Турнір на призи Яни Шемякіної зібрав близько сотні маленьких фехтувальників

29 лютого 22:49
Переглядів: 230
Фехтування

Близько сотні дітей у білосніжних фехтувальних костюмах відчайдушно змагалися за перемогу на Всеукраїнському дитячому турнірі з фехтування на шпагах “Перші кроки” — на призи олімпійської чемпіонки Яни Шемякіної. Колись перші кроки фехтувальники робили у десять років. Тепер же на доріжках манежу Львівського університету фізкультури та Академії фехтування наймолодшим нащадкам мушкетерів виповнилося лише шість (змагання проходили серед хлопчиків та дівчаток у двох вікових групах: 11-12 років, 8-9 років і молодші).

«Ми уже шостий рік проводимо такий турнір, — розповіла організатор змагань,  дитячий тренер Львівської Академії фехтування Зоряна Семеряк. — Перші змагання мали статус першості ДЮСШ. Наступного року до нас приїхали позмагатися юні фехтувальники західного регіону. Тепер же на наших доріжках ви можете побачити представників більшості областей України, де культивують фехтування. Цього року турнір має особливий статус, а його співорганізаторка Яна Шемякіна підготувала подарунки всім учасникам турніру».

Куди більше за самих фехтувальників хвилювалися їхні батьки. На кожен поєдинок мами (багато батьків приїхали разом з дітьми навіть з південних та східних областей країни) налаштовувалися, наче на найважливішу подію у своєму житті. Тати викрикували біля доріжки підказки, а головним завданням мам було витримувати обійми після перемог і витирати сльози розчарування після поразок.

Багато років тому найголосніше серед усіх після поразок плакала Яна Шемякіна. “Ця дитина або нарешті навчиться програвати, або стане олімпійською чемпіонкою”, — жартували тренери. Приймати поразки Янка так і не навчилася. І досі в олімпійської чемпіонки Лондона і бронзової призерки чемпіонатів світу після поразок блищать на очах сльози. Щоправда, тепер лідерка української збірної з усіх сил намагається їх приховати. “Дітки поспішають перемагати. Відразу після команди судді: “Починайте”, не роздумуючи, кидаються в атаку, — усміхається Яна Шемякіна. — І страшенно переживають, коли одержують укол, і гірко плачуть, як колись я сама, після поразки. Круто, що фехтування тепер стало доступним і для малечі. Для дітей виготовляють короткі і легкі шпажки. Ну як, тренуючись у затишних залах з таким цікавим інвентарем, можна не закохатися у фехтування? У мене не було такого фехтувального дитинства. До секції я прийшла підлітком, мені тоді було 12 років”.

“Тепер програма дитячо-юнацьких спортивних шкіл розрахована на роботу з дітьми, починаючи з восьми років. Але батьки, заручившись підтримкою лікарів, нерідко приводять до фехтувальної секції і шестирічок. В Україні дитяче фехтування розвивається стрімко. У різних містах проходять турніри Дитячої ліги, які збирають понад сотню маленьких фехтувальників. Фехтування — недешевий вид спорту: півтори тисячі гривень коштує фехтувальний костюм вітчизняної фірми StM, яка шиє екіпіровку навіть найменших розмірів, 1250 грн. доведеться віддати за шпагу і від 1000 до 2000 за маску (залежно від фірми-виробника). Однак сьогодні чимало батьків охоче вкладають гроші у розвиток своїх дітей. Ми не вимагаємо у батьків, які тільки привели дітей до нашої Академії фехтування, відразу купувати інвентар. Декілька місяців ми забезпечуємо учнів усім необхідним. А коли дитина остаточно визначиться зі спортивним захопленням, батьки купують їй власну екіпіровку”.

“Ми також не вимагаємо у батьків купувати все й одразу, — розповіла тренер Тернопільської ДЮСШ №2 Світлана Хрущ. — Принесуть шпагу, з часом придбають костюм і маску. Батьки, які приходять на змагання і “наживо” бачать усю красу нашого виду спорту, роблять усе можливе, аби їхні діти мали усе необхідне для подальшого розвитку. А коли донька повертається додому з медаллю (тернополянка Софія Жигальська стала срібною призеркою у старшій віковій групі, поступившись у фіналі Анастасії Голич з Ужгорода. — О. С.), задоволенню усієї сім’ї немає меж”.

У Львові півфіналісти і фіналісти турніру сповна відчули, як це — бути фехтувальною “зіркою”: поєдинки завершальних етапів уперше для фехтувальників такого віку відбувалися на помості перед трибуною глядачів.  Свої перші перемоги у такій атмосфері святкували киянин Владислав Бальбуза (у старшій віковій групі  переміг львів’янина Лева Майстренка), хмельничанин Артем Мельник (у молодшій групі він здолав львівського опонента Захара Калинку) та киянка Ольга Орлова (у молодшій групі перед нею не встояла львів’янка Домініка Петрусь).

“Старші учні ревниво спостерігали, як малеча фехтує на помості. “Ми набагато довше фехтуємо, але ніде і ніколи — на помості”. На помостах зазвичай проходять півфінали і фінали змагань найвищого рангу, — пишається львівським нововведенням Зоряна Семеряк. —  Ми не шкодуємо сил для популяризації фехтування. У 2012-му після перемоги Яни Шемякіної на Олімпійських іграх батьки масово почали приводити дітей до фехтувальних шкіл. Та з часом потік початківців зменшився. Минулого року, аби підігріти інтерес до нашого виду спорту, ми разом з ТРК “Львів” влаштували спортивно-розважальний проект “Фехтувальний батл”. Діти, які ніколи не займалися фехтуванням, протягом десяти днів тренувалися в Академії фехтування. А потім впродовж місяця чотири команди, які складалися з одного хлопчика та однієї дівчинки, змагалися за перемогу. З усіх учасників у фехтуванні залишилася лише одна дівчинка, Марічка Іваськів. Вона хоч і не стала переможницею, проте без фехтування вже не могла уявити свого життя. За два тижні, з 14 березня, зніматимемо другий сезон цього проекту”.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити