Сергій Болбат: "Гол "Карпатам" запам’ятаю назавжди"

02 лютого 09:58
Переглядів: 297
болбат

20-річний нападник донецького «Металурга» Сергій Болбат став чи не найяскравішим відкриттям першої частини чемпіонату. Його нестандартні дії в іграх з «Металістом», «Дніпром» і «Шахтарем» відзначило чимало як уболівальників, так і фахівців. А загалом восени в складі команди Сєрґєя Ташуєва він провів вісім матчів, в яких забив один гол. Влучним ударом Болбат відзначився у грі з «Карпатами» на полі львівського стадіону «Україна». Саме з обговорення цього матчу і розпочала розмову із Сергієм кореспондент.

– Я вперше грав у Львові. Перед матчем хлопці мені казали, що тут завжди важко грати через особливу підтримку команди місцевими вболівальниками. Справді, трибуни добре підтримували «Карпати», але в той же час я очікував, що глядачів прийде значно більше.

– Після гри наставник «Металурга» Сєрґєй Ташуєв сказав, що донеччани втратили два очки. Погоджуєшся зі своїм тренером?

– Я розумію його: ми більшу частину ігрового часу контролювали гру, та й рятівний гол «Карпати» забили на останніх хвилинах. Але взагалі вважаю, що рахунок у футболі завжди є справедливим. Ось і в грі з «Карпатами» так виглядає, що ми, з одного боку, втратили перемогу, але з іншого – суперник забив першим, причому зробив це в дебюті гри. Та й за рахунку 1:0 на свою користь «Карпати» мали кілька хороших моментів збільшити перевагу. Якби вони забили бодай ще один м’яч, то ще не відомо, чим би все закінчилося. Так що, як бачите, не все так однозначно, і «Карпати» також можуть нарікати, що втратили перемогу. А значить, якщо бути об’єктивним, можна знайти всі підстави для того, щоб вважати нічию найбільш справедливим підсумком.

– Для тебе особисто гра у Львові, напевно, запам’ятається надовго. Адже саме в ній ти забив перший і наразі єдиний гол у прем’єр-лізі.

– Звичайно, такі моменти залишаються у пам’яті назавжди. Досі згадую: отримав м’яч, на швидкості проскочив повз захисників і зряче пробив повз воротаря в дальній кут. Мені здалося, що захисники «Карпат» не очікували, що я вирішуватиму епізод самотужки. На мою думку, гол вийшов ефектним, шкода тільки, що не приніс нам перемогу.

– Ти яскраво зіграв і в матчі з «Металістом». Забитим м’ячем, щоправда, не відзначився, але однозначно зробив чималий внесок у перемогу на той момент ще над лідером чемпіонату з рахунком 3:0.

– Я перейшов у «Металург» на початку осені, тож узяв участь далеко не в усіх іграх першої частини сезону. Але і тренери, і партнери казали після матчу, що наразі це вийшла наша найкраща гра в чемпіонаті. Схоже, що так воно й було. Того дня нам вдавалося багато з того, що тренер просив виконати під час передматчевої установки. Після матчу, щоправда, можна було почути думки про те, що «Металіст» явно не нагадував сам себе. Але ж, як відомо, у футболі кожна команда грає настільки добре, наскільки їй дозволяє суперник.

– Якщо продовжити твої філософські роздуми про справедливість у футболі, то виходить, що «Металург» у Києві цілком заслужено програв «Динамо» з розгромним рахунком 1:9?

– Мабуть, так. З нашого боку це вийшла не гра, а справжнє жахіття! Навіть не хочеться згадувати! Але той поєдинок, як це не дивно, мав і позитивний момент. Після нього ми зібралися, як команда, і видали безпрограшну серію із шести матчів, яка поки що не закінчилася. Тепер головне – добре пройти зимові збори, щоб навесні виконати завдання, яке поставило перед командою керівництво клубу.

– Наскільки я розумію, завдання конкретне – здобути путівку в Лігу Європи?

– Саме так. На мою думку, завдання цілком реальне. Ми показуємо хорошу гру, даємо бій грандам. Можливо, іноді нам не вистачає спортивного щастя, але насправді все залежить від нас.

– Так вийшло, що в цьому чемпіонату ти зіграв вісім матчів – по чотири проти грандів та середняків. Наскільки сильно відрізняється рівень гри лідерів від інших команд прем’єр-ліги?

– Звичайно, значно складніші суперники – команди з топ-четвірки. Але водночас проти них і набагато цікавіше грати. Вони не закриваються, грають самі і дають супернику. Що ж стосується середняків, то вони найчастіше демонструють закритий футбол, діють на результат, розраховуючи власні сили. І саме у цьому причина того, що поєдинки з ними іноді виходять маловидовищними, а то й відверто нудними.

– А проти кого з гравців персонально тобі найважче діяти в цих іграх?

– Тут немає про що думати, бо відповідь лише одна: звичайно ж, проти Дарійо Срни. Проти нього дуже складно грати, цей гравець – справжній майстер своєї справи.

– Щоб ти відзначив у роботі головного тренера «Металурга» Сєрґєя Ташуєва?

– За «Металургом», як і за іншими командами прем’єр-ліги, я спостерігав і до того, як став його гравцем, і до того, як команду очолив Сєрґєй Абуєзідович. Вважаю, що з його приходом «Металург» змінився у кращий бік – став демонструвати атакувальний, змістовний футбол, покращилася організація гри, кожен гравець знає, що і як йому робити, з’явилося багато домашніх заготовок під час стандартів та переходах від оборони в атаку. Можливо, свої очки ми десь і недобрали, але в цілому я можу назвати наш виступ восени успішним.

– Із закінченням осінньої частини завершилася і твоя оренда. З інформації у ЗМІ виглядало, що взимку ти міг змінити команду, але в підсумку залишився у «Металургу».

– Я так казав, бо не знав, чи домовляться між собою керівники «Металурга» і «Шахтаря» про продовження оренди. Зрозуміло, якби я був потрібен Мірчі Луческу, то мене повернули б у «Шахтар», з яким у мене чинний контракт. Але зараз для мене найголовніше – розвиватися, як футболісту, а для цього необхідно регулярно отримувати ігрову практику. А в «Металурзі» я маю довіру від Сєрґєя Ташуєва і відчуваю, що на мене розраховують.

– Пропозиції від інших клубів надходили?

– Так, варіантів, особливо наприкінці літа, я розглядав чимало. «Севастополь», «Іллічівець», «Говерла»… Але все зваживши, обрав «Металург», про що абсолютно не шкодую. Сподіваюся, що і навесні у мене в цій команді все складеться добре. Ну, а що буде далі, по завершенні чемпіонату, побачимо.

– Справді, тобі лише 20, і хочеться вірити, що в тебе ще вся кар’єра попереду. А як розпочинався твій шлях у футболі?

– Нічого особливого. Спорт, як і більшість хлопців, я любив з дитинства, особливо футбол. Але в дитячу школу «Шахтаря» мене батько привів лише в десять років. За кілька років мене взяли в клубну академію. А ось далі у моїй кар’єрі настав період, коли необхідно було робити крок вперед. Тож у 15 років я прийняв запрошення донецького «Олімпіка», за який відіграв два з половиною роки. Набравшись трохи досвіду, на початку 2011-го року повернувся в «Шахтар», підписав контракт, але став гравцем тільки третьої команди, яка грає в другій лізі. Втім, вже минулого літа пройшов з першою командою всі збори, грав у контрольних іграх і навіть потрапив до заявки на чемпіонат, але виступав лише за молодіжну команду, хоча відчував, що готовий до прем’єр-ліги. Тож коли надійшла пропозиція від «Металурга», мені вона  здалася оптимальним вирішенням питання.



Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити