Віталій Кільчицький: Четверте місце в естафеті – для нас це перемога

14 грудня 14:30
Переглядів: 100
Віталій Кільчицький

Уже давно стало традицією, що взимку видом спорту номер один у світі стає біатлон. Кілька днів тому у словенській Поклюці чоловіча та жіноча збірна України непогано пробігли естафету. Нашій чоловічій команді до бронзових медалей забракло зовсім трішки, а от жіноча збірна України без сестер Семеренко здобула командну бронзу.

Враженнями від цих естафет, а також про початок сезону поділився біатлоніст з Новояворівська, член національної чоловічої збірної України, Віталій Кільчицький.

Віталію, чого, на твою думку, чоловічій збірній забракло до п’єдесталу в естафеті?

Перш за все, хотів би усіх вболівальників, а також читачів сайту Гал-інфо привітати з наступаючими святами. Нехай ангели-хоронителі Вас оберігають і направляють до мрій. Згадуючи цю естфету, то скажу, що було дуже гаряче. Думаю, нам серйозно допомагав Всевишній. Артем Прима зумів вдало відстрілятися і передати естафету у трійці сильніших. Вважаю, що Сергій Семенов також виступив вдало, оскільки передав мені естафету, будучи у топ-5. Стало дуже цікаво, оскільки розумів, що є шанс протриматись на високому місці і спробувати поборотися за медалі. Я добре оцінював свої шанси, і розумів, що уся естафета буде вирішуватися на вогневому рубежі. Вважаю, біг був непоганим. Йшов добре, оскільки підтримка тренерів на кожній ділянці траси відчувалася, вона додавала мотивації. На вогневий рубіж підійшов другим, в голові були лише думки про мішень. Вважаю, що з п’ятим пострілом поспішив. Коли довго стоїш на випрямлених ногах, то тебе мінімально починають ловити судороги. З додатковими патронами було непросто. Лише на останньому патроні вирішувалося або коло і штрафу і загублені 25 секунд, або вперед до дамки. Той вистріл я ще довго буду згадувати, оскільки влучив в мішень знизу. Коли побачив, що мішень закрита, відчував, що з плечей зняли кілограмів зо сто. Цей постріл додав сил і останнє коло пройшов на зубах з росіянином і німцем. Дмитро Підручний добре відпрацював у стрільбі, однак суперники не помилялися. Фукард, Шипулін і Шемп стрілялися також добре, без запасних патронів. В результаті Дмитро фінішував на четвертому місці. Четверте місце – переможний результат для нас, оскільки в попередньому сезоні ми допускали штрафні кола і завершували естафету на 10-16 місці. До цієї естафети ми наполегливо готувалися. У персьюті (гонка переслідування) мені тренери дали відпочити. Президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак неодноразово говорив, що в цьому виді програми нам в залік очки не йдуть, а от естафеті дає можливість набрати найбільше балів.

Як відбувалася підготовка до сезону? Чи все заплановане вдалося виконати?

До нового сезону почали готуватися ще влітку. Працювали в горах на висоті 1300-1600 метрів. В горах ми провели чимало тренувань, там ми заклали певний фундамент на зиму. Чимало вправ ми робили силових. Зараз вони дають сили на лижах. На літньому чемпіонаті провели чимало стартів, які нам показали над чим ще потрібно працювати. Особливо мова йде про швидкість і темп гонки. Ще влітку я вірив, що взимку наша команда має розбігтися.

Як загалом оціниш свою теперішню спортивну форму? Чи може вона бути кращою?

Зараз вона оптимальна. Втім, справлятися з максимальним бігом і «чистою» стрільбою важко. Ми працюємо над тим, щоб вирівняти показники точності та швидкості. З переїзду з етапу на етап є певні труднощі, оскільки на новій трасі проводимо лише одне тренування. За одне тренування маємо вивчити трасу та підхід до вогневих рубежів. Там є багато нюансів, оскільки треба знати з якою частотою пульс падає чи піднімається на останніх 500 метрах до стрільби.

Як особисто працюєш над покращенням стрільби?

Головне повірити в себе. Чимало авторитетних людей говорили про те, що на стрільбі голову потрібно відключити, а стріляти спинним мозком. То вже автоматично має бути відпрацьовано. Коли починаєш щось видумувати, перестраховуватись і зажиматись, тоді і починаються промахи. Коли ще був юніором, з тренером Миколою Паниткіним працювали над стрільбою. Зараз він тренує полячку Магдалену Гвіздон. Дуже хотів би з ним пересіктись на Кубку світу, щоб він зі сторони глянув на мою стрільбу і біг. З стрільбою зараз допомагаю Юрай Санітра.

Чи здивувала тебе бронзова медаль наших дівчат в естафеті?

Це велика нагорода для дівчат, оскільки суперника з Франції та Німеччини демонструють неймовірну швидкість і мінімальні промахи. Про інші збірні також можна сказати багато компліментів. Характер Анастасії Меркушиної багато чого показав. На останньому етапі, де зазвичай стартують лідери усіх збірних, Настя була білою конячкою. Вона утримала третє місце, не поступившись чешці Габліелі Коукаловій. Можливо, після нового року наша жіноча збірна стане ще сильнішою, оскільки має повернутися Валя Семеренко. Не сумніваюся у тому, що вона буде в топ-10 кращих біатлоністок.  Що цікаво, Валя мені підказала багато особистих тренувань. Після її порад можна увесь етап протриматись на одному функціональному рівні. Є чимало вправ, які з однієї сторони ніби банальні, але дуже сильно допомагають м’язам бути в тонусі після швидкісних гонок. Валя зараз дуже мотивована і, як то кажуть нашими словами, зараз «розганяється». Треба трохи часу, щоб легені максимально адаптувалися до кисню, щоб м’язи не набирали молочну кислоту та чимало інших нюансів. Словом, ціла наука у нас. Щоб «машина» поїхала, треба зробити цілий процес. Треба довго тестувати, щоб цей процес приніс стабільні результати. Думаю, місце для Валі Семеренко у збірній знайдеться, хоча зараз був склад достойним, що займати 1-5 місце.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: