Тренер Андрій Орліковський: Головне вийти на пік форми до ОІ-2016. Усе решта – другорядне

17 березня 18:00
Переглядів: 118
Фехтування

Золота медаль Олімпіади-2012 року львівської шпажистки Яни Шемякіної спричинила справжній бум та суттєво підняла інтерес до фехтування не лише у місті Лева, а й на теренах Західної України. І нині шанувальники цього романтичного виду спорту нашого регіону з величезним оптимізмом чекають на виступ Яни та її подруг по збірній України на ХХХІ літній Олімпіаді-2016, яка в серпні пройде в далекому Ріо-де-Жанейро.

Про хід підготовки до головного старту чотириріччя наших шпажисток і їхні перспективи у Ріо-2016, а також про далеко не просту боротьбу за командну олімпійську ліцензію IA ZIK розповів знаменитий львівський фахівець Андрій Орліковський, перший і єдиний наставник Яни Шемякіної та старший тренер жіночої національної команди, яка, між іншим, на сто відсотків сформована з галичанок.

– Виступ на Олімпійських іграх – головний старт чотириріччя як для самих спортсменів, так і для тренерів. Тому тепер, коли ми здобули командну ліценцію до Ріо-де-Жанейро, усі наші плани спрямовані на те, щоб вивести дівчат на пік форми саме до олімпійського турніру. Усе решта – другорядне.

– До Олімпіади ще п’ять місяців. Як саме і де будете готуватися?

– Специфіка полягає в тому, що підготовка триватиме паралельно з виступами на різних турнірах. Але як я уже казав, головною метою є старт у Ріо-де-Жанейро. Тому наприклад, найближчими вихідними ми виступатимемо на етапі Гран-Прі в Угорщині. Але збір перед цим турніром ми присвятили відновленню. Завоювавши командну ліцензію, ми вирішили, що необхідно дати паузу в тренуваннях. Тому упродовж двох тижнів ми проводили збір не в Конча-Заспі, а поїхали у Трускавець, де дівчата мали прекрасну нагоду відпочити, що називається і тілом, і душею. Одні краєвиди чого варті, а про гірське повітря я взагалі мовчу!

– Ви що, взагалі два тижні не тренувалися і їдете на Гран-Прі, який впливає на світовий рейтинг, по якому визначатимуться суперники на олімпійському турнірі?

– Ні, тренування були, але тільки у формі індивідуальних уроків, а також ми багато уваги приділяли техніці пересування по фехтувальній доріжці – тобто працювали над вибором дистанції в бою, що є дуже важливим компонентом у сучасному шпажному фехтуванні. А от в спарингах не працювали, боїв не проводили. Та головне, в дівчат були прекрасні умови поправити своє здоров’я – знову ж таки, як фізичне, так і психічне.

– Я так розумію, що серйозних завдань на Гран-Прі Угорщини ви перед дівчатами не ставите?

– Взагалі то глобальне завдання ми вже виконали – здобули командну ліцензію на Ігри-2016 у Ріо-де-Жанейро. А це означає, що на Олімпіаді ми не тільки змагатимемося за нагороди в командній першості, а й матимемо максимальну квоту на особисті змагання. Коли б ми не вибороли командну ліцензію, то тоді б могли розраховувати на те, що в особистому турнірі у Ріо в нас було б максимум дві представниці. Але, на щастя, з ліцензіями усе вийшло так, як ми й планували.

– Щодо складу збірної на Олімпіаду, ви з ним уже визначилися?

– У нас чітка і на сто відсотків прозора система відбору. Ми притримуємося чисто спортивного принципу – хто у рейтингу вище, той і попадає в команду. Зараз ситуація є такою, що на три чверті уже відомий склад команди, який відправиться до Бразилії. Яна Шемякіна, Олена Кривицька та Ксенія Пантєлєєва у рейтингу суттєво випереджають решту дівчат, тож вони уже забезпечили собі місце в команді і саме ця трійка змагатиметься за олімпійські нагороди в особистих змаганнях. Думаю, це справедливо й з огляду на те, що саме Яна, Олена та Ксенія витягнули на собі головний тягар в боротьбі за командну ліцензію. У командних змаганнях беруть участь чотири фехтувальниці, але в кожній зустрічі на доріжку виходять троє. От вони втрьох найчастіше й фехтували. Вони ж, до речі, вибороли і бронзові нагороди в матчі за третє місце на минулорічному чемпіонаті світу в Москві. Ну а хто буде четвертим у олімпійській збірній, побачимо. Наразі претендентів двоє – Анфіса Почкалова та Анастасія Івченко. Шанси у них майже рівні. Тому для них і Гран-Прі в Угорщині, і етап Кубка світу в Італії, і Чемпіонат Європи – ці змагання на нас чекають до Олімпіади в Ріо – матимуть вирішальне значення. Ще раз наголошу, хто буде вище у рейтингу, той і поїде на Ігри-2016.

– Ви говорили про необхідність поправити здоров’я не лише фізичне, а й психологічне. Відбір на Олімпіаду був дуже важким?

– Щоб багато не говорити, скажу, що серед фехтувальників є такий жарт: легше виграти олімпійську медаль, ніж здобути олімпійську ліцензію. І треба визнати, що в ньому є чимала доля істини. Наприклад, хто б міг подумати ще півроку тому, що такі сильні збірні, як Німеччина, Італія, Швейцарія та Угорщина не завоюють олімпійську ліцензію. Але ліцензій командних лише вісім, тому ми одразу й робили ставку саме на виступи в командних турнірах, десь навіть принісши у жертву особисті змагання на етапах Кубка світу.

– В Ріо також робитимете ставку на командний турнір?

– Ні. Для нас однаково важливими будуть як індивідуальні, так і командні змагання. Тим більше між ними буде час для перепочинку. Олімпіада – змагання особливе, з яким не може зрівнятися жоден турнір. Зрозуміло, що Яна Шемякіна хоче в Ріо-де-Жанейро після «золота» Лондона ще раз зійти на п’єдестал пошани. Та й інші дівчата про подібне також мріють. Тим більше у особистих змаганнях у нас буде аж три представниці, а значить є в три рази більше шансів здобути нагороду, а можливо й не одну. Але зрозуміло, командну ліцензію ми вигравали не для того, щоб бути в Ріо статистами. Хоча розуміємо, що завоювати медалі буде неймовірно важко. Розумієте, коли ти проходиш такий жорсткий відбір, як боротьба за олімпійські ліцензії, то вже на самі Ігри їдеш з думками виключно про медаль, бо в іншому випадку виходить, а навіщо було усе це терпіти і переносити, адже для спортсменів Олімпіада – це не туристична прогулянка.

– Чи відомо уже, хто саме буде суперниками ваших підопічних у першій зустрічі в командних змаганнях?

– Як я вже казав, за олімпійські медалі будуть боротися вісім команд. Тож на розкачку часу не буде – усе починається одразу з чвертьфінальної стадії. Це на світових та європейських чемпіонатах, де заявляються по тридцять, а то й більше команд, фаворитам можна розім’ятися в попередніх колах. На Олімпіаді необхідно одразу включатися на усі сто відсотків. Хтось може подумати, що я говорю банальні речі, але на олімпійському турнірі шпажисток насправді слабких суперників НЕ БУ-ВА-Є! Тут навіть золоті медалі може виграти будь-хто з восьми команд-учасниць. А «сітка» буде складатися за рейтингом: перша команда в чвертьфіналі зустрічається з восьмою, друга – з сьомою, третя – з шостою і четверта – з п’ятою. Ми наразі йдемо сьомими, а другим – Китай. Але це ще не остаточний рейтинг. Попереду ще командні змагання на етапі Кубка світу в Італії та Чемпіонат Європи, а для представників інших континентів – відповідно їхні аналогічні змагання.

– А очки на Чемпіонаті Європи та першостях Америки і Азії нараховуються по одній шкалі? Коли так, то це несправедливо. Адже в Європі набагато більше сильних команд, ніж на інших континентах.

– Я з вами погоджуюся. Але Міжнародна федерація фехтування дотримується демократичних принципів – тут ніхто нічого зробити не може. Але ми на це особливої уваги не звертаємо. Зрештою, рейтинг – не найголовніше. В кінці кінців, перемагати треба не на папері, а безпосередньо на фехтувальній доріжці. От у Лондоні Румунія була першою у рейтингу, але в чвертьфіналі програла Кореї, яка була восьмою, тобто ніби то найслабшою. Це яскравий приклад того, що на Олімпіаду слабкі збірні не пробиваються.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити