"У Сочі головні наші сподівання на Підгрушну"

09 лютого 09:34
Переглядів: 885
підгрушна

 Упродовж 16-ти днів понад 2800 спортсменів з 88 країн усіх п’яти континентів розіграють 98 комплектів медалей у 15-ти видах спорту. Серед учасників Білих Ігор-2014 і 43 представника України. У складі Олімпійської збірної країни й чимало спортсменів з теренів Західної України. Більшість з них здобуває вищу освіту у Львівському державному університеті фізичної культури. То на що ж можуть претендувати у Сочі представники провідного вишу галузі Західного регіону країни? Саме з цього питання розпочалася розмова з старшим викладачем кафедри зимових видів спорту ЛДУФК, заслуженим тренером України Юрієм Байцаром.

– Перш за все я хочу зауважити, що Львівський державний університет фізичної культури вже не одне десятиліття є провідним навчальним закладом галузі на Західній Україні, – почав розмову Юрій Іванович. – Відповідно, у нас навчаються студенти, які виступаючи на спортивних змаганнях як національного, так і міжнародного рівня, представляють на них не лише Львівщину, а й інші області регіону, причому не тільки Західного. Але при цьому всі вони є НАШИМИ студентами, магістрантами або аспірантами. Більше того, НАШИМИ ми вважаємо і тих, хто вже закінчив навчання у нашому виші. І це правильно, як з правової позиції, так і з точки зору моральних норм. По-перше, регламентними документами не лише Міністерства освіти і науки України, а й Міжнародної федерації студентського спорту (FISU), спортсмен продовжує вважатися представником вишу, в якому він навчався, упродовж двох років по його завершенні. А по-друге, за п’ять, а частенько й більше років навчання, для тої чи іншої особистості, в тому числі й спортсмена, виш по-справжньому стає рідною домівкою, яка до того ж дає путівку в життя.

– Напевно з вами важко не погодитися. То скільки ж українських олімпійців на Іграх у Сочі представлятимуть Львівський університет фізкультури?

– Загалом 13 чоловік. З них зараз п’ятеро є студентами і двоє аспірантами стаціонарної форми навчання. Ще шестеро – це наші випускники, причому п’ятеро з них отримали диплом минулого, або позаминулого року. Тобто, коли знову ж таки звернутися до правових документів, то 12 з 13-ти спортсменів офіційно представлятимуть на Іграх-2014 в Сочі Львівський державний університет фізичної культури.

– Чи можете порівняти представництво ЛДУФК на цьогорічній зимовій Олімпіаді з попередніми Білими Іграми?

– Нічого подібного раніше не було. Та ми й зараз не сподівалися аж на таку кількість олімпійців. Думали, буде не більше десяти. Що ж до минулого, то зазвичай, в кращому разі на зимові Ігри від нас їхало п’ять – максимум сім олімпійців, а бувало що й два – три спортсмена. Але треба сказати, що з низки причин довший час зимовим видам спорту у нас не приділяли належної уваги. Навіть був певний період, коли у виші не було кафедри зимових видів спорту. В останні ж роки ситуацію взялися виправляти, тому й результати змінилися на краще.

– Два роки тому, на ХХХ літній Олімпіаді в Лондоні представники ЛДУФК виграли два «золота». А в Сочі хтось з представників вашого вишу може реально розраховувати на олімпійську медаль?

– Для початку, оцінивши реально ситуацію в нашому спорті, давайте скажемо про те, що рівень розвитку зимових видів у нас в країні загалом на порядок нижчий, ніж у літніх. От і чотири роки тому з канадського Ванкувера, де проходили попередні Білі Ігри, українські олімпійці повернулися додому без медалей. І абсолютно справедливо по їх завершенні президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка говорив про те, що для українських зимових олімпійців, враховуючи наші умови підготовки, навіть місце в ТОП-10 вже є неабияким успіхом. Але я чудово розумію наших вболівальників, які марять олімпійськими медалями, тим паче, що їхні сподівання не є безпідставними. Ну а головні медальні очікування всієї України в Сочі однозначно пов’язані з нашою жіночою збірною з біатлону, капітаном якої є аспірантка ЛДУФК Олена Підгрушна. Оленка їде на головні змагання чотириріччя у ранзі чинної чемпіонки світу в спринті та бронзового призера в гонці переслідування. Успішно вона виступала на етапах Кубка світу й цього сезону. Думаю, в неї шанси на медаль будуть у кожній з чотирьох індивідуальних гонок. Ну й звісно, вся Україна вірить у нашу естафетну команду, яка є одним з головних фаворитів не лише в боротьбі за медалі, а й чи не претендент номер один на перемогу. Олена Підгрушна, сестри Валя і Віта Семеренко, а також Юлія Джима цього сезону мають «золото» та «срібло» етапів Кубка світу і ділять в загальному заліку цієї дисципліни перше місце з німкенями. Минулий сезон наш квартет закінчив на другому місці в заліку естафет, дівчата були срібними призерками чемпіонату світу. Проте такої збалансованої команди, як українська четвірка, сьогодні немає в жодної іншої збірної. Головне – кожна повинна відпрацювати без збоїв свій етап, пройшовши його на своєму рівні.

– Але наших дівчат нинішнього сезону постійно переслідують простудні захворювання. Не стала винятком і Олена Підгрушна.

– На жаль, це правда, але будемо сподіватися, що наші тренери разом з медиками зроблять все, аби на старт гонок українки вийшли у якнайкращій функціональній готовності. Що ж до Олени Підгрушної, то в неї окрім здоров’я, є в цьому сезоні ще й певні проблеми зі стрільбою, але не можна забувати, що на головний старт року, а в даному випадку й чотириріччя, вона вміє зібратися, як ніхто інший і видати свій кращий результат саме тоді, коли це потрібно. Тому вірю, що додому і Олена, і решта наших біатлоністок повернуться з олімпійськими нагородами.

Що ж до інших наших олімпійців, то тут говорити про медалі досить проблематично. Хоча певні сподівання ми пов’язуємо з сноубордисткою Аннамарією Чундак, яка є нашою минулорічною випускницею. Вперше досить гучно вона про себе заявила ще чотири роки тому у Ванкувері, коли зуміла пройти кваліфікацію і змагалася у гігантському слаломі в 1/8 фіналу плей-оф. Після цього, в принципі, Аннамарі непогано виступала на етапах Кубків світу та Європи, стала призером молодіжної першості світу. Близькою до медалі вона була і півтора місяця тому на Всесвітній зимовій Універсіаді в Італії. Їй елементарно не поталанило з жеребкуванням: у чвертьфіналі доля звела з австрійкою, яка є одним з лідерів світового рейтингу і яка, до речі, й виграла «золото». Прикро, що Аннамарі програла, але відзначимо, що вона була єдиною, хто зумів створити австрійці насправді серйозні проблеми. Тому загалом виступ Чундак на Універсіаді додає оптимізму і віри в те, що у Сочі вона зуміє втрутитися в боротьбу за медалі.

У змаганнях чоловіків в цьому ж виді спорту виступить ще один закарпатець Йосип Пеняк, який минулого року закінчив аспірантуру ЛДУФК. У нього також є досвід Ванкувера. Чотири року тому Йосип не зумів пройти кваліфікацію, тому будемо сподіватися, що цього разу він зможе пробитися у заїзди плей-оф.

– На Універсіаді в Італії дуже добре виступили українські лижниці. А якими ви бачите їхні перспективи на олімпійських трасах Сочі?

– Перемоги наших лижниць на Всесвітніх Універсіадах вже стали доброю традицією і дуже приємно, що ЛДУФК також має до них саме безпосереднє відношення. У 2011 році в турецькому Ерзерумі наша аспірантка Катерина Григоренко, яка територіаольно представляє Київщину, здобула одразу п’ять медалей, але всі вони були срібні та бронзові. В Трентіно ж вона виграла три медалі, зате дві з них золоті. Втім, у лижних гонках рівень суперництва на Універсіаді не йде в ніяке порівняння з Олімпіадою. Тому в Сочі для Катерини непоганим виступом буде попадання в ТОП-20, а місце у першій десятці стане справжнім успіхом.

– Українські ЗМІ нинішньої зими багато пишуть про Віктора Пасічника, який на кількох етапах Кубка світу з лижного двоборства зумів пробитися в залікову зону, чого українцям не вдавалося вже багато років.

– Цей 21-річний хлопець родом з Кременця Тернопільської області, а у ЛДУФК зараз вчиться на четвертому курсі. Насправді дуже талановитий двоєборець. І на відміну від тих, хто виступав на попередніх Олімпіадах, Віктор реально вже зараз може боротися за місця якщо не в першій десятці, то точно у ТОП-20. Для нього виступ у Сочі – це перш за все неоціненний досвід, а от щонайменше на двох наступних Олімпіадах він цілком може включитися навіть у боротьбу за медалі. Потенціал у нього для цього однозначно є. От ще б умови хлопцю належні створити...

– Напевно саме відсутність належних умов для підготовки до змагань не дозволяє повністю себе розкрити й іншим нашим олімпійцям?

– Звичайно. Візьмемо для прикладу нашу збірну з санного спорту, яка повністю сформована з студентів та випускників ЛДУФК. Ми культивуємо вид спорту, не маючи в країні жодної траси, а національний чемпіонат проводимо у Латвії. Тим не менше нашим спортсменам вдалося вибороти по дві ліцензії в одиночних санях у чоловіків і жонок та одну у двомісних санях чоловіків, а це автоматично дозволяє збірній України взяти участь у командній естафеті, яка в Сочі дебютує в олімпійській програмі. Тут завдання у наших санкарів пробитися щонайменше у десятку кращих, але при долі везіння ми можемо поборотися і за місце у першій шістірці. Якщо б вдалося стати шостими, то це можна було б сміливо прирівняти навіть до виграшу «золота».

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити