Володимир Макар: Я впевнений, що можу грати краще

11 грудня 16:30
Переглядів: 103
Володимир Макар

Склад винниківського «Руху» важко уявити без Володимира Макара, а інакше й бути не може. Володя здолав з командою увесь тернистий шлях. Він прийшов до середняка обласної команди, а згодом виграв чотири чемпіонства у Львівській області, тріумфував на всеукраїнському аматорському рівні і зрештою опинився з «Рухом» у Другій лізі. 

Про свою цікаву кар’єру Макар розповів в інтерв’ю клубній прес-службі. 

Володю, зараз період відпустки, а у нас з тобою на спілкування часу бракує, адже ти поспішаєш на тренування до Винників. Не можеш без футболу жити?

Наш головний тренер Руслан Мостовий сказав, що той, хто на місці, може приходити на тренування двічі на тиждень. Відпочинок відпочинком, але фізичну форму потрібно підтримувати - у січні серйозні збори, тож маю до них бути готовим.

Що входить у добровільні тренування?

Легенька розминка, пробіжка, футбол у своє задоволення.

Осіння частина чемпіонату вже позаду. І попри те, що команда дебютувала на професійному рівні, вона серед лідерівВідчув різницю між аматорським та професійним футболом?

 Як на мене, рівень Другої ліги від чемпіонату Львівської області не дуже відрізняється. Можливо, у психологічному та фізичному плані трохи важче. Також у нас влітку з’явилося багато нових людей. Ми були незіграні між собою, навіть суперечки виникали, не вистачало часу притертися один до одного. А вже наприкінці ми показали, що є єдиним колективом. Сподіваюсь, пройдемо зимові збори і ще більше здружимося. А навесні вболівальники будуть отримувати задоволення не лише від результату, але й від якості нашої гри.

Тобто попри те, що всі між собою знайомі, потрібен був час, аби здружитися ?   

Гадаю, що так. Два місяці точно замало для створення дружного колективу.

Хто є лідером «Руху»?

Як такого лідера немає в команді, натомість є декілька досвідчених гравців, які беруть ініціативу на полі. Це насамперед  брати Баранці, Бідловський та Гурський.

Володю, які матчі можеш занести в актив команди, а які навпаки хотілося б переграти?

Найкращий - виїзний поєдинок з «Балканами». Про це всі говорять. Тоді ми довели, що є міцним колективом і йшли до цього 19-ть  турів. Був результат, однак, повторюся, тієї атмосфери, яка б нас об’єднувала,  бракувало. А у тій грі ми стояли один за одного.

Найкращий поєдинок навіть попри те, що не перемогли?

Так. Не забувайте, що ми були на полі удесятьох, але від тієї гри, яку демонстрували, отримали задоволення. Переграти хотілося б з одеською «Перлиною». Упродовж матчу переважали суперника за усіма компонентами, але врешті поступилися через епізод, що закінчився результативним ударом з пенальті. Прикра поразка.

Свою гру як оціниш?

Власними виступами не задоволений. На жаль, проявити себе завадила травма. Сподіваюся, зараз пройдемо хороші збори, яких не було влітку. Напевно, через це мої ноги не витримували навантажень. До речі, у нас в першому колі було дуже багато травмованих. Мабуть, ще певну роль  відіграло і штучне поле, на якому ми часто тренувалися.    

Всі знають про твою фантастичну швидкість. Але побутує думка, що ти її не завжди ефективно застосовуєш. Коли буде від Макара більше асистів та голів?

Сподіваюся, взимку добре підготуюся і реалізую свій потенціал вже на весні. Я впевнений, що можу грати краще. 

Наприкінці чемпіонату на тренерському містку «Руху» відбулися зміни. Команду очолив Руслан Мостовий. Які перші враження від роботи з новим наставником?

Він колись у нас грав і вже тоді багато підказував. Гадаю, вік багато в чому стане корисним для команди.

Попереду найважливіша весняна частина чемпіонату. Завдання президента - перемога у Другій лізі. Зможете досягти поставленої цілі?

Певен, нічого неможливого немає. Наші суперники губитимуть очки, тож треба цим скористатися. А для цього потрібно добре провести збори і докласти зусиль до перемоги у чемпіонаті.

Володю, 26 років - самий розквіт сил. Проте тебе вже можна назвати ветераном «Руху». Ти в команді вже п’ять років.

Це так. Залишилися я і Віталік Дмитрух. То був фантастичний період.  На початку ми здобули п’яте  місце. Переважно грали молоді, досвід мали лише Манорик, Яценків і я трохи. Тоді наш президент сказав, що хоче виграти чемпіонат області. До нас прийшли кваліфіковані футболісти, команду підсилили шестеро гравців - і переможний результат не забарився. Поразка, як на мене, тут, у Винниках - такого слова немає, головне - перемога.

Ти здобув чотири чемпіонства.  Яке найпамятніше з них? 

Звісно, найперше! Адже востаннє Винники перемагали ще 1963 року. А найважче чемпіонство далося з перемогою у Соснівці.

Паралельно з обласним чемпіонатом «Рух» творив історію в аматорському чемпіонаті та Кубку України?

Пригадую, ми у фіналі програли «Одеку» з Оржева. Усе вирішувалося у післяматчевих пенальті. Розчарування тоді було неймовірне. Через рік ми взяли реванш і вибороли цей трофей.

Президент клубу Григорій Козловський в одному з інтерв’ю сказав, що перестав отримувати насолоду від перемог на аматорському рівні. Тож команда пішла у професіонали. А у вас вистачало мотивації ?

Вже після третього року на обласному рівні хотілося у професіональну лігу. Можна сказати, що ми наситилися цими перемогами. Хоча наш президент умів нас вмотивувати за п’ять хвилин. Та хотілося перевірити свої сили на вищому рівні.

Тим не менше, на обласному рівні вам пощастило пограти з такими зірками, як Олександр Алієв та Максим Шацьких. Які враження вони справили?

 Враження лише позитивні. Вони професіонали і люди дуже добрі, одразу влилися у колектив. Зіркової хвороби не було, хоча й пограли у Лізі Чемпіонів, ставали чемпіонами України.  Футбол люблять більше за життя. У нас цього немає. Тож мали що переймати з їхнього досвіду. Я дивувався неймовірно потужному ударові Алієва, його класним подачам. Шацьких добре бачив поле. Єдине - він уже був у віці, і мабуть йому було важко у фізичному плані.

  • УРОКИ ВІД КВАРЦЯНОГО

Як розпочалися твоє футбольне життя?

Я народився у Тернопільській області, батьки переїхали до Винників. Там вчився у школі. Одного разу до школи прийшов Роман Гданський набирати дітей. Ось так я і опинився у футболі. Згодом мені запропонували спробувати сили у Львівському училищі фізичної культури. Я склав усі тести і потрапив у клас до Ярослава Дмитрасевича. Він і змінив мою позицію на полі - з центру півзахисту перевів на правий фланг, мовляв, з моєю швидкістю повинен грати лише на фланзі. У десятому класі у батька виник конфлікт з Дмитрасевичем. Довелося піти з училища, на півтора роки залишити футбол і займатися у п’ятьох репетиторів. Після цього вступив до Львівської політехніки і здобув диплом інженера-механіка.

Однак любов до футболу взяла гору.  Згодом ти опинився у структурі футбольного клубу «Львів» ?

Під час набору дубля футбольного клубу «Львів» Степан Юрчишин побачив мою гру в одному зі спарингів і погодив мій перехід. Тоді для молодого гравця це було космосом, практично на усі виїзні матчі ми вирушали літаками. Побачив рівень Прем’єр–Ліги і захотів там грати.  На жаль, тоді проявити себе завадили травми. Потім клуб розпався і я знову опинився у Винниках.

І там окрім футболу на тебе чекала сімя ?

Так, я з дівчиною зустрічався з 16 років, ми швидко одружилися. Чотири роки тому Оксана подарувала мені доньку, а влітку цього року у нас народився син.

Володю, ти виступав за «Рух» і водночас їздив на перегляди до різних клубів. Найближчим до контракту був з луцькою «Волинню». Чому тоді не вийшло?

Ми грали проти «Одека». Віталій Кварцяний приїхав подивитися на Андря Гурського. Та врешті запрошення на перегляд отримав не лише Андрій, але я і Святослав Козловський. Так утрьох ми поїхали на літні збори, навіть не відпочивши після насиченого сезону. Кварцяний чомусь вперто називав мене Назаром. Потім в один момент «Севастополь» розпався, о 14-ій годині про це стало відомо, а о 18-ій нам подякували за роботу.  

Чим запам’ятався Кварцяний?

Під час спарингу з аматорами я зрозумів хто такий Кварцяний. Усе, що я бачив до цього на відео, лише підтвердилося. Хоча він правильні футбольні речі говорив.

Образливо було, що не залишилися?

Звичайно. Уже на п’ятий день ми повірили, що залишимось у команді. Багато гравців приїжджало, і  через день–два їх відправляли. Кварцяний полюбляє жартувати, з усіма спілкувався російською, а з нами українською. Питав що читаємо, зокрема мене - чи читав я «Назара Стодолю». Кажу – ні.

Потрібно було читати. Тож можливо і залишив би тебе Кварцяний?

Ну, так (сміється).

  • ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ХИСТ

Володю, як проводиш дозвілля?

У мене часу вільного немає. Два роки тому почав займатися невеличким бізнесомПереплавляємо алюміній, виробляємо свічники. Справа нестандартна, важка, але це не заважає займатися футболом. Я лише контролюю процес.

Ти забобонна людина?

Не люблю, коли хтось бажає перед грою удачі, бо після цього можна не виходити на поле.

Твоє хобі?

Люблю кататися на лижах. Але цього року ще не вдалося. Можливо, пізніше. Одного разу президент влаштував нам поїздку з катанням на лижах. Дуже гарно відпочили, було б чудово це повторити.

В їжі є обмеження?

Я дуже легко набираю вагу, особливо коли не тренуюся. Завжди після відпустки маю кілька зайвих кілограмів. Тож коли немає матчів, обмежую себе в харчуванні. Потім худнути важко. Кроси, два байкових костюми і вперед.

Хто твої кумири?

Шевченко, потім Бекхем, згодом Роналду, Зідан.

Хто кращий Роналду чи Мессі?

Мессі більш талановитий. Але на мою думку, Роналду переважає за професіоналізмом.

Ти уявляєш «Рух» у Прем’єр–Лізі?

Так, адже наш президент Григорій Козловський дуже амбіційна людина. Я це зрозумів після другого року роботи у Винниках. Він завжди хоче перемагати і досягати в усьому успіху. Не знаю, чи ми там будемо, але команда буде точно.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: