Збірна України очікує на нового тренера

14 лютого 17:22
Переглядів: 455
збірна україни футзал

Відмучилися з тренером-сумісником, а тепер, нарешті, з'явилася надія, що наша збірна отримає повноцінного головного тренера, який займатиметься тільки нею.

Роботу Євгена Ривкіна можна оцінювати з різних точок зору, але завжди буде одна константа, яку потрібно враховувати. У нього є клуб. Збірна серйозно відволікала від Локомотива, а Локомотив від збірної. Не може один слуга служити двом панам - це стародавня істина, яку ми часто забуваємо.  

Ще рік тому мені теж здавалося, що призначення Євгена Ривкіна на пост головного тренера було мало не ідеальним рішенням, адже в 2012 році він на рівні молодіжних та студентських збірних двічі святкував перемоги на міжнародних турнірах, обігруючи Росію, але життя змусило змінити думку. Справа тут не в персоні самого тренера, а в тому, що яким би добрим не був тренер, але працювати на дві каси він не може. Він не може присвятити себе постановці гри збірної, зрештою, не може розкривати всі секрети Локомотива і не може змусити хлопців не з Харкова миттєво ідеально робити те, що харківські роблять кілька років.  

Зараз у нас є хороша можливість все-таки отримати одноосібного фахівця, у якого буде єдина мета і єдине завдання. Тут вимальовується найголовніше питання. Хто має очолити збірну України? Відповідь проста і складна одночасно. Ідеальним варіантом буде грамотний іноземний фахівець, звичайно, мова не про людей з пострадянського постору. Нам потрібен свіжий погляд з боку, інший підхід, людина, яка може навчити футзалістів використовувати їх ресурси на максимальному рівні.

Найголовніша проблема України останнього вже десятиліття полягає в тому, що ми не розвиваємо в наших футзалістів саме краще, ми ставимо певну планку і намагаємося не бути нижче її. Ми не намагаємося бути краще, ми намагаємося бути не гірше і цей постулат потрібно міняти.  

Якщо оцінити зараз збірну України і знайти її сильні якості, то на перше місце треба ставити не бетонну оборону, а потрібно говорити про конкретних гравців, яких необхідно робити лідерами, зірками, які повинні вирішувати моменти та ігри. Воротарі вирішують у нас і так, а ось попереду завжди повно проблем. У нас є чудові вінгери, які не беруть гру на себе. Згадайте, що на Євро найкращі наші атаки проходили після свіжих дій Шотурми, Овсяннікова, Сорокіна, але цього було вкрай мало. Чому? Тому, що вже десять років для збірної головне не пропустити, щоб не обрізатися, а не забити самим, ця психологія формувалася поколіннями і змінити її просто так не можна навіть, якщо хтось відчайдушно хоче. Тепер просто згадайте девіз однієї найтитулованішою футбольної і футзальної країни. Все має відмінно стати на свої місця, і ніхто ж не скаже , що бразильці погано захищаються.  

Нам не просто потрібний, а критично необхідна людина, яка буде постійно працювати зі збірною, на зборах підкреслювати кращі якості кожного потенційного збірника і використовувати їх з максимальною користю. Що зараз може Україна в матчі з грандами? Ми можемо надійно захищатися, сподіватися на контратаки, але не можемо ламати гри. Очевидно, що весь матч тиснути на Іспанію або Росію не вийде, але цілком реально можна кусати всю гру, вибухнути в останні сім хвилин і створити тиск і серйозні проблеми. Ідеальним прикладом є хорватська більшість на минулому Євро. Дивовижні часи настали, зараз нам потрібно вчитися у балканців.

Дуже б не хотілося отримати українця навіть, незважаючи на те, що є дуже гідні і заслужені кандидати на це. Україні потрібен свіжий погляд, ковток повітря, а не продовжувати далі перетравлюватися у власному соку. Не можна і забувати, що у нас є внутрішні складні відносини в футзальному світі і все, що б не зробив будь-який український тренер буде розглядатися під цією призмою. Так розглядався Євген Ривкін крізь призму Локомотива, так будуть розглядатися й інші заслужені фахівці.  

Якщо запросити іноземця немає ніякої можливості, то ідеальним варіантом з українців був би Ігор Москвичов. Тут всі позитивні якості, які є у іноземця у вигляді націленості на розвиток кращих якостях гравця, в його командах немає мантри, що головне не помилитися. Найголовніше у нього є авторитет, який поважають усі, але немає величезного пласту складних відносин зі світом українського футзалу.  

Подивимося, що вирішать АФУ і тренерська рада. Зараз прізвище нового головного тренера збірної таїть головну інтригу українського футзалу і від цього самого прізвища залежатиме наше найближче майбутнє.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити