Володимир Костевич: "Звичайно, я чекав на виклик до збірної України"

22 березня 10:23
Переглядів: 94
Костевич

Гравець «Леха» в ексклюзивному інтерв’ю програмі «Європейський WEEKEND» розповів про адаптацію у новій команді та свою мрію.

-Як я сприйняв, що мене не викликали до збірної? Спокійно. Звичайно, я чекав на виклик. Навколо багато шуму було, що, може, викличуть до збірної. Рідні також часто питали про це. Але, чесно кажучи, я спокійно поставився до тієї історії. Просто тренувався і чекав на оголошення. Коли побачив, що мене немає у списку, можна сказати, не засмутився, тому що я не є футболістом основи збірної, наче я постійно їздив туди, і тут мене якимось дивом не викликали.

Треба, мабуть, довести, щоб поїхати першого разу до збірної. Попереду ще є час – будемо доводити. Я з самого дитинства мріяв потрапити до збірної України. Для того кожен футболіст і грає – щоб досягти якихось вершин – грати у збірній, боротися за титули. І цього всього і я хочу.

У «Лесі» з першого дня мені старалися усім допомогти, пояснювали мені, розжовували кожне слово, якщо я щось не розумів, водили за руку, все показували. Проблем не було взагалі з акліматизацією. Як футболісти допомагали, так і обслуговуючий персонал. Звичайно, я тут все краще адаптовуюсь з кожним днем. Перші дні було якось незвично. Коли я тільки приїхав сюди, пройшов медогляд, так незвично було... Стільки років провів у «Карпатах», у Львові – і тут приїхав в іншу країну. Тим більше, тут не було знайомих і друзів. Трошки було незвично, але завдяки тому, що тут класний колектив, мені вдалося плавно перейти до цієї команди, переключитися, не було якоїсь депресії. Я не сидів у чотирьох стінах із питанням: «Що я зробив?».

Тренер нас запитав, чи ми готові та хочемо боротися за найвищі місця, тому що наставник хоче боротися за чемпіонство і за Кубок. Кожен футболіст його підтримав. Я впевнений, що всі дуже сильно хочуть перемогти в тих турнірах, в яких ми беремо участь та пройти в єврокубки – Лігу чемпіонів чи Лігу Європи, там вже буде видно. Але перше завдання – у всіх турнірах, в яких беремо участь – перемога і тільки перемога.

Після вдалих матчів у роздягальні ми можемо покричати клубні кричалки, поспівати, але такого немає, щоб після ігор десь сиділи та святкували.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: