей короткий час вніс чимало новаторських тренерських ідей. «Карпати» перетворилися у грізну команду, перед якою «гнулись» більш заслужені колективи. Це Він у сприянні з Юстом запросили Гену Лихачова і розвинули таланти галичан Володі Данилюка, Ростика Поточняка, Романа Покори, Юри Басалика, Богдана Грещака, Петра Данильчука, Віктора Турпака, Михайла Сарабіна і багатьох інших вихованців футболу Галичини.

Однак через непорозуміння з керівниками львівського клубу Пилипович «гримнув дверима» і повернувся до «свого» «Суднобудівника». 1973 року тренував команду УРСР. Ще у Його кар’єрі були прекрасні та успішні роки роботи в «Кристал» (Херсон); «Металіст» (Харків); «Торпедо» (Запоріжжя); «Норд-Ам-Поділля» (Хмельницький); «Борисфен» (Бориспіль). Тренуючи ці команди досягав чемпіонства СРСР (1 ліга, 1981) і УРСР (2 ліга, 1974, 1978, 1990); срібла (1966, 1971) і бронзи (1973). Вінцем Його роботи залишилась кубкова перемога (1988).

Його стремління бути кращим у футбольному ремеслі визнано званням Заслужений тренер СРСР і УРСР (1974). Займався організацією футбольного господарства в Україні. Працював інспектором ФФ і головою комітету ветеранів ФФ. Став одним з кращих тренерів СРСР і України. До футболістів ставився добре, хоча й піддавав нещадній критиці. Славився жорстким стилем управління. Став майстром крилатих футбольних фраз. Життя прожив з футболом. У своїй діяльності умів приказувати, але й знав, що наказане треба виконати до подробиць. Лемешка нагородили орденом «За заслуги ІІІ ступеня (07.2004).

Де б Він не працював, усюди досягав високих результатів і поваги від гравців, якими керував. Адже вливав у їх душі дух переможців. Через що став духовним наставником для багатьох футболістів, які на вустах кожного вболівальника.

Покійний покинув цей світ по літах довгої і невтомної праці для добра і слави українського копаного м’яча.

Автор: Олександр Паук
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити