Тетяна Гамера-Шмирко: "Від держави залежить, чи поїду я в Ріо"

23 лютого 08:24
Переглядів: 173
Тетяна Гамера-Шмирко
Легкоатлетка, бігунка на довгі дистанції Тетяна Гамера (Шмирко) розповіла про те, як почала бігати марафон, про свою дієту, про марафон в Осаці та багато іншого.
 
- Як ви відчуваєте любов вболівальників в Україні?
- Зараз багато фотографуються при зустрічах. Коли була зустріч з марафонцями-початківцями, багато фотографувалися, тиснули руку, вітали. Мені це дуже приємно.
 
- Вас часто запитують, як ви прийшли до того, щоб бігати марафон? Здається, що це не кожному до снаги...
- Багато питають про це. Якщо чесно, я сама не знаю, як це сталося. Якось мимоволі. Спочатку я займалася півтора, вісімсот, потім знайшла хорошого тренера. Я дуже хотіла бігати - і так сталося, що я почала бігати марафон.
 
- Це все-таки ініціатива тренера?
- Він так зробив, що я цього захотіла.
 
- Довго намагався?
- Через два роки тренування в нього я захотіла марафон. Мої подружки бігали марафон. Я тренувалася з ними, але бігала 5000-10000 метрів. Я подумала, чому б ні. Так вийшло, що я захотіла, і через півроку я вже побігла перший марафон в Кракові.
 
- І успішно. А якщо б Краків не став для вас тріумфальним, ви б ще бігали?
- На той час я не думала, що він в мене буде неуспішний. В мене хороший тренер, він завжди підбирає такий марафон, щоб був успішний для спортсмена, щоб не вбити бажання тренуватися далі.
 
- Чи випадково те, що ви свої найкращі результати почали показувати ближче до тридцяти років? Наскільки важливий вік, коли потрібно починати бігати марафони? Чи є якийсь віковий ценз?
- Я вважаю, що те, що я ближче до 30 років почала показувати кращі результати - це не випадковість, а закономірність. Взагалі я вважаю, що потрібно починати бігати марафони приблизно в 23 роки, але за умови, що ви будете до цього готові. Не можна захотіти бігти марафон - і вже за два тижні чи місяць побігти. Це надзвичайно складно, а також дуже погано для здоров'я. Складно добігти його.
 
- Хто найстарший, хто біг марафон і добігав його?
- Бачила, що бабуся у 82 роки бігла і добігала.
 
- З чого потрібно починати займатися бігом? Потрібно психологічно себе сформувати?
- Я вважаю, що спочатку потрібно з'ясувати, для чого ти хочеш займатися: для фігури, для задоволення, ще для чогось. Потрібно поставити цілі, зрозуміти, що ти хочеш від бігу, а потім досягати тих цілей.
 
- Ви вже досягли поставлених вами цілей?
- Найвищу планку я собі поставила на п'ятому місяці вагітності - поїхати на Олімпійські ігри. Я цього досягла. Зараз вже інші цілі, і я йду до них.
 
- Чи є амбіції поїхати в Ріо і довести, що п'яте місце в Лондоні - несправедливість?
- Я дуже хочу на Олімпіаду в Ріо, але планувати я зараз нічого не можу, тому що в країні дуже нестабільна ситуація. По-перше, я не знаю, чи відберуся я. Я ж не знаю, який там буде відбір точно. Буває, що спортсменок з найкращими результатами не беруть. Поживемо - побачимо. Це залежить від держави.
 
- Держава не підтримує?
- Вишгородська районна державна адміністрація, з подачі Київської обласної державної адміністрації, багато чого говорила, обіцяла фінансувати підготовку. Але поки що лише обіцянки.
 
- Як ви готувалися до останнього марафону? Ви казали, що готувалися постійно в Криму. Як зараз проходила підготовка?
- До комерційних стартів підготовка відбувається за рахунок організаторів. А підготовку до Олімпійських ігор, чемпіонату світу повинна фінансувати держава.
 
- Ви їм не нагадували?
- У Вишгород я телефонувала протягом двох з половиною років, якщо не кожного дня, то раз-два на тиждень точно.
 
- Яка відповідь?
- Нам повинні були дати дві земельні ділянки для Вишгороду. Кажуть: «Все на етапі видачі. Все вже видали, вже завтра приїжджайте». Телефоную завтра - не відповідають. Телефоную післязавтра - кажуть: «Все, все, там трошечки затримочка». І так протягом року. Зараз я вже не телефоную, втомилася. Можливо, на це впливає ситуація в країні, але роки два тому цього не було, тому трошки образливо.
 
- А через Федерацію легкої атлетики України? Може, вони можуть прискорити процес? Чи у вас вже руки опустилися?
- Я чекаю, що все-таки вони все дороблять без моїх нагадувань і все буде добре. Від цього залежить те, як я підготуюся на Ріо-де-Жанейро, і чи поїду я взагалі.
 
- Наскільки марафон прибуткова справа? Чи можете ви озвучити суму, яку отримуєте за участь і перемогу у марафоні?
- Призові - це приватна інформація, нам її не можна озвучувати. В кожного спортсмена є індивідуальний контракт, і за цим контрактом нам виплачують гроші на підготовку і на життя.
 
- Марафоном можна заробити на життя? Це може бути прибутковою професією?
- Вистачає на те, щоб підготуватися до наступного марафону і комфортно жити.
 
- Правда, що для здоров'я не рекомендується проводити більше двох змагальних марафонів за сезон?
- Так, я вважаю, що можна брати участь у двох марафонах за сезон на високому рівні. Можна і третій, але не викладатися на повну. Але якщо хочеться, то можна.
 
- Ви максимально два марафони бігаєте на рік?
- Так, два на рік, не більше.
 
- Який ваш наступний марафон?
- Ще ведуться переговори. Планую, але планувати нічого не можна. Багато розпланували, але не виходило. Наступний марафон я хочу бігти в Лондоні.
 
- Ви казали, що минулого року у вас не дуже пішов Лондонський марафон. Були проблеми з м'язами? А зараз ви хочете для того, щоб себе перебороти, чи щоб у Штати поїхати?
- Немає різниці, де марафон. Ми з тренером проаналізували, що минулого року в мене було недостатньо підготовчої бази через травму. Тому так вийшло. В мене на 28-му кілометрі дуже сильно спазмувало стегно, праву ногу. В мене ще було багато сил, але бігти швидко я вже не змогла, я вже просто бігла як крос.
 
- Це не залежить від клімату, висоти, погоди?
- Впливає і погода, і висота. На біг все впливає.
 
- Як вам комфортно бігти?
- Найкомфортніші умови були зараз в Осаці. Досить несподівано, я не чекала такої погоди. Я вважаю, що це була ідеальна погода - 10 градусів на старті і на фініші приблизно 14 градусів без вітру, сонячно.
 
- Зустрічний вітер дуже впливає?
- Дуже.
 
- Одразу на скільки зменшується швидкість?
- По-різному буває, в залежності від вітру. Буває на 5 м/с, буває й на більше. Якщо в спину, то не так відчувається, це допомагає.
 
- У вас були ситуації, коли через погодні умови ви не змогли показати свої найкращі якості?
- На Олімпіаду в Лондоні я була дуже готова по результату, але там була дуже складна траса, був ливень, була достатньо слизька бруківка. На місце це не впливає, я вважаю.
 
- У чому родзинка марафону в Осаці? Наскільки він привабливий?
- Я вважаю, що Японія - унікальна країна. Вона мені дуже подобається. Там найкращий старт для мене. В аеропорту мене зустрічає телебачення, преса. Там дуже хороша траса. Я спочатку думала, що в Лондоні хороша траса, але в Осаці мені більше подобається. По периметру там стоять люди, вболівальники, які мене підтримують, мені це допомагає бігти. Там організація на найвищому рівні.
 
- У вас було чотири старти в Японії. Ви вже можете трохи розмовляти японською?
- Знаю, як японською «доброго дня», «дякую».
 
- Увага до вас була з першого марафону, одразу ж? Чи ви зараз відчуваєте, що приїжджаєте зіркою, фавориткою?
- Мені здається, що дуже велика увага була після першого марафону і після Олімпіади.
 
- Що дивує в Японії? Багато хто каже, приїжджаєш з України, наприклад, і здається, що життя там інакше...
- Там взагалі все по-іншому. Дуже красиве, акуратне, чисте місто. Ми спостерігали з тренером: гілки позрізали - одразу все позабирали, дороги помили і поїхали.
 
- Як у вас відбувається адаптація? Як довго ви звикаєте до клімату?
- По температурі ми практично в таких самих умовах тренуємося, переважно там 3-4 градуси. Позаминулого року там навіть сніг ішов на 30-му кілометрі. А зараз так вийшло, що достатньо тепло було. Температура майже така сама, як у нас. Щодо поясу, достатньо важко, але намагаюся звикнути. Буває, що перед стартами я взагалі не можу спати. Цього року я могла заснути тільки на годину-півтори, а минулого року я взагалі не спала.
 
- А сили звідки беруться?
- Як кажуть спортсмени, якщо виспатись, це не сильно впливає на результат.
 
- Яке у вас меню? Чи вам у Японії готують те, що ви замовляєте? Пробуєте щось екзотичне, чи можна це?
- Перед марафоном - ні. Перед марафоном у нас є своя дієта. Ми вже маємо свій улюблений ресторанчик. Коли ми туди приїжджаємо, нас вже там упізнають. Я замовляю свою улюблені страви, яких навіть немає в меню.
 
- Яка повинна бути дієта, коли ви тільки починаєте готуватися? Як вона змінюється ближче до стартів?
- Дієта в мене постійно. Я не дотримуюся дієти тільки 3-4 дні після марафону, тоді можна практично все. Не можна їсти смаженого, спецій, того, що впливає на шлунок. За місяць до старту нам тренер забороняє шоколад, каву.
 
- Потрібно їсти перед тим, як ви виходите на старт? 
- В нас є своя дієта, за тиждень ми починаємо вуглеводну дієту. З понеділка три дні ми виключаємо практично все, їмо тільки білок і п'ємо воду. Починаючи з четверга, якщо старт у неділю, ми плавно виходимо з дієти і починаємо їсти одні вуглеводи. Ввечері перед стартом і зранку також їмо вуглеводи.
 
- Перед стартом ви п'єте якісь енегретичні напої чи воду? Що вам допомагає протриматися?
- Я люблю воду з фруктозою або медом. Роблю собі такий коктейль.
 
- Як часто п'єте?
- Як всі, є пункт харчування: кожні п'ять кілометрів на марафоні. Я намагаюся дотримуватися цього, але інколи не знаходжу пляшечки. Колись в Японії на першому марафоні я не могла знайти перші дві пляшечки.
 
- Як протрималися?
- Потім знайшла, потім взагалі зупинилася на третьому пункті. Зараз вже виправили цю ситуацію, пляшечки дві стоїть на столі, і я їх здалеку бачу.
 
- Після того, як ви виграли три марафони в Осаці, японці не пропонували вам стати громадянкою Японії?
- (Сміється). Ні, це достатньо складна процедура. Я б цього не хотіла, я люблю свою країну.
 
- Пропонували колись змінити громадянство і виступати за іншу країну?
- Ні.
 
- Ви б погодилися змінити громадянство, якби запропонували?
- Я люблю свою країну. Змінити громадянство для мене я вважаю неможливим.
 
- Хто зараз законодавець у жіночому марафоні? Чорношкірі хлопці у чоловічому марафоні зазвичай випереджають своїх колег. Як у жіночому марафоні?
- У жіночому марафоні те саме - темношкірі жінки випереджають.
 
- Чи можна дотягнутися до їх рівня?
- Їм природа дала такі дані, вони живуть на такій висоті, це бігуча нація. Спробувати дотягнути можна, оскільки рекорд світу - білої людини.
 
- Ви плануєте в цьому році покращувати рекорд України?
- Планувати дуже важко. Я хочу, а якщо людина хоче, то це, думаю, вийде.
 
- Тренер ставить якісь цілі?
- Звичайно, він ставить трішки вищу планку, щоб дотягнутися. Тоді отримується результат той, який він хоче.
 
- У вас є розкладка по темпу, як бігти дистанцію?
- Звичайно, щоб не шокувати спортсмена, тренер увечері перед стартом говорить спортсмену, з якою швидкістю потрібно пробігти марафон.
 
- Як зазвичай виходить?
- Різні старти - різний темп. Цього разу він сказав, щоб я бігла по 16,50 кожні п'ять кілометрів.
 
- Ви свою швидкість відчуваєте?
- По-різному буває. Зараз - так. Я достатньо рівно пробігла цього разу.
 
- Як справлятися з собою психологічно? Все-таки дуже довга дистанція. Що потрібно робити?
- Найкращий стан для спортсмена - нічого не думати, а «спати». Старувала - і «заснула». Проспала кілометрів 30-32, потім «прокинулася» - і починаю бігти. Дивлюся, яка ситуація - чи попереду суперники, чи позаду. Якщо сили є, починаю набігати.
 
- Як себе поводити у стані, коли ні про що не думаєте? Що потрібно з собою зробити?
- Це тренується. Ми багато тренувань проводимо. Коли десятку темпу біжу, тренер говорить: «Все, на такій швидкості «заснула»». Він постійно повторює, щоб я практично ні про що не думала. Мені різне в голову лізе, коли я повільно бігаю. А коли швидко біжу, на рівні максимальної можливості, то думки не приходять до голови, немає часу думати.
 
- Вам допомагає, коли суперник позаду чи коли попереду? Як вам краще - наздогнати чи коли ви лідер?
- Набагато легше наздоганяти. Наприклад, зараз я лідирувала, це достатньо важко. Я змагаюся сама з собою, в мене немає такої мотивації, я біжу і бачу, що виграю, лідирую. Коли я біжу на результат, я б не сказала, що мені комфортно, але я біжу. Щоб викластися на повну, достатньо важко, коли сам біжиш і лідируєш.
 
- Тут і повинні бути вболівальники чи тренер на трасі...
- Всі тренери стоять не на трасі, а на фініші. Якби на трасі був тренер, я була б дуже рада.
 
- Ви відчуваєте підтримку вболівальників?
- Так, звичайно. Це дуже допомагає.
 
- Японці вивішують наші прапори? Вони розуміють, яку країну ви представляєте, що це за країна?
- Всі прапори спортсменів вивішуються, тому вони знають. Цього разу я взагалі вперше взяла з собою прапор.
 
- Чи є в марафоні поняття «світовий рейтинг»? Якщо є, то на якому ви місці?
- Є світовий топ-лист і європейський також. У світовому я на восьмому місці, у європейському - на першому.
 
- У вас є якісь амбіції щодо ваших рейтингових очків, плани?
- Я не планую, але в мене є дуже велике бажання. Чим вищий в мене буде результат, тим вищий буде рейтинг. Я хочу, щоб у мене був високий результат.
 
- Де хочеться пробігти, де ви ще не бігли?
- Чикаго. Я б хотіла пробігти всі Мейджорс-марафони.
 
- Чи є у вас топ-10 найкращих марафонів, де ви б пробігли?
- Олімпійські ігри, Лондонський марафон, Чикаго, Бостон, Нью-Йорк, Токіо, Осака, Берлін... По-моєму, все. Харків, Біла Церква (сміється).
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити