Воротар ВК "Динамо" Денис Волончук: "Львову потрібна школа ватерпольних воротарів"

30 липня 08:09
Переглядів: 139
Волончук

Хороший воротар завжди був на вагу золота, а особливо у водному поло. Голкіперу львівського «Динамо» Денисові Волончуку 38 років і рівень його професіоналізму важко переоцінити. Свідченням цього є і той факт, що в цьогорічному сезоні він був визнаний кращим воротарем України.

Денис розповів про свої враження від фінальної гри за Кубок України із харківським «Слобожанцем» і прокоментував участь у ній динамівських легіонерів, а також поділився деякими цікавими думками і спогадами зі своєї багаторічної кар’єри.

– Попередній матч у групі із «Слобожанцем» львів’яни зіграли внічию, тож чи можна було припускати, що Кубок здобудуть харків’яни?

– На 99 відсотків я був упевненим, що виграємо ми. Без зайвої скромності змушений визнати, що наша команда все ж таки сильніша і досвідченіша. Це можна помітити по її складу, по тому як були підібрані гравці. Але попри це перед грою все ж таки був легкий мандраж. Та він пройшов відразу після першого свистка.

– Чи давав вам тренер особливі вказівки перед грою?

– Він сказав мені, щоб я був зібраним і грав із закритим ротом. Ось так і сказав.

– А чому із закритим ротом?

– Деколи я нецензурно висловлююсь під час гри. Намагаюсь цього не робити, бо це карається в будь-якому виді спорту, тому тренер й попереджав. У нас з командою були тільки тренувальні ігри. А це дуже мало часу, щоб зігратись. Ну що таке тиждень для тренування разом з командою – це ж фактично гра з чистого листа.

– Як ви оціните свою гру у фінальному матчі?

– Під час гри я викладався. Вважаю, що багато в чому врятував нашу команду та взяв все своє, що мав ловити.

– Як ви прокоментуєте те, що головний тренер суперників особливо відзначив вашу гру?

– Думаю, він перебільшує. Я зробив лише 50 відсотків гри. Забивати ж голи я не можу – у водному поло воротар немає права перетинати середину майданчика. Тому гру зробила вся команда, а завдання воротаря не пропускати голи. У нас був справді сильний суперник. Я бачив як тренувалися харків’яни, але чув, що після фіналу Сергій Колтачихін говорив, що в них була певна недотренованість. Вважаю, що це не так, бо тренувались вони потужно, по повній програмі, по два рази в день. Плавали на великі дистанції. За всім цим слідкував капітан Олег Кабанов, виконуючи роль тренера. Тому наша перемога достойна, ми грали з сильною і добре підготовленою командою.

– Чи забивали ви колись голи, будучи воротарем? Чи шкодуєте, що такою можливості у вас майже немає?

– Був в мене такий випадок. На молодіжному чемпіонаті України я забив гол моєму візаві, від воріт до воріт. Цей гол нічого не вирішував тоді, але таке запам’ятовується на все життя. Я дуже шкодую, що не маю можливості забивати. Я починав свою кар’єру, як рухливий нападник. Тому бажання і спрага забивати голи в мене завжди присутня.

– Бути воротарем більше ваш вибір чи рішення тренерів?

– Якось ще в юнацькій команді у нас воротар захворів і треба було ставити когось з польових гравців. Поставили мене. Якийсь час я грав деколи в полі, а інколи на воротах. Легше відбити м’яч, знаючи куди вдарить суперник. Я передбачаю потенційний удар по руху тіла, а точніше по руху руки можу визначити, куди будуть кидати. У мене достатньо досвіду, я уловлюю це вже на підсвідомому рівні.

– Виборювати Кубок України динамівцям допомагали легіонери. Якщо б не вони, то на користь кого був би рахунок?

– Не думаю, що результат був би гіршим для «Динамо». Усі лінії в нас були закриті. З Мартіном Фамерою ми розраховували на інше. Він мав бути більш активним і в півзахисті, і у нападі. А фактично вийшло так, що у фінальній грі він грав більше на захист. Але безумовно допомога легіонерів була відчутна у будь-якому випадку. Вони ж забили «левову частку» голів: Мартін Фамера – два і Мартін Мравік також закинув два м’ячі. Досвід наших гравців і хороша гра легіонерів позитивно вплинули на її результат. Але хочу нагадати, що в чемпіонаті України ми вже відмовились в цьому році від легіонерів і змогли перемогти без них. Але ось у змаганнях за Кубок України все ж взяли двох. Ми до кінця не розкривали карти хто буде грати за нас. Та все ж, якщо б не було легіонерів, гра теж була б дуже цікавою.

– Чи відрізняється сила удару по воротам зіркових легіонерів і наших гравців?

– Їхня сила удару не відрізнялась від сили наших гравців, майстерність теж. Тільки техніка. Коли били по воротам, не звертав увагу хто саме б’є. До легіонерів у мене, між іншим, є деякі претензії. Їх взяли для чого? Щоб вони покращили гру. Вони ж грали у вищій лізі Європи. А в мене склалось таке враження, що словаки грали в пів ноги.

– Чи плануєте ви в подальшому співпрацювати з львівською командою?

– Я сам з Маріуполя, але зараз проживаю у Харкові. Тренуюсь також з харків’янами. Рівень водного поло в Харкові поступово і впевнено підвищується. Ми всі варимось там в одному котлі. Кожен рівняється один до одного, підтягується і рівень гри стає кращим. Відповідно за цим йде і вищий результат. Тренуюсь і граю з різними командами. Думаю, що це добре, бо з їхніми гравцями мені захищати честь збірної України на чемпіонаті Європи.

– Що воротарю необхідно долати з психологічної точки зору? Фактично воротар – це єдиний гравець в команді, який захищає ворота, підставляючи своє тіло під удари м’яча. Та й помилку воротаря вже неможливо виправити…

– В мене достатньо досвіду, щоб надмірно не хвилюватися. Коли йду на гру, думаю тільки про неї. Думки блукають лише в непрофесіоналів. У Львові не вистачає хороших воротарів, хоча є багато команд. Думаю, необхідно відкрити школу воротарів. Якщо «Динамо» хоче мати майбутнє, потрібна школа і значна кількість претендентів попасти в склад команди. У будь-якому випадку потрібен окремий тренер по воротарям.

– Чи був останній Кубок України особливим для вас?

– Цей Кубок України один із найпотужніших. Відчувається, що з кожним роком команди стають більш підготовленими, а гравці сильнішими. Минулорічний Кубок не пройшов з такою інтригою, як цей. У фінальній грі чемпіонату України в червні, Львів програв Харкову. Тому всі чекали, а що ж буде на Кубку. Думали, що для «Динамо» розпочалась «чорна смуга». Та й справді, на Кубку в першій грі Львів спочатку почав програвати. Здається, що «Слобожанець» вже відчув перемогу, але на останніх хвилинах випустив її. Вони психологічно програли. І почалась наша «біла смуга». Нам вдалось витримати той натиск, який натренував «Слобожанець». Динамівці грали вдома, і цю перемогу здобули також через підтримку своїх вболівальників, за яку ми їм вдячні.

Довідка

Денис Волончук

Народився 12 травня 1977 р. у Маріуполі. Зріст – 188см, вага – 103 кг. Майстер спорту з водного поло, член національної збірної команди України.

Тренери: О. Теренік, Г. Баранніков, О.Обединський, Є.Безвесільний, Ю. Носик, І.Зінкевич.

Клубна кар’єра: 14-разовий чемпіон України. З 1994 по 2009 рр. – гравець маріупольської команди у всіх її «скликаннях» (спершу «Азов» Жданов – потім «Азов» Маріуполь – нині «Іллічівець» Маріуполь). З 2010 по 2012рр. – воротар найсильнішої тоді команди «БМК» Харків, яка два сезони поспіль ставала чемпіоном України. 2012-2013р.р. після переформатування «БМК» у «Слобожанець» перейшов у команду НТУ «Харківський політехнічний інститут» (ХПІ). З 2013 року – гравець «Динамо» Львів. Кращий воротар України у сезоні-2014/2015 рр.

Кар’єра у збірній: з 1997 по 2011 рр. був незмінним основним воротарем національної збірної України, учасник єврокубкових турнірів. У 2000 р. переміг у групі «Б» чемпіонату Європи на Мальті.

Освіта: вища – закінчив Донецький державний інститут фізичної культури (1999 рік).

Одружений, разом з дружиною Анжелікою виховують доньок Ніколь (21 рік) та Мілу (8 років).

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити