В День Гідності та Свободи у Львівському державному університеті фізичної культури імені І.Боберського урочисто відкрито меморіальне панно в честь Героя Небесної Сотні Анатолія Жаловаги

22 листопада 21:10
Переглядів: 233
меморіальне панно

В День Гідності та Свободи у Львівському державному університеті фізичної культури імені І.Боберського урочисто відкрито меморіальне панно в честь Героя Небесної Сотні Анатолія Жаловаги

21 листопада 2016 року, в день, коли в державі відзначався День Гідності та Свободи, в головному корпусі Львівського державного університету фізичної культури імені І. Боберського за участю батька Григорія Петровича Жаловаги, студентів, викладачів, представників спортивної громадськості урочисто відкрито «Стіну пам’яті» на честь Героя Небесної Сотні, Героя України, випускника вузу Анатолія Жаловаги.

Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять усіх тих, хто загинув на Майдані. Після цього взяв слово ректор ЛДУФК проф. Євген Приступа, зазначивши, що Герої Небесної Сотні віддали своє життя за нашу свободу, за демократію, вільне життя й це правда, що Герої не вмирають!

Заступник начальника управління з питань фізичної культури та спорту Львівської обласної державної адміністрації Оксана Вацеба зазначила, що «Стіна пам’яті», котра з’явилася у ЛДУФК означає, що пам'ять про Героя України Анатолія Жаловагу буде разом зі студентством, зі спортивною громадою Львівщини й з усіма нами завжди, а його світле ім’я, як одного з кращих випускників вузу, буде дороговказом європейського майбутнього.

До слова було запрошено батька Героя - Григорія Петровича Жаловагу, котрий зі сльозами на очах розповів про свого сина, його патріотизм та любов до України й подарував для його рідного вузу підбірку фотографій та документів про сина - «Я надзвичайно вдячний, що пам'ять про мого сина живе і його не забувають». 

Викладач спеціалізації «Гандбол» Валерій Мельник, який разом навчався з Героєм Небесної Сотні розповів, що Анатолій залишився в його пам’яті, як людина честі та гідності, а наше теперішнє завдання – завжди пам’ятати Анатолія, адже Герої не вмирають!

Довідково.

Анатолій Григорович Жаловага народився 13 березня 1980 року в м. Львові. В піврічному віці родина переїхали в м. Дубляни Жовківського району. З дитячого віку захоплювався спортом і після 8 класу вступив на навчання до Львівського училища фізичної культури за спеціалізацією гандбол. У 1997 році продовжив навчання у Львівському державному університеті фізичної культури (закінчив у 2002 році), де продовжував своє спортивне покликання. Виступав за чоловічу гандбольну команду «СКА-Львів», виконав норматив кандидата у майстри спорту. Деякий час викладав на кафедрі фізкультури Львівського аграрного університету. Згодом працював у будівельній галузі, в т.ч. за кордоном. Завжди повертався додому впевненим, що настане час, коли й на батьківщині буде змога гідно заробляти й жити у вільній країні без Януковича.

Саме тому без вагань поїхав на Майдан, знову, подібно як це було у 2004 році. 18 лютого 2014 року вирішив їхати до Києва. В першому автобусі з активістами для Анатолія не виявилося місця, потім виявилося, що забув паспорт. Тільки з третьої спроби о 21 годині ввечері виїхав зі Львова. Встиг попрощатися з мамою, батько і брат займалися справами.

«Тут справжня війна» - сказав братові телефоном 19 лютого з київського Майдану. 20 лютого рідні не змогли додзвонитися до Анатолія, а ввечері побачили його ім’я в списках загиблих. До останнього сподівалися, що це помилка. Вже потім дізналися - Анатолія вбили на вулиці Інститутській. Смерть настала відразу. Хтось із побратимів відніс тіло до Михайлівського собору.

Коли батько приїхав до Києва забирати сина, побачив багато тіл. Всі обгорілі, з чорними обличчями та руками. В Анатолія кулею снайпера було розтрощено голову. Смерть була миттєвою, снайпер не залишив жодного шансу на порятунок. Лікарі рекомендували ховати хлопця у закритій труні, але батьки не погодилися. Щоб довезти тіло додому, голову забинтували. З особистих речей батькові віддали тільки дерев’яний хрестик, який мав при собі хлопець.

На свій останній день народження 13 березня 2013-го - Анатолію тоді виповнилося 33 роки - він сказав: «У цьому році щось мусить змінитися». А восени, ще до початку Майдану, Анатолій пообіцяв батькові: «Тату, ти ще пишатимешся мною»…

О першій годині ночі 21 лютого 2014 року на київській трасі мешканці Дублян, понад 600 осіб, із запаленими лампадками зустрічали свого земляка, Героя України. Поховали Героя 22 лютого на цвинтарі рідного міста Дубляни під залпи самооборонців та мелодію Гімну України.

21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Анатолієві посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

У червні 2015 року посмертно нагороджений також медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП).

13 березня 2015 року на фасаді Львівського училища фізичної культури урочисто відкрито пам’ятну дошку в пам’ять випускника училища, активіста Євромайдану, Героя Небесної Сотні та Героя України Анатолія Жаловаги. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: