Роман Толочко: "За зиму ми повинні подорослішати"

30 січня 12:15
Переглядів: 228
Толочко
Юніорська команда львівських «Карпат» першу частину поточного чемпіонату України U-19 відіграла не найкращим чином. Чергуючи перемоги з поразками, «леви» в підсумку на зимову перерву пішли на екваторі турнірної таблиці: набравши 24 очки у 17-ти матчах, вони разом із однолітками луганської «Зорі» ділять сьоме місце серед 14-ти команд, але знаходяться вище «котів» завдяки кращій різниці забитих і пропущених м’ячів. 
 
Та навесні у «зелено-білих» є перспективи фінішувати щонайменше у першій п’ятірці, а при долі везіння й поборотися за призову трійку. Саме так вважає старший тренер 19-річних «левів» Роман Толочко, про що він розповів Інформаційному центру ФК «Карпати» напередодні першого товариського матчу своєї команди у зимове міжсезоння. 
 
– Коли оцінювати наш виступ у чемпіонаті в осінній частині, то за десятибальною шкалою я б поставив оцінку «5». Напевне, не випадково з 17-ти матчів ми тільки тричі зіграли внічию, а з решти по сім разів вигравали і програвали. При цьому мушу визнати, що деякі з програних поєдинків ми відверто провалили.  
 
– А що саме стало причиною цих невдач, ви аналізували?
– Так, звичайно. Головна причина – відсутність стабільності та недостатня командна зіграність. Але це можна було передбачити. Юніорська команда відрізняється від інших перш за все великою ротацією складу. У нас команда сформована майже повністю з вихованців двох клубних шкіл. А рік на рік у футболі не приходиться. От і вийшло, що минулого літа вибули з команди хлопці 1997-го року народження, які складали її кістяк. Пішли фактично усі лідери. Основний склад змінився десь на 70–80 відсотків. На жаль, не обійшлося і без серйозних травм. Зокрема, зігравши тільки п’ять матчів, зламав ногу Остап Малашевський. Його ми планували, як основного гравця опорної зони, до того ж він добре виконує стандарти, має потужний удар та чимало пограв за юнацькі збірні України. А вийшло, що хлопець фактично так і не розпочав грати у юніорській першості. 
 
– Підготовчого періоду влітку, аби налагодити командну гру, не вистачило?
– Так в тому то й проблема, що влітку часу на підготовку до нового сезону у команд U-19 практично немає. Адже поповнення приходить з юнацьких команд, що грають у Дитячо-юнацькій футбольній лізі, а там свій календар. Ігри в зонах закінчуються на початку червня, а фінальний турнір – ближче до середини липня. Причому він дуже важкий – юні гравці за вісім днів проводять по п’ять матчів, а грати їм доводиться проти найсильніших команд країни. Зрозуміло, що після нього хлопцям треба дати перепочити принаймні тиждень, а краще днів десять. У нас, наприклад, влітку прийшло в команду майже півтора десятка гравців з СДЮШОР «Карпати» і клубної Академії. Перші стали срібними призерами минулорічної першості ДЮФЛ, а другі програли матч за «бронзу». Тож вийшло, що готуватися до чемпіонату України ми розпочали тільки в 20-их числах липня, а вже 6-го серпня грали поєдинок першого туру. Самі розумієте, сформувати фактично нову команду за два тижні та ще й налагодити взаємодії – не реально. Коли називати речі своїми іменами, то грати доводиться, що називається, з чистого листа. 
 
– Тим не менше, у першому турі, до речі, ви виграли у стрийської «Скали» з рахунком 3:2. 
– Так, але це був перший матч. А дебютні поєдинки, тим більше на новому, більш серйозному рівні, завжди проводяться з підвищеними емоціями. От і ми завдяки додатковій мотивації вирвали перемогу, що, до певної міри, у подальшому трохи й зіграло проти нас. Дехто вирішив, що так само ми будемо вигравати і надалі. Хлопці не одразу відчули різницю між ДЮФЛ та юніорським чемпіонатом, і продовжували грати у дитячий футбол. Перш за все це було помітно по тому, як вони працюють у відборі. Зокрема, більшість гравців передньої лінії при втраті м’яча виключалися з гри і чекали, коли оборона його поверне і віддасть їм, щоб вони розпочали нову атаку. Ми з першого дня акцентували на цьому увагу хлопців, але не усі з них нас одразу почули. Тому й були провальні ігри. 
 
– Які матчі вашої команди ви б виділили, як найкращі? 
– Коли брати за основу рівень гри, а не результат, то я б виділив три матчі. Домашню гру з «Ворсклою», в якій ми спершу вигравали, потім програвали, а в підсумку зіграли внічию – 2:2. Очки ми втратили, але в наших діях, зрештою, як і у суперника, упродовж усіх 90 хвилин була логіка і непогане виконання задуманого. Те саме скажу і про гостьовий матч проти «Шахтаря», щоправда, виділю нашу гру у першому таймі. Ми повністю домінували на полі. Донеччани практично нічого не створили і ми мали вигравати, бо діяли набагато гостріше й цікавіше в атаці. Ми й вигравали 1:0, але потім не реалізували пенальті. Коли б забили, впевнений, ми «Шахтар» не відпустили б, а так в другому таймі, вже ближче до фінального свистка, пропустили гол зі стандарту і втратили перемогу – 1:1. А з виграних матчів я б відзначив перемогу у Стрию, де ми повністю переграли «Скалу» (3:1). Гравці у тому матчі виконали майже усе, про що ми домовлялися до гри на установці. Приємно було спостерігати в тій зустрічі за діями як окремих гравців, так і усієї команди загалом – відчувалося, що на полі колектив однодумців. Саме таким й має бути ставлення молодих футболістів до своїх професійних обов’язків. Але це повинно відбуватися не епізодами, а на постійній основі, тобто в кожній грі і на кожному тренувальному занятті.  
 
– Коли ми виділили найкращі матчі, то напевне, хоча це й не надто приємно, слід згадати й про найгірші...
– Я вже казав, що далеко не всіма іграми залишився задоволений. Але програвати також можна по-різному. Коли казати про найгірші наші матчі, то я скажу про дві домашні поразки. В третьому турі ми поступилися донецькому «Олімпіку» (0:2), а в сьомому – луцькій «Волині» (1:2). В обох поєдинках ми мали вигравати, але чомусь ще до матчу вирішили, що перемога у нас в кишені. А подібні речі у футболі майже завжди караються поразкою. От і ми, як то кажуть, двічі й наступили на одні і ті самі граблі і в обох випадках абсолютно заслужено отримали по чолі. Сподіваюся, цих уроків нам вистачить на майбутнє. Адже хочеться, щоб команда грала стабільно і в кожному матчі показувала свій клас. А найкращим його свідченням, як давно відомо, є стабільність і в грі, і в результатах. 
 
– Ви згадали про результат. Які турнірні завдання стоять перед командою на сезон?
– Одразу скажу, що керівництво клубу ніяких конкретних завдань перед нами не ставило. Головне, що від нас вимагається, це підготовка молодих гравців, які зможуть у майбутньому себе проявити в молодіжній команді, а далі проб’ються і в основу. Та грати взагалі без завдань – це не правильно і не цікаво. Тому ми не тільки ставимо завдання на кожен конкретний матч досягати максимального результату, а й прагнемо посісти якомога вище місце у турнірній таблиці. Звісно, перед стартом сезону ми ставили завдання втрутитися в боротьбу за один з комплектів медалей. Та в першій частині поточного чемпіонату не все у нас вийшло так, як ми хотіли. За великим рахунком тільки у заключних чотирьох–п’яти матчах команда показувала той футбол, який ми від неї вимагаємо. Тому зараз про місце у трійці говорити, напевне, буде важко, а от за першу п’ятірку, вважаю, поборотися цілком реально. Хоча, зважаючи на реалії нашого життя і те, як у нас в країні все дуже швидко змінюється (частіше, на жаль, в гіршу сторону, а не в кращу), то при певних обставинах можна буде ще й позмагатися і за четверте, і навіть за третє місце.   
 
– Раз ви почали говорити про суперників, то гру яких команд з юніорської першості можете відзначити?
– Абсолютно заслужено перше місце займає київське «Динамо». Також мені подобається полтавська «Ворскла» і донецька «Шахтар», в яких є чимало хороших, перспективних гравців. А ще, можливо це когось і здивує, я б виділив «Дніпро». Наразі дніпряни займають тільки десяте місце, але повірте, гру вони показують дуже симпатичну. Тому їхнє нинішнє турнірне становище, на мою думку, є тимчасовим і вже точно воно аж ніяк не відповідає тому рівню футболу, який показує команда.  
 
– Розкажіть, за рахунок чого команда може підсилити свою гру та відповідно, покращити результати? 
– У мене, як тренера, немає особливо серйозних претензій до гри команди в атаці. Ми в кожній зустрічі створюємо досить багато моментів. Не можемо ми скаржитися й на реалізацію. Достатньо сказати, що за підсумками першої частини сезону, за забитими м’ячами, ми займаємо друге місце – більше забило тільки київське «Динамо». Та разом з тим ми дуже багато пропускаємо. Я не хочу в цьому звинувачувати тільки воротарів і гравців лінії захисту. У сучасному футболі коли команда забиває, то це заслуга усієї команди. Те саме стосується і гри в задній лінії: коли пропускаєш м’яч у свої ворота, то так само в цьому винні усі футболісти, які в цей момент знаходяться на полі. Тому наш потенціал в підсиленні гри полягає в першу чергу саме в покращенні дій в задній лінії. Як я вже казав, гравці групи атаки, втративши м’яч, частенько не вступають тут же у відбір, а це дозволяє супернику без перешкод організувати небезпечні контратаки. Тому нам за зиму слід подорослішати – необхідно перебудувати гру в обороні, а багатьом хлопцям переглянути своє відношення до участі у відборі м’яча. 
 
– Тобто ви зайвий раз підтверджуєте відому тезу, що побудова команди починається з формування лінії оборони?
– Саме так. У нас так трапилося, що зі складу минулого сезону центральні захисники Володимир Сениця і Володимир Скотаренко, а також Андрій Бусько, який грав на правому фланзі оборони, 1997 року народження, тож за віком вони перейшли у молодіжну команду. Туди ж забрали й лівого захисника Ореста Лебеденка та опорника Романа Толочка, хоча за віком вони обоє ще могли грати і за нас. В деяких іграх, коли у молодіжної команди була пауза в календарі, вони зіграли за нас і тоді, треба сказати, ми одразу виглядали солідніше. Це наочний приклад того, що досвід виступів у молодіжній першості дає перевагу в іграх за юніорську команду. 
 
– Ви говорили про плинність кадрів у юніорських командах. Тож розкажіть про зміни у «Карпатах» U-19 нинішнього зимового міжсезоння.
– Щодо змін у складі, то ми розпрощалися з двома крайніми захисниками – Cвятославом Синишиним і Андрієм Рехманом. Окрім того з молодіжною командою наразі тренуються шестеро гравців, які восени грали за нас. Це воротар Антон Задерейко, крайній оборонець Юрій Завінський, центральний захисник Олег Веремієнко, два опорні півзахисники Остап Малашевський і Віталій Сільченко та фланговий нападник Володимир Войтович. Хто з них залишиться у молодіжній команді, а хто повернеться до нас – покаже час. Новачків у нас поки що немає, але по ходу підготовки ми будемо шукати нових виконавців, перш за все на позиції крайніх оборонців. Для цього часу у нас достатньо – друга частина першості України U-19 розпочинається аж 1-го квітня. Але одразу скажу, що нині знайти хороших гравців дуже важко, а брати тільки заради того, щоб заповнити вакансії, аж ніяк не хочеться і ми цього робити не будемо. Тому підсилення будемо шукати перш за все в середині клубу. 
 
– Наостанок розкажіть про плани підготовки вашої команди на період зимового міжсезоння. 
– Готуватися до весняних матчів чемпіонату України будемо у Львові. З відпустки команда вийшла у понеділок, 16-го січня. Поки ще працюємо в режимі одноразових тренувань. Матчі почнемо проводити з 30-го січня. Саме в цей день зіграємо свій перший поєдинок у новому році – в контрольному спарингу зіграємо проти молодіжки «Карпат». Далі братимемо участь в традиційному Меморіалі Ернеста Юста. Ігри цього турніру будемо проводити по неділях, тож якраз у нас буде тижневий цикл підготовки до них. А щоб мати більше ігрової практики, посеред тижня гратимемо ще й контрольні зустрічі. Також скажу, що з 2-го лютого, коли молодіжна команда «Карпат» відправиться до Туреччини, ми заїдемо на нашу клубну базу в Брюховичах і проведемо двотижневий тренувальний збір.
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: