Сергій ГОНЧУК: «Друзям в Україну привіз чачу»

07 лютого 20:51
Переглядів: 191
gonchuk

Нещодавно у столиці Грузії Тбілісі завершився Континентальний Кубок із дзюдо серед чоловіків. Серед 21-го борця , який боровся на тбіліських татамі був і представник львівщини Сергій Гончук. Тож по приїзді до Львова, кореспондентка «СПОРТИВКИ» розпитала Сергія про перипетії Континентального Кубку, враження від тамтешньої кухні, напоїв та майбутні старти.

-Сергію, проаналізуй свій виступ у Грузії?
- На змаганнях були присутні борці з Японії, Росії, Азербайджану, Англії, всього близько 30-ти країн-учасниць. Від кожної категорії були присутні від 28 до 40 представників. У Грузії на Континентальному Кубку змагалася чоловіча збірна команда України. Жінки тим часом вели боротьбу на Континентальному Кубку у столиці Болгарії Софії. Щодо свого виступу, то у першій сутичці довелося боротися з представником Азербайджану. Сутичка виявилася  дуже не простою і це не дивлячись на те, що по ходу боротьби я перемагав свого суперника. Тобто перевага була на моєму боці. Однак, наприкінці сутички дав собі слабинку і впав, а, відтак, на сухо програв супернику.  Згідно правил, якщо твій суперник, якому ти поступився дійшов до півфіналу, то ти все одно не маєш змоги брати участь у змаганнях. Щоб мати можливість боротися хоча б за третє місце потрібно доходити щонайменше до чвертьфіналу, або ж 1/8. У такому випадку є шанси на продовження втішної  боротьби. На загал збірна України завоювала одне третє місце, два сьомі та одне десяте. Решта не змогла пройти перше коло змагань.

- Чи не плануєш змінити вагову категорію?
- Найближчим часом не планую змінювати вагову категорію. Вага 81 кілограм є моєю нормальною вагою. Вона може трішки збільшуватися лише тоді, коли перестану за нею стежити. У такому випадку вона може зрости до 84 кілограм. Проте вже після одного-двох тренувань вага нормалізується.

- Час аби більш детальніше познайомитися зі старовинними вуличками Тбілісі був? 
- Завдяки тому, що змагання в мене закінчилися значно раніше, ніж було заплановано, мені вдалося пройтися вуличками старого Тбілісі, подивитися на місцеву архітектуру, яка просто таки захоплювала своєю красою та гармонією. Також не можу не згадати про привітність місцевих жителів, які дуже люб’язно спілкувалися з нами. Коли ж дізнавалися, що ми з України, то прихильність місцевих мешканців лише зростала. Ну і, звісно, як тут не згадати про особливості національної грузинської кухні. Страви тамтешньої кухні запам’яталися своєрідним смаком. Наприклад, ми з друзями куштували хінкалі. Це – дуже відома грузинська страва, про неї всі розповідають хто хоч раз побував у  Грузії. Ця страва виявилася справді дуже смачною. Для невтаємничених у тонкощі грузинських смаколиків – це великі пельмені з м’ясом. Грузини готують їх зі спеціальними спеціями, тому кулінарний шедевр виходить надзвичайно смачним. Тому й виникає бажання скуштувати його ще раз і ще раз. Загалом, від поїздки у Грузію залишилися дуже приємні  та позитивні враження не зважаючи на мій не зовсім добрий результат…

- Як щодо грузинської горілки чачі та місцевого вина?
-(Усміхається). Звісно, без такого сувеніра, як чача не обійшлися мої рідні та друзі. Тому друзям в Україну привіз чачу. Сам, щоправда, спиртного не вживаю тому і грузинського народного напою також не пив. Проте, це вже друга моя поїздка до Грузії. Першого разу, декілька років тому, мені все ж довелося спробувати національного напою тамтешніх горців. Не скажу, що мені не сподобалося. Та й колеги мої цього разу оцінили на смак та міцність грузинське спиртне, яке їм також сподобалося.

-А яка в Грузії зима?
-О, справді, є що порівнювати. Якщо в нас виходиш на вулицю і відразу замерзаєш, то в Грузії, якщо приблизно ранком до 5 градусів тепла, то в обід температура піднімається до 15-17 градусів. Тому, як ви розумієте, в них теплі зими. Під час нашого перебування у Грузії ми мали можливість милуватися теплими та сухими сонячними днями без жодних опадів дощу та снігу. Та й синоптики місцевих ЗМІ також нічого такого не прогнозували на прийдешні дні. Коли ж повернулися додому, відразу змушені витягувати з сумки теплі речі, щоб не замерзнути.

- Чи має пора року вплив на твої результати?
- Здебільшого погодні умови та пори року не мають жодного відношення та впливу на ті результати, які показує на змаганнях. Ми не футболісти, які грають під відкритим небом і для яких погодні умови можуть погіршити у певний момент їхню гру. У нас всі змагання та тренування проводяться в закритому приміщенні. Щоправда, можливо, літо є кращою порою для проведення змагань. Адже виникає менше проблем при  тренуваннях та й одягу менше, а це говорить само за себе. Легше рухатися літом, адже зимою, коли холодно, то й не дуже хочеться. Тому вважаю, що літом легше готуватися до змагань, можливо, ще й тому, що це моя улюблена пора року.

- Проаналізуй свій попередній виступ у Грузії?
- Це був мій другий виступ у цій країні. Як першого разу так і тепер мій виступ у Грузії відбувався за одним і тим же сценарієм. Першого разу також перемагав за ходом сутички, однак наприкінці все ж допускав помилку і в  підсумку програвав супернику. Навіть не знаю за рахунок чого все так складалося. Чи то неуважність чи, як то кажуть спортсмени, перегорів та перехвилювався. Можливо, в чомусь не правильно підійшов у плані підготовки. Два рази поспіль ці змагання для мене якісь не фартові. Проте, схиляюся до того, щоб не вірити в фарт, а лише у власні сили.

- Які наступні турніри в тебе попереду?
- Поки що будемо у Львові, а далі час та стан здоров’я покажуть. Через два тижні буде змагання і тренувальний збір у Будапешті, а згодом кубок Європи в Варшаві. Обидва змагання для мене будуть дуже важливими, адже на них зароблятиму очки, які дозволять мені, якщо наберу їх потрібну кількість,  потрапити на чемпіонат Європи.

- На заміщення вакантної посади головного тренера збірної України з дзюдо претендує чинний спортсмен, дворазовий призер Олімпіад Роман Гонтюк. Яке твоє ставлення до цього?
- Влада хай змінюється, а наша справа маленька – боротися. Ми як спортсмени не повинні думати про те, що робиться зверху і хто кого змінює, та хто за ким буде. Наша справа в тому, аби ходити на тренування та вдосконалювати свій результат на змаганнях. Особисто для мене це не матиме жодного значення, тим паче не впливатиме на мої результати. Все залежить лише від мене і моєї праці над собою. Щоправда,  ми звикли до колишніх тренерів збірної. Вони знають нас, як ніхто інший. Просто дивно, що питання про зміну керівництва виникло саме після Олімпіади. Я вважаю це не правильно.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: