Вадим Страшкевич: "Вилучень більше не буде"

09 лютого 00:35
Переглядів: 191
Страшкевич

Балансуючи між молодіжною та основною командами, Вадим Страшкевич в останніх матчах минулого року перекваліфікувався на центрального нападника. Зрештою, як переконує сам Вадим, готовий грати будь де, аби лише грати. Із молодим форвардом офіційний сайт «зелено-білих» згадав найяскравіші миттєвості початку його кар’єри і проаналізував зимові збори в Туреччині. 

– Чи стало легше на других зборах? Я б так не сказав. З перших днів нам дали хороші навантаження, тож зараз у мене стан такий, як в кінці попередніх зборів. Втома в ногах присутня. Ігор Пластун вже говорив, що раніше стільки бігати не доводилося, цілком його підтримую. Але це тренерські рішення. У кожного своя специфіка роботи. Мусимо все виконувати, якщо хочемо чогось досягнути. На зборах в Словенії ми також набігалися, але у підсумку це принесло результат – у кількох матчах ми забивали важливі голи на останніх хвилинах, тобто вистачало сил, щоб добігти і дограти. 

– Якого суперника із перших зборів виділиш? 
– Мені «Гурнік» сподобався. Тобто не так сам суперник, хоча команда у них досить непогана, як наші дії. Ми нав’язували свою гру і виглядали свіжо, зважаючи на постійні виснажливі тренування. Бо перед першою грою ми перебували у важкому стані. 

– Бентежить те, що команда спромоглася лише на один гол... 
– Але і пропустили ми теж лише один. Зараз у нас дуже молода команда, не все відразу. Ми зіграємося і голи прийдуть. Переконаний, що на цих зборах ми заб’ємо немало. 

– Справді, молоді багато. Не виключено, що хтось з них цієї весни дебютує у вищій лізі. А ти пам’ятаєш свій дебют?
– Це було в Маріуполі, проти «Іллічівця». Спершу грав за дубль і зіграв, чесно кажучи, невиразно. Проте мене готували до того, що можу вийти на поле за основу, тому я не дуже хвилювався. Та й зіграв я всього кілька хвилин. 

– Мабуть, більше спогадів залишилося з матчу у Луцьку... 
– Я грав ще проти «Зорі» перед цим, тому мав вже якусь краплину досвіду. Наприкінці матчу проти «Волині» виконав штрафний, після якого ми зрівняли рахунок. 

– Дивно було, що саме ти до м’яча підійшов... 
– З одного боку це була моя ініціатива, а з іншого... Просто всі побігли до штрафного, більше й подати було нікому. А з моїм зростом особливо в карній зоні не пострибаєш. Як для нападника, то мені кілька сантиметрів не завадили б. 

– Після цієї гри ти почав виходити на поле зі старту. Апогеєм стала перемога над «Шахтарем».
– Як нам вдалося перемогти? Ми тоді грали в своє задоволення, хоч його і не було багато, зважаючи на те, скільки роботи нам довелося виконати. Набігалися тоді достатньо. Але грали компактно, страхували один одного. Ну і пощастило, що спочатку забили.

– У другому таймі ти заробив пенальті. Але, здалося, що суддя не поспішав його призначати?
– Олег Голодюк віддав мені пас на хід, я перекинув воротаря, а він виставив ногу і перечепився за мене. Суддя трохи розгубився і не знав як реагувати. Спершу він призначив штрафний у нашу сторону, але, на щастя, суддя за воротами йому підказав. Після цього гравці «Шахтаря» вже й не дуже сперечалися. 

– Чому невдовзі ти перестав виходити на поле?
– Втома накопичилася. Після «Шахтаря» ми грали проти «Динамо». Було дуже складно. 

– Олександр Севідов говорив, що тобі слід трішки відпочити від футболу. Що він мав на увазі? 
– Напевно йшлося про моральну складову. Забагато емоцій було. 

– Може ти знизив вимоги до себе?
– Та ні, не думаю. Постійно намагаюся працювати на максимумі своїх можливостей. Перший тиждень після тих матчів я не бігав, а ходив по лікарях, робив різні обстеження. А за тиждень можна легко форму втратити. Набирати її треба довше. Мабуть, задовго я відпочивав. 

– А після перемоги над «Шахтарем» у тебе була мотивація грати за дубль? 
– Та чого ж ні? Мотивація завжди є, не важливо чи це матч за дубль чи 5 хвилин за основу. 

– Десь у голові прослизала думка, що в матчах молодіжних команд варто зіграти акуратніше, щоб не пошкодитися і отримати нагоду вийти за основу? 
– У боротьбі не поступаюся і ногу не забираю. Зрештою, за основу я лише останнім часом почав грати. Може під кінець сезону трохи набрав форму. 

– Як для гравця групи атаки у тебе багато жовтих карток...
– Стараюся жорстко грати, але не грубо. Інколи справді доводиться затримувати суперника, десь сфолити і не дати йому можливість провести контратаку. 

– У матчі проти «Металіста» на Кубок ти вийшов на заміну і невдовзі заробив вилучення. Дісталося у роздягальні? 
– Тоді тренери мені нічого не казали. Сам не знаю, як так сталося. Та й суддя трохи давив нас. Зрештою, результат був не в нашу користь. А я, на жаль, не стримав емоцій. Думаю, що такого більше не повториться. Я впевнений у цьому. Трішки подорослішав, більше став розуміти і на полі, і в житті.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити