Як львів'янин у 65-річному віці став рекордсменом, перетнувши на човні два океани

02 серпня 10:05
Переглядів: 591
Резвой

Павло Резвой – львів'янин, єдиний український веслувальник, котрий перетнув Індійський та Антлантичний океани самотужки. Він увійшов до Книги рекордів Гінесса як найстарший веслувальник світу. Геолог за професією та мандрівник за покликанням, вийшовши на пенсію, відправляв у веслувальну подорож океаном свого сина Теодора і так захопився процесом, що через три роки, у 65-річному віці, на веслувальному човні перетнув близько 5 тисяч кілометрів Атлантичного океану.  А через рік наважився на подорож у 5,5 тисяч кілометрів Індійським океаном. Цю відстань він подолав всього за 57 днів та встановив світовий рекорд.

Один із синів Павла Теодор також перетнув Атлантичний океан на веслах. Наразі в подорож Індійським океаном, аби повторити маршрут батька, збирається наймолодший син – Дмитро. Він вже майструє собі човен для перетину океану. Восени 2016 року чоловік збирається вийти у плавання.

Цього ж року минає десятирічний ювілей з часу останнього виходу в океан на веслах Павла Резвого. Ми поспілкувалися із мандрівником про подорожі світом та дізнався, на які ще рекорди він готовий піти.

«Я так захопився Атлантикою, що хотів ще і ще»

Все почалось із виходу в океан на веслах одного з синів Павла – Теодора. Він у 2001 році перетнув Атлантичний океан, а Павло Дмитрович допомагав йому готуватись до цієї подорожі.

«Коли відправляв у плавання сина, перезнайомився із багатьма гребцями. Одному з них – Джефу Аулуму -  я розповів, що от дуже хотів би перепливти. Він мені відповів, що я вже застарий (64 роки – ред.). Мене це зачепило і я вирішив йому довести, що  в силах перетнути океан. Аулум подивився на мою впертість та погодився допомогти», - пригадує Павло Резвой.

Він «кинув клич» по всіх веслувальниках. Через деякий час в лондонському клубі гребців знайшли для Павла Дмитровича човен, щоправда в доволі поганому стані. Тож впродовж наступного місяця веслувальник ремонтував його, замінював старі деталі. Завдяки Аулуму гребці із різних куточків світу присилали українцеві оснащення для човна, котре стало їм непотрібним. Приблизно через півтора місяці Резвой зібрав човен, готовий для перетину океану. Завдяки допомозі веслувальників, із власної кишені він витратив лише близько 2 тисяч фунтів.

«За 61 день я перейшов Атлантику. Я так захопився нею, що хотів ще і ще. Друзі порадили попливти з Барбадосу на Кубу і в такий спосіб перетнути ще й Карибське море. Вони сказали, що мене мають впустити, оскільки це соціалістична країна, а ми нещодавно вийшли із Радянського союзу. Мені пощастило і кубинці впустили мене у свій порт. Однак це дуже закрита країна, тому я швиденько втік на Ямайку», - розповідає мандрівник.

Хоча проблем з перетином кордонів та заходом в іноземні порти в Павла Резвого не було, проте коштів, аби прилетіти назад додому, він також не мав.

«В принципі жити в порту на човні я міг довго. Власники мене звідти не гнали. Їм навіть на руку була моя присутність: я був наче мавпа в цирку – всі ходили на мене подивитись і сфотографувати мого крихітного човна на фоні великих паромів», - розповідає чоловік.

На Ямайці веслувальникові також посміхнулась удача. До порту, в якому він жив, прийшов великий корабель, котрий возить фрукти із Ямайки до Великобританії.  Українець підплив до цього парому та попросив капітана про допомогу. Капітан люб’язно погодився взяти плавця на борт і довезти до самої Англії.

Із Сейшел до Європи – задарма

У другу подорож по Індійському океану Павло Дмитрович вирушив випадково. Його середній син Теодор, котрий також переплив Атлантику, готувався до подорожі Індійським океаном. Він, за словами батька, гарний менеджер. Тож організував плавання та купив спорядження для подорожі за кошти спонсорів.

Однак, вже вирушивши у плавання на веслах, Теодор несподівано відмовився від своєї задумки.

«Він доплив до Кокосових островів і далі відмовився пливти. Не знаю, які були причини цього вчинку, можливо, у нього почалась морська хвороба абощо. Дізнавшись про те, що він хоче повернутись, я не зволікаючи полетів на Кілінг Айленд, аби замінити сина», - пояснює рекордсмен.

Відстань  у майже 5 з половиною тисяч кілометрів – від Кокосових островів до Сейшельських – Павло Дмитрович подолав за 57 днів і став найстаршим та найшвидшим серед веслувальників, що перетинали Індійський океан.

«На це плавання я також не витрачався, оскільки його організував мій син за спонсорські кошти. Коли я приплив на Сейшельські острови, у мене було із собою 40 фунтів. На ці гроші можна було зняти номер в готелі на дві доби. У цей час на Сейшели також приплила британська веслувальниця Джейн Мік. Вона ж купила мені квиток до Європи та вивезла звідти», - розповідає Павло Резвой.

Для перетину океану візу мандрівник завчасно ніколи не робив. Розповідає, що в усіх країнах, коли дізнавались про подорож на веслах,  його приймали дуже люб’язно. Єдине місце, куди важко було потрапити, – Куба. Спільнота веслувальників мусила дзвонити до українського посла на Кубі, аби українцеві дозволили зайти в порт.

«Такого, щоб мене не пустили кудись - не було. Максимум – могла спіймати берегова охорона, подивитись на мій човен, запитати, чи є контрабанда. У мене її не було. На більшості островів процес митної перевірки та паспортного контролю займав близько 15 хвилин», - пригадує веслувальник.

Дельфіни постійно хотіли зазирнути всередину човна

«Ці подорожі мене збагатили. Я нарешті з’єднав у себе в голові всі континенти, земну кулю. Все це стало для мене таким маленьким. От сів собі на корабель і приплив до Африки. Захотів - і приплив до Австралії», - розповідає веслувальник.

Він пригадує, що найбільше захоплення викликало стадо китів, на яке він натрапив у Атлантичному океані. «Їх було шість, таких величних і величезних – втричі більших, аніж мій корабель – метрів по 20-25. Я дуже хотів погладити одного молодого кита, що пропливав під самим човном, але побоявся, що він злякається і переверне човен або проб’є борт», - каже Павло Резвой.

У тому ж Атлантичному океані львів’янин натрапив і на стадо дельфінів. Їх було значно більше, аніж китів – 4-5 тисяч. На відміну від повільних та спокійних китів, які зовсім не звертали на мандрівника увагу, дельфіни весь час намагались зазирнути всередину човна.

«Їм було ну дуже цікаво подивитись, що ж то таке пливе посеред океану. Вони підпливали  ближче, вистрибували з води. Були такі, що просто гребли на плавниках та хвості і заглядали прямісінько до мене в човен, крутили головами, видивлялись. Потім влаштовували мені виставу: вистрибували з води, робили різні піруети», - ділиться враженнями чоловік.

Він розповідає, що Атлантичний океан дуже спокійний і, порівняно з Індійським, малорибний. Там кити, великі акули, рідко можна зустріти маленьких рибин.

«В Індійському океані мене найбільше діставали акули»

 «У Індійському океані, коли я вийшов на мілководдя, – від 6 до 20 метрів глибини, мене діставали акули. Я спочатку не міг збагнути, що відбувалось: човном раптом почало сильно хитати та долинав якийсь скрегіт. Це була ніч. Я вискочив із ліхтарем подивитись, що відбувається, визираю за борт і бачу, що це невеличкі акулки чухаються об мій корабель плавниками. Очевидно, їх кусали якісь паразити і вони, чухаючись, відчували полегшення», - пригадує український веслувальник.

Коли він вже вдень визирнув за борт, то побачив, що акули плавниками подряпали весь човен. Мандрівник каже, що купатись в океані можна навіть з акулами, якщо мати швидку реакцію. Коли ставало занадто спекотно, він ниряв поплавати за борт. Ще на початку подорожі веслувальник змайстрував невеличкі трапи, щоб як тільки побачить тінь акули, швидко вибратись на борт.

«Якщо довго купатись за бортом, то можна привабити акул. Однак, якщо швидко зреагувати, то легко врятуватись. Я із самого початку зробив собі невеличкі трапи, сходинки, і як тільки-но бачив тінь акули - влазив по них на борт», - пояснює Павло Резвой.

Єдине, що створювало дискомфорт під час купання в океані – відчуття глибини. «Найнеприємніше, коли згадуєш, що під тобою 5 кілометрів, - від цього відчуття стає некомфортно і хочеться вилізти знову на човен. Причому насправді можна втопитись і в трьох метрах, але відчуття цієї монументальності під тобою лякає», - розповідає чоловік.

На малій глибині з’являється великий гуртожиток

На порівняно малій глибині в Індійському океані до човна часто  чіплялись летючі риби. Коли велика кількість цих риб обліплювала палубу човна, то гребти ставало все тяжче і тяжче.

«Вони використовували мене як місце для відпочинку абощо. Відігнати їх було неможливо: я пірнав під човен, відганяв їх з одного боку палуби, а вони перелітали і одразу чіплялись до іншого боку палуби. І так повторювалось декілька разів. Потім мені набридало, я вилазив на човен і чекав, поки вийду на більшу глибину, аби вони відчепились», - розповідає гребець.

Мандрівник розповідає, що в океані тварини і риби не звикли до людей, одні просто не зважають на них, а інші – не сприймають як якусь серйозну загрозу.

«Однієї ночі на корму корабля сів буревісник і почав гадити прямо у вентиляцію. Я вийшов і спробував його зігнати, а цей нахаба почав мене клювати і нападати на мене. Я не хотів його ображати, тож був змушений чекати, поки він не полетить геть. На ранок мені довелось розбирати і чистити вентиляцію», - каже львів’янин.

У погану погоду маленькі пташки постійно обліплювали борт і сиділи на кораблі. Зігнати їх було неймовірно складно: вони одразу починали клювати чоловіка.

На мілководдях, розповідає Резвой, повністю змінюється вигляд океану. На великих глибинах він величний, спокійний, абсолютно байдужий до людини. А на мілководді починає бурлити життя: безліч різноманітної риби великої та малої, літають птахи, що полюють на цю рибу, навіть океанські черепахи підпливають до борта. Океан перетворюється на великий гуртожиток з різною флорою та фауною.

Експерименти в океані

«Пригадую, як проводив експеримент, щоб заманювати морських черепах. Вони припливали, коли я прав білизну. А в океані як прати? Береш весь одяг прив’язуєш на мотузочку і викидаєш за борт. І вона собі пливе за човном та й переться. Так от, черепах приваблювала ця білизна, що пливла за човном. Вони підпливали, смакували мої речі і з певною огидою випльовували та пливли геть», - сміється мандрівник.

Він розповідає, що попри зовнішню незграбність черепахи, спіймати її було неможливо. Тому Павло Дмитрович чекав, поки черепахи підпливуть найближче до борта та пірнав у воду. За рахунок швидкості від обганяв панцерних та хапав черепаху за задні ласти.

«Вона одразу починала вириватись, дряпатись. Загалом була скажено обурена, що хтось насмілився її чіпати. Ну, а я що? Погладив її по панцеру та й відпустив. Не знущатись же над твариною», - згадує веслувальник.

Ще розповідає, як експериментував із альбатросом поблизу берегів Ямайки. Павло Дмитрович рибалив та спіймав рибу майже 20 кілограмів вагою.  Оскільки з’їсти чоловік може лише мізерну частину улову, постало питання, що ж робити із рештою риби. 

Саме в цей момент до човна прилетів альбатрос. Веслувальник почав кидати шматки м’яса птасі. «Особливість альбатросів, що вони не ловлять їжу на льоту. Вони сідають на воду і заковтують поживу з води. Мені було цікаво, скільки ж цей жаднюга з’їсть. Я постійно кидав йому ще і ще м’ясо. Він з’їв близько 5 кілограмів, хоча сам важить майже стільки ж. Коли я кинув останній шматок, він його заковтнув і не міг злетіти. Я так злякався, що згубив його. Проте птах виплюнув останній шматок м’яса, подивився на нього з невимовним сумом і полетів геть», - пригадує чоловік.

Тихий океан на черзі

Павло Резвой розповідає, що подорожі дарують йому шалене відчуття щастя і він із величезним задоволенням реалізував би проект по перетину ще й Тихого океану. Він впевнений, що сил для цього в нього б не забракло.  

«Мені потрібно було одразу з Куби пливти в Тихий океан. Хоча там був слабенький човен – з тонким бортом та підлогою. Якщо сильно топнути ногою, то підлога могла б провалитись. Проте Атлантику ж витримав цей човен», - пояснює веслувальник.

Він каже, якби перетнув Тихий океан у 2006-2008 роках, то став би першою людиною на Землі, що перетнула всі три океани самотужки.

«Я намагався реалізувати проект по перетину Тихого океану, однак він потребував великих коштів – близько 80 тис. євро. Один мій родич запропонував всім зацікавленим надсилати по 40 доларів, щоб зібрати кошти на перетин Тихого океану, а натомість ми напишемо їхні імена на борті човна. Проте навіть в такий спосіб не вдалось зібрати потрібної суми», - розповідає чоловік.

Він із сумом констатує, що його мрія розбилась об гору фінансових затрат і померла. Каже, що у 2013 році була можливість перетнути Тихий океан, але тоді цьому завадив найстарший син та невістка.

Раз на два роки львів’янин літає до старшого сина в США.  У 2013 році неподалік Коннектикута підприємці масово віддавали свої яхти, бо утримувати кораблі стало задорого. Резвой розповідає, що це були чудові круїзні яхти. Тоді ж чоловік твердо вирішив, що візьме одну з яхт та перетне на ній Тихий океан.

«Однак мій найстарший син Петро та невістка зчинили ґвалт і не дали мені вийти в океан (тоді Павлові Дмитровичу було 75 років, - ред.) Тож моя мрія перетнути Тихий океан так і залишається нездійсненою. Але от якби мені випала зараз така можливість, я б не задумуючись взявся б втілювати її у життя», - заявляє веслувальник. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити