Роман МАРТИНЕНКО: "До результату 255,5 кг, який став новим рекордом світу, я готувався давно"

09 червня 17:48
Переглядів: 448
Роман Мартиненко

Не встиг львів’янин Роман Мартиненко (до 83 кг) як слід відсвяткувати свою перемогу на чемпіонаті Європи з паверліфтингу, як на обрії з’явилася інша мета: чемпіонат світу з улюбленої дисципліни триборства – жиму лежачи. До литовського Каунаса, де проходила планетарна першість, старший солдат здійснив своє давнє бажання – встановити рекорд світу. Уже перша спроба довела, що на помості, окрім штанги, у підопічного Марії Розторгуй та Володимира Оліярника конкурентів немає. Зафіксувавши для початку 240 кг, Мартиненко на 10 кг обійшов свого найближчого переслідувача – Дениса Козлова з Казахстану, якому у наступних спробах так і не підкорилися 237,5 кг. Бронзовий призер японець Гокі Омуро, хоч і результативно використав усі свої спроби, виступив ще скромніше (190 кг – 202,5 кг – 210 кг). Та коли конкуренти уже завершили боротьбу, розпочалося найцікавіше. Роман Мартиненко поспішив зафіксувати 250 кг, а під завісу замовив ще й 255,5 кг і вижав рекордну вагу.

- До РЕЗУЛЬТАТУ 255,5 кг, який став новим рекордом світу, я готувався давно. Мене радше здивували не зафіксовані кілограми, а те, як легко я зумів їх вижати, — усміхнувся Роман Мартиненко. – Запас у мене був солідний, тому, гадаю, через кілька місяців у Техасі зумію переписати власний же рекорд на 260 кг. Суперники мої перебували у стані шоку: ніхто не очікував того, що поб’ю попереднє досягнення на 5 кг. До того часу, як минулого року рекорд світу оновив казахський спортсмен Єрбол Науанов, попередній рекорд тримався довгих вісім років. Єрбол – мій хороший друг. Сам він на цьому чемпіонаті не виступав, а приїхав як тренер—консультант Дениса Козлова. Після змагань він щиро привітав мене і сказав: «Молодець. Через рік знову зустрінемося уже на дорослому чемпіонаті». 

- Чому паверліфтери приділяють стільки значення красі?
- Якщо ти йдеш встановлювати рекорд і робиш це якось неохайно, негарно, тебе не лише глядачі засвистять, а й судді викажуть своє невдоволення. Глядачі цінують, коли ти працюєш зі штангою невимушено. Я напередодні змагань сумнівався, чи зможу виглядати достойно. Мене мучила спрага, і я випив близько півтора літра «Кока—коли». Вночі не міг заснути – боліло горло.
Каунаський чемпіонат не розчарував глядачів. А у мене навіть з’явилася персональна група підтримки зі США: американці подарували мені футболку і запросили на чемпіонат світу з триборства, який у серпні відбудеться у Техасі. Навіть росіяни, які зазвичай не вітають конкурентів, тепло спілкувалися зі мною.

- Шкодуєте, що паверліфтинг не є олімпійським видом спорту?
- Сподіваюсь, неолімпійським видом спорту паверліфтинг буде недовго. Уже у 2016 році в Ріо—де—Жанейро відбудуться показові виступи паверліфтерів: кожна команда зможе виставити своїх найкращих спортсменів. Якщо журі сподобається наш вид спорту і представники більшості країн підтримають паверліфтинг, станемо повноправними членами олімпійської сім’ї. Я уже мрію про Ріо, не менше, ніж наші олімпійці.

- Чим ще, окрім власного тріумфу, тобі запам’ятався Каунас?
- Литовці зовсім не схожі на наших людей. Якщо пояснювати спортивною термінологією, у них інша вагова категорія. Дівчата і жінки у них високі та худі, із зайвою вагою у них, схоже, зовсім немає проблем. Якщо побачиш на вулиці когось товстого, огрядного, можеш бути певною, що це турист. Більшість людей там їздить велосипедами, у центрі міста я за весь час не побачив жодної машини. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: