Сочі-2014. Як дбаємо, так і маємо

20 лютого 00:35
Переглядів: 1262
підгрушна

XXII зимові Олімпійські ігри виходять на фінішну пряму. І з кожним днем збільшується кількість медалей, завойованих українськими спортсменами. По два «золота» у фрістайлі і фігурному катанні, «срібло» — в шорт-треці, знову ж таки у фігурному катанні — «бронза».

— Зачекайте, — уже готова перебити автора цих рядків більшість із тих, хто хоча би побіжно стежить за перипетіями подій у Сочі. — Про які змагання мова? Якщо про нинішню Олімпіаду, то «бронза» біатлоністки Вікторії Семеренко ризикує так і залишитися єдиною нагородою в скарбничці збірної України.

Істина, як досить часто буває, десь по середині. Медальний урожай жовто-синьої команди вже звично мінімальний. Однак два «золота» для Білорусі завоювали колишні наші співвітчизники, майстри фрістайлу Алла Цупер і Антон Кушнір із Рівного, таку ж кількість олімпійських титулів для Росії — фігуристка Тетяна Волосожар. Відзнакою за друге місце в шорт-треку порадував також господарів ігор Володимир Григор’єв. А фігуристка Олена Савченко давно вже виступає за Німеччину.

Чи, іншими словами, слушності не матимуть лише чиновники. З кожним роком за часів незалежної України погіршуючи умови для занять фізичною культурою і спортом, вони нині видають уже за прописну істину те, що Україна — не зимова спортивна держава. Переконливіших аргументів стосовно брехливості подібних тверджень, аніж навели його згадані колишні наші співвітчизники, не знайдеш. Адже зовсім не в грудному віці залишили вони Україну. Ще в далекому Нагано п’ятою в акробатичних стрибках була Алла Цупер. А Володимир Григор’єв під жовто-блакитним прапором виступав на попередніх трьох Олімпіадах… Побачивши, що в нашій країні їм не дадуть реалізуватися, змушені були залишити Україну.

Та й ситуація з українськими стріляючими лижницями, погодьтеся, вельми незрозуміла. Нехай би одна через хворобу не спромоглася підійти до головного старту чотириріччя в оптимальній формі. Коли ж усі четверо — до тренерського штабу неминучі запитання. Детальний аналіз виступів наших біатлоністок, звісно, ще попереду. Нині ж хіба можна констатувати: головною перепоною на шляху до п’єдесталу для всіх них, окрім Вікторії Семеренко в стартовій спринтерській гонці, стали неоптимальні швидкісні кондиції. З цим погодилася й Олена Підгрушна, фінішувавши позавчора вдруге підряд восьмою — спочатку в індивідуальній гонці, а потім — і в перегонах із масового старту.

Однак оптимізму — і тут теж варто з Оленою погодитися — не потрібно втрачати. Ніби всі четверо вже починають поволі входити в звичне русло. Тож у п’ятницю, 21 лютого, коли на перший план має вийти командний дух, шанси в жіночій естафеті в збірної України залишаються доволі вагомими.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити