Ярослав Грисьо: "Війна з "Карпатами"? Окремі люди знають, для чого це роблять"

29 січня 09:13
Переглядів: 196
Грисьо Ярослав

Продовження інтерв'ю "У якій країні за 23 роки зникли 150 професійних клубів?" .

- Ваші пропозиції - створення регіональні ліги, напівпрофесійний статус клубів. Як боротися з хабарництвом у футболі?

- Це похідна від системи. Коли немає системи, завжди у деяких людей знаходяться місце і можливості цим займатися. Якщо була б система, цим людям важко було б себе проявити. Багато хто прагне саме такої невизначеності й болта. У цьому болоті ті люди лапають рибку. Але ця рибка для них, а не для справи. Мені також доводилося з цим зіштовхуватися. Наші конференції болісно проходять. Й таку люстрацію важко проводили. Жодна конференція не проходила в стилі “одобрямс”. Це говорить про те, що є категорія людей, які не хочуть стабільності. Львівська федерація одна з найкращих вже не перший рік. Нас народжували, але це не має значення. Ми не за грамоти працюємо та не гонимось за іміджем.

- Ви говорите про імідж організації, але на останніх виборах був дуже великий скандал. Дійшло до того, що люди втрачали свідомість. Знаючи про велику кількість інтелігенції у Львові, важко було уявити таке протистояння на виборах регіональної федерації футболу… (Дивіться відео нижче)

- Повторюсь, на жаль, певна категорія людей не хоче стабільності, а прагне постійної зміни керівників. Вони не хочуть прогресу, вони хочуть вирішувати свої питання.

- Чому у вас війна з "Карпатами"? Коли Ігор Дедишин давав резонансне інтерв’ю то особисто вам "відвів" окрему частину, в якій звинуватив вас у корупції при проведенні виборів…

- Треба ще раз задуматися, чому! Я не готовий про це говорити перед конгресом. Це не є погляди організації, це - думка окремих людей. Вони знають для чого це роблять. Я не маю претензій до них. Можливо їхні погляди не такі об’єктивні та перспективні, але я не знаю їхніх мотивів. Ні з одним членів клубу у мене не було проблем. Коли в 2013 році ми святкували 50-річчя "Карпат", федерація все зробила щоб гідно відзначити цю дату. Ми провели гала-концерт, запросили ветеранів команди і не питали, як на це реагуватиме клуб. Ми робили не для свого іміджу. "Карпати" - це не бренд окремих людей, це бренд який створювало покоління цілих 50 років. Ми не маємо права це забувати. Це бренд західної України. Клуб долучився до нашого заходу. Якби у нас була війна ми б не робили цю справу. Погляди керівників - це не погляди громади.

- Але такі стосунки не сприяють іміджу Львівського футболу...

- "Карпати" - приватна структура, а не громадська. Ми не можемо говорити, що їм робити. Люди витрачають власні гроші. Ви ж не чекаєте, щоб у вас вдома хтось вам розповідав, де і що ставити. Їхня і наша діяльність - публічні, тож нехай люди оцінюють наші футбольні справи. За великим рахунком, дитячі команди "Карпат" грають у чемпіонаті, який ми проводимо. Крім цього ми організовуємо семінари для тренерів. А заборонити окремим людям мати власні погляди, ми не можемо. Тільки справою можемо доводити, хто правий.

- Вам часто закидають, що у вас, як колишнього арбітра, два сина - теж футбольні судді. Кварцяний в свій час говорив про сімейну спадщину Грисьо...

- Почнемо з того, що я був не тільки арбітром. Я працював дитячим тренером, тренував аматорську команду. Також був завучем футбольної школи, інспектором. Не правильно було б говорити лише про суддівство. Я працював у футбольних клубах, створював ФК "Львів". Рік рятував цей клуб, взявши на себе обов’язки президента. Щоб не казали, де федерація, коли клуб гине? Намагався його врятувати. Політично та економічна ситуація не сприяли збереженню команди. Але рік клуб ми утримували за рахунок спонсорів та меценатів. Це перша ліга і коштів, які ми залучили, було недостатньо для розвитку. Якби була інша система - зберегли б. Мої діти судять? Династія лікарів може бути? Династія банкірів теж? А тут велика проблема? Ми не хочемо говорити про професіоналізм і рівень моїх дітей. А хіба погано, якщо діти наслідують професію? Мені приємно. Тішусь, коли вони здають нормативи, екзамени. На жаль, арбітрів у нас постійно критикують і дуже сильно на них тиснуть. Футболіст не забиває з двох метрів і він не винен. А лише щось трапилось, винні арбітри. Ми бачили чемпіонати Європу, світу, де арбітри припускаються дуже серйозних помилок. У Німеччині забили через сітку. Якби у нас таке було, що зробили б з арбітром? Думаю, була б війна! Арбітр - така ж людина, як і футболіст. Він також може помилятися, й про це не потрібно забувати.

- Постійно доводиться чути, що арбітри вмотивовані однією зі сторін...

- Це питання до системи! Не маючи системи, ми маємо цю проблему.

- Що змінить система з точки зору того, будуть мотивувати арбітрів, чи ні?

- Система змінить те, що буде важко це зробити. В світі мало людей які не продаються, але одного можна купити за гривню, а іншого - за мільйон. От різниця - за мільйон. Так і тут. Повірте, я за 17 років суддівства на високому рівні розумію, що це таке. Головне - не перейти межу, що таке "допомагати", а що таке помилятися. Ми на жаль цю межу втратили. Має бути контроль. Ви самі говорите про тоталізатори… Якщо немає спеціальних органів на рівні держави, то їх треба створити на рівні федерації. Чому в Італії можуть "Ювентус" відправити у серію "Б" за корупцію, а ми не можемо наказати власні клуби? Бо ми всі пов’язані ! Ми не систему збудували, а всіх пов’язали. А це не дає об’єктивності. Це як недоторканість депутатів. А чому не знімуть недоторканість? Не хочуть, бо губиться колективна відповідальність.

- Ви ж себе теж відчуваєте причетним до системи?

- Всюди є межа. Або дуже велика, або дуже мала. Головне, щоб людина не виходила за ці рамки. Мало людей у світі, які все своє життя дотримується основних принципів, всі змінюється. Але життєві принципи порядність, професійність, патріотизм нікуди не зникли. Вони є! Але їх трактували не так. Їх часом підміняють. Ми хочемо йти до Європи. Але там теж не все так ідеально та прозоро. Та набагато менше спокус. У нас немає системи. А це дає можливість арбітру, тренеру, футболісту робити певні кроки, розуміючи, що він не буде покараний. Система б не давала такої можливості. Пишуть що хочуть, говорять що хочуть. Нікого не карають! Карають тільки тих хто зачепив великих людей.

- Ви сказали пишуть, говорять, але ж і судять так, як хочуть!

- Але чому? Немає системи, тому і судять, як хочуть. Ми весь час за 23 роки констатуємо цей факт. Жодного разу не знайшли причину. Гарний лікар той, хто ставить правильний діагноз.

- Який діагноз у українського футболу?

- Поки не буде прозорості нічого не буде. Зараз мутна вода.

- Багато людей говорять, що треба змінювати тих, хто цю воду замутили…

- Зараз модне слово "перезавантаження". А скажіть, як перезавантажити діяльність професійної організації, взявши інших людей. Звідки, якщо ми не лишимо спеціалістів, які не дискредитували себе в українському футболі? Ми бачимо, хто як працює. Бачимо тих, хто віддані своїй справі. Невже їх треба позбутися? Так, ми можемо набрати людей з вулиці. Але на мою думку, ми років 10 повернемося назад. Хоча б тому, що цих людей треба вчити. Я прийшов працювати в школу і мене старший колега вчив, незважаючи що я закінчив інститут фізкультури, пройшов армію. Одному важко здолати цей шлях. Якщо нормальні люди, професіонали навчать тебе - це допоможе. Маючи фундамент, все буде швидше. Як дитина, доки не навчиться правильно приймати м’яч, не зможе думати про тактику гри. Хоча б тому, що не зможе грати на цьому рівні. Один вчиться цьому, інший зупиняється. Ми маємо перезавантаження. У нас вже не буде того самого президента федерації. Тепер все буде залежати від того, як переможець виборів скористається всіма аспектами. Футбол потребує реформ. Ми їх не проводили, всіх усе влаштовувало. Але чому ніхто не пише про те, як Німеччина, Англія чи Іспанія здолали цей шлях. Там є гарні приклади. Чому не аналізуємо? Не беремо систему яка підходить нам по менталітету. Кажуть, ми не аналізуємо, а - робимо своє. А що ми зробили своє? Багато залежить від президента, від його сміливості змінити наш футбол. Ми вже дійшли до того, що у Прем’єр-лізі 14 команд, а з першої - нікому підвищуватися у класі. Значить, клуб не може вилетіти з елітного дивізіону. А навіщо тоді розвивати його, вкладаючи кошти. Ми не розуміємо, куди нам далі йти. Якщо мені Бог дав здоров’я та сили, то ідеї які ми втілили, хочу впровадити й в українському футболі. Хай не думають що у мене немає шансів. Шанси є! Ми віримо! Але якщо не вдасться, то це не означатиме закінчення життя. Але ми маємо свою позицію і можемо її аргументувати.

P.S. На завершення пан Грисьо попросив зазначити: "Я рівнонаближений до всіх! А не рівновіддалений. Вільна, нейтральна людина, котра не має приналежності до жодного клубу!"

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити