Сьогодні українські гандболістки стартують на Євро-2014

07 грудня 19:55
Переглядів: 122
гандбол

Матчем проти збірної Данії, який відбудеться сьогодні, 7 грудня, о 21:30, жіноча збірна України з гандболу розпочинає свої виступи у фінальній частині чемпіонату Європи 2014 року. У групі «В» суперницями підопічних Леоніда Ратнера будуть також збірні Норвегії і Румунії. Вижити українкам у групі смерті буде ой як не просто.

Тож давайте спробуємо оцінити шанси нашої національної команди перед стартом на чемпіонаті Європи в Угорщині.

Нагадаємо, что українки провели тренувальний збір у Києві, після чого виїхали до Словаччини, де двічі зігралі зі збірною цієї країни.

Тільки шість збірних за всю історію не пропустили жодного чемпіонату Європи. А континентальний форум, що стартує сьогодні, буде вже одинадцятий за рахунком. Це Норвегія, Данія, Угорщина, Німеччина, Росія і Україна! Втім, цього разу ми були на волоску від того, щоб залишити елітну шістку і в буквальному сенсі цього слова в останній момент заскочили на підніжку поїзда, що відправлявся в Угорщину та Хорватію.

І справа навіть не стільки в тому, що нам потрібно було вигравати заключний матч відбору з різницею в сім м’ячів (або шість за умови, що австрійки не заб’ють більше 28). Міністерство ніяк не могло вирішити питання із зарплатами для збірниць, федерацію більше хвилювали внутрішні розборки, ніж команда, а останню, як на зло, накрила епідемія травм і хвороб. Випало відразу чотири гравці основи – Глібко, Редька, Шуцька, Подпалова. До всього іншого, Європейська гандбольна федерація (ЄГФ) заборонила грати в Україні. Тому можете собі уявити, що творилося на душі у нашої команди, коли по закінченні матчу Україна – Австрія на табло Chemkostav Arena в Міхаловце засвітилися цифри 33:24.

Але недовго раділи підопічні Леоніда Ратнера, для якого матч з Австрією був 100-м на посту головного тренера збірної України. Через три дні в Загребі пройшло жеребкування фінального раунду чемпіонату Європи, яке визначила Україну в групу з двома найбільш титулованими командами Старого Світу –  Норвегією та Данією, а також бронзовим призером Євро-2010 Румунією.

Українські гандболістки, нагадаємо, за роки незалежності лише раз піднімалися на п’єдестал пошани чемпіонату Європи, а саме в 2000 році. Якось, згадуючи про той срібний успіх, один з його співавторів Тетяна Салогуб сказала: «Ми не здавалися, навіть коли врятувати могло лише диво». Схоже, тільки такий підхід допоможе нашій команді вибратися з групи смерті в Дебрецені.

Дві перемоги, три нічиї і шість поразок – така статистика зустрічей українок з родоначальницями гандболу. Втім, це один з небагатьох випадків, коли цифри далеко не показник. З «синьо-жовтими» пов’язана одна з найбільш безславних сторінок в історії титулованої збірної Данії. А саме плей-оф чемпіонату світу-2007, де наші гандболістки зігравши на виїзді 30:30 і вигравши вдома 28:24, не пустили датчанок на Мундіаль і позбавили тим самим можливості в Пекіні захистити титул олімпійських чемпіонок Афін-2004.

За іронією долі у відбірковому циклі на нинішній єврофорум жереб знову звів нас з непримиренними суперницями. Правда, якщо в української збірної про успіх семирічної давності пам’ятають чотири гравці Шуцька, Борщенко, Тимошенкова і Лаюк, то в данській – тільки тренер Ян Питлік.

Не дивно, що коли в Колдінгу після провального початку гри підопічні Леоніда Ратнера скоротили розрив у рахунку до двох м’ячів, керівники Датської гандбольної федерації попрямували до виходу із залу, а Питлік ледь не протер дірку в паркеті Kolding-Halle. Перемогу над Україною з рахунком 28:26 в Данії сприйняли як поразку. У матчі-відповіді українки теж програли, але знову опір чинили гідний – 24:28. Взагалі з усіх шести матчів євровідбору саме в поєдинках з датчанками наші гандболістки продемонстрували, чи не найбільш змістовну гру.

Цікаво, що одразу двоє українських збірниць грають у своїх клубах під керівництвом датських фахівців: Вікторія Борщенко в «Ростов-Доні» з Яном Леслі, а Ірина Глібко в «Бухаресті» з Метте Клития.

Що й не кажи, а везе нам на Норвегію. Другий чемпіонат Європи поспіль опиняємося з нею в одній групі. Два роки тому в Белграді поправити статистику українкам не вдалося (з 9 ігор вони лише в одній розійшлися зі скандинавка миром 24:24 на тому самому срібному для нас Євро-2000 і один раз перемогли 30:29 на передолімпійському чемпіонаті світу-2003).

Втім, два роки тому після несподіваної поразки від аутсайдера Чехії 22:25 і образливого програшу господарці турніру Сербії 23:25, українки були дуже близькі до того, щоб дати урок підопічним Торіра Хергірссона. А в підсумку стали командою, яка пропустила найменше м’ячів від майбутніх віце-чемпіонок Європи – 17:18.

Хоча ще невідомо, чим би все закінчилося, якби в кінцівці латвійські арбітри українську збірну не залишили з чотирма польовими гравцями, показавши червону картку Ользі Ващук. Хоча насправді покарання заслуговувала Гейді Леке. Цей епізод пізніше став предметом серйозного розгляду в суддівському корпусі, але зміни результату матчу за собою не спричинив.

Відзначимо, що в липні цього року 31-річна лінійна угорського «Д’єра» і кращий гравець світу-2011 за версією IHF Льоке оголосила, що за сімейними обставинами призупиняє свою кар’єру в збірній Норвегії. Але дивитися біля екрану телевізора, як команда без неї грала в жовтні в Golden League було занадто важко, і в кінці листопада на Mоbelringen Cup Льоке вже приїхала в складі збірної Норвегії.

Цікаво, що на цих турнірах норвежки помірялися силами зі своїми майбутніми суперницями по групі датчанками, і обидві зустрічі завершилися на користь останніх – 26:22 і 24:21. Співвітчизниці Ханса Крістіана Андерсена, в цілому зараз виглядають посвіжіше. Та й на останньому чемпіонаті світу-2013 вони завоювали «бронзу», а норвежки, які ніби переситились перемогами, вибули на стадії чвертьфіналу (поступилися Сербії 26:28). Льоке і Ко, мабуть, вперше за багато років виглядали не так переконливо. Норвегія, нагадаємо, є володарем п’яти олімпійських нагород, восьми медалей світової проби. І лише раз не потрапила до трійки призерів за всі 11 чемпіонатів Європи, а саме в 2002 році (6-е місце).

Румунська збірна, матч проти якої стане для нас заключним у групі «B», найменш титулований, але від цього, можливо, ще більш небезпечний суперник. Після серії невдалих турнірів (13-е місце – ЧС-11, 10-е місце – ЧЄ-12 і ЧС-13), голодні до перемог співвітчизниці графа Дракули здатні попити кровиночки навіть грандам.

Правда, далеко не всі досвідчені гравці з радістю їдуть до збірної вислуховувати вогняні тиради одіозного Георге Тадіч, з ім’ям якого пов’язані головні злети і провали Румунії. Але на підхваті у фахівця старого гарту досить молоді.

Те, що в заявці збірної тільки один легіонер (повернулася після двох років постійної боротьби з травмами зоряна розігруюча чорногорської «Будучності» Христина Нягу), говорить не про слабкість румунських гандболісток, а про силу внутрішнього чемпіонату Румунії, в якому до слова грають і три збірниці України – Шуцька, Глібко та Тимошенкова.

До речі, станом справ на сьогодні, у нас в протистоянні з Румунією – нічия: чотири перемоги, чотири поразки, і дві нічиї.

Навіть з кровожерливими румунками, допитливими датчанками і льокемотівом Норвегія можна було б впоратися, якби не два «але»: точніше одне «але» і одне «ма». Не можна сказати, що останні роки Україна була збірною одного гравця Юлії Манагарової. Але те, що починаючи з 2007 року, коли спритна права крайня з Кривого Рогу вперше поїхала на чемпіонат світу, без неї не обходилася жодна перемога України, це факт! Нагадаємо, що напередодні старту підготовки до чемпіонату Європи стало відомо про рішення Юлії Манагарової перейти під прапор Росії.

Втім, якщо Манагарова, а також її одноклубниця з «Ростов-Дону» Регіна Шимкуте на цьому єврофорумі команді Трефилова не допоможуть, а Туреччина, чиє підданство виявила бажання взяти ще одна наша співвітчизниця Ольга Ващук, туди просто не потрапила, то ось Тетяна Трегубова таки вийде на майданчик в Осієку у формі збірної Словаччини. Остання, відзначимо, вперше з 1994 року пробилася у фінальну частину чемпіонату Європи.

Ще одне «але» стосується того, як проходила підготовка української збірної до першості Старого Світу. У той час, як суперники тільки протягом останніх двох місяців провели по шість товариських ігор, ми за цілий рік зіграли лише дві (!) і то не без пригод. Через проблеми з візами п’ятьом гравцям основи – Шуцькій, Пархоменко, Тимошенковій, Глібко і Лаюк – довелося залишитися вдома, поки їх подруги по збірній билися зі Словаччиною (30:27 – виграли і  23:29 – програли).

Хоча, чи збірна України взагалі грала в Міхаловце – ще питання. Не отримавши вчасно екіпіровку (на щастя, до від’їзду на єврофорум її все-таки дали), наші гандболістки змушені були позичити форму у місцевого клубу «Ювента», який тренує український фахівець Борис Петровський. До речі, останній разом з наставником «Карпат» Валерієм Войналовичем також входить в тренерський штаб збірної України.

Але українським гандболісткам до труднощів в загальному не звикати: вони вже давно засвоїли одну просту істину, озвучену Ільфом і Петровим в «Дванадцяти стільцях» – порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити