«Зелено-білі» їдуть на вулкан. Ретроспектива виступів "Карпат" на міжнародній арені

14 липня 16:09
Переглядів: 564
Default Image

Свій перший матч у Лізі Європи львівські «Карпати» проведуть завтра в Ісландії проти «Рейк’явіка».

У четвер, 15 липня, після 11-річної перерви львівські «Карпати» відновлюють свої виступи в єврокубках. У столиці Ісландії Рейк’явіку на стадіоні «КР-Веллур» шведський арбітр Міхаель Лерьєус розпочне перший матч львівського клубу проти місцевого «Рейк’явіка» (початок – о 22.15, у рамках 2-го кваліфікаційного раунду Ліги Європи). Напередодні нового в історії «зелено-білих» єврокубкового походу пригадаємо, якими були попередні виступи «Карпат» на міжнародній арені.

Дебютували проти румунської «Зірки»

Єврокубкова прем’єра «Карпат» як володаря Кубка СРСР відбулась у розіграші Кубка володарів кубка майже 40 років тому – 16 вересня 1970 року у Львові на переповненому стадіоні «Дружба», за присутності 48 тисяч (!) глядачів. Старший тренер румунів Штефан Ковач, який згодом очолить голландський «Аякс», після матчу зауважив: такого темпу, який «Карпати» продемонстрували у перші двадцять хвилин, не витримає жодна команда. У другому таймі «Карпати» Ернеста Юста мали і територіальну, й ігрову перевагу, безліч гольових моментів. Однак наприкінці зустрічі перемогу вдалося вирвати румунам: Татару після помилки львів’ян в обороні першим опинився біля м’яча і проштовхнув його повз воротаря у сітку воріт – 0:1.

У матчі-відповіді вже чи не перший удар по воротах румунів приніс успіх львів’янам. Постріл здалеку Ігоря Кульчицького захопив зненацька воротаря армійців Бухареста. У цю мить підсумок обох матчів став рівним, що змусило румунських футболістів взятися до більш активної гри. І незабаром Сетмеряну навісив м’яч у штрафний майданчик, де Йорданеску м’яко скинув м’яч під удар Думитру – 1:1. Здавалося, що господарі перехоплять ініціативу, але львів’яни були налаштовані агресивно і не упускали жодної можливості для переходу у швидку контратаку. І згодом Янош Габовда знову вивів «Карпати» вперед. Невідомо, якби розгорталися події далі, якби німецький суддя Меннінг через три хвилини не призначив сумнівний пенальті, який «заробив» Стефанеску.

Львів’яни і на початку другого тайму мали кілька можливостей для взяття воріт. Але згодом Михайло Лупол, закритий гравцями, не встиг зреагувати на сильний удар низом Стефанеску... І все ж карпатівцям вдалося уникнути поразки. На останній хвилині матчу Богдан Грещак знайшов щілину між захисниками господарів і знову вирівняв становище – 3:3.

Звісно, на той час футбол мав і політичні підтексти, адже «Карпати» тоді представляли, не лише Львів, Україну, а й Радянський Союз. Але ніхто трагедії з того, що львів’яни вибули з єврокубкових баталій, не робив, адже в цілому «Карпати» не осоромилися й виступили гідно.

«Шелбурн» приїхав до Львова із запасами їжі та питної води...

У другому єврокубковому поході «Карпати» виступали у Кубку кубків як фіналіст Кубка України. Команді Мирона Маркевича протистояв 8-разовий чемпіон Ірландії та 4-разовий володар Кубка країни «Шелбурн» з Дубліна. Ірландська делегація приїхала до Львова, маючи свої запаси їжі, місткості з питною водою, посуд...

Теплого вечора 18 серпня 1993 року на стадіоні «Україна», де, згідно з вимогами УЄФА, навколо поля встановили новеньку огорожу, зібралось понад 30 тисяч глядачів. Матч пройшов за відчутною переваги господарів, проте кіпрський арбітр Георгіу лише раз вказав на центр. За шість хвилин до кінця гри захисник «Карпат» Олександр Євтушок у високому стрибку замкнув головою передачу з лівого краю Ігоря Плотка.

Мінімальна перемога вселяла певні надії на матч-відповідь, який відбувся 1 вересня. На жаль, вже в дебюті гри у Дубліні «Шелбурн» відкрив рахунок. У другому таймі ірландці ще двічі змушували Богдана Стронціцького виймати м’яч з власних воріт. Потім було вилучення Андрія Покладка і, нарешті, гол Різника на 86-й хв., який першим встиг на добивання після удару Юрія Мокрицького – 1:3.

Було прикро, що тоді львів’янам дорогу до наступного етапу заступив фактично напівпрофесійний клуб... Причини поразки, на думку тренерів, були в психології. Забракло «Карпатам» досвіду виступів у таких змаганнях.

І реконструйована «Україна» замовкла...

Не зуміли «Карпати» пройти перший міжнародний бар’єр і з третьої спроби, коли у вересні 1999 року вперше стартували у розіграші Кубка УЄФА, знову як фіналіст Кубка України. «Карпати», які на той час очолював Лев Броварський, летіли до Швеції і приземлилися в Мальме, звідти автобусом година їзди до Гельсінборга, де на львів’ян і чекав однойменнний клуб. У дебюті гри Іван Гецко відкрив рахунок, але під кінець поєдинку Йонссон врятував «Гельсінборг» від поразки – 1:1.

Ті ж самі прізвища авторів голів, тільки у зворотному порядку, засвітились вже на львівському табло реконструйованого за літо стадіону «Україна». Йонссон забив після серії рикошетів, а Гецко – після паса Сергія Євглевського. У додані хвилини втратив шанс вирвати перемогу Сергій Ковалець. У ході матчу Стронціцький парирував пенальті у виконанні Ставруміа. А в серії післяматчевих пенальті фортуна усміхнулася шведам – 2:4. Три промахи були в пасиві Гецка, Йонссона та Євтушка. Фінальний свисток словацького арбітра Хрінака 28 тисяч глядачів зустріли небаченою на заповнених стадіонах тишею...

Тож бажаємо нинішньому поколінню «Карпат», нарешті, перервати цю сумну традицію єврокубкових виступів і пройти сходинками Ліги Європи якомога швидше.
Юрій НАЗАРКЕВИЧ, Високий Замок

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: