Василь Максимів: "Брак коштів не дає можливості перетворити задум у реальність"

16 жовтня 07:40
Переглядів: 167
Василь Максимів

Навесні 2017 року Івано-Франківська обласна дитячо-юнацька спортивна школа відзначатиме золотий ювілей — 50-річчя від дня створення. У далекому вже 1967 році цей навчально-тренувальний заклад став першим і єдиним на той час центром фізичного загартування і підготовки юних спортсменів до участі в спортивних баталіях різних рівнів. Саме ця школа стала відправною точкою популяризації й розвитку спорту на Прикарпатті. З чого все починалося і завдяки кому ОДЮСШ опинилася в числі найкращих навчально-тренувальних закладів України, — про це та інше наша розмова з директором ОДЮСШ Василем Максимівим.

Вони були справжніми керівниками

— Справедливо кажуть: на ентузіазмі далеко не заїдеш. Хоча саме він відіграв вирішальну роль у становленні й розвитку дитячо-юнацької спортивної школи. Михайло Дебенко, Борис Яськевич, на жаль, покійні, Володимир Грецький і Анатолій Шиманський — ось четвірка відданих спорту людей, які понад усе хотіли, щоб цей мирний і благородний вид людської діяльності не лише прижився в нашому краї, а й набув якнайширшого розповсюдження. Вони були справжніми керівниками, та найголовніше — любили дітей і прагнули прищепити їм усе найкраще, вселити в серця розуміння того, що спорт — це не лише міцне здоров’я, а й шлях до самоутвердження і визнання. 

Самі розумієте, що навіть у часи «розвинутого соціалізму» ніхто й нікому нічого не підносив на тарілочці. Та й тепер не особливо переймаються проблемами спортивних шкіл. Зрозуміло, на 23-му році незалежності країна опинилася у вкрай тяжкій ситуації. Але я вірю, що ми пройдемо і цей трагічний та болісний період нашої історії. Не можна ні в якому разі впадати у відчай. Хочу нагадати дуже доречний нині вислів: «Не плач, не бійся, не проси!». Ось і я про те. Життя триває, і нам треба боротися, щоб воно ставало кращим, а значить — працювати.

Серйозна навчально-тренувальна база

— Василю Семеновичу, певна річ, спортивна школа нині далеко не та, якою була майже півстоліття тому. Чим, як кажуть, багаті?

— Справді «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та». На затишній івано-франківській вулиці Шухевичів, 21 стоїть ошатна триповерхова споруда. Окрім адміністративних приміщень, маємо спортивний, тренажерний і борцівський зали, боксерський ринг, сектори для метання молота і ядра та стрибків у довжину, баскетбольний майданчик, сауну і басейн. А ще стадіон з трибуною, яка облаштована окремими стільцями на 1200 глядачів. Працює система освітлення, електронне табло, пункт радіозв’язку, ведеться відеоспостереження. Працівники господарської служби підтримують у відмінному стані футбольне поле. Колись на ньому випасали корів і кіз, а теперішній стадіон — справжня арена розвитку дитячо-юнацького спорту.

На жаль, для окремих іванофранківців він став привабливим майданчиком для вигулювання собак. Навіть металева огорожа з загостреними кінцями не зупиняє власників тварин. Але попри все школа сьогодні — серйозна навчально-тренувальна база, що здатна забезпечити повноцінний процес оволодіння юнаками й дівчатами спортивними навичками і вміннями. Доречно зазначити, що щороку школа залучає до тренувань понад тисячу вихованців, які займаються в середньому у вісімдесяти групах.

— Які види спорту пропонуєте юним?

— Ми культивуємо баскетбол і важку атлетику, дзюдо і настільний теніс, бокс і вільну боротьбу, легку атлетику й футбол. Тобто найбільш поширені й популярні вісім видів спорту, якими неабияк захоплюється молодь.

У нашій школі стало доброю традицією проводити масові спортивні заходи, що виходять далеко за рамки івано-Франківщини. Ми виступили ініціаторами і вже не вперше проводимо міжнародні юнацькі змагання з легкої атлетики «Прикарпатська зима» та турнір, присвячений пам’яті заслужених працівників фізичної культури і спорту України, перших директорів ОДЮСШ Михайла Дебенка та Бориса Яськевича, легкоатлетичні турніри на призи олімпійців Прикарпаття і юнацькі турніри з футболу та баскетболу, змагання зі спортивної ходьби на кубок «Вечірній Івано-Франківськ» та з боксу на кубок Івано-Франківська. У них зазвичай беруть участь юні спортсмени з багатьох областей України, а також сусідніх країн — Польщі, Білорусі, Молдови. Сподіваюся, що попри складну ситуацію в нашій державі, ці змагання не втратять статусу міжнародних і надалі збиратимуть на теренах Івано-Франківська юних талановитих спортсменів. 

Перелічити — замало газетної площі

— За декілька десятиліть Вашу спортивну школу пройшли тисячі вихованців. Зрозуміло, далеко не всі стали відомими спортсменами. Чи можете назвати імена тих, котрі сьогодні є гордістю ОДЮСШ?

— Важливішим у цьому плані є те, що тисячі юнаків та дівчат за роки тренувань у нашій школі полюбили спорт, збагатили себе певними знаннями, навичками і вміннями, а головне — зміцнили своє здоров’я, випробували силу волі й духу, навчилися перемагати. А щодо вихованців, які стали гордістю школи, то щоб перелічити їх, замало газетної площі. Ми пишаємося своїми вихованцями, для долі яких спорт став визначальним. Серед них майстер спорту міжнародного класу легкоатлетка Христина Стуй, яка здобула бронзову нагороду в естафеті на Олімпійських іграх у Лондоні та брала участь в Олімпіаді в Пекіні, майстер спорту з бігу Андрій Буженко — переможець першості СРСР у бігу на 800 метрів, рекордсмен України серед юнаків з метання молота Ярослав Брайляк, переможець кубка Європи з легкої атлетики Світлана Марчук та багато інших.

Лише за останні п’ять років тренери школи підготували майстра спорту міжнародного класу, вісьмох майстрів спорту України, 21-го кандидата у майстри спорту, 64 спортсмени першого спортивного розряду та понад тисячу — масових розрядів.

Свіжим у пам’яті залишається 2011 рік. Саме тоді наші випускники брали участь у чемпіонатах світу і Європи з боксу серед юніорів. ірина Винник стала срібною призеркою світової першості в Туреччині та чемпіонкою Європи в Росії. Срібну і бронзову нагороди на європейському чемпіонаті в Росії здобули Мар’яна Максимів та іванна Лутчак. Того ж року ірині Винник було присвоєно звання майстра спорту міжнародного класу, а майстрами спорту стали Оксана Винник, Мар’яна Максимів та іванна Лутчак.

— Ви згадали про тренерів. Це, мабуть, також професіонали спорту?

— Звичайно. З юними спортсменами сьогодні працюють понад 30 тренерів-викладачів — люди зі славним спортивним минулим та багатим життєвим досвідом. Серед них дев’ять тренерів вищої категорії, чотири — першої та одинадцять — другої категорій. Свій досвід роботи охоче передають молодшим колегам тренер-викладач з важкої атлетики, майстер спорту СРСР міжнародного класу, учасник Олімпійських ігор 1976 року в Монреалі Валерій Фальов, майстри спорту боксери — заслужений тренер України Василь Кондрат, Андрій Яцик і Георгій Кряжев, майстри спорту тенісисти — Володимир Дячок, Василь Кушнір та інші.

Спортсменами не народжуються

— Які основні критерії відбору майбутніх вихованців школи?

— Спортивна школа — не загальноосвітня зі стосами книжок і зошитів, яку обов’язково треба закінчити. У нас правила інші. Головне — бажання дитини, відповідний стан здоров’я, спортивна форма та чітке виконання настанов тренера. Спортсменами не народжуються. Ними стають у процесі тривалої роботи над собою. У нас не існує обмежень. Заява про зарахування, медична довідка про стан здоров’я — і дитина, яка досягла шестирічного віку, стає вихованцем школи. Причому навчально-тренувальний процес цілком безплатний і може розпочатися будь-коли протягом усього навчального року.

— Не секрет: на все, що хочеться зробити, як завжди, бракує коштів. Хто підставляє плече, аби пом’якшити дефіцит? Є ще люди доброї волі?

— Реально оцінюючи ситуацію в Україні, багато чого намагаємося зробити руками всього колективу. Доволі приємно, що ці старання помічають у департаменті освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту ОДА, комітеті фізичної культури і спорту міськвиконкому, керівники яких вишукують додаткові резерви, аби підтримати головний осередок підготовки юних спортсменів Прикарпаття, зокрема в проведенні загальнодержавних і міжнародних чемпіонатів, змагань і турнірів. До речі, великі надії покладаємо на добудову до спортивної зали загальною площею 450 кв. м. Ще в 2011 році було розроблено проектно-кошторисну документацію цієї добудови і проведено експертизу. На жаль, знову ж таки брак коштів не дає можливості перетворити задум у реальність. Ми мали б свої сучасні майданчики для тренувань юних баскетболістів і волейболістів, борцівські килими й боксерські ринги, де й проводили б деякі з зазначених вище турнірів. А поки що використовуємо те, що маємо. На допомогу приходять не байдужі до розвитку спорту люди. 

Вагому допомогу в проведенні різноманітних змагань відчуваємо з боку Героя України Анатолія Француза, заслужених тренерів України з легкої атлетики Дмитра Яремчука та Володимира Антонця, міського голови Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса. Друзями і меценатами добрих починань школи стали івано-франківські фірми «ГалКомБуд» (директор Роман Галіпчак), «Станіславбудремонт» (Василь Ільків), «Технополіс» (Ігор Шиндак), Івано-Франківське відділення Ощадбанку (Володимир Тимчук) та інші. Усім їм ми щиро вдячні за турботу про розвиток дитячо-юнацького спорту на Прикарпатті.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити