Віталій Петров: "Не хочу, щоб наші ватерпольні збірні називали селфі-командами"

09 вересня 18:09
Переглядів: 596
Віталій Петров

Продовжуємо розмову з капітаном національної ватерпольної збірної Віталієм Петровим, за сумісництвом гравцем харківського «Слобожанця», а віднедавна ще й ізраїльського клубу. Сьогодні саме з нього спитаю за невдалий старт українців на кваліфікації чемпіонату Європи. Та поцікавлюся: як потрапив до закордонного клубу? скільки заробляють українські ватерполісти на чужині та  що тримає в Україні і не дозволяє остаточно перебратися до Ізраїлю? Також поговоримо про тих,кому не потрібне водне поло…

- Віталію, давай пригадаємо, як на початку року українська збірна зіграла, а точніше програла, у першому кваліфікаційному раунді чемпіонату Європи, який відбувся у Польщі?

- Три м’ячі програли Ізраїлю – рахунок 9:12, чотири полякам - 8:12 та 13 м’ячів збірній Росії – 3:16. Поразка від Росії закономірна, там гравці класом вищі від нас. А інші команди спокійно могли перемогти.

- Чому ж не перемогли?

- У цьому році омолодили склад збірної, а нові гравці виявились «сирими». На 1-ому турі кваліфікаційних ігор чемпіонату Європи у Польщі з’ясувалося, що зіграність у команді нульова, в тактиці ніхто нічого не розуміє. Ось і маєте причини. Усі молоді гравці, які у Польщі грали в основі, раніше в збірній були на підкріпленні. Тепер їх штучно зробили лідерами, а в них поки особливо цього не виходить. Не тому що вони погані, просто молоді та недосвідчені.

- Вважаєш, що збірна попереднього скликання істотно змінила би результат ігор у Польщі?

- Так, гравці «старої» збірної були достатньо впевнені, обкатані та добре зіграні. Наприклад, на одному з чемпіонатів Європи на іграх у Києві ми всуху обіграли Ізраїль - 8:0, ще й при видаленому гравцеві, тобто ми грали в меншості - п’ятеро проти шістьох суперників. Та й з поляками завжди були нарівні, а у Франції на попередньому чемпіонаті Європи навіть перемогли їх. Три періоди ми вели у рахунку 6-0 і лише у 4-ому періоді розслабились і пропустили три м’ячі, що поляків все одно не врятувало.

Віталій Петров

- Навіщо ж тоді перед самим чемпіонатом Європи такі різкі зміни у складі команди?

- Збірну покинули двоє наших вікових провідних гравців – Євген Обединський та Тімур Шилін з Маріуполя. Вони були кістяком команди, лідирували в іграх з тими же поляками та ізраїльтянами, у багатьох «розіграшах зайвого» саме вони завершували напад. Зараз на кваліфікації у Польщі їх відчутно бракувало. Поки що у новосформованій збірній сподіватися ні на кого, немає явного лідера, який бере та забиває.

- Ти кажеш «нульова зіграність»… Невже перед стартом чемпіонату Європи новосформована збірна у жодному турнірі не зіграла?

- Вгадала - жодного турніру. Був тижневий збір у Дніпродзержинську безпосередньо перед Польщею і все – поїхали.

- Новий склад не обкатували через відсутність фінансування?

- Так. Проблеми у нашій країні лише збільшуються. Адже раніше старим складом ми ще їздили на збори, наприклад, до Грузії.

Віталій Петров

- Керівництво львівського «Динамо» поступилося участю своєї команди у «Кубку Карпат» на користь збірної. Та чи врятує збірну один турнір? Навряд чи за одні змагання команда зуміє стовідсотково зігратися…

- Зіграти в рамках «Кубку Карпат» 3-4 матчі новим складом – це вже хоч щось. Принаймні краще, ніж було. Та на заключних кваліфікаційних іграх до фіналу чемпіонату Європи (25-27 вересня, Франція) нас чекатимете непроста підгрупа. Наприклад, словаки – це така команда, яку не обіграти, взявши участь лише у «Кубку Карпат». Сьогодні нам вийти з ними на один рівень не реально.

- Окрім словаків вашими суперниками у підгрупі будуть також господарі змагань та білоруси. Твій капітанський прогноз щодо результату ігор…

- З французами будемо боротися. Хочеться перемогти або унічию зіграти та це навряд чи вдасться. В їх збірній легіонери, які грають у хороших європейських клубах. Тож непоганим буде результат, якщо поступимося 4-5 м’ячами. Те саме зі словаками. А ось білорусів перемогти нам до снаги. У них майже такі ж проблеми з фінансуванням спорту, тож сили приблизно рівні, очікується гра характерів.

Віталій Петров

- Якщо переможемо білорусів, чи отримаємо перепустку у фінальне Євро-2016?

- Ні. Поляки, здолавши нас та Ізраїль, набрали 6 очок. Якщо виграємо у білорусів, наберемо лише три. Тобто далі все одно пройдуть поляки. Вони були для нас перепусткою на фінал Євро-2016 , їх треба було перемагати.

- Віталію, Ти казав збірну омолодили, а я бачу у складі старших гравців – динамівців Олексія Шведова та Юрія Маметьєва…

- Після провалу у Польщі з омолодженням команди вирішили загальмувати та ввести більш вікових, а значить і досвідченіших, гравців. Тому до збірної і запросили Олексія Шведова, Юру Маметьєва та воротаря Дениса Волончука.

Віталій Петров

- Після «Кубку Карпат» збірна пройде тижневу підготовку у Львові, на яку головний тренер Валерій Завізіон запросив декількох зовсім юних гравців. Це динамівці Станіслав Дубелір (17 років) та Богдан Дзядик (16 років). Можливо, є сенс на заключні кваліфікаційні ігри повезти до Франції саме їх? Якщо фінал чемпіонату Європи нам і так вже не світить, хай хоч молодь спробує себе…

- Стас та Бодя мають досвід виступу на І Європейський іграх у Баку, що, звичайно, добре. Проте там грали юніори, а це зовсім не те, що дорослі команди. Подивитися хлопців на зборі у Львові вартує і навіть цікаво. Можливо, дати їм зіграти і на «Кубку Карпат». Та у Францію везти все ж основний склад. Треба спершу сформувати кістяк збірної для подальших успішніших стартів на чемпіонатах Європи.

Віталій Петров

 

«Їм не потрібне водне поло…»

- Після невдалих виступів хлопців-юніорів на І Європейських іграх у Баку та молодіжної збірної дівчат на чемпіонаті світу у Греції в ватерпольному товаристві активно розпочалося обговорення «у чому ж основна проблема водного поло в Україні?». А Твоє бачення?

- Насамперед, маю сказати: не хочу, щоб наші збірні – чоловічу чи жіночу, дорослу чи молодіжну, юніорську - називали селфі-командами. Таке вже було. Говорили щось на кшталт: «приїхали на чемпіонат світу (Європи), зробили командне селфі на згадку, пофотографувались на фоні місцевих пам’яток, ПРОГРАЛИ і додому». Не хочеться бути такими. Сподіваюся, збірники різних вікових груп зуміють покращити результати виступів на міжнародній арені, а потім можна вже й фото на згадку!

Віталій Петров

Яка основна проблема, питаєш? Деякі говорять, що тренери у дитячо-юнацьких школах недостатньо кваліфіковані, інші нарікають на брак води, коштів і т.п. – рацію мають усі. Є й такі, що б’ють себе у груди і говорять:«у нас також не було води, в водне поло грали на футбольному полі та все одно перемагали на міжнародних змаганнях за рахунок характеру». І ось з ними якраз не посперечаєшся. Інколи дивишся на команду, а в ній у частини гравців очі горять, а решта лише номер відбувають. На жаль, я дійсно знаю багатьох, котрі не мають любові до водного поло, воно їм не потрібне. І їх навряд чи змінять суперкваліфіковані тренери, великі зарплати чи наявність достатньої кількості басейнів. Та, на щастя, є такі гравці, які живуть водним поло та вірні йому, незважаючи на обставини.

Віталій Петров

- Ти сьогодні гравець ізраїльського клубу «Sharks». Як «Акули» (так перекладається назва команди) запримітили тебе?

- Допоміг наш суддя В’ячеслав Бєлевцов. Також слово за мене замовили ватерполістки Жанна Медведєва та Ксенія Курвічева.. Вони колись грали за харків’янок та вже три роки живуть та виступають в Ізраїлі.

- Скільки ж заробляють українські ватерполісти за кордоном?

- Як домовляться. Орієнтовно одна тисяча євро на місяць. Ніби і велика сума та реально близько половини витрачається на проживання.

- А скільки отримують твої товариші по команді у Харкові?

- Приблизно півтори тисячі гривень на місяць і то, якщо відходили на усі тренування.

Віталій Петров

 

- Різниця в оплаті разюча. Що ж Тебе щоразу повертає на батьківщину? Не думав взяти приклад з тієї ж Медвєдєвої чи Курвічевої та грати лише за Ізраїль, непогано заробляючи собі на життя?

- Мені багато хто говорить: «навіщо тобі ця Україна – тут вже нічого не світить». А я просто не можу розстатися з українським водним поло, Харковом, моєю командою. Ми товаришуємо, у нас такий командний дух, єднання!. Дружимо навіть з тими, хто вже не в команді. Хочу і збірній допомагати. Просто я з тих небайдужих, про котрих згадував вище. У мене горять очі! І найголовніше, що у Харкові мого повернення чекають кохана дружина Юлічка та синочок Кірюха. Тож в Ізраїлі тільки працюю, а душею і серцем я в Україні.

Віталій Петров

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити