Як виглядає зрада Батьківщини у спорті

30 липня 07:14
Переглядів: 241
лагно

Чи можна вважати зрадою виступи спортсменів у російських чемпіонатах, прийняття російського громадянства кримськими спортсменами і розмови про від'їзд у важкий для країни час

Сьогодні, коли Україна переживає важкі часи, тривають бойові дії на Сході, економіка у важкому стані, грошей на спорт катастрофічно не вистачає, проявляються справжні якості українських спортсменів. Зараз можна побачити, хто насправді любить свою Батьківщину, а для кого вона зовсім не має жодного значення. 

Весна подарувала нам історії українських спортсменів з Криму, які будуть виступати за Росію. Нещодавно шахістка Катерина Лагно вирішила виступати за збірну Росії, отримавши громадянство цієї країни. Ще свіжа історія з можливим трансфером капітана збірної України Руслана Ротаня у російський "Рубін". Але дуже часто пересічні українці вважають зрадою Батьківщини будь-який зв'язок спортсмена з іншою країною. Тому в соцмережах і на форумах можна було прочитати багато образ на адресу відомих спортсменів, які для іміджу України зробили набагато більше, ніж деякі політики.

Людям слід усвідомити, що Батьківщина також має робити щось для того, щоб утримати своїх громадян, не обманювати їх. Є така приказка: риба шукає де глибше, а людина де краще. 

Залишатися з українським паспортом - справа не з легких для амбіційних людей, яким дуже часто пропонують набагато кращі умови в інших країнах. Але є справжні патріоти, яким це вдається.

Ось декілька прикладів, які можуть пояснити, що деяких спортсменів називають зрадниками не подумавши головою. А деяких - справедливо. 

Віра Ребрик (чемпіонка Європи-2012 та рекордсменка України з метання списа).

Віра Ребрик тренувалася в Ялті, де в неї були і залишилися всі умови. Після анексії Криму у спортсменки був вибір: їхати на материкову частину України або залишитися в Криму і виступати за Росію. Міністр молоді та спорту Дмитро Булатов від імені України запропонував Ребрик "умови, в яких він і сам жив би". За словами Ребрик, вона мала залишити батьків-інвалідів, гарні тренувальні умови, завдяки яким вона і досягала успіху, прославляла Батьківщину, і поїхати в Київ, де їй пропонували одну кімнату на базі в Конча-Заспі. Про батьків, яких не можна залишати самих, мова не йшла. Додати до цього фінансову сторону, яка не дозволить Ребрик знімати собі та батькам помешкання у Києві, тренувальні умови, які не можна порівнювати з кримськими. Ребрик називали зрадницею в соцмережах. А чи кинули б свою родину "диванні-патріоти" з соцмереж? Ситуація Ребрик - яскравий приклад людини, яка стала жертвою вкрай важких обставин. Її рідну кримську землю окупувала ворожа країна. Людину поставили перед вибором: кинути батьків чи змінити громадянство.   

Ольга Харлан (чемпіонка Олімпійських ігор, світу та Європи з фехтування)

Гордість України. Шаблістка з Миколаєва, яка нещодавно виграла чемпіонат світу в Казані, теж могла стати росіянкою. Російські тренери теж полювали на спортсменку, але вона їм відмовила. Яскравий приклад справжнього українського патріотизму, любові до рідної землі та українського прапора.

Катерина Лагно (чемпіонка Європи та світу з шахів)

Колишня українська спортсменка, яка виступатиме за Росію та отримає російське громадянство. Якби такий вчинок вона зробила до конфліку з Росією, на це могли б закрити очі. Але зараз Лагно вважатимуть зрадницею Батьківщини.

У 2009 році Лагно вийшла заміж за французького шахіста Роберта Фонтейна і переїхала у Францію, але продовжувала виступати за Україну.

Родина Лагно говорила про конфлікт з керівництвом Федерації шахів України. Саме через нього спортсменка вже давно проживає у Москві і більше не хоче виступати за Україну, бо тут вона, за словами мами спортсменки, не потрібна. Але таке виправдання виглядає досить слабким. Якби Лагно хотіла виступати за Україну, конфлікт можна було б вирішити і розповісти про позицію федерації, яка заважає їй розвиватися, всій країні. Але львівська спортсменка цього не зробила. Значить не так сильно вона любить Батьківщину. 

Марко Девіч (екс-гравець "Металіста", виступає за російський "Рубін". Гравець збірної України) та Руслан Ротань (капітан збірної України)

Марко Девіч, який народився у Сербії, у 2008 році став громадянином України. В українському чемпіонаті грає з 2005 року. Останнім клубом Девіча був "Металіст", який він покинув взимку. Саме тоді в клубі почалися фінансові проблеми. Гравець перейшов у російський "Рубін". Деякі вболівальники почали критикувати Девіча за зраду, мовляв, обрав гроші. Але футболіст не відмовлявся від українського громадянства. Навіть у Сербії Девіча не вважали зрадником, коли він став українцем заради виступів за збірну. Зараз у Росії він представляє Україну, забиваючи голи у російські ворота. Якби Девіч вирішив стати росіянином - була б інша історія. Тут потрібно дивитися на те, де він житиме і виховуватиме дітей, приноситиме користь країні. Вважати цього гравця зрадником просто безглуздо. 

Теж саме стосується і Руслана Ротаня. Футболіст показав себе справжнім капітаном, коли заступився за команду перед керівництвом, і патріотом, бо до останнього не підписував контракт з "Рубіном" заради українського клубу. Але його встигли звинуватити у зраді лише за можливий перехід у "Рубін". Зараз Ротань став безробітним. До складу "Рубіна" він не переходить, але і з "Дніпром" домовитися не вдається.  

Андрій Дикань (голкіпер московського "Спартака")

Дикань, який народився у Харокві, ще в 1999 році поїхав грати у Росію, де виступає і зараз у свої 37-років. Громадянство змінювати він не хотів. У 2010 році його викликали до лав збірної України. У 2012 році він отримав травму через яку більше не викликався до збірної. Дикань залишився б українцем, якби в Росії не з'явилося нове правило, за яким українські футболісти тепер вважаються легіонерами. Через ліміт на легіонерів Дикань міг би залишитися без роботи. В Україні гідної пропозиції він не отримав. Тому 37-річний футболіст вирішив змінити громадянство заради роботи. Цілком можливо, що Андрій Дикань з покоління людей, які вважають Україну та Росію братніми країнами. 

Олексій Понікаровський (зірка українського хокею, який став росіянином і виступає за СКА). 

Киянин Понікаровський починав кар'єру у Росії в кінці 90-их. У 2000 році переїхав у Канаду, а в 2010 році почав виступати в НХЛ. Також грав за збірну України. Єдиним українським клубом в його кар'єрі став "Донбас" (2012-2013). Потім Понікаровський повернувся до США, а в 2013 році підписав контракт з клубом СКА, де йому допомогли стати росіянином. Понікаровський не довго думав над пропозицією. Він занадто довго прожив у інших країнах, тому і Батьківщина в нього вже давно інша. 

Інна Осипенко-Радомська (володарка чотирьох олімпійських нагород з веслування на байдарці)

Останнім часом тривають розмови навколо можливих виступів Осипенко-Радомської за Азербайджан і зміну громадянства. Сама спортсменка вже написала заяву про вихід зі складу збірної. Українці відразу почали кричати про зраду. Але ситуація не така вже й проста. Осипенко-Радомська - це людина, яка своїми перемогами дуже багато зробила для іміджу України. Тому її думку треба поважати, а до слів прислухатися. 

"З січня по липень основна частина зборів відбувалася на базі в Обухові. Нас тренувалося 10 спортсменок. За цей час наші тренування обійшлися в 240 тис. грн. На чемпіонат Європи мої колеги їздили за свої гроші, які їм обіцяють повернути. А от на чемпіонат світу веслувальники точно поїдуть за власний рахунок - ніхто нічого їм повертати не буде", - розповіла вона. 

Також спортсменка постійно говорить, що спортсмени тренуються за власні гроші.  Міністерство молоді та спорту відповіло спортсменці, що вона вибрала гроші, а не країну. Звісно, зрозуміло, що в країні важка ситуація, але таке ставлення до спортсменки, яка зробила для країни набагато більше за деяких політиків, є неприпустимим. Тому у зраді слід звинувачувати не спортсменку, яка тренується за власні кошти, щоб прославляти Батьківщину, а керівництво, яке не може забезпечити титулованих спортсменів мінімальним. Тим більше, що Осипенко-Радомська й досі українка.

Анатолій Коньков (президент ФФУ)

Після анексії Криму Російський футбольний союз взявся за місцевий футбол. Відразу почалися розмови, що кримські клуби розпочнуть новий сезон у російських чемпіонатах. ФФУ намагалася говорити у ЗМІ про те, що без дозволу України, ФІФА та УЄФА в Росії нічого не вийде, бо так говорить Статут ФІФА. В основному ці заяви робив перший віце-президент ФФУ Анатолій Попов. Від президента Конькова такі речі хотілося б чути значно частіше. В останній момент у ситуацію втрутився віце-президент УЄФА Григорій Суркіс. Лише після зустрічі з ним Анатолій Коньков остаточно заявив про те, що кримський футбол і клуби - це Україна. Але відразу після цього він не поїхав на Конгрес ФІФА, де президент РФС Микола Толстих провів зустрічі з керівниками ФІФА та УЄФА щодо кримського питання. І після цього незрозуміло, на чиєму боці президент ФФУ. А якщо додати до цього той факт, що ФФУ під керівництвом Анатолія Конькова не стало боротися за Євро-2020 банально не подавши заявку, то така поведінка виглядає досить дивною. Чи можна тут говорити про зраду? Вирішувати Вам. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити