Володимир Бринзак: "Думаю, такої рівної команди немає більше ні в одній країні"

26 березня 08:55
Переглядів: 266
Бринзак

Після закінчення зимового сезону президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак дав уже чимало коментарів з підбиттям підсумків, чим втамував інформаційний голод основної частини вболівальників. Ми ж попросили Володимира Михайловича "копнути" глибше декілька тем, які не попали у експрес-аналіз.

- Володимире Михайловичу, сезон закінчено, час підводити підсумки. Напередодні сезону Ви говорили, що головною метою команди буде - показати себе і успішно виступити на чемпіонаті світу, набути впевненості перед олімпійським сезоном. Чи можна результати нашої збірної вважати достатніми, щоб сказати, що це завдання виконане?
- Звичайно, могло бути краще. Але склалися такі обставини, які вибивали з нормального ритму: хвороби Підгрушної і Варвинець, відсутність з початку сезону Абрамової і Валі Семеренко, тільки в кінці сезону перші гонки провела Віта ... Одним словом, стабільності в жіночому складі збірної, такої, як хотілося б, не було. Проте, естафету на чемпіонаті світу дівчата відпрацювали і показали свій потенціал. Окрім того, згадаємо, що Юлі Джимі посісти третє місце не дозволив прикрий самостріл. У хлопців той же Семенов у "двадцятці" показав дуже хороший результат. Тобто, команда, в цілому, була готова, але в цей раз нам зрадило везіння.

- А як щодо набуття впевненості? У Вас є відчуття сили збірної - на тому рівні, як це було чотири роки тому?
- Звичайно, є. Тому що я спілкувався з Вітою і бачу її настрій, знаю, що Варвинець в наступному сезоні функціонально буде краще готова, Джима за літо підтягне стрільбу, Меркушина також має величезну мотивацію до росту... Так що у нас в команді ще й конкуренція серйозна буде за місце в основі. Думаю, такої рівної команди немає більше ні в одній країні.

- У жіночій команді лідером сезону стала Юлія Джима, яка провела величезну кількість стартів. Такий графік планувався спочатку, чи рішення приймалося вже по ходу сезону, виходячи з результатів Юлі?
- Я б не говорив тільки про Джиму - у нас всі спортсменки, які були готові на момент стартів, бігли на змаганнях. У тої же Меркушіної змагальний обсяг теж дуже великий. Це специфіка передолімпійського сезону: треба навантажитися по-максимуму, щоб в наступному сезоні скинути навантаження, провести швидкісну роботу, і після такого комплексу навантажень в олімпійський сезон виступати завжди легше.

- А чи немає у Вас побоювання повторення історії Валі Семеренко та Олени Підгрушної, які на наступний сезон після феєрії були блідою тінню себе річної давності?
- Ні, ні. Тут зовсім інша ситуація, інший характер спортсменки ... Юля знає, чого вона хоче, і що для цього треба робити. Упевнений, все буде нормально.

- Олена Підгрушна про своє самопочуття і подальші перспективи говорила самостійно. А що про Валю? Вирішено її проблеми зі здоров'ям, і чи зможе вона вже в травні повноцінно включитися в роботу нарівні з усіма?
- Принаймні - хоче. Валя налаштована, горить бажанням і обіцяє зробити все, щоб бути членом основи без всяких умов. Так, по самопочуттю є ряд нюансів, але бажання я бачу.

- Якщо в минулому сезоні у Уроша Велепеця був головний біль - як зібрати сильний склад, то тепер - як дати змагальну практику всім сильним спортсменкам?
- Нічого страшного, квота в шість спортсменок у нас є, плюс хтось буде пропускати старти, тренери зможуть міняти спортсменок. Змагальна практика буде у всіх. Більш того, за рахунок цієї конкуренції всі будуть намагатися і прагнути до максимального результату. А коли спортсмен занадто впевнений в тому, що місце в команді у нього є, то це трохи розслабляє.

- Прогрес чоловічої команди не можна не помітити. Чи можна сподіватися, що в Пхенчхані чоловіки, мабуть, вперше стануть нашими медальними шансами нарівні з дівчатами?
- Ну, медальний шанс і на минулій Олімпіаді був, у того ж Семенова. Ми працюємо, і сподіваюся, що в Кореї хлопці претендуватимуть на медаль, але планувати щось складно. Наше головне завдання - оптимально підготуватися. Але в Кореї на результат буде впливати і чимало факторів, які не залежать від спортсменів: складна траса, непередбачувана погода - на цьому обпікалися багато спортсменів, і просто там не буде нікому.

- Як Ви вважаєте, команду треба налаштовувати на використання шансу в кожній гонці, чи цілеспрямовано готувати естафетну четвірку?
- Розставляти акценти буде Юрай Санітра. Я думаю, вже по ходу наступного сезону ми побачимо, що у нас виходить краще і на що варто робити основну ставку.

- Ви говорили про те, що під час передсезонної підготовки у дівчат знову буде розширений склад. А як у хлопців? Ми теж побачимо дві групи під загальним керівництвом Юрая Санітри?
- Думаю, ні: Юрай хоче зосередитися саме на олімпійській команді, щоб дати максимально можливий результат. І поки він ще думає над форматом роботи чоловічої команди. Швидше за все, через пару днів остаточне рішення буде прийнято.

- В одному з Ваших інтерв'ю прозвучала думка про те, що Ви хотіли б посилити третій етап чоловічої естафети. Поділіться, кого Ви мали на увазі?
- Хотілося б, щоб таким посиленням стали Руслан Ткаленко і Андрій Доценко. Але подивимося, як складеться. Якщо вони будуть готуватися в команді, можуть вирости в надійних і сильних членів естафетної четвірки.

- Ви маєте на увазі перспективу вже найближчої Олімпіади?
- Ну, а чому ні? Якщо вони добре проявлять себе на зборах, отримають право виступити на Кубку світу і заслужать місце в олімпійській заявці - цілком можуть виступити в Кореї.

- Які плани на передсезонну роботу?
- Розкривати всі тонкощі я не буду, скажу лише, що програма на міжсезоння вже складена, і всі збори вже розписані буквально по днях.

- На літній чемпіонат світу у Чайковський, мабуть, команда не поїде?
- Ні, цю поїздку ми не плануємо. По-перше, з урахуванням графіка зборів може бути досить складна логістика, плюс, ми пам'ятаємо, з якими проблемами з перевезенням зброї стикалися раніше наші спортсмени. Та й взагалі, в олімпійський рік подібні змагання навряд чи будуть корисні.

- Давайте опустимося на рівень нижче і поговоримо про найближчий резерв. Як можна оцінити виступ команди Б в змагання Кубку IBU?
- Відверто кажучи, не дуже добре. Мені не сподобалося, як підвели до головних стартів Труша та Дудченко, та ж Кривонос виступила в сезоні нижче своїх можливостей. З позитивного зазначу: запам'яталися виступи Ткаленко і Доценко, особливо в естафеті Отепяя. Але, в цілому, питань до тренерського штабу чимало, і я навіть замислююся, чи не довірити команду Б комусь іншому. Мені не дуже подобається, в якому стилі працюють наші тренери.

- Напередодні сезону, в рамках компромісу навколо Ірини Варвинець, Микола Зоц став старшим тренером чоловічої збірної. Як вийшло, що восени Микола Миколайович знову опинився в команді Б і став готувати спортсменів до Кубку IBU?
- Зоц не захотів летіти в Канаду, і замість заокеанського збору зі своїми спортсменами поїхав до Норвегії. Після цього вже так і пішло, що ті хлопці, з якими він працював, стали їздити на етапи Кубку IBU, а Зоц - їх тренувати.

- Це не могло стати каталізатором для продовження історії навколо Іри і виникнення березневої ситуації з Русланом Ткаленко?
- Я не знаю. Що стосується Іри, то, звичайно, смикання між двома командами не пішло їй на користь. І вона, звичайно ж, сама розуміла, що цю невизначеність треба усувати. Закінчилося тим, що Варвинець сама підійшла до Уроша Велепеця і сказала, що буде тренуватися разом з основою. Так що, зараз з цим питанням у нас повна ясність.

- В останні роки у нас в країні досить багато уваги приділяється юнацькому біатлону. Проводиться чимало змагань, кращі юні спортсмени регулярно тренуються і змагаються за кордоном. Те, що раніше важко було уявити. Однак, результати цього сезону навряд чи є адекватними тим вкладенням, які робляться в підростаючу зміну. В чому причина?
- Я не згоден з такою оцінкою. На кожних юніорських або юнацьких змаганнях у нас є медалі. Інша справа, що лідерів юніорської команди не змогли правильно підвести до чемпіонату світу. Але тут треба розуміти, що на тих же Труша та Дудченко випало серйозне навантаження з великою кількістю стартів, в тому числі серед дорослих - на Кубку IBU. І на чемпіонат світу вони приїхали вже функціонально не готовими. Але, в цілому, сезон наших юніорів я можу охарактеризувати позитивно.

- Якими взагалі Вам вбачаються перспективи біатлону в Україні в найближчі три-п'ять-десять років?
- Складнощі, безумовно, є. В першу чергу, це нестача біатлоністів. Навіть на чемпіонаті України виступає недостатньо багато спортсменів. А якщо брати до уваги тих, чия кваліфікація дозволяє виступати на серйозних міжнародних стартах - таких людей взагалі небагато. На жаль, останнім часом ми втрачаємо якість підготовки, незважаючи на те, що створюються умови. Спортсмени слабкі функціонально, останнє коло не можуть витримувати так, як того вимагає міжнародний рівень.

Я бачу проблему в наших тренерських кадрах. На жаль, нашим фахівцям часто бракує професіоналізму. Постійно якісь міжусобиці, всі "тягнуть" своїх спортсменів, а в результаті страждає спільна справа, інтереси національної команди і розвиток біатлону в Україні. І, виходить, що ті можливості, які їм надані, не використовуються повною мірою.

- У зв'язку з цим, чи не плануєте Ви поширити досвід залучення іноземних фахівців не тільки на національну команду?
- Ми про це думаємо.

- Володимире Михайловичу, з якими почуттями Ви дивитися в майбутній олімпійський сезон?
- З оптимізмом. Я бачу, що у нас є гідні і чоловіча, і жіноча команди, немає явних пробоїв, і я сподіваюся, що ми гідно представимо країну на Олімпійських Іграх.

- Як вважаєте, новому тренерському штабу команди є резон готувати свою "щасливу шапку"?
- Потрібно завжди бути готовим і розраховувати на успіх. Заради цього ми створюємо єдиний колектив і старанно працюємо. В команді є повне взаєморозуміння і єдина мета. І якщо кожен цією метою перейметься - у нас все вийде.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: