Українці в Ріу-2016. Підсумки. Закономірний провал або Що і як посієш – те і так пожнеш

30 серпня 12:30
Переглядів: 171
Ріо

Українці в Ріу-2016. Підсумки. Закономірний провал або Що і як посієш – те і так пожнеш

Від того моменту, як на легендарній «Маракані» у Ріу-де-Жанейру погаснув вогонь ХХХІ літніх Олімпійських ігор, минув майже тиждень. Емоції більш-менш ущухли, а це означає, що можна зробити й аналіз виступів та дати оцінку досягненням українських атлетів на головному змаганні чотириріччя.

Усім би так, як Верняєв і Чебан…

Як не прикро, але мусимо констатувати, що в Ріу «синьо-жовта» олімпійська дружина показала найгірший результат на літніх олімпіадах. Лише дві золоті медалі і загалом тільки 11 нагород на команду, в складі якої змагалися 206 атлетів у 27-ми видах. До звітної Олімпіади найменше золота (три) у нас було в Сіднеї-2000, а найменший загальний результат (19 медалей) ми показали в Лондоні-2012. У підсумку, в медальному заліку Україна посіла найнижче в історії виступів 31-ше місце. Ми поступились Хорватії, Ірану, Колумбії та ще низці країн, які в минулому ніколи не перебували вище від нас. Водночас ми виступили краще за Азербайджан та Туреччину, які витратили мільйони валюти на натуралізацію потенційних призерів.

Українськими героями Ріу-2016 очікувано стали гімнаст Олег Верняєв та каноїст Юрій Чебан. Їхнє золото не можна назвати героїчним. Можливо, згадуючи фініш останнього в спринтерській гонці на каное, хтось із нами не погодиться, але повірте, знімаючи капелюха перед Юрком, так само, як і перед Олегом, насправді жодних подвигів хлопці не зробили – просто вони, як справжні професіонали, так би мовити, на совість зробили свою роботу. Інше питання, що таким виступом обидва показали всім, а насамперед керівникам держави та політикам, як необхідно виконувати свої функціональні обов’язки. Немає сумнівів, що якщо би всі на своїх місцях так працювали, як Верняєв та Чебан, то до 25-ої річниці незалежності Україна в усіх галузях підійшла би із зовсім іншими підсумками.

Однозначно те саме стосується й виступу фехтувальниці Ольги Харлан та її партнерок по шабельній команді, художньої гімнастки Анни Різатдінової, борця греко-римського стилю Жана Беленюка, стрибуна у висоту Богдана Бондаренка і п’ятиборця Павла Тимощенка. Приємними несподіванками стали хіба що нагороди стрілка з гвинтівки Сергія Куліша та дуету каноїстів (Дмитро Янчук / Тарас Міщук). В інших випадках українці показали або запланований мінімум, або розчарування, причому у багатьох видах програми змагань дуже глибоке, як кажуть, на межі плінтуса. Напевно, найбільш боляче в цьому плані за плавця Андрія Говорова, який мав брати золото на дистанції 50 метрів вільним стилем, а в підсумку фінішував тільки п’ятим.

Не у преміальні варто вкладати

Якщо давати оцінку загалом, то однозначно це провал. Разом з тим, на нашу думку, не варто казати про якусь катастрофу, бо це емоції і дешевий популізм. Краще називаймо речі своїми іменами і визнаймо, що наш результат на звітній Олімпіаді – це реальний стан справ у вітчизняному спорті, який, зрештою, як і вся наша країна, переживає дуже глибоку кризу. Щоби там не казали, але у нас і нині є прекрасний людський потенціал – спортивних талантів в Україні ніколи не бракувало, і немає з цим проблем і зараз. Але нам страшенно бракує фінансування, тренувальних баз, майже третина з яких залишились в окупованому Росією Криму. Хронічно не вистачає сучасної фармакології і, головне, спеціалістів, які продовжують утікати за кордон, бо не можуть за мізерну зарплатню в Україні прогодувати себе та свої сім’ї.

Звісно, доклалися до «успіхів» українських олімпійців й наші чиновники та політики, які на спорт звертають увагу лише раз у чотири роки – саме перед олімпіадами і думають, що казкові преміальні за медалі можуть гарантувати їх завоювання безпосередньо на головних змаганнях чотириріччя. А вкладати необхідно не в премії, а в усю систему, розпочинаючи з дитячого спорту, яка в підсумку й приводить до олімпійського тріумфу. За приклад можна взяти Великобританію або Норвегію. У цих країнах взагалі немає преміальних за олімпійські нагороди, а ви подивіться, як штампують медалі британці на літніх іграх, а скандинави – на зимових.

Та в багатьох моментах винними можна вважати і самих спортсменів та їхніх тренерів. Адже неозброєним оком видно, що нашим атлетам бракує психології переможців. Ми програємо багато вирішальних поєдинків лише через те, що виходимо на старт не з чітким планом в голові, як перемогти, а з тим, як уникнути невдачі, тобто зі страхом програшу та знову ж таки, боязню не отримати преміальні. А наука вже давно довела, що людина, яка має великі сумніви щодо досягнення поставленої перед собою мети, зазвичай приречена на невдачу. Та це окрема тема для розмови, а зараз коротенько пройдімося усіма видами, в яких українці змагалися в Ріу-2016 і зробімо це в алфавітному порядку.

БАДМІНТОН. Шансів на медаль у цьому виді в нас не було від самого початку. Артем Почтарьов і Марія Улітіна їхали до Ріу-де-Жанейру з метою придбання олімпійського досвіду. Та остання не погодилася з гаслом «Головне не перемога, а участь в Олімпіаді». У підсумку Марія вийшла з групи в 1/8-му фіналу – і це вже неабияке досягнення. Тим паче, якщо врахувати, що вона вибила з турніру п’ятий номер світового рейтингу.

БОКС. Абсолютний провал українців став чи не найбільшим розчаруванням вітчизняних шанувальників спорту. Після тріумфу в Лондоні-2012 (два золота, срібло і дві бронзи) ми через якихось чотири роки ледве назбирали чотири ліцензії в чоловічому боксі і одну в жіночому. І саме Тетяна Коб здобула єдину перемогу, в 1/8-ій фіналу здолавши колишню чемпіонку світу, але в чвертьфіналі програла не без допомоги суддів золотій медалістці Ігор-2012. А ось чоловіки всі четверо вже в перших боях програли. Причому судді у цьому абсолютно не винні.

Однак головні претензії треба висунути не спортсменам, а керівникам нашої федерації і насамперед її президентові Володимирові Продівусу, який останні три роки більше вирішує свої бізнесові інтереси в Україні, а на бокс грошей та часу у нього вже не вистачає.

БОРОТЬБА ВІЛЬНА. Падіння в результатах у вільній боротьбі розпочалося ще в Лондоні-2012, де єдину медаль для України виграв Валерій Андрейцев. У Ріу-де-Жанейру знову ж таки він перебував близько до медалі, але програв сутичку за бронзу. Причому, як і чотири роки тому, показати кращий результат Валерієві завадила травма ноги. В Лондоні він не зумів виграти золото, а цього разу бронзу, хоча в обох сутичках його вважали фаворитом, і в цілому він виглядав краще за суперника.

Мали шанс поборотися за бронзу Андрій Квятковський, Юлія Хавалджи-Благиня та Аліна Махиня-Стадник, але програли втішні сутички. Причому усі троє поступилися без шансів на успіх, тому бронзові нагороди для них виглядали недосяжною мрією.

У жіночій боротьбі ми можемо поскаржитися на складний жереб – кожній з п’яти українок уже на початку доводилося боротися із фаворитами. І ось тут знову варто згадати про психологію переможця – наші дівчата виходили на килим приреченими, тому й такий результат. А ще деякі з них, а саме Юлія Ткач та Алла Черкасова, за лічені місяці до Олімпіади змінили тренера – розпочали тренуватися кожна у свого… чоловіка. Напевно, хотіли максимально поповнити сімейні бюджети преміальними за олімпійські медалі. Але ж нагороди необхідно спершу завоювати…

БОРОТЬБА ГРЕКО-РИМСЬКА. Тут у нас була одна надія – Жан Беленюк. Він наші сподівання й виправдав, хоча й замість золотої нагороди отримав лише срібну. Та вини Жана немає – на заваді стали судді, які у фіналі відібрали перемогу в українця і віддали золото росіянину, про що ми детально вже розповідали. Щодо Дмитра Тимченка та Олександра Чернецького, то це той випадок, коли вище голови спортсмени не стрибнули.

ВАЖКА АТЛЕТИКА. На важкоатлетів надій покладали чимало, але результат вийшов практично нульовий – без медалей. Схоже на те, що тренери вибрали не найкращу підготовку, тож їхні підопічні виявилися просто не готовими до рівня Олімпіади, про що найкраще свідчать результати – лише Ірина Деха в першій п’ятірці. І це у виді спорту, де ми завжди мали медалі.

ВЕЛОСПОРТ. Останніми роками велоспорту в Україні приділяють досить багато уваги, а результат в Ріу-2016 вийшов ще гірший, ніж у важкій атлетиці. Наші надії на медалі від Анни Соловей, Андрія Гривка та Яни Беломоїної принесли у підсумку лише 20-те, 18-те та 9-те місця відповідно. Погодьтеся, це зовсім не те, на що ми сподівалися. Так, медалей могло й не бути, але ж виявилося, що за них ніхто, за великим рахунком, і не боровся.

ВЕСЛУВАННЯ АКАДЕМІЧНЕ. Тут були чималі надії на нагороди, причому на обидва екіпажі, що вибороли ліцензії. Жіноча четвірка-парна перебувала близько до бронзи, але фінішувала лише четвертою. Дівчатам забракло сил на заключній частині дистанції, але потенціал у них є. Щодо чоловіків, де також змагалася четвірка-парна, то, знову ж таки, медалі здавалися близькими, але в підсумку – лише п’яте місце. Але тут оцінка негативна – хлопці, між іншим, чемпіони світу 2014-го року, їхали однозначно за медалями, та ще й самі заявляли, що боротися за золото. Та все ж треба сказати, що це один з тих видів спорту, де однозначно треба виділяти більші гроші на розвиток, і медалі будуть стовідсотково.

ВЕСЛУВАННЯ НА БАЙДАРКАХ ТА КАНОЕ. Один із найстабільніших видів, який заслуговує отримувати фінансування за максимумом, бо майже щоразу приносить нагороди на олімпіадах. Цього разу золото Юрія Чебана, бронза Тараса Міщука та Дмитра Янчука і четверті місці в байдарці-двійці та байдарці-четвірці у жінок і п`яте місце в каное-одиночці Павла Алтухова. Тобто всі вісім наших веслувальників виступили дуже добре.

ВЕСЛУВАЛЬНИЙ СЛАЛОМ. Екзотичний для нас вид, в якому Україну вперше представили на такому рівні. Вікторія Ус дійшла до півфіналу – як для дебюту, то зовсім непогано. Побачимо, що відбуватиметься далі, бо за фінансами – це дуже дороге задоволення.

ВІТРИЛЬНИЙ СПОРТ. Після втечі в Росію лідерів нашої збірної Ольги Масливець та Максима Оберемка наші результати стабільно слабенькі, хоча раніше у цьому виді ми завжди мали шанси на медалі і часто їх виборювали. У Ріу-де-Жанейру результати українців виявилися далекими навіть від середніх. Вид спорту дорогий, тому перспективи у ньому дуже туманні.

ГІМНАСТИКА СПОРТИВНА. Один з тих видів, які незаслужено обділені державою. Наразі у нас повний занепад у жіночій спортивній гімнастиці, де у недалекому минулому ми стабільно мали медалі і то не одну. Зараз нагороди приносять лише чоловіки. На іграх в Ріу-2016 мало вийти мінімум два золота Олега Верняєва. Можна стверджувати, що одну з медалей вищого ґатунку у нас відібрали судді в багатоборстві. А ось у трьох фіналах із чотирьох в окремих видах Олег сам провалив виступи.

У командних змаганнях через травму Максима Семяніківа ми залишилися у фіналі останніми, але треба визнати, що шансів на медаль у нас не залишалося. Водночас важко знайти пояснення слабкому виступу на Іграх-2016 Ігоря Радівілова, який також мав брати медаль. Та однозначно можна стверджувати, що за якісного фінансування спортивна гімнастика стабільно приноситиме нам медалі.

ГІМНАСТИКА ХУДОЖНЯ. Як завжди останніми роками, Україна в індивідуальній першості постійно бореться за бронзу. Адже в цьому виді суддівство надто суб’єктивне, а служителі Феміди стабільно віддають золото і срібло росіянкам. Виправдала сподівання Анна Різатдінова, яка виграла в Ріу-2016 медаль – бронзову, але її стовідсотково можна вважати золотою, бо кримчанка насправді виглядала найкраще. Незрозумілими оцінками судді оцінили і виступ українок в групових змаганнях – в підсумку сьоме місце у фіналі.

ДЗЮДО. Повний провал. Нульовий результат за великих сподівань перед змаганнями. Наші надії – Зантарая, Ярьомка, Хамо – програли вже на старті. Артем Блошенко міг виграти бронзу, але поступився у втішному фіналі сильному японцю. Тут усі запитання до тренерів, бо показали нульовий результат у виді, який має непогане фінансування.

КІННИЙ СПОРТ. Забавка горезвісного депутата Олександра Онищенка. Тут найцікавіше, за чий рахунок летіли на Олімпіаду в Бразилію люди та коні. Якщо за державний – відразу ж у відставку міністра спорту Ігоря Жданова…

ЛЕГКА АТЛЕТИКА. На 64-ох атлетів – лише одна медаль Богдана Бондаренка у стрибках у висоту, четверте місце тут же Андрія Проценка та п`ята позиція Дмитра Косинсього в метанні списа і восьме місце Ольги Земляк у бігу на 400 метрів. Усі інші – туристи. Не зрозуміло, навіщо везти по три учасника в різних видах бігу і метань, де ми навіть близько не показуємо результати рівня лідерів. Зате фінансування у легкоатлетів – одне з найбільших в Україні. Склад майже третини всієї збірної України в Ріу-де-Жанейру – це легкоатлети...

ПЛАВАННЯ. З’являлися великі сподівання на Андрія Говорова та деякі – на Дарину Зевіну. У результаті – лише п’яте місце Говорова на 50 метрів вільним стилем. Хоча за потенціалом він мав боротися за медаль, причому золоту. Інші спортсмени, в тому числі й Зевіна, виявилися явно не готовими до Олімпіади. До речі, Говоров готувався за кордоном, решта – в Україні. Схоже, проблема – у тренерах.

СИНХРОННЕ ПЛАВАННЯ. Наші русалки – однозначно молодці. Але знову мусимо розповідати про суддів. Зокрема, Лоліті Ананасовій та Анні Волошиній бронзу не дали виграти лише судді. Хороший виступ і ще одне четверте місце – й у групових змаганнях. Що цікаво, в обох видах олімпійської програми у синхроністом топ-5 мала однаковий вигляд: Росія, Китай, Японія, Україна, Італія. І таке ж відбувається останніми роками й на чемпіонатах світу. То, може, немає сенсу проводити змагання?..

СТРИБКИ У ВОДУ. Якщо не провал, то сумний результат. П’яте місце Іллі Кваші – єдиний гідний виступ у Ріу-2016. Юлія Прокопчук їхала за медаллю. Але провалила стрибки з вишки. Але претензій бути не може: які в Україні умови для стрибків у воду – такий і результат.

СТРИБКИ НА БАТУТІ. Колись у нас був олімпійський чемпіон Юрій Нікітін. Тепер – Наталія Москвіна провалила кваліфікацію в Ріу-де-Жанейру. Деградація цього виду в Україні, а причини на поверхні – відсутні нормальні умови для тренувань.

СТРІЛЬБА З ЛУКА. З’являлися якісь сподівання на медаль Віктора Рубана, але вони так і залишилися мріями. Цього разу наші робінгуди навіть близько до нагород не настріляли. Схоже, що українці виявилися не готовими до олімпійських стартів, хоча традиції у нас є хороші, як і потенціал.

СТРІЛЬБА КУЛЬОВА. Україна тут має завжди олімпійські медалі. Якщо не вийшло в Ріу-2016 в Олени Костевич, то вистрілив Сергій Куліш, який виграв срібло. За кращого фінансування – це один з найстабільніших видів спорту за здобутком медалей. Але виглядає, що наші лідери передчасно вийшли на пік форми, тому настріляли тільки на одну нагороду.

СТЕНДОВА СТРІЛЬБА. Тут через 16 років після Сіднея-2000 ледве не вистрілив наш олімпійський чемпіон Микола Мільчев. В Ріу-2016 одесит боровся за бронзу, але, на жаль, програв.

СУЧАСНЕ П’ЯТИБОРСТВО. Ще один недооцінений вид спорту в Україні, який заслуговує на збільшення фінансування: три атлети і одна срібна медаль – чудовий результат Павла Тимощенка, який після важкої травми довів, що не випадково минулого року виграв світовий форум.

ТЕНІС. Можна занести в актив лише перемогу Еліни Світоліної над Сереною Вільямз, але вже наступного кола – розгром від Петри Квітової. Більше результатів не було. Цікаво тільки, за який кошт в Ріу-де-Жанейру їздили не найбідніші наші тенісисти?..

ТЕНІС НАСТІЛЬНИЙ. Тетяна Біленко вийшла до третього раунду, а Коу Лей завершив змагання в 1/8-ій фіналу. І це максимум українців, на який можна розраховувати. Можливо, варто натуралізувати сильніших китайців, як це роблять у багатьох країнах.

ТРІАТЛОН. З’являлося багато розмов про медаль Юлії Єлістратової, але вона виявилася не готовою до Ріу-2016 і посіла лише 38-ме місце. А Іван Іванов, якому ліцензія «впала з неба», фінішував передостаннім – справжній турист.

ФЕХТУВАННЯ. Поки у нас є Ольга Харлан, то медалі Україні забезпечені. Бронза Харлан та срібло в командній шаблі – такий результат на Іграх-2016. Окрім того, чоловіча команда шпажистів програла поєдинок за бронзу лише двома уколами. Фехтування має хороше фінансування і стабільно, уже четвертий раз поспіль, приносить на олімпіадах медалі.

Автор: Іван ВОЛМАР
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити