Василь Бусол: Хочемо вивести турнір пам’яті Андрієвського на міжнародний рівень

10 грудня 14:30
Переглядів: 93
Бусол

Кілька днів тому у Львові завершився ХХІІ Всеукраїнський турнір з фехтування пам’яті Вадима Олексійовича Андрієвського – не лише творця добре знаної у світі львівської школи цього романтичного виду спорту, а й одного з основоположників вітчизняної школи фехтування, який свого часу був і ректором Львівського державного університету фізичної культури.

По завершенні триденної боротьби своїми враженнями від змагань на фехтувальних доріжках Комплексної спортивної бази «СКІФ» з IA ZIK поділився президент Федерації фехтування Львівщини, завідувач кафедри фехтування, боксу і національних одноборств, доцент, заслужений тренер України Василь Бусол. Втім, говорили не лише про турнір, а й про розвиток фехтування в нашому регіоні та про перспективи провідних мушкетерів Галичини в складі збірної України на ХХХІ Олімпійських Іграх-2016 у Ріо-де-Жанейро.

– Перш за все хочу подякувати усім, хто долучився до організації та проведення турніру. Напевне немає потреби розповідати, що в цей непростий для нашої держави час проводити подібні заходи дуже складно. Тому я вдячний Міністерству молоді та спорту України та управлінню у справах сім’ї, молоді і спорту Львівської області, які виділили кошти на проведення нашого змагання. Також слід сказати, що Меморіал Вадима Андрієвського має не лише суто спортивне значення, на якому провідні фехтувальники країни поповнюють свій рейтинг заліковими балами; турнір пам’яті Вадима Олексійовича – це ще й виховний процес молодих спортсменів. Адже завдяки участі в цих змаганнях вони глибше дізнаються про історію розвитку фехтування на Україні, мають можливість наживо поспілкуватися з ветеранами свого виду спорту, яких чимало щороку збирається в манежі «СКІФу» у дні турніру.

– Цьогорічний турнір вже 22-ий за ліком, а це напевне, можна сказати, вже своя, окрема історія у літописі не лише львівського, а й усього вітчизняного фехтування.

– Повністю з вами погоджуюся. Адже на Меморіалі Андрієвського виросло не одне покоління українських фехтувальників, які приносять спортивну славу нашій Батьківщині на найпрестижніших змаганнях. Наприклад, я добре пам’ятаю, як нинішня зірка світового шабельного фехтування Ольга Харлан приїздила на цей турнір ще зовсім юною дівчинкою і вже тоді було видно, що у неї неабиякий потенціал. Нині Ольга – чемпіонка і бронзова призерка Олімпійських ігор, багаторазова чемпіонка світу і Європи, перший номер світового рейтингу, але на наш турнір до Львова приїздить щороку. От і цього разу вона вкотре стала його переможцем. Я з нею розмовляв під час змагань і вона мені сказала, що питання їхати чи ні на Меморіал Андрієвського перед нею ніколи стоїть – участь у львівському турнірі у календарі її змагань займає своє місце і є для неї обов’язковим. А візьміть нинішніх старших тренерів чоловічої та жіночої збірних рапіристів – Сергія Гаравського і Олексія Бризгалова відповідно. Вони також у минулому неодноразово перемагали та ставали призерами цього турніру, а тепер на ньому переглядають кандидатів до своїх команд.

– Як оціните спортивний рівень цьогорічного турніру?

– Розпочну з недоліків, але він лише один. На жаль, недостатньою є кількість учасників. Але цьому є пояснення. Воно банальне, але цілком об’єктивне – брак фінансування, а за свої кошти не кожен може собі дозволити подібне задоволення. Зате рівень тих, хто приїхав дуже солідний. Наприклад, у турнірі з жіночої шаблі ціле сузір’я зірок світового рівня – три олімпійські чемпіонки і дві чемпіонки світу. Окрім того ціла група дівчат, які мають у своїх колекціях нагород медалі з етапів Кубка світу, чемпіонатів світу та Європи серед молоді і кадетів. Не набагато менш титулованими за складом учасників були й змагання у чоловічій шаблі та в обох рапірних турнірах. Тому якраз спортивна складова Меморіалу Андрієвського на дуже високому рівні.

– Як ми вже казали, нинішній турнір уже 22-й за ліком. Можливо, пора подумати про те, щоб зробити його міжнародним?

– Ми над цим вже думали і потроху навіть уже працюємо. До речі, у минулому в Меморіалі Андрієвського вже приймали участь іноземні фехтувальники. У різні роки на ньому виступали представники Молдови, Білорусі, Польщі, Німеччини, а одного разу навіть завітали гості зі США. Причому американці не лише виступили на турнірі, а й провели у Львові спільний тренувальний збір із збірною України. Звичайно, міжнародний статус підняв би як імідж, так і рівень нашого турніру. Але ми знову впираємося у проблему фінансування. Нам необхідно забезпечити гостей з-за кордону проживанням в пристойному готелі і харчуванням. Державних коштів, які виділяють спортивні відомство України та Львівщини, для цього недостатньо. Значить, треба залучати спонсорів, приватні бізнесові структури. Ми в цьому напрямку уже працюємо. Для початку хочемо запросити на наш турнір коли й не національні збірні, у яких і так міжнародних стартів вистачає, то хоча б клубні команди. Тут ми маємо надію на вихованців саме львівської школи фехтування, яких дуже багато працює нині по усьому світу.

– Тепер давайте поговоримо про результати виступу львівських фехтувальників на цьогорічному турнірі. Але спершу, як президент Львівської обласної федерації поясніть, чому наших представників ми не бачимо у змаганнях шаблістів?

– Коли розмова торкається фехтування на шаблях, то зізнаюся, у мене серце кров’ю обливається. Адже в цьому виді спорту ще на початку нинішнього століття, тобто якихось років 10 – 15 тому Львівщина не мала собі рівних в Україні. Було навіть таке, що в фіналі Чемпіонату України зустрічалися перша і друга збірні нашої області, а третя команда займала п’яте, або в гіршому випадку шосте місце. Та що там казати, Чемпіонат України жартома у ті часи називали відкритим чемпіонатом Львова, і в цьому жарті був чималий відсоток істини. Та й збірна України у чоловічій шаблі на 80 відсотків формувалася з львів’ян. При цьому на світових чемпіонатах Україна стабільно входила до вісімка кращих, тобто виступала на порядок краще, ніж сьогодні. Але так сталося, що в кінці минулого – на початку нинішнього століть усі (!) львівські тренери-шаблісти виїхали працювати за кордон і нині з успіхом працюють в Німеччині, США, Ізраїлі, Іспанії, Канаді… А у Львові сьогодні є лише один Василь Шуберт, який повернувся з Угорщини. Але самому починати практично з нуля дуже важко.

– Зате у турнірі рапіристів ми стали свідками повного домінування львів’ян.

– Так, але й тут нам є над чим працювати і є над чим добряче замислитися. Перше місце посів Пилип Колесніков і цей молодий спортсмен насправді зараз прогресує. Але ж у нас є ще ціла когорта перспективних рапіристів. Лідерами серед них є Клод Юнес та Ростислав Герцик. Останній два роки тому виграв особисту «бронзу» на чемпіонаті світу, але через травму потім пропустив майже цілий сезон і зараз ніяк не може вийти на рівень ТОП-групи світового рейтингу. Не видно прогресу і в результатах Юнеса. Тому хлопцям, як і тренеру збірної Сергію Гаравському, який є і їхнім особистим наставником, що з ними працює з перших кроків занять спортом, напевне, треба змінювати. Адже час іде і хлопцям вже пора показувати стабільно високі результати на найважливіших міжнародних змаганнях, а не тільки бути кращими в Україні.

– А якими ви вибачите їхні олімпійські перспективи?

– Був період, коли ми мали надію, що збірна рапіристів завоює олімпійську ліцензію в Ріо-де-Жанейро, але зараз шанси поїхати на Ігри-2016 командою фактично тільки чисто теоретичні. Однак залишається особистий олімпійський турнір. Але для цього треба добре виступити на континентальному відборі, куди поїде лише по одному представнику від кожної країни. Сподіваюся, що від України це буде швидше за все або Герцик, або Юнес. А головні наші надії щодо Олімпіади в Ріо ми пов’язуємо з жіночою шпагою. У цьому виді зброї збірна України ще не гарантувала собі олімпійську ліцензію, як це практично вже зробили шаблістки, але має хороші шанси поїхати на Олімпіаду-2016 саме командою. Попереду ще два відбірних турніри. Наразі квартет українок, в складі якого три львів’янки – Яна Шемякіна, Ксенія Пантелєєва та Анфіса Почкалова, в олімпійській квоті. Вірю, вони в ній залишаться. Так само вірю, що й з Ріо до Львова вони повернуться не з пустими руками.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити