"Шевченко з Ярмоленком пояснили – такого шансу може більше не бути"

30 березня 11:59
Переглядів: 628
україна

Юніорська збірна України (U-17) під керівництвом Сергія Попова кваліфікувалася на Чемпіонат Європи завдяки успішним виступам на еліт-раунді, що відбувався в Австрії. У переліку синьо-жовтих героїв опинилися двоє вихованців Академії футболу «Карпати» Петро Харжевський та Роман Слива. Хлопці були незмінними гравцями основи збірної, а Петро навіть є її капітаном. Більше того, обидва «леви» стали учасниками рятівної гольової атаки на третій компенсованій хвилині, що подарувала Україні вихід на континентальну першість. 

– Минулий вівторок був найщасливішим днем у твоєму житті?
– Так, це правда. Якщо говорити про виключно футбольний аспект, то сто відсотків. 

– Ти вже відійшов від того, що сталося в Австрії? 
– Мабуть, так. На ранок емоції вгамувалися, ми всі зрозуміли, що вже на Євро. Протягом всього дня нас не покидала ейфорія і кожен з нас пережив відчуття казки. Я тільки зранку зрозумів, що сталося. 

– Як команда святкувала свій тріумф?
– Вечір ми провели в готелі. У нас були заплановані відновлювальні процедури в басейні. Згодом нас зібрав тренерський штаб і Сергій Попов проаналізував наш шлях у еліт-раунді. Фактично ввечері ми вже відпочивали – всі емоції вичерпалися ще в роздягальні відразу після гри. В певний момент усвідомив – більше немає сил святкувати.

– Вітань отримав багато?
– Найпершими привітали сім’я та мій рідний брат Олександр. Телефонували з «Карпат», з Ладижина. Вітали хлопці, з якими свого часу грали у збірній. Моя карпатівська команда зараз перебуває на зборах в Ужгороді. Так от вони зібралися і всі разом дивилися цей поєдинок і одразу після закінчення телефонували. Дуже дякую всім, було приємно. 

– Більшість українських ЗМІ облетіли фото і відео вашого святкування і співи про Україну у роздягальні. Кожен з вас є народженим у незалежній Україні. Яке значення має патріотизм для тебе і твоїх партнерів?

– Він відіграє величезну роль. Коли ми співаємо гімн перед грою, то це дуже заряджає. У нас є така традиція – тримаємо один одного за плече. Це дуже підбадьорює і надихає.

– Сергій Попов зізнався, що багато критикував вас під час еліт-раунду, але зате відразу після фінального свистка нагородив команду порцією компліментів.
– Так, це правда. Після кожної гри у тренера було багато зауважень до нас. Однак це робочий процес, це нормально. Тренер не міг бути задоволений повністю. Після матчу з Австрією Попов зайшов до роздягальні і сказав: «Добре, що все склалося саме так». Також тренер всіх нас похвалив, хоча сказав, що зіграли не безпомилково. І все ж він забіг наперед і запевнив, що в процесі підготовки до Чемпіонату Європи комусь таки дістанеться (посміхається).

– Ти провів всі три поєдинки у старті збірної у статусі капітана. Яка позиція є улюбленою для тебе?
– У збірній на цьому турнірі я займав позицію центрального захисника. Попередні півроку провів у опорній зоні. В клубі також граю у центрі захисту. Хоча для мене це значення не має – як тренер скаже, так і робитиму.

– Розв’язка матчу з австрійцями виявилася максимально драматичною. Пригадуєш, як Олексій Кащук забивав переможний гол?

– Карпатівець Роман Слива виконував вкидання з лівого флангу у штрафний майданчик. Захисники вибили його, але першим на підбиранні був Ігор Снуріцин. Він виконав навіс майже зі своєї половини поля у штрафний майданчик. На заключні п’ять хвилин тренери відрядили мене у центр нападу. Так сталося, що я головою підправив м’яч на дальню стійку на Кащука, який і забив гол.

– Після поразки від Франції у другому турі руки не опускалися? 
– Ми налаштовувалися лише на перемогу. Коли у першому матчі виграли у шведів, то розуміли, що залишилося зробити один крок. У грі з французами програли, тому перенесли це на наступну гру. Після того матчу ми зібралися і вирішили – у нас був шанс і ми його не втратили. Тому маємо ще одну гру, щоб все виправити. Нам це вдалося. 

– Після забитого голу кілька гравців нашої збірної відправляли емоційні меседжі на адресу австрійської публіки у стилі Артема Мілевського у серії післяматчевих пенальті на Чемпіонаті світу 2006-го. У вас були певні протиріччя з місцевими вболівальниками?
– (сміється). Так, було чимало цього. Перед матчем вболівальникам на великій трибуні роздали прапори Австрії і вели вони себе дуже голосно – постійно щось кричали. Якщо у нас щось не виходило, то на свою адресу ми чули сміх і різний негатив. Було помітно, що вони агресивно налаштовані проти нас. То була якась неспортивна злість. Тому хлопці реагували саме так. На стадіоні після другого голу запанувала повна тиша. 

– Які враження від Австрії загалом?

– Умови дуже сподобалися. Принагідно хотів би подякувати ФФУ за процес підготовки. Ми вирушили на збір на тиждень раніше, ніж всі суперники. Провели збір у іншому місті, адаптувалися. Протягом тижня з нами жили гравці нашої національної збірної, які готувалися до поєдинку з хорватами. 

– Кажуть, що Андрій Шевченко та Андрій Ярмоленко перед еліт-раундом зверталися до вас...
– Старша збірна вирушала в Хорватію, ми ж їхали на свій турнір і Шевченко з Ярмоленком зустрілися з нами. Вони донесли до нас – такого шансу може більше не бути. Ярмоленко пригадав, як свого часу його збірна не вийшла на Євро. Тоді вони подумали, що матимуть ще нагоди, однак їх більше не було. У нас же такий шанс випав. Тому ми мали за нього чіплятися зубами. 

– Розкажи, будь ласка, трохи детальніше про себе.
– Я народився у Ладижині, що знаходиться у Вінницькій області. У структуру «Карпат» потрапив у 2013-му, коли на одному з турнірів у Вінниці мене помітив Володимир Безуб’як. З того часу я переїхав до Львова. 

– Коли говорять про успіхи молодих гравців, то завжди згадують про їхніх тренерів. Що тобі дали легендарні у минулому захисники «Карпат» Володимир Вільчинський та Іван Павлюх?

– Я дуже вдячний цим наставникам, адже вони дуже багато для мене зробили і вклали душу. Також хочу відзначити свого брата, який завжди перебував зі мною. Він є спортсменом – майстром спорту з настільного тенісу. Разом ми їздили до Львова і він завжди дає мені поради, адже любить футбол. Брату давно подобалися «Карпати», тому він підтримав мій вибір. Ми довго не думали – зібрали речі і приїхали до Львова. Все відразу сподобалося, я закінчив сьомий клас удома, а наступний навчальний рік розпочав у Львові. 

– За той час, який ти провів у місті Лева, можеш сказати, що став галичанином?
– Так, я перейнявся карпатівським духом. «Карпати» – це мій перший професійний клуб і тому, він є особливим. Мені дуже подобається ця команда. Це клуб з великою історією і я справді відчуваю галицьку силу і дух. Щось у цьому є. 

– У збірній U-17 разом з тобою виступають ще два вихованці Академії футболу «Карпати» Роман Слива і Володимир Рудюк. На жаль, через травму, останній не зміг поїхати з командою до Австрії. Чи можна сказати, що саме Роман є твоїм найближчим другом у таборі синьо-жовтої команди?
– У нас всі хлопці між собою прекрасно спілкуються, немає жодного індивідуалізму. Колектив чудовий і не існує поділу на «Карпати», «Динамо» чи «Шахтар». Наприклад, на цих зборах я жив я Владиславом Супрягою з «Дніпра», а Роман – з динамівцем Артуром Ващишиним.

– Яким чином тебе було обрано капітаном збірної?

– Влітку перед грою з естонцями тренер зайшов до роздягальні і сказав: «Харжевський, виводь команду на поле з капітанською пов’язкою». З того часу я виконую функції капітана. Я глянув на хлопців, вони підтримали мене і всі сказали, щоб я звикав до цього.

– У Петра Харжевського є кумири?
– Не можу сказати, що персонально за когось вболіваю, однак дуже імпонує «Ліверпуль» і я захоплююся стилем гри оборони цієї команди.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: