У Росії є заборона на українських хокеїстів

09 листопада 12:45
Переглядів: 278
гнітько

Розмова з Дмитром Гнітьком, гравцем сербської хокейної команди «Беостар»

Екс-гравець львівських хокейних «Левів» Дмитро Гнітько другий сезон поспіль виступає за кордоном. В Україні цей вид спорту має величезні проблеми, оскільки навіть не вдалося назбирати мінімальну кількість команд для проведення чемпіонату.  

Минулого сезону Д. Гніть­ко в складі іспанської команди Bipolo VITO з міста Віторія здобув Кубок короля й виграв національний чемпіонат. Цього року він виступає у Сербії за команду «Беостар».

Про проблеми хокею в Україні, про попит на наших хокеїстів за кордоном та про свою кар’єру Гнітько розповів в інтерв’ю.

— Дмитре, ти влітку розглядав варіанти з українськими клубами, сподівався на те, що на батьківщині проведуть чемпіонат?

— Надія у мене була, хотілося б, щоб в Україні був хокей, хоча б дитячий. Але через теперішню ситуацію в державі було зрозуміло, що професійний хокей навряд чи буде, один відсоток із мільйона мав би спрацювати. 

— Наскільки я розумію, ти вів переговори з нашими клубами, можливо, з львівськими «Левами»…

— Розглядав варіанти тільки із тренерською роботою. Спілкувався із представниками «Левів», іншими клубами. Після перемоги в чемпіонаті Іспанії, вирішив, що потрібно завершувати кар’єру гравця. Виграв чимало трофеїв, а тепер настав час опанувати тренерський фах. 

— Як гадаєш, скільки років потрібно для налагодження справ у нашому хокеї? Що чекає збірну України через п’ять років?

— Зважаючи на те, що останніми роками все-таки більше уваги приділяли дитячому хокею, то через 5-6 років у нас повинні вирости нові Христичі, Понікаровські чи Федотенки. А раніше в дитячому хокеї взагалі була плачевна ситуація, не так давно на нього почали звертати увагу.

— Зараз в Україні немає професійного хокею. Нашим гравцям складно працевлаштуватися за кордоном, вони конкурентоспроможні?

— Упродовж літа мені телефонувало багато хлопців, просили знайти клуб. Я ж працюю агентом в одній американській скаутській компанії. Більшість хлопців просила підшукати команди в Казахстані, Білорусії, Росії, дехто хотів у Європу. Але в Європі відразу ж запитують, чи є паспорт однієї із країн шенген-зони. Тому для наших хлопців потрапити в європейський чемпіонат проблематично. Зараз поляки намагаються зробити так, щоб українських хокеїстів у їхньому чемпіонаті не вважали легіонерами, й вони мали такі ж права, як і місцеві гравці. Подейкують, що з нового року можуть затвердити необхідні зміни. Але це наразі лише розмови.  В Білорусії українців вважають легіонерами. Росіяни не легіонери, а ми — іноземці. І тільки двох гравців з України може підписати білоруська команда. «Вітебськ» звертався у федерацію із клопотанням про те, щоб, у зв’язку із ситуацією в країні, українців перестали вважати легіонерами, але їм відмовили. В Росії є заборона на наших гравців, їх просто не беруть на роботу. Одиниці зуміли праце­влаштуватися там, мабуть, вони раніше туди поїхали й підписали контракти. 

— Чому заборонено брати українців?

— Цього я не знаю. Я спілкувався із менеджерами клубів, агентами. Коли вони чули, що йдеться про хокеїстів з України, вони вибачалися й говорили, що їм наказали не брати українців.

— Напрошується версія, що це пов’язано із ворожнечею між Україною та Росією…

— Цього я не знаю… Мені сказали про заборону, а чому вона з’явилася, невідомо. В принципі, це їхні проблеми, мені це нецікаво. А так, ще в Іспанію багато наших хокеїстів поїхало. Але там хочуть молодих виконавців. Через наше агентство чимало молоді поїхало в Америку: там вони тренуються, навчаються. Усі задоволені. 

— Як молодий хокеїст може потрапити в американську команду? Вони за свої гроші туди летять із надією отримати запрошення від команди  чи ці витрати може на себе взяти клуб? 

— Усе залежить від рівня гравця та його майстерності. До 16-ти чи 18 років витрати на переїзд і проживання за рахунок самого гравця. Але якщо його рівень вищий, ніж у канадців чи американців, то його може підписати клуб і взяти ці витрати на себе.

— Багато українців уже на контракті в клубах?

— Ми тільки почали працювати. Зараз є дві людини, якими  цікавляться і хочуть бачити в себе американці, обговорити умови. Обом по 18 років. Усе залежить від них. Якщо добре себе покажуть, улітку буде можливість потрапити на драфт в НХЛ. 

— Зважаючи на рівень хокею в Україні, мабуть, не багато наших молодих гравців можуть претендувати на контракти з американськими клубами?

— Я би так не сказав. Є хороші, перспективні хлопці1996 року народження. Інша річ, що це потребуватиме затрат. В Америку потрібно приїхати на місяць, а то й два, показати, що ти на голову сильніший за інших, тоді тебе обов’язково виберуть. І на цей перший період потрібно мати гроші. Хокеїст не може бути одного рівня із місцевими гравцями, легіонер повинен бути сильнішим, ніж   доморощені виконавці, тоді для нього всі двері будуть відчиненими. 

— Дмитре, як ти потрапив у Сербію?

— Шість років тому я грав за белградський «Партизан», у мене вже були зв’язки в цій країні. Влітку надійшла пропозиція тренувати дітей. Я не відмовився.

— І після приїзду тобі запропонували ще й пограти?

— Так, запропонували поїхати на матч Континентального кубка. Останній раз одягав форму півроку тому, коли грав у фіналі чемпіонату Іспанії.

— І як оцінюєш свою гру тепер?

— На середньому рівні. Півроку — це велика пауза. Потроху набираю форму.

— У Сербії хокей популярний? 

— Десь 2-3 сезони рівень трохи впав. А раніше в команд були хороші спонсори, було багато легіонерів. І збірна непогано виступала. Тоді й глядачів було чимало. Але 2-3 роки був певний спад. Зараз знову з’явилися зацікавлені люди, хочуть навіть через 3-4 роки створити команду КХЛ. 

— Скільки команд у сербському чемпіонаті?

— Шість плюс одна угорська.    

— Багато глядачів на хокейних виступах?

— Навіть на товариських іграх були аншлаги. Їздили на матч в Угорщину, там теж був переповнений зал. Люди вміють підтримати команду, з барабанами, вигуками, речитативом. 

— Але спорт номер один у Сербії це — футбол?

— Мені здається, що спорт номер один — баскетбол, потім футбол і на третьому місці — хокей. Зараз наш вид спорту хочуть зробити ще популярнішим, підняти рівень команд, інфраструктуру. А зараз чи не в кожному місті є свої, хоч і невеликі, але стаціонарні катки. 

Довідка

Дмитро Гнітько народився 08.03.1979. Громадянин України. Ріст: 181 см, вага 86 кг. Вихованець харківської команди «Дружба 78». Виступав за збірну України, за клуби: ХК «Воронеж», «Заполярник», «Норильськ», «Крилья Совєтов», «Москва», «Хімік», «СКА» Білорусь, «Вітебськ», «Брест», «Сокіл» (Київ), «Партизан», «Леви» (Львів), Bipolo VITO (Іспанія), «Беостар» (Сербія).

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити