Віктор Момот: У "Динамо" грають лише фанати водного поло

12 квітня 12:30
Переглядів: 553
Віктор Момот

Ватерполісти львівського «Динамо», обігравши в Харкові у центральній грі п’ятого туру національного чемпіонату місцевий «Слобожанець», повернули собі статус одноосібного лідера. Саме з обговорення подробиць чергового очного протистояння лідерів вітчизняного ватерполо і розпочалася розмова кореспондента IA ZIK з капітаном динамівців, 38-річним рухливим нападником Віктором Момотом (на фото крайній справа).

– Грати проти «Слобожанця» завжди важко. А в даному випадку ситуація для нас ускладнювалася ще й тим, що тур проводився у Харкові. Тому зараз особливо приємно усвідомлювати, що ми змогли обіграти свого найпринциповішого суперника в останні роки в умовах, коли проти нас були і трибуни, і чужа вода, та й суддівство, м’яко кажучи, також було із помітною долею симпатій до команди господарів. Але нічого, ми зуміли перебороти усі ці негаразди, вистояли і в підсумку здобули дуже важливу перемогу, як з турнірної точки зору, так і з психологічної.

– Ти забув сказати, що й гра для вас почалася не найкращим чином – після першого періоду ви «горіли» 0:2. Такий початок, зважаючи, що грали на майданчику суперника, міг зламати команду.

– Ми до гри домовилися, що за будь-якого розвитку подій, як би нас не судили, ми будемо боротися до самого фінального свистка. Зрозуміло, програвати в такій грі 0:2 – варіант не з найкращих. Але я особисто був спокійний і впевнений, що коли ми будемо продовжувати гнути свою лінію, то все для нас буде добре. Не можу знати, що творилося в головах моїх партнерів, але навіть в очах наших молодих гравців під час першої перерви я не бачив зневіри. І вже в другому періоді нам вдалося виправити ситуацію – рахунок став рівним 2:2. У третій чверті Харків знову вийшов вперед, хоча мали забивати ми. У нас була хороша атака, але Юра Маметьєв припустився помилки при передачі і «Слобожанець» тут же провів результативну контру. Але нас уже було не зупинити. Дуже добре зіграли наші стовпи – Юрій Бегень та Сергій Грішин. Завдяки першому ми швидко відігралися, а Грішин в кінці періоду забив дуже красивий м’яч після класної передачі Дубеліра. Стас взагалі із «Слобожанцем» видав дуже хороший матч. От тільки мені не зрозуміло, чому в інших іграх він виглядав набагато слабше. Можливо, дається взнаки вік – для молодих гравців характерно класно зіграти один матч, а потім кілька поспіль провалити.

– Остання чверть завершилася без голів.

– Та які голи, я вас прошу… Судді нас так «прасували», що ми про атаку навіть і не думали. Тільки перехопимо м’яч, тут же свистять і дають перехід на користь «Слобожанця». А в кінці гри ще й пенальті нам поставили. Але Денис Волончук «тягнув» усе, що летіло у ворота. Дійшло до того, що харків’яни почали просто боятися кидати по воротах. Були такі моменти, що в інших іграх вони б уже п’ять разів кинули, а тут усе розігрують і розігрують. Це був якраз той випадок, коли воротар навів панічний жах на гравців команди суперника. Мені здалося, що коли Кирило Наволоков йшов виконувати пенальті, то він сам не вірив, що може забити. Так що заслуга Волончука у цій перемозі насправді дуже велика.

– За рахунок чого вдалося переломити хід гри, вийти вперед у рахунку і зрештою відстояти перемогу?

– Думаю, на нас позитивно вплинули поразки у двох попередніх іграх із «Слобожанцем». В останні три роки ми майже не програвали. А коли й були якісь невдачі, як наприклад, в останньому турі минулорічного чемпіонату у Львові, то все одно «золото» залишалося у нас. Усе це й призвело до того, що десь підсвідомо ми розслабилися. А тут два програші і ми вже у турнірній таблиці другі. В принципі, у нас хороший, дружній колектив. Це було помітно й коли ми програвали «Слобожанцю» у попередніх іграх в Одесі та Києві. Але тут, у Харкові «Динамо» показало себе, як справжня команда, в якій насправді один за всіх і всі за одного. Ми були, немов п’ять пальців зжатих в кулак. Причому кулак, який коли вже б’є, то суперник отримує по повній. Тому ми й перебороли і трибуни, що несамовито підтримували свою команду, і суддів, які в усіх спірних ситуаціях приймали рішення на користь суперника.

– Ти говориш, що в «Динамо» чудовий колектив однодумців. Але як вдається цього досягнути, коли у вас грають гравці в такому величезному віковому діапазоні: найстаршому, Денису Волончуку уже 39 років, а наймолодшому, Оресту Джурі ще немає й 16-ти?

– (Сміється – авт.) Я вам більше скажу. Ми якось з хлопцями сиділи і порахували, що мені, Олексію Шведову, Сергію Грішину та Денису Волончуку, про якого ви згадали, на чотирьох разом 145 років, а усім решта, а це дев’ять гравців, 175 років. Зрозуміло, що в житті у старших і молодших, а ще є й середня вікова ланка, інтереси різні. Але нас об’єднує водне поло, бажання вигравати. Ну й звісно, не можу не згадати про наших тренерів – Ігоря Зінкевича і Юрія Гайдаєнка та президента Олександра Свіщова. Саме їх заслуга в тому, що у «Динамо» хороший колектив та здоровий психологічний мікроклімат.

– На твою думку, а в чому сила «Слобожанця», як команди?

– У них також дуже хороші тренери – Сергій Колточихін та Сергій Столяров досвідчені фахівці, які добре знають свою справу. А перевага перед нами у них в тому, що немає такої текучки кадрів, як у нас. У них зараз є ціла група молодих гравців – Микита Апостол, Олександр Єрмаков, Кирило Наволоков, Олександр Абрамов, довкола яких й будується команда. Підсилив команду й досвідчений воротар Віталій Петров. Стабільність складу – дуже важлива річ. А в нас немає цілої групи молодих хлопців, які пішли з команди по завершенні минулого сезону. Я думаю, коли б залишилися Дмитро Алєксєєв, Гліб Шульженко та Дмитро Федоришин, то ми б стали чемпіонами без плей-оф, який цього року уже буде стовідсотково.

– А чому вони не залишилися в команді?

– Водне поло – не футбол, в ньому зовсім інші умови. А нині молодь шукає, де краще. Хтось їде грати за кордон, а хтось взагалі зав’язує з водним поло. У Харкові чому молоді залишаються – у них немає інших варіантів. А у Львові можливості трохи більші – Європа поряд. Тому зараз у «Динамо» грають лише фанати водного поло. Але нічого, молодь підростає та й ми, ветерани, здаватися ще не думаємо.

– Чого очікуєш від плей-оф із «Слобожанцем», якого, як ти сказав, уже не уникнути?

– Важкі будуть матчі, але й цікаві – як для вболівальників, так і для самих гравців та тренерів. Важливо, хто виграє регулярну першість за підсумками шести турів. Адже команда, що стане першою, перші два матчі та п’ятий, вирішальний гратиме на своєму майданчику. А при майже рівних силах команд – це важливий фактор, який може мати чи не вирішальне значення. Не думаю, що у Львові арбітри будуть собі дозволяти нас так судити, як вони це робили, наприклад, в останній грі у Харкові. Так що гра в шостому, заключному турі із «Слобожанцем» буде дуже важливою, а значить не простою, як і усі попередні. Наразі ми випереджаємо харків’ян на три очки. Але в останній грі нам не можна програвати, бо тоді за показниками в очних іграх перевага буде у «Слобожанця».

– Ти вже багато років граєш у водне поло. Тож як оцінюєш динаміку рівня чемпіонату України?

– Треба дивитися правді в очі – рівень падає. А як може бути по-іншому, коли водне поло фактично розвивається в двох містах – у Львові та в Харкові. І то у нас немає критого басейну з стандартними розмірами майданчика, а значить «Динамо» не може тренуватися в належних умовах. У Києві є хороші молоді гравці, але команда в столиці, схоже, нікому не потрібна. У Маріуполі після того, як металургійний комбінат відмовився від команди, водне поло ледь жевріє. Непогана команда в Одеси. Якщо вони не розійдуться, то за два–три роки можуть поборотися й за «золото». Але загалом українське водне поло переживає дуже важкі часи. Тому зараз головне – зберегти цей вид спорту. Тоді, можливо, з часом почнеться й підйом. З надією на це й живемо.

За матеріалами: dynamolviv.com
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити