Василь Івегеш: "2014 рік був одним з найкращих у короткій історії ФК "Тернопіль"

12 грудня 13:31
Переглядів: 163
івегеш

Головний тренер ФК «Тернопіль» Василь Івегеш підбив підсумки найуспішнішого в клубній історії муніципалів футбольного року.

– Пане Василю, як оцінюєте виступи своїх підопічних у 2014 році?

– Якщо сказати в загальному, то 2014 рік був одним з найкращих в нашій короткій історії. Чому? Та тому що це вже не чемпіонат, кубок чи суперкубок області, які ми вигравали по кілька разів поспіль, нині ми вийшли на серйозний рівень другої за рангом ліги українського футболу. Команда в суперечці з дуже сильними колективами другої ліги зуміла виконати завдання на сезон, зайнявши третє місце. Це стало великим успіхом для нашої молодої команди, яка вклинилася нещодавно у другу лігу і вже через рік здобула право грати в першій лізі.

Якщо ж брати першу лігу, то, потрапавши туди, дуже переживали. Нам усі передрікали виліт із ліги і місце серед аутсайдерів. Спершу в нас була мета відірватися якнайдалі від аутсайдерів, а вже по ходу сезону – закріпитися у середині турнірної таблиці. Але ми побачили, що можемо на рівних з багатьма командами боротися, навіть  обігравати їх, і таким чином протрималися на четвертому місці. Це досить хороший результат для дебютанта ліги з обмеженим бюджетом і практично виключно власними вихованцями.

– Кажуть, що в багатьох поєдинках Вашій команді відверто пощастило.

– Є таке прислів’я, що щастить сильнішим. Я не хочу сказати, що наша команда сильніша за інших. Але за рахунок самовіддачі та якісної фізичної підготовки нам вдається досягнути позитивного результату. Окрім того, нас як дебютантів ліги багато команд недооцінювали. А щодо фарту, то з ним можна один чи два рази перемогти, але ж наша команда здобула набагато більше перемог, і випадковим наше четверте місце я б не назвав.

– Журналісти і тренери команд-суперниць неодноразово закидали, мовляв, ФК «Тернопіль» грає у примітивний, прагматичний футбол.

– Зовсім недавно приїхав зі вступних тренерських екзаменів. Так от, авторитетний вітчизняний футбольний фахівець Віктор Догадайло сказав, що футбол, у який ми граємо, - один з передових у світі. Зокрема, на чемпіонаті світу в Бразилії 30% голів було забито після довгої передачі з глибини поля. Чимало було випадків, коли в команді володіли м’ячем тільки 36-38%, при цьому вони вигравали. А інші відомі люди, які розбираються в науці, сказали, щоб я не звертав уваги на докори – в нас правильний напрямок роботи і нам ще будуть заздрити суперники. Тому ми не вигадуватимемо футбол, в який не вміємо грати. Разом з тим, тішить те, що в тернопільському дербі у першому таймі ми могли притримати м’яча, зіграти в п’ять і десять дотиків, а коли того вимагала ситуація – грали в один-два паси.  

– Кого з футболістів за підсумками половини сезону можете відзначити?

– Мета ставиться одна – командні дії на футбольному полі. Тому ми не практикуємо когось виокремлювати. Однозначно, якщо є команда, то в ній є і лідери. Аналізувати варто кожну з ланок. Виділити треба нападника Богдана Семенця, який забив найбільше голів. Також уваги заслуговує Сергій Полянчук, який хоча й не має постійного місця в основному складі, однак вийшов на друге місце по забитих голах. Якби не два збої були в Кіровограді та Олександрії, де ми пропустили багато голів, то в нас була б одна з кращих задніх ліній. У ній би відзначив Андрія Дубчака. Хоча з ним у нас були тертя, але він зіграв максимальну кількість матчів та найбільше часу провів на футбольному полі. Хотілося б стабільності в середній лінії. Сподіваюся, що скоро відновляться Чорний, Богданов та Волошинович, тоді лінія півзахисту в нас буде дуже сильна. Що ж до воротарів, то ми з ними вгадали. Нині в нас два рівноцінних голкіпери (Русан та Плетеницький), які, конкуруючи на місце в основному складі, прогресують і жодних конфліктів між ними немає. 

– Від кого з виконавців чекали більшого?

– Більшого чекали і чекаємо від Ростислава Волошиновича. Його одразу сприйняли за свого, в першому ж матчі він потрапив до збірної туру, в другому – зумів відзначитися. Але не пройшовши з командою зборів, Ростиславу в кожному наступному матчі було все важче. Допускаючи в матчі 2-3 помилки, він уже психологічно вибивався з колії. Попри те, тренери йому довіряли, він постійно грав в основному складі, адже бачили в ньому хороші задатки. Після завершення сезону я з ним мав розмову і мені було приємно чути його слова: «Петровичу, не переживайте, я свого слова в Тернополі ще не сказав!» Я дуже вірю в талант Волошиновича, тому в наступному році покладаю на нього великі сподівання. До певної міри розчарував Віталій Богданов. Це наш лідер, але його замучили травми. Він забив три голи, а мав би - не менше 5-6. Хотілося б Віталію побажати стабільності в грі та здоров’ї. На жаль, не витримав конкуренції Сергій Куріцький, в якому я бачив гравця основного складу. Один раз він не потрапив у 18-ку і після цього зник. Його ніхто з команди не відраховував, тому очікуємо, що він таки повернеться до ФК «Тернопіль», тим більше, що Сергій - один з основних гравців студентської команди.     

– Що можете сказати про найближчий резерв команди? По великому рахунку, основний тягар турнірної дистанції ліг на 12-13 футболістів.

– Грали такою незначною кількістю гравців, по-перше, через те, що нас тиснув результат, по-друге, через ігрову дисципліну, адже ми намагалися якомога менше отримувати попереджень, щоб гравці через дискваліфікацію не пропускали матчів. Щоб молодий гравець пробився до основного складу, потрібно заслужити. Водночас не скажу, що резерв у нас поганий. До прикладу, коли у нашій команді вилучили перед матчем з «Нивою» ряд футболістів, то, вийшовши вперше в основному складі, той же Юрій Соколовський показав себе з кращої сторони. Виходячи на заміну, показували непогану гру Кривий, Тарабалка, Дорі, трішки не знаходив себе на полі Гром’як. Ці та інші молоді гравці мають з часом довести свою потрібність нашій команді. Адже іншого варіанту в нас немає, бо ми не можемо запрошувати гравців з іменами, ставку і далі робитимемо на власних вихованців та студентів місцевих вузів.

– Вище Ви згадали невдалі матчі з «Зіркою» та ФК «Олександрія», був ще один побідний з «Гірником». Чому в цих поєдинках муніципали так багато пропустили?

– Не як виправдання скажу, що в матчі з «Зіркою» з нами зіграло злий жарт телебачення, яке вперше в історії ФК «Тернопіль» показувало поєдинок у прямому ефірі. Ще перед грою журналісти задавали тренерам і футболістам провокаційні запитання, мовляв, що ми будемо роботи в Прем’єр-лізі. І замість налаштування на гру, гравці поправляли собі зачіску та комірці. Але до певного моменту гра була рівною, та після пропущеного гола мої підопічні побігли відіграватися, і коли здавалося, що ось-ось зрівняємо рахунок, на контратаці пропустили вдруге. Навіть тоді ми не опустили рук і далі нагнітали, але, пропустивши втретє, стало зрозуміло, що матч нам не витягнути. Що ж до Олександрії, то там була інша ситуація. З цією командою ми грали кубковий поєдинок, в якому виглядали досить непогано. Підсвідомо у футболістів закралася думка, що вони і на виїзді вдало зіграють. І наша команда трималася до 36 хвилини. Але після необов’язкового пропущеного гола футболісти знову пішли великими силами в атаку, в тому числі й наші захисники. В підсумку за якихось шість хвилин команда пропустила три голи. Лише коли футболісти зайшли у роздягальню, охолонули, то зрозуміли, що оголяти тили в матчі з командою, яка однією ногою стоїть у Прем’єр-лізі, не можна, гру ми вирівняли, але на кінцевий результат матчу це не вплинуло. Натомість у поєдинку з «Гірником» ми боялися тоді навіть жовтку картку отримати, бо хотіли вийти повним складом на наступний матч із серйозно укомплектованою «Нивою». Не знаю, що сталося, але арбітр матчу Андрій Кутаков або допустив помилки, або було щось інше, але він вилучив двох наших ключових виконавців. Без двох виконавців не можливо було стримати суперника, адже сил на той момент було віддано багато.  

– Багато розмов було навколо другого тернопільського дербі.

– Свого часу ми пішли «Ниві» на поступки, коли перенесли матч першого кола. Тому комусь би могло здатися, що команди з одного міста могли домовитися три в три чи якось по-іншому. Але цього не сталося. Той матч був дуже складний і ми його «витягнули», зумівши забити гол на доданих хвилинах. У повторному поєдинку над двома тернопільськими командами теж тиснув результат, тому про жодні домовленості мови не могло бути. Так, ми дуже боялися програти, адже в нас двоє гравців були дискваліфіковані, а Семенець і Атласюк грали з температурою. До того ж у разі поразки могли опуститися аж на шосте місце турнірної таблиці. Хто знав, що ми зможемо настільки вдало зіграти в першому таймі! Але в другому всі наші негаразди далися взнаки. Не буду категоричним, адже в душу всім футболістам не залізеш, але скажу одне: час нас розсудить. Якщо і десь були якісь незрозумілі речі, то я б попросив ФФУ чи ПФЛ допомогти розібратися, адже сам я цього зробити не можу, а підозрювати когось – теж було б неправильно з моєї сторони.

– Чи пішов ФК «Тернопіль» у відпустку без заборгованостей?

– Зізнаюся, незначні борги існують, утім наш бюджет передбачає їхню ліквідацію до завершення року. В першу чергу ми погасили борги перед футболістами, які мають сім’ї, приїжджими та тими, що більше грали в "основі". Сподіваюся, у наступний рік увійдемо без боргів. 

– Чи хтось планує залишити команду в зимовій перерві у чемпіонаті?

– Уже півкоманди хочуть «розібрати»! В мене спокою немає від футбольних агентів. У «Волині», наприклад, хочуть бачити одного з наших молодих талантів. Особливий попит на Богдана Семенця. Але більшість команд хочуть подивитися на Богдана, взяти в оренду чи отримати статус вільного агента. Я ж вважаю, що ФК «Тернопіль» -це його команда. На сьогодні всі гравці з основної обойми дали слово, що ніхто нікуди не йде, дограємо сезон до кінця, а далі – буде видно. Намагаємося зберегти нинішній склад. А з літа вже думатимемо, як воно далі буде, зважаючи на ситуацію в країні і з нашим футболом.

– Чи вибудували плани на зимову паузу в чемпіонаті?

– 4 грудня підбили підсумки футбольного року, після чого гравці отримали заслужену відпустку. Вважаю, що два місці не достатньо, щоб у повній мірі відновити фізичні кондиції футболістів, але ми живемо в Західній Україні, де у великій повазі Різдвяні свята. Тому прийняли рішення розпочати підготовку до другої частини сезону з 21 січня. Разом з тим, футболісти отримали програму, за якою готуватимуться самостійно під час відпустки. Хто працюватиме, той легше увійде в тренувальний процес. Із поновленням тренувань одразу візьмемо участь у традиційному кубку ректора, в якому братимуть участь шість команд, починаючи від наших ліцеїстів та учнів Пронятинської школи, студентської команди і до головної команди ФК «Тернопіль» та запрошених футболістів. Загалом у кубку братимуть участь близько 100 гравці. Після його завершення визначимося, хто працюватиме з першою командою, хто -  другою, а хто - зі студентською. Сподіваюся, до кінця лютого функціонально вийдемо на 70% рівень готовності до сезону. А в березні за рахунок спарингів будемо підтягувати команду в ігровому плані. Про виїзні збори говорити сьогодні не буду, бо не знаю, як у нас вийде з фінансами. Хоча в нас є запрошення провести тренувальні збори у Винниках (Львівська обл.) та на Закарпатті. Водночас про спаринги вже велися попередні розмови з луцькою «Волинню», думаю, зіграємо традиційну зустріч з «Карпатами», про «Буковину» не забуваємо. Гадаю, завершиться конфронтація з «Нивою» і нам вдасться організувати спаринг з земляками.На тренуваннях нічого нового вигадувати не будемо, завдання в нас одне – відновити команду, щоб футболісти бігали. Бо щоб не говорили, якщо команда біжить, то можна нівелювати технічну майстерність й інші огріхи.

– Нові обличчя в команді побачимо?

– Переглядатимемо турніри з міні-футболу в межах області. Не даремно на кубку ректора шостою командою буде колектив з запрошених футболістів. Ми не можемо не дати шансу тому ж Ігореві Сороцькому, Роману Бабину, навіть Юрієві Беркиті, який в області став кращим гравцем. Ні для кого з місцевих талантів двері у ФК «Тернопіль» не закриті, адже ми – народна команда.

– Чи відповідає рівню команди її клубна інфраструктура?

– По великому рахунку, в нас наявне одне робоче футбольне поле – педагогічного університету. Його стан у великій мірі залежить від погодних умов – якщо дощова погода, то на ньому можна нормально тренуватися, якщо дощів немає, воно - немов бетон. Саме на ньому отримав травму Василь Чорний та інші польові гравці, воротарі часто бідкаються на його стан. На початку сезону нам обіцяли щотижня два тренування на центральному стадіоні, але не так сталося. Керівництво стадіону його береже, адже на ньому постійно відбуваються офіційні матчі. Тому ми з розумінням поставилися до цієї ситуації та не ставимо в цьому плані питання ребром. До прикладу, час від часу тренуємося на футбольному полі в Кутківцях. На щастя, на завершенні спорудження майданчика зі штучним покриттям (40х22 м) у Пронятині. Звичайно, він нестандартних великих розмірів, але цей майданчик нам вкрай потрібен. На сьогодні там залишилося встановити м’ячевловлювачі та освітлення. Там же приводимо до ладу природне футбольне поле розміром 80х60 м. Туди вже завезено 20 КАМАЗів землі, з весни і на ньому зможемо працювати. Також домовилися щодо придбання більярдного столу та двох тенісних столів. Відповідно саме на базі Пронятина будемо готуватися до офіційних матчів.

– Нині ведуться розмови, що ФК «Тернопіль» не проти бачити і в Прем’єр-лізі. Наскільки це реально?

– Мені складно про це говорити. Я так зрозумів, що клуб отримав запрошення подати документи для потенційної участі нашої команди в Прем’єр-лізі як клубу, який перебуває у верхній частині турнірної таблиці першої ліги. У ФФУ страхуються, адже на сьогодні не відомо, що буде з командами, які представляють міста Сходу України. Ходять чутки, що першу і Прем’єр-ліги об’єднають. Якщо б зменшили кількість легіонерів з семи до трьох, а такі розмови ведуться, то повірте мені, ми б гідно могли грати і серед кращих команд України. І такі приклади вже були. Подивіться, невже ми недостойно грали з полтавською «Ворсклою» чи одеським «Чорноморцем»? Вважаю, не так вже й далеко ми відстали від середняків української Прем’єр-ліги. Футбольна Україна має якось змінюватися, адже на сьогодні ми піднімаємо бюджет Бразилії та африканських країн. Ми ж маємо бути на рівні Чехії, Словаччини, Сербії, Хорватії, де грають здебільшого місцеві вихованці. Відповідно там сильні збірні, гравці цих країн затребувані за кордоном. Нині ж в Україні 3-4 клуби зробили шоу, але кому воно потрібне, коли українські футбольні таланти не можуть через засилля легіонерів потрапити до Прем’єр-ліги. Від цієї практики потрібно відходити. Якби ми повернулися обличчям до місцевих вихованців, то переконаний, що Тернопіль би заслужив місця в Прем’єр-лізі. До того ж, уже зараз на нашому стадіоні збирається значно більше людей, ніж на деяких матчах головної першості країни. Складно уявити, що станеться, якби ми підвищилися в класі. Думаю, Тернопіль би "гудів": з’їхалися б з усієї області, адже за великим футболом тут скучили. Тим паче, в нас є класний стадіон, який відповідає навіть міжнародним вимогам. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити