Сумуємо! Помер колишній футболіст, тренер і наставник молоді - Володимир Чуріков

24 січня 14:00
Переглядів: 457
Володимир Чуріков

Чуріков Володимир Васильович. ٭12.08.1931 – †23.01.2016

Божого дня, 23 січня, біжучого року на 85-му році життя упокоївся і розпрощався зі світом колишній футболіст, тренер і наставник молоді - Володимир Чуріков.

В особі Покійного у вічність відійшов громадянин, з рядів покоління яких доля піддавала постійним випробуванням, але й дарувала радісь від гри у футбол.

Народився Чуріков у Воронежі, а свою львівську пригоду зі шкіряним м’ячем розпочав 1945 року. Зростав поруч таких видатних львівських футблістів, якими були брати Маґоцькі та Скоцені, Мікльош, Зуб і Зубач та приїзджих - Ґазди з Буковини і Турка з Перемишля…

Покоління Чурікова, як і сам Володя пережили чимало бід. У ранній молодості доводилось жертвувати багатьма речами, а навіть здоров’ям. Однак радість найчастіше виходила на чільне місце.

3

Восени 1949 року у червоно-білих барвах місцевого «Спартака» відправився до Ростова на фінальну пульку чемпіонського турніру серед семи команд, щоправда у ролі запасного. Склад тогочасних спартаківців був солідним: Зуб Іван, Колодочка Володимир (воротарі); Антонов Сергій, Бахвалов Олексій, Гомонай Євген, Курдина Володимир, Соломонко Василь, Ханенко Володимир (захисники); Ґазда Ромуальд, Добжанський Мирослав, Михайлов Микола, Музикантов Анатолій, Чуріков Володимир (півзахисники); Альтерович Яків, Гавриленко Володимир, Дудкін Микола, Зубач Юрій, Овсік Вацлав, Сазонов Костянтин, Турко Мирослав, Федоров Олександр (нападники).

Тоді львів’яни лаврів не зібрали, але й не розчарували. Після повернення до дому команда відправилась на відпочинок, аби краще підготуватися до нового сезону. Однак уже ніколи не повернулась ні на Всесоюзну, ні на республіканську арени. «Спартак» розформували, але футболістам не забрали право грати у свою улюблену гру.

4

Мирослав Турко, один з гравців того «Спартака» і відомий нападник став тренером Окружного Будинку Офіцерів. Команди, яка швидко здобула популярність у Львові. Лави армійців поповнили молоді футболісти Йосиф Беца, Мирослав Думанський, Ернест Кеслер, Василь Зубак. Прийшов туди і Володимир Чуріков. В сезоні 1951 року армійці вийшли у фінал розіграшу кубка УРСР. Гравці на молодечому запалі набували досвіду і майстерності. На провідних ролях перебував завжди націлений на ворота Чуріков. Перед його ударами здригались дясятки захисників і воротарів, яким доводилось часто виймати м’ячі із сіток своїх воріт. Це був класний футбол!

Короткотривале «добування донбасівського вугілля» завершилось для Чурікова швидким повернення до міста Лева, яке Володя встиг полюбити. Акордним роком Чурікова став 1958-й рік, коли армійці стали переможцями класу «Б», 3 зона. Тоді сімом футболістам львіського СКВО Юрію Суслі, Олександру Філяєву, Володимиру Чурікову, Володимиру Вараксіну, Ернесту Кеслеру, Едуарду Масловському і Анатолію Курчавенкову, що виконали нормативи і вимоги єдиної всесоюзної спортивної кваліфікації і за успішні виступи у першості СРСР та міжнародних матчах, присвоєно звання «Мастер спорта СССР». А ще капітан армійської команди Чуріков став рекордсменом за кількістю ігор - (220).

За словами Василя Соломонка, людини добре обізнаної з подіями львівського футболу: «Володя сповідував силовий футбол, підкріплений швидкісними даними. Його завжди було важко впильнувати».

Володя з молодечим білокурим коком ще побігав за команду міста Кривий Ріг.

1

Напередодні старту першості СРСР 1957 р. Чуріков на правах капітана команди казав: «У спорті взагалі, а у футболі особливо, майже неможливо робити прогнози. Скажу лише одне: ми раді своєму «противнику», хоч прекрасно знаємо і усвідомлюємо його силу. Раді тому, що незалежно від результату матчу, наша молода команда одержить для себе багато повчального, корисного і збагатить свою техніку і тактику. Отже, так чи інакше ми будемо у виграші». Таким був футбол молодості Чурікова.

Після чого повісив свої любительські бутси на цв’яшок. При цьому ніколи з ними не розлучався і за першої потреби вдягав, аби побігати за м’ячем хоча б за команди ветеранів.

Юрій Сусла, воротар армійської команди Львова: «Невіриться, що Володі вже немає серед нас. Перепрошую, але замість слів дедикую Колезі - молитву».

Завжди обов’язковий і зразково уладнений. Фізично здоровий і надзвичайно працьовитий середнього зросту спортсмен. Багато метушився на футбольному газоні. Старався бути активним в атаці й помічним в обороні. Сміливий і з великою волею до перемоги. Тактично грамотний футболіст. Вміло діяв у відборі та персонально по гравцю. Один з найславніших, хоча й призабутих, гравців з історії львівського футболу. Закінчив Львівський інститут фізичної культури і спорту. Вуз і набуті знання дали Чурікову можливість працювати з галицькою молоддю у групі підготовки при команді СКА (Львів) та в «Нафтовику» (Дрогобич) з дорослими майстрами.

Запеклими у пам’яті вихованців Чурікова залишались двобої на дитячому рівні між карпатцями і армійцями. Багато всього було, чого вже не повернути. Проте ми повинні зберігати пам’ять про таких відкритих і добрих людей, яким для львів’ян залишився Володя Чуріков.

6

Олександр Філяєв, давній партнер і товариш Володі: «Я вдячний долі, що у Львові звела мене з багатьма прекрасними людьми. Одним з таких був Володимир. Це проста, але елегантна та інтелектуальна особистість. Прикро, що про таких спортсменів, яким був Чуріков не писали журналісти».

Ярослав Дмитрасевич, колишній футболіст і тренер школи СКА: «Фахових, чуйних і добрих наставників у Львові ніколи не бракувало, але не багато кому вдавалося передавати свою внутрішню теплоту і особистий досвід дітям, які вчилися грати у футбол під керівництвом такого Великого Тренера».

Родина Чурікових зазнала у Львові й переслідувань. Бо за отримання дозволу на переїзд до Німеччині довелося заплатити квартирою і навіть особистими дукументами відомого футболіста, які, мабуть, досі лежать в одному із місцевих райвідділів…

Як повідомила дружина Чурікова, пані Фенгіна: «Володя ушел во сне, в 6 утра с умиротворенным лицом. Он не дожил полгода до своего 85-летия и до 60 лет нашей совместной жизни...».

2

Спічуваємо і сумуємо з приводу невідворотної смерті Володимира Чурікова.

Колектив «Галичини спортивної» з болем подає цю звістку.

В середу, 27.01.2016 р. в місті Нюренберґ (Німеччина) в Особі Покійного зійде у могилу один з кращих спортовців Львова, який усе своє життя брав у ньому активну участь і дарував радість місцевим прихильникам шкіряного м’яча.

Вічная пам’ять Великому Спортсмену і Футболісту...

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити