Євро-2016. Україна – Словенія. Перший матч. Прев’ю: За честь і славу, за народ

14 листопада 19:23
Переглядів: 215
Україна - Словенія

Сьогодні, 14 листопада, на полі «Арени Львів» столиці Галичини відбудеться перший поєдинок стадії плей-оф відбору на Чемпіонат Європи з футболу 2016 року між національними збірними України та Словенії. Гра розпочнеться о 19:00.

Футбол. Відбір до чемпіонату Європи-2016. Раунд плей-оф. Перший матч

Україна – Словенія.

14 листопада. Початок – 19:00. Львів. «Арена Львів».

Арбітр: Йонас Ерікссон (Швеція)

Асистенти: Матіас Класеніус, Даніель Вернмарк (обидва – Швеція)

Додаткові асистенти: Стефан Юганнессон, Маркус Стремберґсон (обидва – Швеція)

Четвертий арбітр: Фредерік Нільссон (Швеція)

Спостерігач арбітражу: Франческо Б’янкі (Швейцарія)

Делегат УЄФА: Метін Казанджіоґлу (Туреччина)

Травмовані: Андрій П’ятов (під запитанням), Руслан Ротань, Олександр Гладкий – Роберт Беріч, Грегор Балажіц

Дискваліфіковані: Олександр Кучер, Тарас Степаненко – немає

Під загрозою дискваліфікації: Артем Федецький, Руслан Ротань – Йосип Ілічіч, Деян Лазаревіч

Котирування букмекерів: 1,62 – 3,6 – 6,5

Погода у Львові: +7, мінлива хмарність, без опадів

Телетрансляція: телеканали «Україна», «Футбол 1»

Історія взаємостосунків: Україна – Словенія

загалом 4 матчі: +0, =2, –2, 4–6

у відбірних турнірах:

загалом 4 матчі: +0, =2, –2, 4–6

в Україні 2 матчі: +0, =2, –0, 1–1

Команда Михайла Фоменка спробує зняти «прокляття плей-оф». То буде тест на спроможність. Не лише для Михайла Фоменка як тренера, Андрія Ярмоленка як гравця високого класу чи цілого покоління футболістів як касти. Протистояння зі словенцями має продемонструвати істину ціну нашого футболу. Програвши два роки тому в раунді плей-оф за вихід на чемпіонат світу-2013 французам, українці могли виправдати невдачу силою суперника. Нинішній опонент жодної видимої переваги не має. Словенський чемпіонат за рівнем капіталовкладень поступається українському настільки суттєво, що самі порівняння такого характеру виглядають сміхотворним. Якщо збірна України програє й на цей раз, це буде вирок, діагноз вітчизняному футболові.

Паралелі з 1999-м якщо й доречні, то виключно з точки зору історичної пам’яті. Окрім прізвищ словенських тренерів, нічого спільного з нинішнім те протистояння не має. Українська збірна тоді формувалася на базі команди київського «Динамо», півфіналіста Ліги чемпіонів, однак у континентальному розрізі прізвища Златко Заховіча чи Алеша Чеха стояли на одному щаблі із українськими голеадорами Андрієм Шевченком і Сергієм Ребровим. На одному щаблі – то як мінімум.

Нинішня Словенія – то воротар Самір Гандановіч. У полі Сречко Катанець не має виконавців, які могли б ставати героями зустрічей з мадридським «Реалом», не має обойми, яка б стабільно грала у Лізі чемпіонів чи доходила до вирішальних стадій єврокубків. Відповідно виправдатися ні силою суперників, ні обставинами не вийде. Провал означатиме системну кризу саме у верхівці українського футболу.

Родзинка

Місцем проведення цього протистояння Львів обраний найперше через свою фартовість. З 13-ти поєдинків збірна України виграла в столиці Галичини 11 і лише дві зустрічі завершила нічиїми. Підтримка національної команди у Львові справді шалена й це відзначають усі футболісти. З іншого боку, досі українці не грали в місті Лева зі жодним із топових суперників, не проводили там поєдинків, від підсумку яких залежала доля дворічного циклу. Отже крім усього то ще буде й тест на справжню фартовість Львова.

Історична складова

У двох попередніх випадках, коли жереб зводив українську і словенську збірні у відборах до континентальних першостей, на нашій території суперники зустрічалися на київському «Олімпійському». Точніше, у 1994-му, коли команди грали в рамках відбурної групи, головна арена країни ще іменувалася Республіканським стадіоном. То була друга для обох суперників у тому відборі гра. Словенці свій перший матч несподівано звели до нічиєї з італійцями, тоді як Україна сенсаційно поступилася вдома 0:2 литовцям. Після тієї зустрічі наставник команди Олег Базилевич пішов у відставку, а виконувачем обов’язки тренера став тодішній керманич «Динамо» Йожеф Сабо.

Словенці приїхали до Києва без двох травмованих лідерів – Сречко Катанця та Златко Заговіча. В українців не було дискваліфікованого оборонця Володимира Горілого, але це не завадило Йожефові Йожефовичу обрати тактичний варіант гри з п’ятьма захисниками. Врешті, господарі таки відіграли зустріч «на нуль», але поразки вони уникнули лише дивом. Уже на самому початку матчу після обрізки Дмитра Михайленка Матяш Флорянчич вийшов із Дмитром Тяпушкіним тет-а-тет, але програв дуель нашому голкіперові. Трохи пізніше ударом зі штрафного в поперечину влучив Альфред Єрманіш. Але найліпшу нагоду словенці втратили на 60-й хвилині, коли Сашо Удовіч втік від Олега Кузнєцова і був збитий у межах карної зони Тяпушкіним. З позначки взявся пробивати сам постраждалий, але воротар врятував українську збірну й цього разу – алогічні 0:0.

Другий приїзд збірної Словенії до Києва згадується значно частіше. Крах, драма, трагедія – якими лише словами не характеризували того, що відбулося 17 листопада 1999-го на «Олімпійському». Поразка 1:2 в Любляні після голу з центру поля від Міленко Ачімовіча вибору очолюваній тим же Сабо українській збірній не залишала. Проте дивувати тренер почав ще до матчу. Кажуть, то саме з ініціативи Йожефа Йожефовича не знайшлося для засніженого поля червоних м’ячів. Логіка наставника була простою, наче двері: наша команда атакуватиме й у тисняві поруч із ворітьми білий м’яч на білому полі буде складніше помітити. Крім того, Сабо здивував і виставленим на гру складом, у якому крім крайніх оборонців Олега Лужного і Юрія Дмитруліна вийшов ліберо Владислав Ващук і відразу два стоппери – Олександр Головко та Сергій Федоров.

Федоров при цьому отримав завдання персонально опікати лідера суперників Заговіча. З цією роллю нинішній помічник Реброва у тренерському штабі «Динамо» впорався погано. Вже в дебюті гри Златко з легкістю від свого «тілоохоронця» втік й був зупинений у межах карної зони Головком. Зупинений вочевидь із порушенням правил, але на позначку суддя Алан Гамер з Люксембурґу не вказав. Заговіч був найпомітнішою впродовж першого тайму постаттю, він вів гру словенців. Реальну нагоду забити гості мали після того, як Амір Каріч навісив зліва, а Удовіч пробив головою зовсім поруч із стійкою воріт, які захищав Олександр Шовковський.

Українці на примороженому полі почувалися некомфортно – бутси не трималися газону, м’яч команда губила на другому-третьому пасі, взагалі не йшла гра у Шевченка. Правда, по перерві українці заграли агресивніше й уже Ребров після прострілу Шевченка не влучив у ворота з близької відстані. Стримувати український наступ гостям ставало все складніше й врешті німецький арбітр Бернд Гайнеманн призначив у ворота Младена Дабановіча пенальті. То Желько Міліновіч після прострілу Лужного справа зачепив у центрі карної зони Шевченка. Ребров з позначки у той час майже не промахувався. Влучно Сергій пробив і на цей раз.

То була 69-та хвилина. До фінального свистка залишалося менше, ніж півтайму. Але втримати переможного рахунку українці не змогли. Знову Федоров збив на підступах до карної зони Заговіча. Штрафний гості виконали невдало, але м’яч, який відскочив від стінки, сходу спрямував у напрямку воріт Міран Павлін. Рикошет – і куля летить у протилежний від Шовковського кут. 1:1. «В роздягальні нашої команди істерика – сталася трагедія» – сказав після матчу помічник Йожефа Сабо Леонід Буряк.

Передматчеві розклади

Михайло Фоменко напередодні цієї зустрічі мусить вирішувати серйозні кадрові проблеми. Мало того, що через дискваліфікацію не зможуть зіграти стоппер Олександр Кучер і опорний хав Тарас Степаненко, так ще й травми не дозволять вийти на поле іншому центральному півоборонцеві, капітану Русланові Ротаню, а також форварду Олександру Гладкому. Було пошкодження і у Андрія П’ятову, котрий за каденції нинішнього наставника зіграв у всіх 19-ти поєдинках без замін. Втім, на відкритому тренуванні голкіпер працював на рівні з іншими, тож, швидше за все, він і захищатиме ворота.

В центрі оборони за відсутності Кучера майже напевне діятиме пара Євген Хачеріді – Ярослав Ракицький. Справа в захисті немає альтернативи Артемові Федецькому, а зліва вочевидь вийде В’ячеслав Шевчук, котрий останнім часом не має ігрової практики в клубі.

Враховуючи відсутність Степаненка і Ротаня, Фоменко майже напевне обере «динамівський» тактичний варіант 1 – 4 – 1 – 4 – 1, з Сергієм Рибалкою в опорній зоні й атакувальними центрхавами Сергієм Сидорчуком і Денисом Гармашем. В таких умовах не завадив би також виклик Віталія Буяльського, котрий у клубі останнім часом виглядає не гірше за двох вище згадуваних конкурентів. Однак тренер напередодні поєдинків зі словенцями вирішив обмежитися лише одним дебютантом – Іваном Петряком. Та й того Михайло Іванович випустить лише в разі форс-мажору, тобто, підшукуючи вимушену заміну лідерам команди Андрієві Ярмоленку та Євгенові Коноплянці, котрих для початку може замінити досвідчений Олег Гусєв. Попереду ж оптимальною кандидатурою є Євген Селезньов. Однак враховуючи велику кількість динамівців у основі, не виключена поява з перших хвилин Артема Кравця.

Наставник словенців Сречко Катанець впродовж відбірного циклу використовував в основному схему 1 – 4 – 2 – 3 – 1. У воротах, крім заключної зустрічі в Сан-Марино, грав Самір Гандановіч. В центрі оборони, якщо не трапиться чогось надзвичайного, діятиме пара Боштьян Цесар – Бранко Іліч. Зліва в захисті майже ґарантована поява Бояна Йокіча, а ось справа Мішо Бречка може замінити Андраж Струна. В опорній зоні останнім часом частіше виходили Рене Крхін і Ясмін Куртіч, але замість когось із них можуть вийти Андраж Кірм чи Райко Ротман.

Йосип Ілічіч, Кевін Кампль та Вальтер Бірса складають дуже сильне тріо атакувальних хавбеків. На вістрі атаки основним вважається 34-річний Мілівоє Новаковіч. Однак враховуючи форму. Яку останнім часом набрав Роберт беріч, передбачимо вихід із стартових хвилин нападника французького «Сент-Етьєна».

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити